"Кримська Свiтлиця" > #28 за 12.07.2013 > Тема "Душі криниця"
#28 за 12.07.2013
МАТУСИН БОРЩ
Берегиня
МАМО... Мат╕нко... Матусю... Саме так╕ слова я промовляю, коли хочу звернутися до тебе. Це в тво╖ об╕йми я горнулася, коли мен╕ було рад╕сно ╕ весело. Випов╕дала вс╕ сво╖ д╕воч╕ та╓мниц╕, дов╕ряла вс╕ пота╓мн╕ думки. А ти вислуховувала ╕ лаг╕дно всм╕халася. Це в тво╖ об╕йми я горнулася, коли було г╕рко ╕ боляче. Плакала ╕ д╕лилася вс╕ма сво╖ми прикрощами ╕ невдачами. А ти вислуховувала ╕ плакала разом з╕ мною. Це ти, р╕дненька, не в╕дходила в╕д мого л╕жечка, коли я в дитинств╕ хвор╕ла. А хвор╕ла я часто. Ти сид╕ла ночами б╕ля мене, прислухаючись до мого дихання, раз по раз м╕ряючи температуру. Ск╕льки б я не прокидалася серед ноч╕, завжди бачила тебе. — Донечко, тоб╕ краще? — в╕дразу запитувала ти. — Краще. Мамо, ну чого ти не спиш? Лягай, в╕дпочивай... Я тебе не розум╕ю... — Будуть у тебе, доню, сво╖ д╕точки — зрозум╕╓ш. А я подивлюся, чи спатиметься тоб╕... — Спатиму, мамо, об╕цяю... ╤ди в╕дпочивай... А ти т╕льки хитала головою... Ти все встигала, все вм╕ла. Все, чого торкалися тво╖ працьовит╕ невтомн╕ руки, перетворювалося на щось надзвичайне. Ось хоча б борщ. У ц╕╓╖ страви, над якою чаклувала мама, дивовижний смак. Коли я, вже давно доросла, ╖м матусин борщ, чар╕вною силою мамино╖ любов╕ знову повертаюся у дитинство. Затишне, безтурботне... Ск╕льки раз╕в я намагалася зварити такий сам╕с╕нький борщ. Не вдавалося! Я питала: «Матусю, чому в╕н у тебе такий смачний? Що за чим туди кладеш?» А ти всм╕халася лаг╕дно: — Все просто, дитино. Там любов ╕ картопля. Молитва за д╕тей ╕ капуста. Прохання про здоров’я ╕ бурячок. Пот╕м засмажечка ╕ спогади про те, як ти була маленькою. Наостанок лавровий листочок та трошки суму, чи все я зробила для того, щоб ти, доню, була щаслива... В╕д цих сл╕в мен╕ завжди хот╕лося плакати. Пот╕м, коли в мене з’явилися сво╖ д╕точки, я так само рано вставала та п╕зно лягала. Я ночами сид╕ла б╕ля ╖хнього л╕жечка, коли вони хвор╕ли, прислухаючись до кожного подиху й раз по раз м╕ряючи температуру. Згадувала тво╖ слова «Чи спатиметься тоб╕, доню?..» Д╕йсно, мамо, не спиться... Зараз м╕й син уже дорослий. При╖здить зр╕дка. Коли питаю, що смачненького приготувати на гостину, в╕дпов╕да╓: матусин борщ. Я стаю до плити. Знаю, що борщ у мене не такий смачний, як у мо╓╖ мами. Але син ╖сть з апетитом. Каже, що далеко в╕д дому часто згаду╓ смак домашнього борщу. — В╕н у тебе такий добрий, мамо, — хвалить. — Розкажи, як ти його вариш? ╤ я розказую: — Там любов ╕ картопля. Молитва за д╕тей ╕ капуста. Прохання про здоров’я ╕ бурячок. Пот╕м засмажечка ╕ спогади про те, як був маленьким. Наостанок лавровий листочок ╕ трохи суму, чи все я зробила для того, щоб ти був щасливий...
Зоя ГУРБАНОВА
Полтавська область
"Кримська Свiтлиця" > #28 за 12.07.2013 > Тема "Душі криниця"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=12011
|