Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4450)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4124)
Українці мої... (1659)
Резонанс (2120)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1847)
Крим - наш дім (1046)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (320)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (206)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ВЕСЕЛКА
В╕рш╕ нашого дитинства


Р╤ДНА МОВА
З дитинства мо╖ батьки навчали мене любити свою Батьк╕вщину з кв╕тучими садами, безмежними...


В╤РШ╤ НАШОГО ДИТИНСТВА. ╤ван ДРАЧ
Перша зб╕рка поез╕й ╤вана Драча «Соняшник» побачила св╕т 1962 року.


«У КОЖНО╥ ФЕ╥ БУВАЮТЬ ПРИ╢МН╤ МОМЕНТИ...»
В гостях "Джерельця" ╕з сво╖ми поез╕ями Наталка ЯРЕМА, Наталя МАЗУР ╕ Ксенислава КРАПКА


НАЙКРАЩ╤ УКРА╥НСЬК╤ МУЛЬТФ╤ЛЬМИ ВС╤Х ЧАС╤В
6 кв╕тня св╕т в╕дзначив День мультф╕льм╕в. Це свято було засноване 2002 року М╕жнародною...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #30 за 26.07.2013 > Тема ""Джерельце""
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#30 за 26.07.2013
ЗОЛОТИЙ БОГ СК╤Ф╤В

ЛЕГЕНДА

У сиву давнину, коли жили на земл╕ прекрасно╖ Тавриди в╕льн╕ племена ск╕ф╕в ╕ тавр╕в, була у ск╕фського царя М╕ту у м╕ст╕ Неапол╕ красуня–дочка. Про юну ск╕фянку далеко поголос ╕шов, тому що була вона краси небачено╖ ╕ багатьма благородними рисами над╕лена. А в чутках ╖╖ ще б╕льше вихваляли.
╤м’я молодо╖ ск╕фсько╖ цар╕вни було Сал╕гер. Багато хто хот╕в би побратися з нею, але суворим був цар–батько ╕ твердим в об╕тниц╕ св╖й. А об╕тницю в╕н дав богу сво╓му Арею у тяжкий для його народу час, що в╕ддасть йому свою найкращу дочку. За це просив перемогу над ворогом, ╕ був нездоланний, непереможний ╕ могутн╕й.
╤ ось прийшов час, коли зросла дочка царя. Стала вона, як зоря осяйна, ╕ не було сили дивитися на не╖ й не закохатися! Був у н╕й в╕льний дух степового народу ╕ горд╕сть незр╕внянна. Вона горда була тим, що богу присвячена, ╕ жодного з чолов╕к╕в не удостоювала нав╕ть поглядом.
В племен╕ степових тавр╕в жив простий во╖н Горв. Був в╕н молодий, см╕ливий ╕ км╕тливий, гарний ╕ сильний. Багато д╕вчат його любили, але в╕н не кохав жодно╖ з них, бо вже чув про горду красуню ╕ хот╕в побачити ╖╖. Небезпечно було залицятися до Сал╕гер. Цар жорстокий орлиним оком спостер╕гав за нею ╕ небажаних залицяльник╕в карав смертю: будь-кого, хто бажав зв╕льнити цар╕вну в╕д сумно╖ дол╕. Але в╕дважне серце молодого во╖на нестримно кликало його туди, де височ╕ли гори, шум╕в л╕с, де р╕чка сп╕вала сво╖ п╕сн╕.
Прийшов в╕н до М╕ту просити руки його дочки. Суворо ╕ неприв╕тно дивився цар на прибульця, але не в╕дв╕в юнак очей ╕ вдруге попросив про одруження з Сал╕гер. Тод╕, зм╕нивши гн╕в на мил╕сть, цар запропонував гостю с╕сти до його столу й втамувати спрагу. А сам звел╕в п╕днести йому вино з отрутою. Взявши чашу, Горв вилив вино у вогонь ╕ кинув ╖╖ додолу. ╤ докоряв царю, що не так треба гостей в╕тати. Гн╕в знову почав палати в очах царя, ╕ в╕н звел╕в убити Горва. Во╖ни схопилися за меч╕ ╕ наблизились до нього, щоб зарубати. Але не було на св╕т╕ такого меча, котрий м╕г би вбити його або поранити. В╕н був заговорений в╕д смерт╕. Меч╕ в╕дл╕тали в╕д його т╕ла, наче в╕д каменю, не залишаючи нав╕ть подряпини. Зрозум╕вши, що Горва не вбити мечем, М╕ту признався гостев╕, що не для простого во╖на дочка його призначена, а для бога. Але не розгубився юнак ╕ сказав царю, що в╕н ╕ ╓ бог, ╕ дов╕в уже це.
Не знав цар, що йому дал╕ робити. В╕н дозволив Горву побачення ╕з Сал╕гер. В╕н м╕ркував так: «Якщо покоха╓ вона юнака, то бог пробачив його об╕цянку». Але д╕вчина не вклонилася простому во╖ну ╕ заявила, що в╕н не бог ╕ нав╕ть не цар, тому не г╕дний ╖╖. Тод╕ Горв присягнувся довести ╖й ╕ вс╕м, що в╕н бог ╕ цар, лише в образ╕ простого во╖на. Горв багато див м╕г робити ╕ продемонстрував це людям. В╕д його погляду спалахував вогонь, меч плавав у пов╕тр╕, нев╕дом╕ духи розмовляли голосами моторошними, думки вгадував ╕ де що лежить, ╕ в кого що болить, ╕ багато ╕ншого. В╕д усього цього жах охопив ск╕фське плем’я ╕ царя. В╕н почав умовляти Горва, щоб ╕шов з його м╕ста ╕ не гн╕вив бога. Але Горв в╕дпов╕в, що без Сал╕гер н╕куди не п╕де, нашле на них б╕ду ╕ знищить ╖хн╕й р╕д.
Довго м╕ркували ск╕фи, що ╖м робити. Повел╕в цар з╕брати усе золото, що було в його народу. В╕н поклав все це золото до н╕г юнака ╕ запропонував: «Я в╕ддаю тоб╕ усе золото мого народу ╕ благаю п╕ти зв╕дси. Купи соб╕ сто ж╕нок ╕ не проси Сал╕гер».
Але Горв, узявши красуню за руку, звернувся до не╖: «Ось, дивись, я не цар, але м╕г би ╕ царство тво╓ взяти. Не потр╕бне мен╕ це золото, а потр╕бна лише твоя любов».
Щоб розсудити суперечку, мудр╕ радники царя запропонували ╕спит. В╕двели юнака до печери ╕ в╕днесли туди все золото. Були в них майстри-нев╕льники, ╕ серед них найкращим був згорблений майстер Геоглен. Наказав цар Геоглену розплавити усе золото ╕ в╕длити з нього величезну статую ск╕фського бога. А Горва у киплячому золот╕ втопити.
Якщо в╕н бог, то ╕з золота вийде живим. А якщо н╕, то хай стане богом, як об╕цяв.
Запалало вогнище у глибин╕ печери ╕ закип╕ло золото у величезних казанах. Присягався цар ╕менем бога Арея, що в╕ддасть Горву все золото, ╕ не м╕г т╕╓╖ присяги порушити. А Горв повинен був довести сво╓. Дивлячись на кипляче золото, в╕н звернувся до Сал╕гер: «Ось ╕ дов╕в я тоб╕, горда моя цар╕вно, що я тв╕й бог. В образ╕ бога бути мен╕ в╕чно! Ти не хот╕ла вклонитися мен╕, коли я був людиною, так вклонишся у гор╕ богов╕. ╤ вклонишся чолов╕ков╕, але не я то буду. Бог в╕дверта╓ться в╕д тебе. ╤ не шукай мене даремно. Я побачити тебе б╕льше не зможу».
З тими словами ╕ вмер.
Ще дихав вогнем золотий бог, коли примчав гонець з╕ зв╕сткою про те, що незл╕ченне вороже в╕йсько вдерлося в меж╕ ск╕фського царства ╕ нестримно наближа╓ться до м╕ста. Цар повел╕в швидко с╕длати коней, а вх╕д до печери замурувати, завалити великим каменем. Разом з╕ стату╓ю золотого бога там залишилися й т╕, хто його створив.
Жорстока битва ск╕нчилася поразкою ск╕фського в╕йська. Загинули у бою вс╕, хто знав ту страшну та╓мницю.
Ворог знищував усе на сво╓му шляху. Тод╕ вийшла Сал╕гер назустр╕ч загарбнику-хану ╕, вклонившись йому, благала не руйнувати м╕сто, не вбивати його мешканц╕в. Але хан був невблаганним, не послухав ╖╖ ╕ зруйнував Неаполь Ск╕фський. А Сал╕гер забажав узяти соб╕ за дружину. Не змогла вона пережити ганьбу. З╕йшла на скелю, встромила меча у щ╕лину лезом догори ╕ кинулася на нього. Т╕ло ╖╖ впало у р╕чку, що текла п╕д скелею.
Так н╕хто й не д╕знався, куди зник Горв ╕ де сховали ск╕фи сво╓ золото.
Багато було складено про це легенд та п╕сень, але на сьогодн╕ вони ус╕ вже забут╕. Т╕льки ╕м’я д╕вчини Сал╕гер залишилось на в╕ки в ╕мен╕ р╕чки, названо╖ на ╖╖ честь.
Тепер це р╕ка — Салг╕р.

Тетяна ТРЕТЬЯК
м. С╕мферополь

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #30 за 26.07.2013 > Тема ""Джерельце""


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=12090

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков