Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2113)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ВЕСЕЛКА
В╕рш╕ нашого дитинства


Р╤ДНА МОВА
З дитинства мо╖ батьки навчали мене любити свою Батьк╕вщину з кв╕тучими садами, безмежними...


В╤РШ╤ НАШОГО ДИТИНСТВА. ╤ван ДРАЧ
Перша зб╕рка поез╕й ╤вана Драча «Соняшник» побачила св╕т 1962 року.


«У КОЖНО╥ ФЕ╥ БУВАЮТЬ ПРИ╢МН╤ МОМЕНТИ...»
В гостях "Джерельця" ╕з сво╖ми поез╕ями Наталка ЯРЕМА, Наталя МАЗУР ╕ Ксенислава КРАПКА


НАЙКРАЩ╤ УКРА╥НСЬК╤ МУЛЬТФ╤ЛЬМИ ВС╤Х ЧАС╤В
6 кв╕тня св╕т в╕дзначив День мультф╕льм╕в. Це свято було засноване 2002 року М╕жнародною...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #33 за 16.08.2013 > Тема ""Джерельце""
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#33 за 16.08.2013
КРИМСЬКА «РАДОНИЦЯ» НА ЖНИВАХ

До к╕нця, женчики, до к╕нця,
П╕демо додому за сонця.
До меж╕, женчики, до меж╕,
Вже ж ваш╕ пироженьки у д╕ж╕.
До краю, женчики, до краю,
Бохон хл╕ба да я вам покраю.
Дожали житечка в Божий час,
Тепер же, наш паноньку,
частуй нас.
Дожали житечка, Бог допом╕г:
Де було житечко, то тепер обл╕г.

Записав А. Брикчинський
на Волинському Пол╕сс╕, 1884 р.

Гарячий кримський ус╕м прив╕т! Мене звуть ╤рина Осадченко, мен╕ 12 рок╕в — в╕к, сам╕ розум╕╓те, дуже непосидючий, тож цього л╕та я знову не всид╕ла на м╕сц╕ ╕ вирушила разом з друзями ╕ колегами у захоплюючу етнограф╕чну подорож.
Ми — це дитячий фольклорний ансамбль «Радониця». Живемо та творимо у Криму, в м╕ст╕ С╕мферополь. У сво╖х концертних виступах намага╓мось в╕дтворити фольклорний, нав╕ть автентичний матер╕ал через п╕сню, традиц╕йн╕ рухи, в╕дновлення обряд╕в. Дякуючи Богов╕, наполегливост╕, в╕дданост╕ справ╕ нашого кер╕вника Олени Микола╖вни Полетн╓во╖ та п╕дтримц╕ з боку людей, щиро закоханих у справжню укра╖нську п╕сню, культуру та ╕стор╕ю, нас вже дуже добре знають у С╕мферопол╕, в Криму та далеко за його межами. Хоча н╕ для кого не ╓ секретом, що в Криму не зовс╕м те середовище, де ми могли б не т╕льки показати себе, а й поглибити наш╕ етнограф╕чн╕ знання. Тому пост╕йно шука╓мо спор╕днен╕ колективи для творчих зустр╕чей ╕ вза╓мозбагачення. «Займатися в Криму укра╖нським фольклором досить непросто, — каже засновник та кер╕вник нашо╖ «Радониц╕» Олена Микола╖вна Полетн╓ва. — У нас нема╓ можливост╕ почути ╕ записати первинн╕ фольклорн╕ колективи в сво╓му рег╕он╕, поринути в джерело обрядовост╕, та й укра╖нська мова не так вже й часто луна╓ в нашому м╕ст╕. Тому я завжди мр╕яла, щоб мо╖ учн╕ потрапили на фольклорно-етнограф╕чний фестиваль, щоб в╕дчули подих давнини ╕ закохалися вс╕м серцем в те, чому я намагаюся ╖х навчити».
Цього року пощастило Анастас╕╖ Полетн╓в╕й – сол╕стц╕ ансамблю, бо саме ╖╖ пошуки дали змогу нам познайомитися з молодою талановитою командою, яку веде за собою родина ╤рини та Данила Данилейк╕в.
Л╕то – пора в╕дпусток ╕ кан╕кул, тому вирушили ми на знайомство ╕з однодумцями в м╕сто Ки╖в невеличким складом: Анастас╕я Полетн╓ва, я ╕ моя сестра Св╕тланка, Влад Молчанов, Леся Ковалик, Тетяна Б╕ланюк. А зустр╕ч ця в╕дбулася на IV М╕жнародному етнограф╕чному фестивал╕ «Жнива 2013 – Домоткань», який проходив у Нац╕ональному музе╖ народно╖ арх╕тектури та побуту Укра╖ни в с. Пирог╕в з 2 до 4 серпня. Чому домоткань? Бо щороку фестиваль ма╓ свою окрему тематику, а цього разу в╕н був присвячений ткацтву. С╕льськ╕ люди завжди вдома виготовляли нитки, ткали полотно. Домоткань — домашня тканина несла в соб╕ маг╕чну енергетику «оберега» та супроводжувала людину все ╖╖ життя: в полотно загортали дитинку п╕д час хрещення, на полотн╕ вишивали вес╕льн╕ рушники, на полотн╕ труну опускали в могилу...
Якихось п╕вгодини подорож╕ по Ки╓ву — ╕ ми вже в сел╕ Пирог╕в. Вража╓ те, що тут майже не в╕дчува╓ться ╕снування поруч великого м╕ста. Дв╕ величезн╕ писанки, встановлен╕ на возах, два великих млини – так зустр╕ча╓ нас музей. М╕сцев╕сть ╕з пагорбами розбита навп╕л широкою ╜рунтовою дорогою, праворуч тягнеться поле ╕з соняхами, а л╕воруч у балц╕ — зелений килим верх╕вок дерев. Але довго встояти на м╕сц╕ неможливо, бо так ╕ кличе до себе селище попереду, в якому вже можна розглед╕ти солом’ян╕ стр╕хи. Дуже незручно почува╓ш себе тут у сучасному одяз╕. Ми в╕дразу переодягнулись у старовинн╕ укра╖нськ╕ костюми, ╕ волонтер Анастас╕я Кирилейза ознайомила нас ╕з основними майданчиками, де проходитимуть фестивальн╕ под╕╖. ╤ головна з них — це жнива.
Дуже багато ╕сну╓ прикмет та особливостей, коли зажинати першу ниву, в який саме день, як╕ проводити обрядов╕ д╕йства на початку та при завершенн╕ роб╕т. Колись люди збирали хл╕б вручну: ж╕нки працювали серпами, а чолов╕ки — косами. На жнива вийшли доросл╕ фольклорн╕ колективи, як╕ в╕дразу залучили нас до справи. Кожен з нас отримав серп XVIII стол╕ття! Нам дуже детально розпов╕ли й показали, як саме треба жати, бо ж серп дуже гострий. Але нав╕ть моя 7-р╕чна сестричка Св╕тланка з цим впоралася, бо т╕тонька, яка ╖╖ консультувала, пригадала, що ╖╖ мама жала з п’яти рочк╕в.
А яка ж робота без п╕сн╕? Вона допомага╓ людин╕ ╕ працювати, ╕ в╕дпочивати. Тож жнуть ╕ сп╕вають ус╕, сп╕ва╓мо й ми, бо в репертуар╕ нашо╖ «Радониц╕» ╓ також ╕ жниварськ╕ п╕сн╕. Тетяна Б╕ланюк пот╕м згадувала: «Я поринула в атмосферу укра╖нського села, чого н╕коли не в╕дчу╓ш у м╕ст╕. А коли засп╕вали, то я стала частиною цього д╕йства. Усе налилось барвами, заграло, засм╕ялось. Це можна в╕дчути лише тут, у цьому автентичному св╕т╕!».
Ось вже й готовий перший сн╕п, д╕вчата старанно зав’язали його перевеслом. Перший сн╕п зазвичай ставили п╕д образами, там в╕н мав стояти аж до к╕нця збору врожаю та завершення молотьби. Цей сн╕п обмолочують окремо, зерно святять. Наш перший сн╕п по╖де з нами до С╕мферополя, а решту треба обмолотити ц╕пом. Влад випробував цей ╕нструмент, щоб добре ним оволод╕ти, потр╕бн╕ ╕ сила, ╕ спритн╕сть. Та зрештою через к╕лька хвилин ус╕ побачили, що зерно таки в╕дд╕ля╓ться в╕д соломи!
Тепер робота легша, д╕воч╕ша — в╕яння. Це таке дивне в╕дчуття, ╕ д╕я якась маг╕чна, коли ти трима╓ш у руках золот╕ зерна, почина╓ш сипати ╖х, а в╕тер усе зайве — солому з половою забира╓ геть. Мене неможливо було в╕дтягти в╕д того в╕яння, наст╕льки цей процес мене захопив!
Аж от неспод╕ванка – в╕тер пропав. Але його можна закликати свистом. Ой, що ж тут почалось! Ус╕ перетворились на солов’╖в-розб╕йник╕в, так почали свист╕ти, що й в╕тру не треба!
А пот╕м ми понесли наше зерно на жорна, щоб змолоти муку. Ми ус╕ спробували ╖х крутити: ох, ╕ нелегка ж це праця. З т╕стом — легше ╕ ц╕кав╕ше. Цим у нас займалась Св╕тлана. ╥╖ вчили робити з т╕ста шишечки, троянди, крендельочки, пташечки, а пот╕м в╕дправили ╖╖ витвори в мазану глиняну п╕чку, яка розташована прямо тут, просто неба. Перша парт╕я тр╕шки п╕дгор╕ла, але смачн╕шого хл╕ба у польвих умовах ми ще не ╖ли!
Ми поринули в атмосферу майстер-клас╕в, дбайливо п╕д╕браних орган╕заторами. Ось тут у хатинц╕ живе майстриня, яка робить ляльки-мотанки, а ╖╖ сус╕ди плетуть солом’яних ангелочк╕в, як╕ пот╕м кружляють на г╕лочках дерев п╕д подувом в╕терця. В ц╕й осел╕ з-п╕д рук майстра народжуються гончарн╕ вироби, а тут прядуть на веретен╕, тчуть килими, вибивають рушники та багато ╕ншого. Настя захопилась р╕зьбою по дереву ╕ отримала власноруч зроблений кулон у вигляд╕ листочка. Я не могла в╕д╕рватися в╕д плет╕ння пояс╕в. Сидячи п╕д деревом коло паркану на пеньочку, намагалась приборкати неслухнян╕ ниточки завдовжки понад три метри ╕ створити з них не просто смугасту крайку, а ще й з ромбиками.
На фестивал╕ ми зустр╕ли багато талановитих людей, одна з них — дизайнер Тетяна М’ялковська з м╕ста Луцьк. Те, що вона показувала, нам здавалося просто неймов╕рним. В╕др╕зи тканини, дек╕лька к╕лограм╕в картопл╕ та багато р╕знокольорово╖ фарби повинн╕ були п╕д ╖╖ кер╕вництвом ╕ з нашою допомогою перетворитись на колекц╕ю одягу, яку не соромно буде представити вс╕й Укра╖н╕. Леся та Тетяна завзято взялись до роботи. З допомогою майстра покро╖ли сукн╕, фантаз╕я п╕дказала в╕зерунки та декори. А нав╕що ж картопля? Саме з картопл╕ були вир╕зан╕ пташки, кв╕тки, листочки та ╕нше, щоб прикрасити сукн╕ в техн╕ц╕ «картопляна виб╕йка». Зрозум╕вши ╕дею дизайнера, до роботи долучились вс╕. Св╕тлана вир╕шила прикрасити хустку, я з обр╕зк╕в тканини сплела та прикрасила поясок та сумочку. Фарба на виробах висихала тут же, на галявин╕, пот╕м сукн╕ зшивалися. В останн╕й день фестивалю Леся та Тетяна, а разом з ними й волонтери фестивалю представили власноруч зроблен╕ сукн╕ на под╕ум╕. Сл╕д зазначити, що колекц╕я вийшла дуже яскравою, ориг╕нальною, неповторною ╕ отримала захоплен╕ в╕дгуки глядач╕в.
Але ж ми при╖хали на сп╕вочий фестиваль ще й як його учасники! Почала наш╕ виступи Анастас╕я Полетн╓ва в Куточку кобзар╕в у Церкв╕ Параскеви (1742 року!), привезено╖ з с. Зарубинц╕. Вона представила стародавн╕ псальми, з╕бран╕ в р╕зних куточках Укра╖ни. Сп╕вати в церкв╕ дуже в╕дпов╕дально. Лише дек╕лька колектив╕в отримали право засп╕вати тут. Разом з такими метрами, як гурт Центру фольклору та етнограф╕╖ ╤нституту ф╕лолог╕╖ Ки╖вського нац╕онального ун╕верситету ╕мен╕ Тараса Шевченка, «Казачий круг» (м. Москва), сп╕вала ╕ наша Анастас╕я. До реч╕, вона була наймолодшою виконавицею в Куточку кобзар╕в. Це не були виступи в повсякденному розум╕нн╕, це була духовна розмова учасник╕в, ╕ досв╕дчен╕, ╕менит╕ учасники високо оц╕нили п╕сенну розпов╕дь Анастас╕╖. А ми, слухач╕, деколи не могли стримати сл╕з, бо саме тут, у храм╕, п╕сня проника╓ найглибше, в саму душу людини...
«Жнива! Щоразу, як я повторюю це слово, на мо╓му обличч╕ з’явля╓ться усм╕шка! — пригаду╓ фестивальн╕ дн╕ Анастас╕я. — Жнива — це маленький остр╕в життя. Це яскрав╕ кольори, котр╕ ув╕рвалися в мою буденн╕сть. А найб╕льше — фольклор. В╕н був повсюди: в одяз╕, природ╕, виробах, хатинках, думках, у голос╕, п╕снях... Фольклор заворожу╓. В нього, як у море, п╕рна╓ш з головою, ╕ не хочеться виринати. Я хочу подякувати ╤рин╕ Данилейко за те, що надала мен╕ можлив╕сть засп╕вати у Кобзарському куточку. Для мене це — вершина щастя. Бо коли ти сп╕ва╓ш, потр╕бн╕ люди, як╕ тебе розум╕ють. ╤ вони були! Саме там! Вони надихають на щось нове, вони дають мен╕ наснагу. Хочеться сп╕вати й сп╕вати! Я хочу, щоб фольклор ╕ дал╕ розвивався, щоб до нього долучалося якомога б╕льше людей. Слухай автентичне, вдягай традиц╕йне, будь особливим!».
А в цей час на велик╕й галявин╕, де розташована прикрашена снопами ╕з золотим колоссям головна сцена фестивалю, вже почали сво╖ виступи ╕нш╕ колективи. Ми — наймолодший гурт, який виступив тут. Серед твор╕в, представлених «Радоницею», були п╕сн╕ календарно-обрядового циклу. Виступ тривав 15 хвилин, ╕ кожен з учасник╕в нашо╖ групи м╕г показати себе ╕ як сол╕ст, ╕ як виконавець багатоголосного сп╕ву.
«Сп╕вати було легко, звук був дуже гарний, орган╕затори поставили як╕сну техн╕ку, а глядач╕ слухали уважно ╕ проводжали ус╕х бурхливими оплесками», — пригаду╓ Влад Молчанов.
Ще один наш виступ був у Дитячому куточку перед Церквою Параскеви та с╕льською школою. Тут нашим завданням було показати д╕тям, як╕ прийшли на фестиваль, традиц╕йн╕ укра╖нськ╕ ╕гри, хороводи, залучити ╖х до масового д╕йства. На жаль, традиц╕я вивчення таких ╕гор та хоровод╕в у сучасн╕й школ╕ занедбана, хоча саме таке д╕йство вир╕шувало в давнину дуже багато проблем — в╕д розвитку мовлення до вивчення посл╕довност╕ д╕й господарсько╖ д╕яльност╕, сприяло розвитку психолог╕чно╖ розкутост╕. А ще так╕ ╕гри спонукають д╕тей знайомитись та сп╕лкуватись одне з одним, бути комун╕кабельними, розвивають почуття дов╕ри до оточуючих, що ╓ не останньою проблемою сучасних школяр╕в, як╕ просиджують весь час за комп’ютером. Ми впорались ╕з завданням, бо глядач╕ сам╕ почали при╓днуватися до наших хоровод╕в. Також у Дитячому куточку ми побачили, як грають фольклорн╕ гурти «Будимир» та «Джерельце», дещо у них перейняли.
«Враження в╕д фестивалю переповнюють. Я отримала величезну насолоду в╕д кожно╖ хвилини перебування у Ки╓в╕, — каже Леся Ковалик. — Найб╕льше, звичайно, вразило село Пирог╕в. Все, що нас оточувало, переносило у минул╕ стол╕ття, коли вишиванка для людини була звичним одягом. Проводилося безл╕ч майстер-клас╕в, де нам вдалося багато чому навчитися: р╕зьбити по дереву, вип╕кати коники з т╕ста, плести пояси, робити виб╕йку на тканин╕. Багато чого я тут спробувала уперше в життi. Навiть робити першi кроки по подiуму у власнiй сорочцi, яку я створювала два днi, роблячи на нiй вiзерунки за допомогою картоплi та фарби. Вперше я опинилася на полi та власноруч жала пшеницю. Вперше побувала у хатах наших прабабусь та прадiдiв, побачила, де ╕ як вони жили. Я щаслива, що побувала на цих «Жнивах»!
А м╕ж тим фестивальне м╕стечко — це лише одна сьома частина великого музею села Пирог╕в! Т╕льки тут кожен може зд╕йснити подорож у минуле по вс╕х рег╕онах Укра╖ни: Пол╕сся, Под╕лля, Карпати... Дуже гармон╕йно пов’язан╕ елементи побуту укра╖нц╕в, склада╓ться враження, що ти знаходишся в окремому селищ╕ Укра╖ни. Подв╕р’я зустр╕ча╓ яскравими кв╕тами. Внутр╕шн╓ оздоблення хатин таке, що зда╓ться, н╕би хазяйка т╕льки-но вийшла до криниц╕. Тут ╕ скрин╕ ╕з речами господар╕в, глечики на печ╕, вишит╕ яскрав╕ рушники та ткан╕ килими. А чи зна╓те ви, чим пахне укра╖нська хата? С╕ном, травами, ╕ в╕д цих пахощ╕в ста╓ спок╕йно ╕ рад╕сно на душ╕. Б╕ля хати ростуть плодов╕ дерева, в кожному подв╕р’╖ можна знайти щось смачненьке ╕ п╕дкр╕питися: абрикоси, сливи, персики, груш╕, але найб╕льше яблук. Можна попити води з кринички, як у давнину.
Ми не дуже були схож╕ на звичайних в╕дв╕дувач╕в музею, бо ми — сп╕воч╕ туристи, тому с╕дали поп╕д хатою чи п╕д великим стол╕тн╕м дубом на лавку ╕ сп╕вали. Сп╕вали щиро, в╕дверто, щаслив╕ в╕д того, що вм╕╓мо це робити, що можемо вилити сво╖ почуття за допомогою укра╖нсько╖ народно╖ п╕сн╕.
«Завдяки щасливому випадку нас запросили взяти участь у IV М╕жнародному етнограф╕чному фестивал╕ «Жнива. Домоткань», — каже наш кер╕вник Олена Микола╖вна Полетн╓ва. — Протягом трьох дн╕в д╕ти мали змогу насолоджуватися «духом давнини», побачити, як росте жито-пшениця, навчитися жати серпом, перев╕рити д╕╓в╕сть присл╕в’я «Брехать — не ц╕пом махать», тобто спробувати змолотити зерно, пот╕м змолоти його власноруч на жорнах. А яким смачним видався об╕д у пол╕ просто неба! Учасники гурту «Радониця» мали змогу познайомитися з найв╕дом╕шими етнограф╕чними колективами Укра╖ни «Володар» (Ки╖в), «Древо» (Полтава), «Казачий круг» (Москва), «Старе с╓ло» (М╕нськ) ╕ багатьма ╕ншими.
Але найпри╓мн╕шим для «радонят» було визнання ╖хньо╖ творчост╕ як глядачами, так ╕ учасниками ╕ орган╕заторами фестивалю! Ще нам дуже сподобалось, що на фестивал╕ використовувався т╕льки «живий звук» ╕, незважаючи на те, що вс╕ виступи проходили просто неба, сп╕вати було дуже легко, за що особиста окрема подяка орган╕заторам фестивалю ╤рин╕ та Данилу Данилейкам та ╖хн╕й творч╕й груп╕!
Дуже багато вражень отримали сп╕ваки «Радониц╕» на цьому фестивал╕. Волонтери, артисти, майстри, в╕дв╕дувач╕ стали на ц╕ три дн╕ одн╕╓ю великою родиною! Це був не т╕льки фестиваль фольклору та етн╕ки, це був фестиваль дружби, чуйност╕, людяност╕ та щирост╕, що завжди були притаманн╕ нашому народу».

╤рина ОСАДЧЕНКО
С╕мферополь – Ки╖в

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #33 за 16.08.2013 > Тема ""Джерельце""


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=12152

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков