Версiя для друку Обговорити в форумi

Слово про Вітчизну

24 серпня ми святкуємо День незалежності України — нашої великої держави, нашої матері-Вітчизни. Про незалежність України мріяли, за неї боролися сотні і тисячі справжніх українців, славних синів наших преславних предків.
Серед тих, хто виборював свободу Вітчизні, не лише політичні діячі, а й чимало представників національного красного письменства.
Різні суспільно-політичні режими — і російський царизм, і комуно-більшовизм — жорстоко розправлялися з тими, хто піднімав свій голос на захист зневаженої рідної мови, культури, свого уярмленого народу. Одних засилали до Сибіру, інших розстрілювали без суду і слідства, решту до останніх днів свого життя переслідували і цькували.
Не всі борці за незалежність України залишилися в живих, не всі дожили і дочекалися світлого Дня незалежності. Але ж він, цей світлий і радісний день, настав. І ми, нащадки тих, хто виборював нам волю і свободу, хто й понині стоїть у перших лавах борців за незалежність Вітчизни, щиро завдячуємо їм, завжди пам’ятатимемо тих, хто не дожив до цих радісних днів, тих, хто, пройшовши тортури, лишився живим і продовжує свою чесну справу.
Сьогодні ми подаємо добірку віршів поетів, які в різні роки, на різних етапах історичного розвитку нашої Батьківщини боролися словом за її незалежність. Їхнє слово — то гімн великій всенародній справі, гімн нашому народу, нашій Україні, нашій незалежності.

КОРОТКО ПРО АВТОРІВ

Микола ВОРОНИЙ — визначний поет, який 1920 року змушений був емігрувати до Варшави. 1926-го повернувся в Україну. Був репресований. Помер 1942 року в окупованій гітлерівськими загарбниками Воронезькій області.
Олександр ОЛЕСЬ у 1919 році теж змушений був емігрувати до Чехо-Словаччини. Помер 1944 року, похований у Празі.
Грицько ЧУПРИНКА навчався в Київській та Лубенській гімназіях, переслідувався за участь у революційному русі. Йому належить чимало поетичних збірок, зокрема тритомне видання, а також багато літературно-критичних статей і рецензій. Убитий чекістами 1921 року (буцімто за участь у контрреволюційному повстанні). Після загибелі на довгі роки був вилучений з історії рідної літератури.
Микола РУДЕНКО — відомий поет, прозаїк. Учасник Великої Вітчизняної війни. 1977 року за правозахисну діяльність був арештований. Відбувши мордовські табори та заслання, змушений був виїхати до США. Після повної реабілітації повернувся на батьківщину. Помер 2004 року. Похований на Байковому кладовищі Києва.
Левко ЛУК’ЯНЕНКО своє життя присвятив боротьбі за права української нації, за незалежність і державність України. За нелегальну діяльність був засуджений до страти. У камері смертників довідався, що вирок замінено на 15 років таборів. Відбувши строк, не скорився і продовжував боротьбу. Новий вирок: 10 років таборів і 5 — заслання. На волю вийшов тільки 1989 року й одразу здобув перемогу на виборах до Верховної Ради України — став народним депутатом. Був послом у Канаді, почесний голова Української республіканської партії.
Василь СТУС за виступи проти несправедливості, за любов до України, віру в її національне відродження був засуджений. Вирок 1972 року: 5 років у таборі суворого режиму і 3 роки заслання. Наприкінці 1979 р. термін закінчився, а в жовтні 1980 року — знову арешт — 10 років таборів і 5 років заслання. Камера-одиночка. Хвороби. Знущання. Помер в ув’язненні 1985 року.
Лауреат Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка (посмертно).
Лесь ТАНЮК — депутат кількох скликань Верховної Ради України, очолював комісію ВР з питань культури і духовного відродження. Автор поетичної збірки, театрознавчої монографії, численних розвідок і публікацій з історії українського, європейського театру і драматургії.

Микола ВОРОНИЙ
(1871-1942)

КОЛИ ТИ ЛЮБИШ РІДНИЙ КРАЙ

Коли ти любиш рідний край
Радій, співай!
Прийшла пора,
 прийшла година —
Сміється Київ, сяє Львів!
Ярмо одвічних ворогів
Скидає вільна Україна!
Але, козаче, позір май,
Коли ти любиш рідний край.
Коли ти любиш рідний край,
В ряди ставай!
Гори відвагою святою!
Бо тільки меч — а не слова —
Здобуде нації права
У ворогів її розвою.
Вперед же сміливо рушай,
Коли ти любиш рідний край!
Коли ти любиш рідний край,
То тям і знай,
Що гук війни, вогонь Перуна —
Дочасні, як і свист бича,
І щастя дасть не блиск меча,
А вільна школа і трибуна,
Про це, про це найбільше дбай.
Коли ти любиш рідний край!
Коли ти любиш рідний край,
Гори, палай!
Коли в огонь живої мови
Чуття святого надаси,
Ти станеш лицарем краси,
І визволення, і любови.
За честь і правду все віддай.
Коли ти любиш рідний край!
Київ, 1918 р.

Олександр ОЛЕСЬ
(1878-1944)

ПІСНЯ

Живи, Україно, живи для краси.
Для сили, для правди, для волі!..
Шуми, Україно, як рідні ліси,
Як вітер в широкому полі.
До суду тебе не скують ланцюги,
І руки не скрутять ворожі:
Стоять твої вірні сини навкруги
З шаблями в руках на сторожі.

Стоять, присягають тобі
 на шаблях
І жити, і вмерти з тобою,
І прапори рідні в кривавих боях
Ніколи не вкрити ганьбою!
1917 р.

