"Кримська Свiтлиця" > #32 за 09.08.2013 > Тема ""Білі плями" історії"
#32 за 09.08.2013
УКРА╥НСЬК╤ ПИСЬМЕННИКИ В БОЯХ ЗА КРИМ (1941-1945 рр.)
З пером ╕ автоматом
(Продовження. Поч. у № 29-31)
ВАСИЛЬ КУЧЕР (1911-1967) Василь Степанович Кучер народився на Житомирщин╕. Учасник в╕йни з червня 1941 р. до 1944 р. Брав участь в оборон╕ Одеси, Севастополя. Був спец╕альним кореспондентом газети «За Родину» Окремо╖ Приморсько╖ арм╕╖. В 1941 роц╕ побачив св╕т нарис «Людмила Павлюченко» — про легендарного снайпера, геро╖ню оборони Одеси ╕ Севастополя, зб╕рка опов╕дань «Морський характер» (1942). Геро╖ка в╕йни знайшла в╕дображення в романах «Чорноморц╕», «Прощай, море», «Трудна любов», «Голод», «Орли воду п’ють» та ╕н. ╤менем укра╖нського письменника Василя Кучера названо вулиц╕ в Ки╓в╕ ╕ в Севастопол╕. * * * «Море св╕тла вдарило д╕вчин╕ в оч╕. Вона мимов╕льно прижмурилась ╕ нав╕ть трохи розгубилась. Усю ос╕нь ╕ зиму прожила у волог╕й землянц╕ на Мекенз╕╓вих горах у Криму, де тьмяно св╕тив каганець з м╕дно╖ г╕льзи, де гуляла хуртовина ╕ дули штормов╕ в╕три з моря. ╤ раптом — ст╕льки св╕тла! За столом на помост╕ сид╕в командуючий, член В╕йськово╖ ради, в╕це-адм╕рал Чорноморського флоту ╕ ще багато в╕йськових. Вона уп╕знала декого, ╖╖ ж уп╕знали вс╕. — Людмила Павлюченко, снайпер, — шепнув командарм в╕це-адм╕ралу, ╕ той п╕дв╕в сиву голову, уважно розглядаючи д╕вчину-лейтенанта. А вона стояла струнка ╕ п╕дтягнута; гнучка тал╕я п╕дперезана новим ременем, кра╓чок б╕лого ком╕рця вид╕лявся на бронзов╕й ши╖, син╕й берет охоплю╓ хвилясту зач╕ску. Д╕вчин╕ потиснули руку, ╕ вона тихо в╕дпов╕ла: — Служу Радянському Союзу!» Василь КУЧЕР. «Людмила Павлюченко» 1941
* * * «Василь Степанович Кучер, як в╕домий письменник нашого часу, вибирав для себе найважлив╕ш╕ теми, як ╕з життя нин╕шнього, так ╕ з життя минулого. Енерг╕я у Василя Степановича була, мовити, невичерпна. Велик╕ задуми ╕ широк╕ простори, в як╕ вкладалися ц╕ задуми, — ось що характерне для одного з найв╕дом╕ших письменник╕в наших — ╕ саме для Василя Степановича. В╕н знав весь той матер╕ал, який мусив перелитися на пап╕р письменника. В╕н ус╕ ситуац╕╖ сво╖х геро╖в заздалег╕дь уже бачив. Тому що знав ╖хн╓ життя, знав ус╕ стежинки сво╖х геро╖в: куди кого поведуть вони, а в╕д кого в╕двернуться. Я тут кажу не т╕льки про уяву письменника, а ще й про пам’ять творчу письменника. Адже уява ╕ пам’ять творча завжди живуть поряд. Свою уяву Василь Степанович завжди перев╕ряв на людях — конкретно п╕д час сво╖х зустр╕чей з читачами. Ось вже хто не боявся зустр╕чей з читачами — так це саме в╕н, любимий наш ╕ славний Василь Степанович!» Павло Тичина. З листа до Г. Ф. Яремчук — дружини Василя Кучера в╕д 18 кв╕тня 1967 р.
╤ВАН МАВРОД╤ (1911-1981) ╤ван Васильович Маврод╕ народився в Одеськ╕й област╕. Учасник в╕йни з жовтня 1941 р. Воював на Кримському фронт╕, був командиром в╕дд╕лення, пол╕труком роти. У боях п╕д Керчю був дв╕ч╕ поранений. У червн╕ 1942 р. за станом здоров’я був демоб╕л╕зований. Под╕╖ во╓нного часу в╕дображено в його книгах пов╕стей ╕ опов╕дань, у в╕ршах ╕ поемах зб╕рки «Я думаю про тебе».
ОЛЕКС╤Й МАЛ╤Н (1912-1993) Олекс╕й Карлович Мал╕н народився на Смоленщин╕. Учасник в╕йни з 1943 р. Починав рядовим, останн╓ в╕йськове звання на фронт╕ — лейтенант. Був кореспондентом-орган╕затором газети «Вперед, к победе!» Чорноморсько╖ групи в╕йськ Закавказького фронту (згодом — «Вперед, за Родину!» П╕вн╕чно-Кавказького фронту ╕ Окремо╖ Приморсько╖ арм╕╖). Виступав у фронтових газетах з нарисами, кореспонденц╕ями, сатиричними в╕ршами.
