Версiя для друку Обговорити в форумi

З пером і автоматом

МИХАЙЛО ГАЙДАБУРА (1909-1942)
Народився в Запорізькій області. На фронт пішов у червні 1941 р., будучи членом Спілки письменників.
Командуючи загоном морської піхоти під час героїчної оброни Севастополя, загинув у 1942 році. М. Гайдабура — автор збірки оповідань «У морі».
«...Тільки-но почалася війна, офіцер флоту Михайло Гайдабура негайно опинився на своєму місці, на військовому кораблі Балтійського флоту. Командування запропонувало йому як літератору йти на роботу у військову газету. Як розповідають його товариші він відповів:
— Писатиму, коли розіб’ємо фашистів. А зараз прошу дозволу, товаришу командир, зайняти своє місце політрука.
Через деякий час його направляють у Севастополь. Там і загинув при обороні міста-героя талановитий письменник, патріот, герой-червонофлотець, командир морської піхоти Михайло Денисович Гайдабура».
О. Копиленко «Слово про товариша»
(зб. «Вінок слави», т. 1, 1970).

ІВАН ГАЙДАЄНКО (1914-1994)
Народився в Кустанайській області. Закінчив Одеське морехідне училище (1932 р.), плавав на кораблях далекого плавання. В роки війни — у діючому Чорноморському флоті. Брав участь в рейсах з Одеси до Севастополя на суднах «Севастополь», «Ташкент».
З березня 1943 р. — в навчальному загоні чорноморського флоту. За завданням Політуправління писав історію кораблів і частин флоту. Пережите на війні відображено в книгах «В коричневому полоні», «Острів бур», «Забути не можу» та ін.

ІВАН ГОНЧАРЕНКО (1908-1988)
Народився в с. Яблуневім Оржицького району Полтавської області. Учасник війни з червня 1941 р. до Перемоги. Пішов на фронт, будучи вже членом Спілки письменників України. Перше звання — батальйонний комісар, останнє — підполковник.
Був спеціальним кореспондентом газет «За Батьківщину» Окремої Приморської армії та ін. Брав участь в обороні Києва, Одеси, Севастополя... Був нагороджений багатьма орденами і медалями, в тому числі й медаллю «За оборону Севастополя». Виступав з віршами, статтями, кореспонденціями в багатьох газетах у тому числі й газеті «Красный Крым».
Окремими виданнями побачили світ збірки віршів «Приморці» (1942), «Одеса», «Севастополь» (1943). Героїка війни відображена в поемах «Матрос Гайдай», «Балаклавська поема», «Тридцята батарея» та багатьох інших.

Іван ГОНЧАРЕНКО
СЕВАСТОПОЛЬ

Гримлять бої у горах Балаклави,
За Інкерманом грозяні бої...
На наше місто мужності і слави
Фашизм повів дивізії свої.
Наш рідний Севастополь! Над тобою
Нависли знову тучі у горах, 
І ти, мов витязь, вирушив до бою,
Перепинивши ворогові шлях.
В суворі дні, в добу для краю грізну
На Чорнім морі, на сторожі вод
Фортецею радянської Вітчизни
Тебе поставив з певністю народ.
Він зброю дав у чесні, мужні руки
З надією і вірою у них,
Що возвеличать у боях онуки
Невгасну славу прадідів своїх.
І предків ми одвідали могили
І на могилах їхніх поклялись:
— Не відступать! Зустріть ворожі сили,
Як зустрічали прадіди колись.
Йдучи на бій, ми поклялись залізно,
Що виб’єм меч з фашистської руки
І впишемо в історію Вітчизни
Нових побід славетні сторінки!
І сонце знов сіятиме над нами,
І будуть люди дякувати нам,
І полотно нової панорами
Про нас розкаже зоряним вікам.
Севастополь, грудень 1941 р.

МОРЯК ВЕРНУВСЯ В СЕВАСТОПОЛЬ

Моряк вернувся в Севастополь
Із автоматом, крізь пожар,
Він по руїнах, через попіл
До моря вибіг, на бульвар.
Горнулися ласкаво хвилі
Йому до виморених ніг...
І сльози стримати не в силі,
Він сів на батьківський поріг.
Чого заплакав кароокий?
Які взяли його жалі?..
Що друзі сплять уже два роки
У севастопольській землі?..
Що там, де мав зустріть дівчину, —
Будинок в полум’ї, в диму?
Що мати вмерла на руїні?
Що батько вбитий?..
Не тому... Він плакав, плакав він не з горя,
Від радості. Сьогодні знов
Вернувся він на берег моря,
До бухти рідної прийшов!
Севастополь, 1944

ДІВЧАТА З МОРСЬКОЇ БРИГАДИ

Я знав і зараз ніби бачу їх...
Вони ідуть вечірньою порою
У госпіталь, в долині, під горою,
В руках — букети квітів польових.
Їх воїнам пораненим несуть...
Струнких, красивих — їх мов зараз бачу,
Той госпіталь, Максимову ту дачу,
Де і мені тоді прийшлося буть.
Три кілометри від Сапун-гори
Був госпіталь — у другім ешелоні...
Три кілометри від передової...
Вас не забуть, травневі вечори...
І подвиг ваш, і мужність в обороні,
Дівчата — Севастополя герої!
1944

ВІЛЬ ГРИМИЧ (1925)
У 1943 році закінчив Харківське училище протитанкової артилерії. З січня 1944 р. до Перемоги у званні молодшого лейтенанта був командиром вогневого взводу 719-го полку 75-ої бригади 26-ї артилерійської дивізії резерву Головного Командування воював на 4-му Українському, 1-му і 2-му Білоруських фронтах. Брав участь у визволенні Нікополя, Сімферополя, Севастополя, Бобруйська та багатьох інших міст, а також Варшави, Гдині, Цеціна.
Виступав з нарисами, статтями, кореспонденціями в дивізійній газеті «Прапор Перемоги». Нині живе в Києві.

ОЛЬГА ДЖИГУРДА (1901-1986)
Народилася в с. Печеніги Харківської області. Учасниця війни з червня 1941 р. і до Дня Перемоги. Перше звання — військовий лікар 2-го рангу, останнє — підполковник медичної служби.
Усю війну служила на Чорноморському флоті. Була начальником лазарету 29-ї авіабази і санітарного транспорту «Абхазія», ординатором підземного госпіталю в штольнях Інкерману (район Севастополя) і на інших посадах у військово-медичних закладах Новоросійська, Туапсе і знову в Севастополі (після його визволення). Героїці боротьби нашого народу з фашизмом присвятила повість «Загибель «Абхазії» (1946), книги «Теплохід «Кахетія», «Підземний госпіталь», «Тилові будні».

АНАТОЛІЙ ДІМАРОВ (1922)
Народився в м. Миргороді Полтавської області. На початку війни курсант школи 371-го полку 17-ї стрілецької дивізії був зайнятий на спорудженні прикордонних оборонних укріплень. Останнє звання — старшина 1-ї статті. Воював у 2-й морській бригаді Кримського фронту і після повторного поранення під Камиш-Буруном (Керч) демобілізований.
Героїка воєнних літ відображена в романі «Біль і гнів», повісті «Син капітана» та ін. Роман «Біль і гнів» удостоєний Державної премії УРСР ім. Т. Г. Шевченка (1981). Живе в Києві.

ВОЛОДИМИР ДУБРОВСЬКИЙ
(1908-1974)
Народився в с. Тернівка Білгородської області. Учасник війни з червня 1941 р. до Перемоги. Капітан 1-го рангу. Усю війну служив у діючому Чорноморському флоті. Героїка воєнних літ — у документальних повістях «На фарватерах Севастополя», «Наше море», «Морські оповідання».

ЛЕОНІД ЗЕМЛЯКОВ (1913-1989)
Народився в м. Баку. Учасник війни з травня 1942 р. Був матросом Чорноморського військово-морського флоту, закінчив війну старшиною 1-ї статті. Брав участь в обороні і визволенні Севастополя, в обороні Кавказу, в десанті на Камиш-Бурун (м. Керч).
Враження воєнних літ лягли в основу оповідань «Рейс до перемоги», «Полум’я над морем», «Дружина капітана» та ін.

ЗЕЛЬМАН КАЦ (1911)
Народився в с. Тупичев Городнянського району на Чернігівщині. Учасник війни з червня 1941 р. до Перемоги. На фронт пішов будучи членом Спілки письменників. Був військовим кореспондентом. Учасник оборони Києва, Харкова, Сталінграда, визволення Ростова-на-Дону, Севастополя та інших міст.
Героїка воєнних літ відображена в книгах віршів «В наши годы», «Стремнина», «Круг друзей» та ін.

ВОЛОДИМИР КОНВІСАР (1911-1990)
Народився в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області. Учасник війни з липня 1941 р. Починав навідником протитанкової гармати в Кубанській козачій дивізії. Брав участь в боях на Керченському півострові, зокрема, під Камиш-Буруном на Кримському фронті.
Перебуваючи в діючій армії, виступав з нарисами, статтями та кореспонденціями у фронтових газетах. Героїка воєнних літ відображена в багатьох творах письменника і, зокрема, в повісті «Сапун-гора» та ін.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #30 за 26.07.2013 > Тема ""Білі плями" історії"