Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4456)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4134)
Українці мої... (1667)
Резонанс (2128)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1847)
Крим - наш дім (1064)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (242)
Бути чи не бути? (331)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (210)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ГЕНЕТИЧНА НАУКА ДОВЕЛА: УКРА╥НЦ╤ З РОС╤ЯНАМИ НЕ “АД╤Н НАРОД” ╤ НАВ╤ТЬ НЕ “БРАТИ”
Асим╕лювати нас, як це вже довели генетики, з рос╕йським народом, – не вийде…


КОЗАЦЬКИЙ ДУХ ЛОХВИЧЧИНИ
Лохвиччина, попри все багатство етнокультурно╖ спадщини, до сьогодн╕ залишалася недостатньо...


ЩО 2022-Й В╤ДКРИВ УКРА╥НЦЯМ ПРО САМИХ СЕБЕ, А СВ╤ТОВ╤ – ПРО УКРА╥НЦ╤В
Ми остаточно в╕дбулися – ╕ як пол╕тична нац╕я, ╕ як держава.


КАМ╤НЬ ЗА ПАЗУХОЮ
Картинки з життя


СОБОРН╤СТЬ ПОЧИНА╢ТЬСЯ ╤З КОЖНОГО З НАС
З╕рвав прихильн╕ оплески, к╕лька поважних у журнал╕стиц╕ персон п╕д╕йшли пот╕м, дали в╕зит╕вки,...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #31 за 02.08.2013 > Тема "Ми єсть народ?"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#31 за 02.08.2013
ГАСЛО «УКРА╥НА ДЛЯ УКРА╥НЦ╤В» ПРОВОКУ╢ТЬСЯ УКРА╥НОФОБАМИ

Ми ╓сть народ!

Гасло «Укра╖на для укра╖нц╕в» я н╕коли не вважав оптимальним. Та й, певно, не я один... Ще 20 рок╕в тому в╕домий журнал╕ст (на той час редактор льв╕всько╖ газети «Рost-Поступ») Олександр Кривенко у сво╖й програмн╕й статт╕ «Укра╖на моя марг╕нальна» писав з цього приводу так: «Якщо сьогодн╕ хтось голосить «Укра╖на для укра╖нц╕в», то йому сл╕д би уточнити: для пол╕тичних укра╖нц╕в. Бо етн╕чних укра╖нц╕в залишилося, мабуть, чолов╕к сорок, враховуючи вс╕ кровозм╕шення з час╕в половецьких. Якщо обстоювати ╕дею етн╕чно╖ Укра╖ни, то треба насамперед в╕дмовитись в╕д колон╕зованих укра╖нцями Донбасу, Криму, п╕вденних степ╕в, Слобожанщини, частини Буковини, а про Кубань ╕ Зелений Клин взагал╕ сл╕д забути... Чомусь жоден ╕з безкомпром╕сних апологет╕в формування нац╕╖ та держави на етн╕чному принцип╕ под╕бн╕ думки не висловлю╓. Побоюючись, мабуть, за сво╓ реноме правов╕рного нац╕онал╕ста».
Тепер, з висоти прожитих двадцяти рок╕в, можна висловити деяк╕ думки з цього приводу. На жаль, Сашко, з яким я був трохи знайомий, загинув у автомоб╕льн╕й катастроф╕, не доживши лише м╕сяць до сво╖х сорока рок╕в. Це сталося у 2003 роц╕. На той час наш╕ погляди сутт╓во не розходилися, думаю, що й тепер Олександр Кривенко погодився б з╕ мною. Все ж, в╕н був укра╖нським патр╕отом, хоча за ту статтю його дуже критикували у Львов╕. Мовляв, надто вже очорнив у сво╓му програмному документ╕ реальну Укра╖ну...

ВОНО НЕ ЗРОБИЛО УКРА╥НУ Б╤ЛЬШ УКРА╥НСЬКОЮ

Що ж можна сказати тепер? Укра╖на лише для етн╕чних укра╖нц╕в — це, звичайно, неправильна установка. Правильн╕ше б сказати, вона для тих, хто ╖╖ любить. Для тих, хто шану╓ ╖╖ мову ╕ культуру, бажа╓ ц╕й земл╕ процв╕тання. Хай би в╕н при цьому був рос╕янином, ╓вре╓м, греком чи кримським татарином. А ось т╕, хто ненавидить нашу землю ╕ наш народ, повинн╕ мати законне, п╕дкр╕плене Конституц╕╓ю, право безперешкодно покинути цю кра╖ну ╕ жити серед того народу, який зда╓ться р╕дн╕шим ╕ ближчим. Гасло «Укра╖на для укра╖нц╕в!», ретрансльоване провокаторами ╕ в╕тчизняними дурнями, як ╕ сл╕д було чекати, не зробило Укра╖ну б╕льш укра╖нською ╕ не дало витворити з нас певний монол╕т — укра╖нську пол╕тичну нац╕ю. У рамках такого монол╕ту укра╖нофобам було б незатишно... А так вони залишилися на м╕сцях, н╕куди не ем╕грували ╕ не перевиховались.
Не секрет, що рос╕йськ╕ шов╕н╕сти завжди використовували у сво╖й антиукра╖нськ╕й д╕яльност╕ це радикальне ╕ немудре гасло. Хоч насправд╕, його н╕хто й не думав активно реал╕зовувати в Зах╕дн╕й Укра╖н╕. ╤ укра╖нофоби це добре знали. Але ╖м було потр╕бне це гасло! Бо на П╕вденному Сход╕ ус╕ двадцять незалежних рок╕в активно вт╕лювалася в життя саме ╖хня програма: «Укра╖на — не для укра╖нц╕в»...
Треба в╕ддати належне платним та ╕дейним укра╖нофобам, вони до пори до часу не проголошували антиукра╖нських гасел, зате ефективно працювали — ╕ в╕дкрито, ╕ тишком-нишком. Саме завдяки ╖хн╕й повсякденн╕й робот╕ укра╖нц╕ дос╕ бояться розмовляти р╕дною мовою на вулицях Донецька, Харкова, Севастополя, Одеси, Запор╕жжя, Херсона... ╤ це тод╕, коли на вулицях Львова рос╕йську можна почути на кожному кроц╕ — непритишену, в╕льну, розкуту. Як же вдалося залякати укра╖нц╕в Сходу? Ну, по-перше, традиц╕╖ укра╖номовного сп╕лкування на вулицях великих промислових м╕ст практично не ╕снувало. Х╕ба що «суржик» можна було почути, але й в╕н почав здавати сво╖ позиц╕╖ у 70-х роках. Проте за два незалежних десятил╕ття могла б з’явитися укра╖номовна менш╕сть. Гарантовано з’явилася б, якби не робота укра╖ножер╕в. Коли у минулому роц╕ я голодував б╕ля Укра╖нського дому, зн╕мальна група з 5-го каналу мене запитала про причини, як╕ штовхнули на цей крок. В╕дпов╕в, що хочу одного: щоб на вулицях Севастополя можна було б так само в╕льно розмовляти укра╖нською, як на вулицях Львова — рос╕йською. Хай вона там буде в меншост╕, але хай буде! Те ж саме нехай буде у Харков╕, Запор╕жж╕, Луганську.

УКРА╥НОЖЕРАМ ЗАТИШНО ЗА СПИНАМИ РОС╤ЙСЬКОМОВНИХ

Перед╕ мною вир╕зка з газети «День» в╕д 19 жовтня 2001 року. Киянин Олександр Б╕лик у сво╖й статт╕ «Треба дивитися правд╕ в оч╕» пише: «Я не проти введення рос╕йсько╖ другою державною. Т╕льки не тепер, а тод╕, коли, наприклад, 50% киян, 40% харк╕в’ян ╕ донеччан говоритимуть укра╖нською. Коли ця мова посяде в сусп╕льств╕ таке ж достойне м╕сце, як ╕ рос╕йська...» Майже не сумн╕ваюся, що пан Б╕лик був вимушено рос╕йськомовним до 1991 року. Принаймн╕, на вулицях столиц╕. Але й так╕, як в╕н, не хочуть загибел╕ укра╖нсько╖. Помилка наших радикал╕в в тому, що вони не хочуть розбиратися в таких тонкощах. ╥м мерщ╕й в атаку хочеться — ось ╕ наживають соб╕ ворог╕в. М╕ж ╕ншим, у багатьох великих м╕стах П╕вденного Сходу в╕дсоток людей, як╕ вважають р╕дною мовою укра╖нську, сяга╓ 30% - 40%. Трапля╓ться, що й ус╕ 50%. А ск╕льки мови на вулицях — реально? Правильно — близько нуля в╕дсотк╕в. З чим це пов’язано? Якраз ╕з нетолерантн╕стю певно╖ частини рос╕йськомовних. Хай ╕ невелико╖ частини, але орган╕зовано╖ ╕ дуже впливово╖. Гасло «Укра╖на для укра╖нц╕в», виголошене свого часу, дозволило заховатися представникам ц╕╓╖ агресивно╖ ╕ пол╕тизовано╖ «меншини» за спини лояльних рос╕йськомовних громадян. ╤ вони опинилися н╕би у фортец╕. Насправд╕, укра╖нофоб╕в не так вже й багато, а ось рос╕йськомовн╕, як ми вже згадували, становлять б╕льш╕сть у дуже багатьох м╕стах. Невидимому союзу одних ╕ других свого часу немало посприяли укра╖нськ╕ радикали.
Проте сьогодн╕ не буду таврувати ганьбою останн╕х, у них тепер ╕ без мене вистача╓ критик╕в. Настала пора зосередитись на тих, хто створював умови, удобрював ╜рунт для виникнення такого гасла. Тобто, на «╕дейних» губителях укра╖нсько╖ мови. Адже вс╕ ми добре зна╓мо, що будь-як╕ спроби розмовляти «скр╕зь ╕ завжди» на теренах Сх╕дно╖ Укра╖ни приречен╕ якщо не на повний провал, то на жахлив╕ випробування. Укра╖нц╕ — народ м’який, в╕дсоток шухевич╕в ╕ стус╕в у нас незначний, тому лише одиниц╕ готов╕ терп╕ти пост╕йн╕ незручност╕, а часом ╕ справжн╕ моральн╕ тортури. Може, мен╕ хтось закине, що я переб╕льшую ╕ н╕яких «моральних тортур» не ╕сну╓? Не ╕сну╓ по в╕дношенню до тих, хто пристосову╓ться. А для тих, хто не хоче — вони ╕снують реально. Тут не вистачить н╕ часу, н╕ паперу описати нав╕ть п╕вв╕дсотка найб╕льш кричущих випадк╕в. Але про два останн╕х випадки (з точки зору хронолог╕╖) дек╕лька сл╕в скажу.

ЯК НЕПРОСТО БУТИ КЛ╤╢НТОМ «ПРИВАТБАНКУ» У ЛУГАНСЬКУ

Четвертого липня цього року луганчанин Серг╕й Мельничук звернувся до Луганського ф╕л╕алу ПАТ КБ «Приватбанк» для обм╕ну сво╓╖ старо╖ банкомат╕всько╖ картки на нову. Проте прац╕вники банку категорично в╕дмовились обслуговувати його державною мовою. Здавалося б: що за проблема? Адже Серг╕й — луганчанин ╕ рос╕йською повинен волод╕ти добре... ╤стинно так, але ж ми зараз якраз вивча╓мо феномен: чому не можна укра╖нською? Чому р╕вень мовно╖ толерантност╕ П╕вденного Сходу н╕як не досягне галицьких показник╕в? Виявля╓ться, на державному р╕вн╕ не продуман╕ механ╕зми захисту укра╖номовних. Розум╕ю луганчан — у них сво╖ мовн╕ пр╕оритети, ╕ вони не хочуть перетворювати свою область в другу Галичину. Але ж тут йдеться не про суц╕льну укра╖н╕зац╕ю, а лише про мовний консенсус, про вид╕лення невеличко╖ «н╕ш╕» для укра╖нц╕в П╕вденного Сходу. Всього лише! Проте в╕дразу вил╕зло шило з м╕шка — надто сильн╕ тут позиц╕╖ ╕мпершов╕н╕ст╕в, надто слабк╕ — м╕сцевих укра╖нц╕в. Ще й стратег╕╖ мудро╖ нема╓. А в опонент╕в наших стратег╕я ╓. ╤ вона проста — не допускати жодного прецеденту непокарано╖ укра╖номовност╕! Так ось, продовжу розпов╕дь про кл╕╓нта «Приватбанку», який у тридцять з гаком рок╕в р╕шуче перейшов на укра╖нську у приватному сп╕лкуванн╕. На роз’яснення Серг╕я Мельничука, що прац╕вники банку зобов’язан╕ обслужити його державною мовою, прац╕вниця банку викликала охоронця. Той без вагань схопив укра╖номовного кл╕╓нта за руку ╕ почав силом╕ць виштовхувати з банку. Пот╕м були дзв╕нки приниженого за нац╕ональною ознакою луганчанина до чергово╖ частини УМВС Укра╖ни в Луганськ╕й област╕. Там на його укра╖нську мову теж реагували сво╓р╕дно. Раз укра╖номовний, значить — дивак, який добров╕льно вир╕шив стати «б╕лою вороною» в Луганську. А раз так, то чи варто таких любител╕в «екстр╕му» захищати? Дума╓те, набагато краще в столиц╕? Нещодавно молода киянка ╤рина Бондар теж спробувала бути принциповою ╕ попросила м╕л╕ц╕онера, який виконував сво╖ службов╕ обов’язки на Святошинському ринку, розмовляти з нею укра╖нською мовою. Але старший лейтенант, зовс╕м не соромлячись сво╓╖ укра╖нофобсько╖ позиц╕╖, патетично вигукнув: «я учился в советской школе!» ╕ дв╕ч╕ вдарив д╕вчину кулаком у груди. Як╕ аргументи можна привести на захист оф╕цера м╕л╕ц╕╖ — не знаю. Може, прохання ╤рини було занадто емоц╕йним? Укра╖нцям нер╕дко доводиться захищати сво╖ права емоц╕йно, нав╕ть з певним «надривом». Але ж ╕ в цьому випадку р╕вень укра╖нофоб╕╖ м╕л╕ц╕онера явно зашкалював... Одне слово — замкнене коло. Мови нема, бо мало бажаючих ризикувати, а коли так╕ геро╖ знаходяться, то ╖м в╕дразу «обламують роги». ╤ на це «обламування» налаштован╕ ус╕ ╕нституц╕╖ п╕вденно-сх╕дного рег╕ону, включно з прокуратурою. Часом ми бачимо, що ╕ в столиц╕ з цим проблеми. А ще ж ╓ московськ╕ ╕нституц╕╖, як╕ покликан╕ ставити все з н╕г на голову. Вони доводять до в╕дома населення, що це у Львов╕ або в Тернопол╕ систематично ображають ╕ пересл╕дують рос╕йськомовних, а на сход╕ Укра╖ни конфл╕кт╕в на мовному ╜рунт╕ нема ╕ не може бути в принцип╕!

ТЕОРЕТИКИ ╤ ПРАКТИКИ РУСИФ╤КАЦ╤╥ «П╤ДСТАВЛЯЮТЬ» НАЦ╤ОНАЛЬН╤ МЕНШИНИ

Новий мовний закон тим ╕ небезпечний, що в╕н не ма╓ на мет╕ гармон╕зувати мовне питання. Н╕, в╕н покликаний забезпечити мас-штабний рух у зворотньому напрямку. Там продумано усе до др╕бниць. Оф╕ц╕йно зм╕ни стосуються лише п╕вденно-сх╕дних областей. Однак можна зд╕йняти таку потужну хвилю (рос╕йськ╕ пол╕ттехнологи допоможуть), що ╕ в ц╕лком «помаранчевому» Ки╓в╕ згодом в╕д двомовност╕ залишаться лише спогади... А рос╕йська мова надовго займе пан╕вн╕ позиц╕╖. ╤ це в центр╕. А коли про╖хати Слобожанщиною, Донбасом ╕ Кримом, ви побачите, що нав╕ть у мов╕ вив╕сок (це те, що легко врегулювати упродовж року) спостер╕га╓ться повна анарх╕я. Тобто, масштабне ╕гнорування закону про мови. Подумки згадую сво╖ мандр╕вки. ...Ось бачу при в’╖зд╕ в Старий Крим вив╕ску «Старый Крым / Eski Qirim» ╕ даремно шукаю очима укра╖нський напис. Вив╕ска двомовна, а не тримовна. Чомусь саме державна мова про╕гнорована. На базар╕ бачу напис рос╕йською «Мясной ларек», який нижче дублю╓ться кримськотатарською. Це добре, що ╓ кримськотатарська, але погано, що ╕гнору╓ться державна. Неподал╕к в╕д Старого Криму знаходиться в╕рменський монастир Сурб-Хач. Там уже тримовн╕сть, але... в╕рменсько-рос╕йсько-англ╕йська. Укра╖нська ╕ там виявилася непотр╕бною. В Ялт╕ звернув увагу на кафе «Азербайджанская кухня». Тут рос╕йський напис дублю╓ться англ╕йською ╕ азербайджанською. Кафе-бар «Уч-Кош». ╢ рос╕йська, ╓ кримськотатарська та нема укра╖нсько╖. Добре, якби таке ╕гнорування обмежувалося територ╕╓ю Криму. Але ж ╕ в столиц╕ нам╕чаються под╕бн╕ тенденц╕╖. Кафе «Кримськотатарська кухня», що неподал╕к в╕д Майдану Незалежност╕. Ран╕ше тут по╓днувалися укра╖нська, рос╕йська ╕ кримськотатарська мови. Проте на новому нав╕с╕ побачив, що до рос╕йсько╖ ╕ кримськотатарсько╖ додалася ще й арабська, зате... укра╖нська зникла. Ну скаж╕ть, кому потр╕бен такий «зашкалюючий» ╕нтернац╕онал╕зм, коли шану╓ться що завгодно, т╕льки не мова титульно╖ нац╕╖? Як до цього повинн╕ ставитися укра╖нц╕?
Що може подумати нац╕онально стурбований укра╖нець, коли побачить вив╕ску на одному з ки╖вських кафе: «Имерети. Территория грузинского гостеприимства»? Або на к╕оску: «Georgian — Грузинский хачапури». Н╕ тут, н╕ там - укра╖нською нав╕ть не пахне. Подума╓, певно: «обстр╕лювали картвел╕в рос╕яни, бомби на них скидали, в╕др╕зали Абхаз╕ю ╕ П╕вденну Осет╕ю, а все ж рос╕йська мова ╖м на порядок р╕дн╕ша, н╕ж укра╖нська... А в себе ж, у Груз╕╖, мовний закон вони б н╕кому не дали порушити!» От ╕ накопичу╓ться поступово в головах небайдужих укра╖нц╕в критична маса протесту. Вже наск╕льки автор цих рядк╕в волод╕╓ «арко-дужним перевисанням до народ╕в» (нагадаю, що це вираз Павла Тичини), але й мене часом д╕ста╓ сувора д╕йсн╕сть. Пам’ятаю, як у сво╖ двадцять з гаком почав учити б╕лоруську, грузинську, латиську, татарську, узбецьку... Але коли я в Ки╓в╕ п╕дходжу до к╕оска «Узбекские лепешки», то не можу не подумати про те, що у Ташкент╕ чи в Самарканд╕ державна мова захищена на порядок краще, н╕ж у нашому прерасному м╕ст╕ над Дн╕пром. Або таке: сидить в к╕оску «SIMIT- турецкая выпечка» або в «DONER KEBAB» чорнявий хлопець, насп╕ву╓ сх╕дн╕ мелод╕╖, говорить з сильним акцентом, причому лише рос╕йською. Жодного написаного укра╖нського слова там не побачиш нав╕ть з м╕кроскопом. А платити за шаурму, самсу ╕ чебуреки повинн╕ чомусь саме укра╖нц╕. Було б дивно, якби за таких обставин гасло «Укра╖на для укра╖нц╕в!» взагал╕ н╕коли не народилося ╕ н╕ким не було п╕д-тримане. Не наймудр╕ше гасло, згоден. Але перш н╕ж братися за жменьку людей, як╕ на нього в╕дгукнулися, чи не краще гуртом взятися за тих, хто удобрив ╜рунт ╕ створив найкращ╕ умови для його виникнення?

Серг╕й ЛАЩЕНКО

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #31 за 02.08.2013 > Тема "Ми єсть народ?"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=12099

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков