Версiя для друку Обговорити в форумi

Прошу слова!

Своїм рішеннями Верховна Рада України VI скликання наприкінці своєї каденції в другій половині 2012 року прийняла ряд змін до існуючого законодавства у земельних відносинах:
— створено Держземагенство, а його органам надано право розпорядження сільськогосподарським землями державної власності шляхом передачі їх у власність і користування;
— землі державної і комунальної власності вважаються розмежованими з 1 січня 2013 р., а право державної та комунальної власності здійснюється після його реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;
— створено Державний земельний банк (далі ДЗБ), який має право здійснювати операції з земельними ділянками та майновими правами на земельні ділянки згідно з діючим законодавством України. Кабінет Міністрів України наділений правом передачі земель до статутного капіталу ДЗБ, хоча затверджений Постановою КМУ у 2012 році Статут публічного акціонерного товариства «Державний земельний банк» не передбачає здійснення банком таких операцій;
— залишається не до кінця вирішеною проблема щодо запровадження в державі земельно-реєстраційної реформи в частині присвоєння кадастрових номерів нового та старого зразка на земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року та після вказаного терміну, що може призвести до втрати землі для їх власників.
 20. 11. 2012 р. Верховною Радою України прийнято також Закон України «Про внесення змін до «Земельного кодексу України» (щодо обігу земель сільськогосподарського призначення)», яким змінено дату скасування мораторію:
1) «...не раніше 1 січня 2016 року…» (продовжено дію мораторію на продаж землі до 01. 01. 2016 р.);
2) за умови прийняття Закону України «Про обіг земель сільськогосподарського призначення», проект якого Кабінет Міністрів України повинен внести на розгляд ВР України протягом шести місяців.
Владні структури продовжують політику підготовки до запровадження ринку землі сільськогосподарського призначення. Так, протягом другого півріччя минулого року та січня – квітня 2013 року фахівці Інституту економічних досліджень та політичних консультацій з м. Київ в рамках проекту «Об’єднуємось заради реформ (UNITER)», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) та здійснюється Pact в Україні для вивчення функціонуваня ринку земель сільськогосподарського призначення та моніторингу втілення земельної реформи, проводили опитування власників земельних ділянок, фермерів та керівників сільськогосподарських підприємств. В цих опитуваннях працівниками вищезгаданого інституту досліджуються проблеми, які учасники ринку сільськогосподарської землі (так їх називають працівники інституту) бачать у сфері сільськогосподарського землекористування, ситуація із оформленням права власності на землю, необхідність юридичної допомоги, попит та пропозиція на землю та ставлення до зняття мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення, а також до впровадження ринку землі.
У квітні ц. р. в Сімферополі була проведена «Публічна дискусія з актуальних питань земельних відносин та земельної реформи в Україні». На цьому заході були присутні члени Кримського комітету захисту рідної землі А. Іванов, В. Хмеловський, І. Фролов; представники землевласників, фермерів та виробників с/г виробництва, декілька представників райдержадміністрації з районів АР Крим. Представники Ради міністрів АР Крим, Міністерства сільського господарства АРК, голова асоціації фермерів та приватних землевласників України М. Маркевич та голова Республіканського комітету земельних ресурсів АРК О. Чабанов проігнорували дискусію.
За інформацією співробітників Інституту, опитування проводились в трьох регіонах України: Хмельницька, Дніпропетровська області та Автономна Республіка Крим. В рамках опитувань досліджувалась обізнаність власників земельних паїв, сільськогосподарських виробників про їхні права та обов’язки, про особливості земельних відносин, їх оцінка земельної реформи в Україні.
Дослідники підкреслюють у своїх висновках, що землевласники у переважній більшості не бажають продавати землю та в значній переважній частині опитаних підтримують мораторій на купівлю та продаж землі. Багато з них правильно вважають, що земля має коштувати величезних грошей, але чи можна знайти еквівалент ціни (паперових грошей) українським чорноземам, сформованим протягом багатьох тисячоліть і залишених нам, українцям у спадок...
Половина опитаних власників земельних паїв звертались до органів влади щодо своїх прав землеволодіння. Шоста частина власників земельних паїв навіть не знають, де розташована їхня земельна ділянка. Великі складнощі виникають у них також при оформленні прав власності на землю у зв’язку з корупцією в органах влади, високою ціною виготовлення державного акту, є також великі проблеми із процедурою звернення до районних органів земельних ресурсів.
Про свої права землевласники отримують інформацію від орендарів та частково від юридичних консультантів і місцевої влади. Орендарі в основному більше враховують власні інтереси, а юридична допомога землевласнику в сільській місцевості майже недоступна, та й коштує немалих грошей.
Сільськогосподарські виробники також не готові купувати землю та й не підтримують запровадження найближчим часом ринку земель сільськогосподарського призначення.
Найбільш актуальними проблемами вони вважають нестабільність державної політики в аграрному секторі, відсутність державної підтримки. Не вирішені владою також питання кредитування сільськогосподарського виробництва, — банківські структури дають кошти під дуже високі проценти, і не в повному необхідному обсязі. Однією з найбільших проблем реформування аграрних відносин в Україні сільськогосподарські виробники та землекористувачі вважають несприятливе законодавство, нестабільну економічну ситуацію в державі та корупцію в органах влади. Переважна більшість с/г виробників та землекористувачів для вирішення правових проблем створюють юридичні служби або наймають власних юристів.
Представниками Інституту було вірно підкреслено, що крім продовженого Верховною Радою України «Мораторію...» українською владою не вирішені багато питань земельних відносин та їх правового врегулювання. Зараз існує реальна загроза — впровадження ринку земель сільськогосподарського призначення призведе до скуповування землі обмеженою кількістю пов’язаних між собою найбагатших «сімей» за найнижчими цінами через відсутність конкуренції на такому «ринку»; фермери, що працюють на землі, мають в оренді та власності невеликі земельні ділянки, не зможуть бути реальними покупцями землі.
В Держземагенстві України у квітні ц. р. відбулося засідання Науково-експертної Ради, на якому було обговорено проект нового Закону України «Про обіг земель сільськогосподарського призначення».
Головною тезою цього проекту Закону є те, що «продавати землі сільськогосподарського призначення можуть всі, хто має їх у власності». З попереднього проекту Закону України «Про ринок земель» перенесено деякі пункти: що стосуються обмеження кола власників с/г земель: держава, територіальні громади, громадяни України; щодо обмеження площі землі у власності; заборона зміни цільового призначення сільськогосподарських земель протягом 10 років; мінімальний розмір орендної плати – 3% від нормативної грошової оцінки землі та ін.
Так звані «нові положення» цього проекту Закону України «Про обіг земель сільськогосподарського призначення» такі:
— необхідність отримання громадянами України дозволу від Мінагрополітики на придбання сільськогосподарської землі у власність;
— необхідність реєстрації продавців сільськогосподарських земель;
— встановлення заборони на приватизацію сільськогосподарських земель товарного виробництва;
— встановлення нової підстави примусового позбавлення права власності на сільськогосподарські землі за несплату земельного податку протягом 2 років;
— встановлення нового податку в розмірі 1% від грошової оцінки сільськогосподарських земель – збір на соціальний розвиток села;
— встановлення підвищеного на 50% земельного податку для тих, хто протягом 2 років не обробляє сільськогосподарську землю, та деякі інші так звані «новації»...
Найбільше вражає те, що в нашій великій країні існує багато наукових установ, профільних інститутів, гілок виконавчої влади, які займаються підготовкою та розробкою планів реформування земельних відносин, але не спромоглися за майже 22 роки незалежності України вивчити і впровадити досвід та досягнення найбільш прогресивних країн світу в розбудові аграрних відносин. У країнах Скандинавії, Японії, Південній Кореї, Італії, Голландії, Ізраїлі, В’єтнамі та ін. держава виступає в ролі власника землі, а землекористувачі є орендарями, які отримують землю в оренду на певний термін на договірних засадах. Ринку землі не запроваджено навіть у Малайзії. Обмеження права власності на землю відоме на Заході ще з 19 століття, В США при подоланні аграрної кризи за президента Ф. Рузвельта не запровадили приватизацію землі, та й на сьогодні значна більшість землі є власністю держави. (За матеріалами ЗМІ, в Англії на сьогодні у власності держави — 93 % землі сільськогосподарського призначення, в США – 70 %, в Німеччині — 63 %, в Ізраїлі понад 90 %.). А в Китаї держава замість торгівлі землею здає землі с/г призначення в оренду за надзвичайно високими цінами. В нашій країні ціна оренди для іноземних компаній мізерна, для прикладу: в селі Яструбинці німці сплачують 87 гривень за 1 га, а в штаті Огайо США за оренду 1 га платять 1000 доларів. Рентні доходи держави можуть значно поліпшити наповнення бюджету України. А при запровадженні ринку продана земля буде втрачена для її власника (держави) назавжди. Тож держава буде позбавлена однієї з найбільших статей доходів до бюджету.
Запровадження орендних відносин в розвинених країнах з використанням передових методів та технології обробітку землі та збереження її родючості дає можливість забезпечити населення цих країн високоякісними продуктами харчування, а надлишок продавати за високими цінами на Світовому ринку. Для того, щоб підкорити державу, не потрібні солдати, а цілком достатньо зруйнувати сільськогосподарське виробництво: позбавити населення цієї країни їжі – найважливішого стратегічного продукту. Сумними прикладами є торгівля землею с/г призначення в країнах Латинської Америки та Африки, що призвела до доларової залежності від найбагатших країн світу.
Розпочата за часів Президента Л. Кучми земельна реформа в Україні згідно Указу Президента Л. Кучми від 03. 12. 1999 р. «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки» та передачу землі у власність, а також прийнятий Верховною Радою України «Земельний кодекс України» у 2002 році призвели до остаточного знищення агропромислового комплексу держави, а руйнація інфраструктури на території сільських рад прискорила обезлюднення села. Підготовка таких проектів по реформуванню земельних відносин (проект № 9001 «Про ринок Земель в Україні» від 2012 року, проект 2013 року «Про обіг земель сільськогосподарського призначення» не вирішать проблем реформування аграрного сектора та земельних відносин в Україні. Нормативно-правові акти, що діють в Україні, ще більше руйнують село, дозволили запровадити так звані «сірі схеми обігу землі».
Всеукраїнське об’єднання ветеранів (ВОВ) виступає проти запровадження в Україні ринку землі. За ініціативою ВОВ створено Всеукраїнський Комітет захисту рідної землі. Комітети створені і діють у більшості областей України та Автономній Республіці Крим. Активісти руху проти запровадження обігу сільськогосподарських земель. Ми підтримуємо концепцію земельних відносин, коли право на землю дедалі більше зводиться до функції землекористування (і це повинно бути невід’ємною частиною програм реформування земельних відносин в Україні) — коли земля належать державі, громаді на території селищної ради, а всі, хто бажає її обробляти, має відповідних фах, проживає в даній місцевості — отримують ділянку землі для виробництва сільськогосподарської продукції.
Необхідно розробити Державну програму реформування аграрно-промислового виробництва та земельної реформи (далі — Програма). Проблеми організації колективного обробітку землі та переробки продуктів сільськогосподарського виробництва, запровадження передових технологій по збереженню та відновленні родючості земельних ресурсів, вирощення с/г продукції без ГМО, створення сприятливих умов для кредитування малих і середніх фермерських господарств та всіх напрямків сільськогосподарського виробництва повинні бути включені до цієї Програми. Повинна бути передбачена можливість користування сільгосптехнікою для невеликих господарств, які не мають фінансової можливості її придбати (можливо, відродити щось на зразок МТС (машинно-тракторних станцій, що існували за часів колгоспів), де фермери, інші колективні сільськогосподарські виробники могли б за помірну плату орендувати с/г техніку, Це також має бути відображено в цій Програмі..
Програма повинна передбачати фінансову підтримку окремих галузей сільськогосподарського виробництва (в багатьох розвинених країнах така підтримка існує) та питання щодо кредитування с/г виробника.
Необхідно розробити рішучі заходи для протидії тіньовому розпродажу землі за рекомендаціями працівника департаменту розвитку сільських територій Міністерства агрополітики інженера-землевпорядника Олександра Коваліва та включити їх до Програми:
– земельні паї для тих, хто не в змозі чи не бажає обробляти землю або терміново потребує коштів, земля повинна бути викуплена державою за найвищими цінами; визнати конфіскованими і повернути до державної власності нелегально відчуджені та земельні ділянки, що використовуються не за цільовим призначенням; для унеможливлення сірих схем та усунення «посередників»; створити неподільні лоти для стабільного і ефективного сільськогосподарського землекористування; прийняти необхідні доповнення до нормативно-правових документів щодо визнання недійсними угод, законодавчо передбачити можливість повернення власнику незаконно переданої в оренду земельної ділянки, запровадити кримінальну відповідальність за порушення законодавства за вчинені дії з відчудження землі під час мораторію.
У жодному з діючих правових документів та запропонованих владою протягом останнього часу не знаходить вирішення існуюча реальність, — менше 10 найбагатших людей України мають у землекористуванні п’яту частину українських чорноземів. На цих землях запроваджено, заради якнайшвидшого збагачення, інтенсивне землеробство та вирощування різних технічних та зернових культур з порушенням процесу сівозмін, що призводить до виснаження грунтів, зниженню їх родючості.
Важливим питанням для захисту сільськогосподарських земель від процесів ерозії та затримання вологи є відродження лісових насаджень вздовж доріг та на межах полів, а для степової частини Автономної Республіки Крим це сьогодні надзвичайно актуально! Крім того, Програмою необхідно передбачити питання збереження українських чорноземів та відродження їх родючості на основі запровадження сівозмін та інших новітніх засобів.
Програма повинна містити питання збереження зернових культур, зберігання овочів, фруктів; переробка та виробництво екологічно-чистих продуктів харчування найвищої якості насамперед для населення нашої держави. Вирішення проблем відродження тваринництва також має бути складовою Програми.
Важливою складовою Програми є комплекс питань відродження продуктивних сил українського села. Детальне обстеження селища та всієї території селищної ради дасть можливість скласти Паспорт села. Для організації паспортизації можна, по можливості, якраз і використовувати дослідження в рамках міжнародних проектів «Об’єднуємось заради реформ», які фінансуються агентствами США з міжнародного розвитку, а також інших проектів. На основі даних Паспорта села з’явиться можливість при складанні Комплексу заходів врахувати всі напрямки діяльності селянина-хлібороба та створення найбільш сприятливих умов життєдіяльності на кожній окремій території.
Бажано, щоб ініціативи Мінсоцполітики України про заохочення молодих спеціалістів при направленні на роботу в сільську місцевість передбачали не тільки грошове стимулювання і житло, а й відродження всієї інфраструктури села (дитячих садків та шкільних навчальних закладів, лікарень, будинків культури, доріг, транспортного сполучення і т. п.) - бо існуюча система так званої «оптимізації» в системі освіти, медицини призводить лише до закриття медичних установ, шкіл та дошкільних навчально-виховних закладів в сільській місцевості та навіть у районних центрах.
Державна Програма реформування аграрно-промислового виробництва та земельної реформи України, на нашу думку, повинна бути розроблена за участі фахівців різних галузей міністерств і відомств держави, затверджена Кабінетом Міністрів України та подана до Верховної Ради України для прийняття необхідних законодавчих актів.
Звертаємось до депутатів Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, працівників галузевих профільних інститутів, інших владних структур з вимогою змінити своє ставлення до Реформи земельних відносин в Україні задля збереження землі для нащадків і запровадження ринкових відносин у торгівлі продукцією сільськогосподарського виробництва, а не торгівлі землею.

Анатолій ІВАНОВ,
голова Кримського Комітету захисту рідної землі

м. Сімферополь

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #29 за 19.07.2013 > Тема "З потоку життя"