Версiя для друку Обговорити в форумi

З найцікавіших з воєнної точки зору, операцій українського військово-морського флоту часів запорізьких козаків можна назвати взяття Кафи Сагайдачним 1616 року, а в пізніші часи, коли козаки служили «під царським орлом», — Лиманське побоїще 1788 року, взяття Очакова 1788 року та Ізмаїла 1790 року.
Осібно виділяється розвідувально-диверсійна операція запорожців на Дунаї, проведена за прямою вказівкою Катерини II. У березні 1771 року імператриця надіслала на Січ листа, в якому, зокрема, запитувала: «Не можно ли из Сечи Запорожской, мимо Очакова и Кинбурна, пройти лодками в Черное море и оттуда на Дунай или хотя бы до Аккермана?». У квітні 1771 року під командуванням полковника Якова Сідловського двадцять морських чайок з 1000 козаків відправилися за вказаним маршрутом. Похід тривав від квітня до серпня. Після важких боїв чайки дісталися Дунаю. Незважаючи на невеликі сили, козаки дійшли до Кілії, а, виконуючи накази царських генералів, ходили й під Тульчин, Ізмаїл, Браїлів, Маччин та Сілістрію. У вересні 1771 року на Січ відіслали 1000 срібних медалей запорожцям «на відзначення наданих ними заслуг». Рядові козаки отримували медалі срібні, на кшталт «рублевика», а старшина — золоті іменні медалі. На кожній з них був напис: «За надані в війську заслуги. 1771». Це була перша медаль, викарбувана на честь військово-морської операції Чорноморської запорозької флотилії та її морської піхоти.
Прикладом професіоналізму у воєнно-морській операції може бути Лиманське побоїще, в якому Чорноморська козача флотилія практично врятувала імператорський галерний флот.
У серпні 1787 року віце-адмірал Марко Войнович вивів за наказом Потьомкіна у Чорне море Севастопольську ескадру на пошуки турецького флоту. До ескадри входили кораблі Азовської флотилії та нові судна, збудовані в Херсоні. Чорноморський флот царської Росії не являв собою єдиного цілого. Частина кораблів базувалася в Севастополі (флот великого моря), а частина — в гирлі Дніпра (Лиманська Дніпровська флотилія). До цієї частини флоту, що складалася з гребних та малих вітрильних суден, входила Чорноморська флотилія Війська вірних козаків під командуванням військового судді Антіна Головатого, яка складалася з морських чайок та 6 456 козаків морської піхоти.
Кораблі Севастопольської ескадри були невисокої якості, будувалися нашвидкоруч, і перший же вересневий шторм розмів ескадру по всьому Чорному морю. Втрати були настільки серйозними, що Потьомкін вважав за необхідне навіть покинути Крим, а залишки ескадри перевести в Азовське море.
Отже, Севастопольська ескадра, зализуючи рани, завдані штормом, не мала змоги вийти в море, і Лиманська флотилія залишилася сам на сам з могутнім турецьким флотом, котрий отримав підтримку з Алжиру й Тунісу. Турки вирішили розгромити царський флот по частинах, а потім, висадивши десант, повернути Крим у лоно Оттоманської Порти.
7 червня 1788 року турецький флот Гасан-паші з 57 кораблів вийшов з Очаківської гавані і, закупоривши лиман, відкрив вогонь по Лиманській гребній флотилії. В цей час подув зустрічний сильний вітер, і царський флот ставав легкою здобиччю турецьких артилеристів, котрі розстрілювали з далекої відстані судна Лиманської флотилії. Чорноморська козача флотилія знаходилася в третій лінії, командував нею Антін Головатий, а на передній чайці перебував отаман Сидір Білий. Козаки, швидко зорієнтувавшись в обстановці, вирішили зв’язати турецьку ескадру ближнім боєм. Тим паче, що скампавеї (судна царської армії) мали на бортах морську піхоту, пристосування для абордажу, як і навички абордажного бою.
Козацькі чайки «вибігли» наперед, взяли на буксири скампавеї та, незважаючи на турецький вогонь, почали підтягувати їх на розгоні до турецьких кораблів. Потім, відчепивши буксири, увійшли у проміжок між скампавеями і також ударили на абордаж. Скампавеї вже таранили турецькі судна, російським піхотинцям допомагали козаки. Гасан-паша, бачачи, що справа складається негаразд, дав команду виступати під захист гармат острова Березань. Проте кілька суден було вже спалено.
Героями дня стали запорожці та їхній адмірал Головатий.
Протягом десяти днів збирався із силами Гасан-паша, адже флот було замкнуто в Очаківській гавані, а треба було прориватися в море. То ж 17 червня 1788 року турки вирішили знову дати бій Чорноморській козачій флотилії. Сидір Білий умілими маневрами чайок заманив турецькі лінійні кораблі на мілину. Вітер затих, і вітрила у турків обвисли. Тоді козаки накинулися на турецький флагман і взяли його на абордаж. Інші судна розповзлися вусібіч, і чайки розпочали ганятися за ними, обираючи здобич. Царський флот спостерігав за боєм, бо через глибоку посадку скампавеї не мали змоги взяти участь у бою. Згодом турки почали утікати назад в Очаківську гавань. Частина козаків-запорожців потрапила в полон, хоча втрати були невеликими: кілька чайок розгромлено, смертельно поранено Сидора Білого, а також 235 запорожців полонено.
Уранці турецький флот знову вийшов із гавані, та потрапив під обстріл гармат Кінбурна. Стрій флоту розсіявся, і козаки на чайках почали нападати на них. З великими втратами турки прорвалися в море. Перемога була повна і мала широкий резонанс. Катерина II спеціально заснувала медаль «За хоробрість у водах Очаківських, червень 1788 р.». Срібна медаль на георгіївській стрічці стала нагородою для морської козачої піхоти, матросів та солдатів Лиманської флотилії.
Ось так відбулося хрещення Чорноморської козачої флотилії: найменування це почало з’являтися в офіційних документах після того, як Катерина II за цю перемогу присвоїла Війську вірних козаків звання Чорноморського. Уперше в офіційних документах ця назва зустрічається 21 травня 1792 року, коли генерал-аншеф Каховський повідомив віце-адмірала Мордвинова, головнокомандуючого Чорноморським флотом і портами, про царський указ — негайно відправити Чорноморську козачу флотилію на Тамань. Отже, ще 1792 року до складу Чорноморського флоту входила Чорноморська українська козача флотилія як славна бойова одиниця.
Наслідком Лиманського побоїща стало те, що Очаків залишився без морського прикриття, а Севастопольська ескадра розгромила залишки турецького флоту, котрі втікали від козаків-чорноморців.
Та козацьку стратегію в Лиманському побоїщі по-справжньому оцінив лише один професіонал — капітан-бригадир Федір Ушаков, командуючий авангардом Севастопольської ескадри контр-адмірала Войновича. Коли турецький флот, втрачаючи кораблі, все ж вирвався у відкрите море з Очаківської гавані, Ушаков з авангардом наздогнав його і, застосувавши цей прийом — атаку на флагмана, розгромив 3 липня 1788 року, хоча перевага була на боці Ескі-Хусейна: 1 100 гармат турків проти 550 гармат Севастопольської ескадри. Перемога Ушакова стала також першою перемогою імператорського Чорноморського флоту. Але те, що Ушаков використав прийом, який козаки успішно застосовували протягом усього існування Українського Чорноморського флоту, ніхто не помітив.

Володимир КРАВЦЕВИЧ
(З архіву «КС»)

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #28 за 12.07.2013 > Тема ""Білі плями" історії"