Грицько ЧУПРИНКА
(1879-1921)

ГІМН

Слава Вкраїні,
Любій Отчині
Слава до віку однині.
Єдність і згода,
Право й свобода —
Доля найкраща народа.
Гніту владики
Край наш великий
Знати не буде вовіки.
Люд роботящий.
Всюди трудящий,
Знатиме роки найкращі.
Працю і зброю
Ми за собою
Маєм, щоб стати до бою.
Єдність і згода.
Право й свобода —
Доля найкраща народа.
1917 р.

Левко ЛУК’ЯНЕНКО
(н. 1928 р.)

МОЛИТВА

Боже, створив ти мене,
Дав мені душу і тіло.
Визначив долю мою,
Вказавши великеє діло.
Боже, поклав мені йти
Крізь тюрми й безмежнії муки
Шлях до святої мети,
Яку осягнуть вже онуки.
В час лютих ударів в неволі
Я чую підтримку твою —
У хворому й кволому тілі
Ти зміцнюєш душу мою.
Боже, з юнацьких років
Прагну до волі Вкраїни.
Леле, так мало зробив —
Виснажив геть усі сили!
Боже, молю одного:
Дай волю моїй Україні!
Й ніколи не вчуєш мого
Жалю за смерть на чужині!

Микола РУДЕНКО
(1920-2004)

* * *
Наливається вірою серце моє,
І вдивляється думка
 в невидимий корінь:
Ген селянка мадонною
в небі встає —
Господинею вічних земних
перетворень.
Все, що мусить померти,
 помре навіки.
І народиться День
 із новим неспокоєм.
Україно!.. З твоєї легкої руки
Не боронь мені стати
 твоїм перегноєм.
Хай вростають у череп
шорсткі корінці,
Вибираючи в мене
 земне і небесне.
Прийде віщий туман,
 і в його молоці
Невгасима зоря
 над землею воскресне.
Сонце зніме утому
 з натомлених рук.
Всесвіт кине на плечі
 блакитну кирею...
Кизякова, солом’яна,
 чорна від мук, —
Станеш ти, Україно, тією зорею.
1963 р.

Василь СТУС
(1938-1985)

* * *
Верстаю шлях —
по вимерлій пустелі,
Де мертвому мені нема життя.
За обріями спогаду — оселі
Ті, до котрих немає вороття.
А все ж — бреду,
з нізвідки до нікуди,
А все ще сподіваюся, що там,
Де кубляться зґвалтовані іуди,
Мале є місце і моїм братам.
Побачити б хоч назирці, впівока
І закропити спраглий погляд свій.
Зміїться путь — вся тьмяна,
вся глибока,
І хоч сказися, хоч збожеволій.
Бо вже не я — лише жива жарина
Горить в мені. Лиш нею я живу.
То пропікає душу Україна —
Та, за котрою погляд марно рву.
Та є вона — за міражів товщею,
Там, крізь синь-кригу
світиться вона —
Моєю тугою, моєю маячнею
Сумно-весела, весело-сумна.
Тож дай мені — дійти і не зотліти.
Дійти — і не зотліти — дай мені!
Дозволь мені,
 мій вечоровий світе,
Упасти зерням в рідній борозні.

Лесь ТАНЮК
(н. 1938 р.)

* * *
Через віки, перекайданена,
Як стяг, чуприну несучи,
Йшла Україна за Богданами,
Йшла за свободою вночі.

Вона палала і Сибірами
Вростала в днів нових прелюд.
Мої діди ходили з лірами —
Сліпі водили зрячий люд!

Мені б дала їх мудрість сили!
Знайти хоч залишки слідів,
Хоча б спресовані могили
Моїх нескорених дідів!

Мені б вогню того —
 як блискавка.
Його б щомиті я світив,
Щоб філософійки потріскані
Не липли до нових світів!

Щоб переможно кожна нація
У колі радісних сестер,
Ішла на свято конфірмації
По вулиці епох та ер!

Публікацію підготував
Данило КОНОНЕНКО

Шановні кримчани! Дозвольте привітати вас із Днем незалежності України, що наближається! Аби читачі не забували, якою мукою здобута ця Незалежність, надсилаю вам чудовий вірш голови Донецького відділу Всеукраїнського об’єднання ветеранів Віктора Івановича Прокопчука. З повагою, ваша передплатниця з Маріуполя Ірина Молчанова.

УКРАЇНКАМ ГУТАБІВ

Їм виривали пір’я з крил.
Вони літали!
Їх з ніг збивали. Раз у раз.
Вони вставали!
Лякали кожну: «Не люби!»
Кожна кохала!
«Забудь, якщо бажаєш жить!»
Не забувала!
Їм завдавали страшний біль.
Вони терпіли.
Любить веліли всіх катів.
Вони жаліли.
Волали: «Сука! Говори!»
Вони мовчали.
Коли ж хтось кисень
перекрив –
Вони співали!
Дай Боже нам не повернуть
Того «порядку»:
Вони ж весь цей
пекельний путь
Пройдуть спочатку.
За єдність, віру, за любов
І за свободу!
За кращу долю на Землі
Свого народу!

Віктор ПРОКОПЧУК
м. Донецьк

ЗАПРОШУЄМО НА СВЯТО!

УКРАЇНСЬКА ГРОМАДА КРИМУ ЗАПРОШУЄ ОДНОДУМЦІВ НА УРОЧИСТОСТІ, ПРИСВЯЧЕНІ ДНЮ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ:
24 серпня о 10.00 — покладання квітів та мітинг біля пам’ятника Т. Г. Шевченку у Сімферополі;
об 11.00 — святковий концерт у 8-му Гарнізонному будинку офіцерів.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #34 за 23.08.2013 > Тема "Душі криниця"