"Кримська Свiтлиця" > #31 за 02.08.2013 > Тема "Смішного!"
#31 за 02.08.2013
СОЛДАТСЬК╤ УСМ╤ШКИ
Павло ГЛАЗОВИЙ
ВЕЛИКИЙ ЧИН
Взяли тор╕к у арм╕ю Федька Каракузку. А недавно в╕н на м╕сяць Прибув у в╕дпустку. Все на ньому — як улите, Чоботи блискуч╕. Так╕ хлопц╕ не бояться Н╕ грому, н╕ туч╕. Прийшла внука пров╕дати Стара його бабка. — Мундир, — каже, — в тебе добрий, ╤ хороша шапка. Т╕льки я на еполетах Розум╕юсь слабо. Це який же чин у тебе? — Я ╓фрейтор, бабо. — Молодчина! — головою Баба похитала. — Це ж ти ма╓ш оф╕цер╕в, Ма╓ш генерала?
— Маю, бабо, — хлопець каже, — Не бува без цього. Баба пальцем насварилась ╤ сказала строго: — Мундир в тебе, як улитий, До д╕ла пошитий. Та я знаю тв╕й характер: Ти дуже сердитий. Не зазнайся, хоч ╕ ма╓ш Великого чина: Не кричи на генерала, Бо в╕н теж людина.
ПЕРШЕ ЗВАННЯ
Панас, прослуживши в арм╕╖ р╕к, Перше одержав звання. С╕в б╕ля столу ╕ пише батькам: «Здрастуйте, мила р╕дня! Я повишення по служб╕ добув, З чим ╕ прив╕тствую вас». ╤ п╕дписався: «Бувший ваш син, Нин╕ ╓фрейтор ПАНАС».
НАОЧНИЙ УРОК
В казарму входить генерал, А там нема н╕кого, Лише солдатик молодий Мете в кутку п╕длогу. Оглянув л╕жка генерал — Порядок ╕деальний. — Ви хто? — солдатика пита. — А хто ж ╕ще? Днювальний. Нахмурив брови генерал: — Ви н╕би впали з неба. Невже, скаж╕ть, не вчили вас, Як д╕яти вам треба? Давайте в╕ник. Уяв╕ть, Що в╕дбулося чудо: Не я, а ви — тут генерал, А я днювальним буду. ╤ ось нагнувся генерал, Немов мете п╕длогу, А наш солдатик молодий Кроку╓ в╕д порогу. Розправив плеч╕ генерал, Приклав до шапки руку... Солдатик браво козирнув Та й в╕дчубучив штуку. В╕н генералов╕ не дав Розкрити нав╕ть рота: — Не треба рапорта, мет╕ть. Робота ╓сть робота.
П╤ШОВ СИНОК У АРМ╤Ю
П╕шов синок у арм╕ю. Др╕бн╕ листи пише: «М╕цно тата обн╕маю, Маму — ще м╕цн╕ше. Взяли мене у п╕хоту. Прошу маму й тата: Вишл╕ть сотню карбованц╕в, Куплю автомата». Через м╕сяць той синочок Пише ще др╕бн╕ше: «Люблю сильно свого тата, Маму — ще сильн╕ше. Я вже став артилеристом. Люб╕ мамо й тату! Вишл╕ть дв╕ст╕ карбованц╕в, Я куплю гармату». Ой в╕дправив батько грош╕ Й с╕в листа писати: «Любий синку! Вчися влучно Бити ╕з гармати. Та не здумай переходить В танкову частину, Бо купити тоб╕ танка Я не зможу, сину».
ЮН╤СТЬ
У тролейбус╕ з сид╕ння Д╕вчина устала. — Йд╕ть, будь ласка, тут с╕дайте, — Просить генерала. Генерал старий пригладив Шевелюру сиву, Подивився на д╕вчину, Гарну, чорнобриву, Пор╕вняв ╖╖ у думц╕ З дивним д╕амантом ╤ подумав: «Де була ти, Як я був сержантом?» Ось ╕ вся л╕рична байка. З не╖ ви узнали, Що за юн╕стю шкодують Нав╕ть генерали.
КОХАНЧИКИ
Сто╖ть д╕ва ультрамодна Б╕ля в╕йськкомату. Похнюпила фарбовану Голову патлату. Мимо дибала бабуся Та й стала питати: — Що, д╕вулько, коханчика Забрали в солдати? Не журися, нехай служить, Вийде в генерали. — Не одного, — каже д╕ва, — Ус╕х трьох забрали...
СОЛДАТСЬКА Л╤РИКА
Хлопець ви╖хав служити У далекий край. ╤ кохан╕й пише зв╕дти: «Жди мене, чекай! Я тебе не забуваю, Не забудь ╕ ти. Я не можу надивитись На тво╖ листи. Нав╕ть марки в╕дриваю ╤ ц╕лую ╖х, Бо ж колись вони торкались До губ╕в тво╖х». А кохана пише: «Милий! Жду тебе й люблю, Т╕льки знай, що до конверт╕в Марок не л╕плю. На губах вони лишають Непри╓мний сл╕д, ╤ за мене марки л╕пить М╕й любимий д╕д».
УКРА╥НСЬКЕ В╤ЙСЬКО
Ходить прапорщик Задранцев По казарм╕ вранц╕. Пильним оком огляда╓ Хлопц╕в-новобранц╕в. — Фам╕л╕я? — Давимуха. — А твоя? — Петренко. — А как твоя фам╕л╕я? — Передер╕╓нко. — Н╕ хр╓на с╓б╓ фам╕лька... А ти? — Дерев’янко. — Ну, а што ти, Дерев’янка, Д╓лал на гражданк╓? — Орав, с╕яв... — Зачем орал? — Така була праця... — Тепер орать зд╓сь я буду, А ти — подч╕няться. Так у в╕йську укра╖нськ╕м Прапорщик Задранцев На свойом общепонятном Учить новобранц╕в. * * * У б╕бл╕отец╕ «Кримсько╖ св╕тлиц╕» окр╕м «Веселих гуморесок» Павла Прокоповича Глазового, зв╕дки взято цю доб╕рку, ╓ ще дек╕лька його книг («Школярикам. Гуморески, ба╓чки», «Архетипи», «Доросл╕ гуморески ╕ байки»). Звертайтеся! Конт. тел. (099) 966 66 50
ЗАПРОШУ╢МО ДО Б╤БЛ╤ОТЕКИ «КРИМСЬКО╥ СВ╤ТЛИЦ╤»! * * * Петро Дяченко. «Чорн╕ Запорожц╕». (Ки╖в, Видавництво «Ст╕кс», 2010 р.) У спогадах командира 1-го к╕нного полку Чорних запорожц╕в УНР Петра Дяченка розпов╕да╓ться про збройну боротьбу за Укра╖нську державу в 1918-1920 роках, зокрема бо╖ на Черн╕г╕вщин╕ та Харк╕вщин╕, трагед╕ю полковника Петра Болбочана, в╕д-ступ у Румун╕ю ╕ наступ ╕з Зал╕щик╕в на Ки╖в, визволення столиц╕ та втрату ╖╖, Перший зимовий пох╕д Арм╕╖ УНР, наступ восени 1920 року, в╕дступ за Збруч та багато ╕нших под╕й. У спогадах Петра Дяченка переважають описи бо╖в проти б╕льшовик╕в, махновц╕в та ден╕к╕нц╕в. Под╕╖ в╕дбуваються на територ╕╖ сучасно╖ В╕нницько╖, Дн╕пропетровсько╖, ╤вано-Франк╕всько╖, Ки╖всько╖, К╕ровоградсько╖, Микола╖всько╖, Одесько╖, Полтавсько╖, Терноп╕льсько╖, Харк╕всько╖, Хмельницько╖, Черкасько╖, Черн╕вецько╖ та Черн╕г╕всько╖ областей, а також у Румун╕╖. * * * Серг╕й Плачинда. «М╕фи ╕ легенди Давньо╖ Укра╖ни». (Ки╖в, «ФОП Стебеляк», 2013 р.) Шановн╕ читач╕! Перед вами — предков╕чний усний язичницький епос Укра╖ни, що пода╓ться розлого, всеб╕чно, друкуються укра╖нськ╕ м╕фи та легенди, що старовинн╕ш╕ в╕д ╓гипетських п╕рам╕д!
П╕дготувала Любов СОВИК (Продовження буде)
"Кримська Свiтлиця" > #31 за 02.08.2013 > Тема "Смішного!"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=12111
|