Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4456)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4134)
Українці мої... (1667)
Резонанс (2128)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1847)
Крим - наш дім (1064)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (242)
Бути чи не бути? (331)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (210)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ВЕСЕЛКА
В╕рш╕ нашого дитинства


Р╤ДНА МОВА
З дитинства мо╖ батьки навчали мене любити свою Батьк╕вщину з кв╕тучими садами, безмежними...


В╤РШ╤ НАШОГО ДИТИНСТВА. ╤ван ДРАЧ
Перша зб╕рка поез╕й ╤вана Драча «Соняшник» побачила св╕т 1962 року.


«У КОЖНО╥ ФЕ╥ БУВАЮТЬ ПРИ╢МН╤ МОМЕНТИ...»
В гостях "Джерельця" ╕з сво╖ми поез╕ями Наталка ЯРЕМА, Наталя МАЗУР ╕ Ксенислава КРАПКА


НАЙКРАЩ╤ УКРА╥НСЬК╤ МУЛЬТФ╤ЛЬМИ ВС╤Х ЧАС╤В
6 кв╕тня св╕т в╕дзначив День мультф╕льм╕в. Це свято було засноване 2002 року М╕жнародною...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #31 за 02.08.2013 > Тема ""Джерельце""
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#31 за 02.08.2013
МР╤╢, НЕ ЗРАДЬ! Я ТАК ДОВГО ДО ТЕБЕ ТУЖИЛА...

