Версiя для друку Обговорити в форумi

У «Кримській світлиці» (№ 24 від 14. 06. 2013) була надрукована цікава стаття «Пісня, що стала гімном», в якій оповідається, як в період зародження січового стрілецького руху в 1913 році поетом Степаном Чарнецьким було створено пісенну перлину, яка вже давно стала народною піснею, «Ой у лузі червона калина...». Перший куплет і приспів цієї маршевої пісні, написаної напередодні І Світової війни для українського вояцтва, яке відроджував стрілецький рух, звучить так:

Ой у лузі червона калина
похилилася.
Чогось наша славна Україна
зажурилася.
Приспів:
А ми тую червону калину
піднімемо,
А ми нашу славну Україну,
Гей, гей, розвеселимо!

Мені здається, що ця пісня має значно більшу, глибшу історію. Прочитавши статтю, я звернувся до першого виданого в Україні (у Києві) в 1874 році збірника «Исторические песни малорусскаго народа с объяснениями Вл. Антоновича и М. Драгоманова». В другому томі на сторінці 50 надрукована «Пісня № 2», записана авторами в с. Марьянівці Єлісаветградського уєзду Херсонської губернії. Вона звучить так:

Розлилися круті береженьки,
гей, гей, по роздолі,
Пожурились
славні козаченьки,
гей, гей, у неволі.
Гей ви, хлопці,
ви добрі молодці,
гей, гей, не журіться,
Посідлайте коні воронії,
гей, гей, садовіться.
Та поїдем у чистеє поле,
гей, гей, у Варшаву,
Та наберем
червоной китайки,
гей, гей, та на славу;
Гей щоб наша
червона китайка,
гей, гей, не злиняла,
Та щоб наша
козацькая слава,
гей, гей, не пропала.
Гей щоб наша
червона китайка,
гей, гей, червоніла,
А щоб наша козацькая слава,
гей, гей, не змарніла.
Гей у лузі червона калина,
гей, гей, похилилася,
Чогось наша славна Україна,
гей, гей, засмутилася.
А ми ж тую червону калину,
гей, гей, та піднімемо,
А ми ж свою славну Україну,
гей, гей, та розвеселимо.

Автори записаної «Пісні №2» пояснюють, що записаний текст є частиною пісні часів Богдана Хмельницького, коли козаки збиралися йти на Варшаву добувати волю. Автор її залишився невідомим, але у польських хроніках є повідомлення, що Богдан Хмельницький особисто складав «гімни», тобто маршеві пісні, і козаки їх співали. Можливо, вказана пісня, що розлетілася всією Україною і століттями передавалася в народі з уст в уста, і є однією з таких. Знаємо достеменно, що під час національно-визвольної боротьби українського народу під проводом Богдана Хмельницького відбувся духовний і культурно-мистецький здвиг народу, який знайшов своє відображення у десятках, що стали сьогодні народними, піснях. Із їх авторів збереглося ім’я тільки Марусі Чурай.
У нашому випадку бачимо, що останній куплет «Пісні № 2» майже повністю збігається з першим куплетом і приспівом стрілецької пісні, автором якої є Степан Чарнецький з села Шманьківці на Тернопіллі.
Що це означає? Як на мене, це значить, що поету і фольклористу Степану Чарнецькому була відома старовинна козацька пісня, і він взяв її за основу для створення нової січової пісні. Так сказати, колишній повстанський козацький дух переніс в нову історичну епоху XX століття, залишивши головне – Україну розвеселимо, у значенні визволимо. Новим варіантом пісні «Ой у лузі червона калина…» був об’єднаний віковий потяг народу до волі і свободи у нових історичних обставинах, тому вона з новою силою заполонила народну душу і увійшла до народної пісенної скарбниці. Пісня у козацькому і січовому варіантах свідчить ще й про те, що українська народна мова за майже чотириста літ мало що змінилася, і є наочним прикладом, що повністю розвалює імперські ідеологічні твердження, які можна почути від пропагандистів «Русского мира» і сьогодні, що українська мова почала свій розвиток після Переяславської ради, з часу опанування України Російською імперією.
Пісня Степана Чарнецького «Ой у лузі червона калина..» стала не лише піснею-гімном, а й піснею-історією розвитку національно-визвольної боротьби українського народу за свою свободу, розвитку його мови і культури. Після проголошення незалежності України і створення її Збройних Сил вона стала справжнім гімном, чи не головною стройовою піснею воїнів армії і флоту. ЇЇ із задоволенням виконують оркестри на парадах, співають військовослужбовці як в строю, так і на концертах.
Ми ж лише можемо скласти подяку Степанові Чарнецькому, що зберіг і розвинув перлину народної творчості, яка стала вічною характеристикою незламного духу українського народу.

Мирослав МАМЧАК
м. Севастополь

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #29 за 19.07.2013 > Тема ""Білі плями" історії"