ОСКОРБЛЕННАЯ ОБЕЗЬЯНА На ветке, уцепившись за лианы, О чем-то толковали обезьяны. И вдруг они сердито зашумели, Одна из них, ужасно разъярясь, Другую цап за хвост — И наземь, в грязь, Бьет беспощадно — Клочья полетели… Полиция лесная тут как тут, И вот драчунью тащат в суд. — За что, скажи, свою соседку била? — Она меня ужасно оскорбила! Пусть безобразна я — так что же? Пусть лгунья я — и это может быть. Но ведь сказала эта рожа, Что я на Геббельса похожа! За это мало и убить! Алексей МАЛИН, газета «Вперед, за Родину!» 1943 г.
СЕРГ╤Й МУШНИК (1921-1994) Серг╕й Михайлович Мушник народився в м. Петропавловську П╕вн╕чно-Казахстансько╖ област╕. Учасник в╕йни з перших до останн╕х дн╕в. Воював кулеметником, м╕нометником на Кал╕н╕нському й Стал╕нградському фронтах. Брав участь у визволенн╕ Криму. Геро╖ка во╓нних л╕т в╕дображена в багатьох книгах в╕рш╕в ╕ прози. САПОГИ Эх, сапоги солдатские, Ну, всем сапогам сапожищи! Ясно, не то, что из хрома, А так — добрее не сыщешь. Еще в степях сталинградских Выдали пару кирзовых. Ясно, не то, чтоб блестели, А так — все же не хуже новых. Пока шагали Донбассом — Мяли пыльные травы. Ясно, стоптались порядком А так — поглядишь: не дырявы. В горах — Мекензиях дальних — Камни от них рассыпались. Ясно, самим досталось, Ну, правда, тут… разорвались. Тогда батарейный сапожник Подметки подбил к ним хватски, И вновь сапоги что надо На ногах солдатских. Эх, сапоги кирзовые, Ходят и смены не просят. Славный, видно, вояка Сапоги те носит. С. МУШНИК Перевод с украинского В. Федорова 1944 г. под Севастополем
«Неп╕дробн╕, щир╕ ╕нтонац╕╖, в╕дчутна предметн╕сть — усе це йде в╕д знання життя ╕ зр╕ло╖ майстерност╕, яко╖ «неозбро╓ним оком» ╕ не пом╕тиш: зда╓ться, перед тобою саме життя. ╢ в Серг╕я Мушника ще одна дорогоц╕нна як╕сть: в╕н пише про те, що сам пережив, в╕дчув, передумав, ╕ в той же час його в╕рш╕ завжди людн╕. На Друг╕й Всесоюзн╕й нарад╕ молодих письменник╕в на цю особлив╕сть поез╕╖ Серг╕я Мушника вказував Олександр Твардовський. «Великою житт╓вою правдою в╕╓ в╕д мушниковських балад. Де з гострим драматизмом, а де з м’яким гумором, за яким в╕дчува╓ться закохан╕сть у сво╖х геро╖в, поет розпов╕да╓ про людськ╕ дол╕, про суворий ╕ чудесний час». В. ФЕДОРОВ, з книги «Бойцы моей земли»
ВАСИЛЬ МИСИК (1907-1983) Василь Олександрович Мисик народився на Дн╕пропетровщин╕. Учасник в╕йни з серпня 1941 р. На фронт п╕шов, будучи членом Сп╕лки письменник╕в. Починав службу рядовим у склад╕ 675-го Окремого спареного батальйону 396-╖ стр╕лецько╖ див╕з╕╖. Брав участь в оборон╕ Керч╕.
АНАТОЛ╤Й НИКАНОРК╤Н (1921-1994) Анатол╕й Гнатович Никанорк╕н народився в м. ╢нак╕╓во на Донбас╕. Учасник в╕йни з 1943 року. Перше в╕йськове звання — ст. лейтенант медично╖ служби, останн╓ — кап╕тан медично╖ служби. Брав участь в Керченському десант╕ в грудн╕ 1943 року, був тяжко поранений ╕ контужений. Друкувався в газетах 18-╖ ╕ Окремо╖ Приморсько╖ арм╕╖. Под╕╖ Керченського десанту в╕дображено в книз╕ «Сорок дн╕в, сорок ночей».
НЕПОБЕДИМЫЕ Если падать — Падать только мертвым, Но и в час своих последних мук, На земле бессильно распростертым, Карабин не выпускать из рук.
Не предай ни словом и ни стоном Сердца несгибаемого твердь. Драться до последнего патрона И непобедимым умереть. А. НИКАНОРКИН 1943 г., Тамань
ПАНАС НОГ╤Н (1913-1976) Народився в м. Кривий Р╕г. Учасник в╕йни з червня 1941 року до Перемоги. Був старшиною 7-го запасного полку на Кримському фронт╕, командиром в╕дд╕лення 954-го артполку на П╕вденному фронт╕. Брав участь в оборон╕ Криму. Геро╖ка во╓нних л╕т в╕дображена в пов╕ст╕ «Авторитет» та роман╕ «Бунт╕вне п╕дземелля».
(Продовження буде)
"Кримська Свiтлиця" > #32 за 09.08.2013 > Тема ""Білі плями" історії"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=12147
|