ПРОБА ПЕРА

Майбутн╓ належить тим, хто в╕рить у красу сво╓╖ мр╕╖.
Елеонора Рузвельт

Сон... Золотий сон — як мр╕я про щастя, рад╕сть. Я люблю кутатися у прозору шаль сновид╕нь, коли не розум╕╓ш, усе це д╕йсн╕сть чи просто вигадка? Цей казковий пол╕т душ╕ у прост╕р та╓мниць ╕ загадок! Там, у солодкому полон╕ сн╕в, не треба прикидатися. Мен╕ зда╓ться, що т╕ казки, як╕ створюються п╕д теплою ковдрою ноч╕, дарован╕ нам не просто так...
Я бачила дивний сон. В╕н д╕йсно був дивним. Сон, коли до к╕нця не розум╕╓ш: це реальн╕сть чи просто марево? Це було так реально, н╕би у тому примарному вид╕нн╕ вир╕шувалось щось складне ╕ важливе для мене. То була картина, намальована на полотн╕ мо╖х мр╕й, спод╕вань, над╕й.
Я стою на висок╕й скел╕, дал╕ — глибока пр╕рва, по ╕нший край пр╕рви — поле, безмежне житн╓ поле. Це н╕би дв╕ реальност╕, а м╕ж ними — м╕ст, нест╕йкий, в╕н хита╓ться в╕д кожного подиху в╕тру. Важке колосся жита переплелося з н╕жно-блакитними дзв╕ночками, воно мерехтить ╕ кличе мене. Кожною часточкою душ╕ я в╕дчуваю спок╕й ╕ тишу того л╕тнього царства, те, чого не вистача╓ в с╕рих буднях реальност╕...
Св╕танок. Найспок╕йн╕ша пора дня. Час, коли народжу╓ться день п╕д мелод╕йну п╕сню жайворонка. Хтось обачливо вимика╓ зор╕, витира╓ останн╕ темн╕ фарби на неб╕... Сонце велично виплива╓ з-за л╕н╕╖ горизонту. Тонким пром╕нням кличе в сво╖ об╕йми прозор╕ кришталики роси. Вони з блиском п╕д╕ймаються в небо. А сонце таке горде, незалежне, величне, проте його пром╕нц╕ н╕би об╕ймають мою душу. Лаг╕дн╕ тепл╕ усм╕шки проникають у сам╕с╕ньке серце, намагаються зц╕лити душевн╕ рани, наповнюють мене зсередини гарячим золотим сяйвом. Кожним нервом я в╕дчуваю подих сонячного тепла. Мен╕ зда╓ться, що до сонця можна доторкнутися. Я простягаю руку... Ще тр╕шки, ось-ось!.. Холодний подих в╕тру б’╓ мене по руц╕, посм╕хаючись, запрошу╓ мене до танцю. На мить, на коротку жахливу мить мен╕ зда╓ться, що це все примара, ╕ ця хитка ст╕на м╕ж реальн╕стю ╕ тим дивним оазисом впаде, але н╕ — це д╕йсн╕сть. Та я хочу потрапити туди, за межу пр╕рви. Позаду мене нема╓ сонця ╕ повних золотих колоск╕в. Що там? Може дощ, бо все навкруги темне й неч╕тке; чи туман: в╕н вороже п╕дступа╓ до мене ╕ хоче захопити у полон, у свою брудну ╕ холодну ковдру, сплетену ╕з байдужост╕ людських душ... Але страшно йти тим хитким мостом, що розгойду╓ться в╕д кожного подиху в╕тру. До мене п╕дкрада╓ться в╕дчай, бере в об╕йми сво╖ми слизькими, непри╓мними руками, закову╓ серце у зал╕зн╕ ланцюги. Зда╓ться, ще залишилось зовс╕м тр╕шки до чогось особливого, дуже важливого, того, чого п╕дсв╕домо так довго чекала. Кайдани спадуть, ╕ я полечу... Народжу╓ться день, сповитий сонячними усм╕шками, а для мене час зупинився...
Нав╕що цей сон? Кого повинна розглед╕ти у с╕рому простор╕ туману чи десь там, на дн╕ пр╕рви? Кого повинна зустр╕ти? Свою мр╕ю? Мр╕ю, яка завжди була янголом-охоронцем, мр╕ю, яку завжди ховала в╕д себе, мр╕ю, в яку нав╕ть боюсь пов╕рити. Вона так довго проростала в мо╖й душ╕, така викохана, вистраждана, така гаряча. Майже полум’яна, та ╖╖ можна взяти в руки, вона розтопить сн╕ги. Вона зовс╕м поруч, але я не можу доторкнутися до не╖, не можу побачити; я в╕дчуваю ╖╖ тепло, запах земл╕ ╕з сум╕шшю легких аромат╕в польових кв╕т╕в, але не можу доторкнутися... Холодний слизький туман пов╕льно наближа╓ться до мене, та мен╕ страшно перейти на ╕нший б╕к по хиткому мосту, страшно впасти, а здатись у полон туману — означа╓ втратити себе там, де сотн╕ знев╕рених душ у простор╕ темряви й дощу.
«Мр╕╓! Кохана й ╓дина, дай мен╕ сили, наснаги!.. Дай мен╕ крила злет╕ти, хоча б на мить, хоча б на секунду, щоб торкнутися губами небес ╕ нав╕ть впасти. Але не дай знев╕ритися, не дай здатися. Допоможи!» — я хочу закричати, та мен╕ страшно. Зда╓ться, що це не сон, ╕ навколо, як у повсякденному житт╕, багато людей, вони скажуть: «Нав╕жена!». «Н╕, я так б╕льше не хочу!» — крик зрива╓ться з мо╖х вуст. Чи, може, я божев╕льна? Бо бачу, як розмовляю з╕ сво╓ю душею. З тою маленькою частинкою душ╕, яку врятувала моя Мр╕я. Вона каже, що не треба прохати та страждати, треба пов╕рити, якою б дивною ти не здавалася ╕ншим.
Я в╕дчуваю, що готова дов╕ритись мр╕╖, готова зробити крок уперед... Треба заплющити оч╕. Затамувати подих. Крок. Ще крок. Я не впала! Але як страшно! В╕тер злиться, розхиту╓ м╕ст, наче гойдалку, ╕ кожен раз, з кожним кроком мо╓ серце завмира╓, а пот╕м калата╓ швидко-швидко, наче хоче вирватися з грудей, втекти в╕д страху. Та н╕як╕ сили природи не здатн╕ перешкодити мен╕ на шляху до мо╓╖ мр╕╖, я вперто ╕ду вперед.
Крапля. Ще одна крапля. Це дощ? Холодн╕ краплини все швидше ╕ швидше летять з неба, потоки води заливають мо╓ обличчя, волосся, одяг. Не страшно ╕ не холодно. Поряд з╕ мною моя мр╕я. Т╕льки вперед. Цей дощ — н╕би випробування для мене. ╤ ось в╕н ск╕нчився. Райдуга! ╤ сонце н╕би гра╓ на кольорових струнах веселки.
Що дал╕? Не знаю. Так, мо╓ тепле л╕то буде не завжди — колись поле ковдрою вкри╓ зима, буде холодно, але ж поряд буде моя крилата мр╕я-птиця. А п╕сля кожно╖ зими, нав╕ть найлют╕шо╖, приходить весна, а пот╕м — л╕то...
Це був д╕йсно дивний сон. Коли я прокинулась, то зрозум╕ла, що доля дала мен╕ бажан╕ в╕дпов╕д╕ на запитання. Тепер я отримала сво╖ крила...

Христина ЖДАН,
учениця 10 класу Стальн╕всько╖ ЗОШ I-III ступен╕в
Джанкойський район

УВАГА: Конкурс!

Хоча й на календар╕ — КА-Н╤-КУ-ЛИ! — «Джерельце» заклика╓ сво╖х юних читач╕в до участ╕ в творчих конкурсах! Зокрема, на КРАЩУ РОЗПОВ╤ДЬ ПРО УЛЮБЛЕНИХ УЧИТЕЛ╤В. Напиш╕ть до «Джерельця», за що ви шану╓те сво╖х учител╕в-наставник╕в, чи хот╕ли б бути схожими на них.
Ще одне творче змагання — на КРАЩУ РОЗПОВ╤ДЬ ПРО ТЕ, ЯК ╤ ДЕ ВИ ПРОВЕЛИ СВО╥ КАН╤КУЛИ, чим вони запам’яталися. Це можуть бути прозов╕ або поетичн╕ твори обсягом до двох друкованих аркуш╕в. ╤люстрац╕╖ (фото, малюнки) — т╕льки в╕таються! Надсилайте ваш╕ твори звичайною чи електронною пош¬тою на адресу редакц╕╖, кращ╕ з них будуть опубл╕кован╕, а переможц╕в чекають призи!
ТВОР╤ТЬ!  ДЕРЗАЙТЕ!  ПЕРЕМАГАЙТЕ!

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #31 за 02.08.2013 > Тема ""Джерельце""


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=12116

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков