Версiя для друку Обговорити в форумi

Війна… У цьому слові – біль і розпач матерів, стогін поранених, плач сиріт… Це чорна сторінка в історії людства, події, від яких мимоволі здригнешся й тихенько помолишся, щоб такого більше ніколи не було. До цих пір наша земля рясніє слідами кривавих битв під час Великої Вітчизняної війни. Мабуть, нема жодної родини, якої б не торкнулася ця війна! Так і мою сім’ю не обійшла вона стороною.
З розповідей бабусі я знала, що її батьки жили у Тамбовській області з її старшими сестрою та братом. Почалася війна. Прадід пішов на війну, коли йому було 33 роки. Пропав безвісти на початку війни у липні 1941 року в боях під Смоленськом, як і тисячі інших радянських солдат. Ми завжди про це пам’ятали. Вшановували пам’ять про нього, покладали квіти до пам’ятника загиблим воїнам у нашому селищі. І ось нещодавно нам повідомили, що знайдені останки мого прадіда, червоноармійця Зеленцова Сергія Захаровича. Знайшли пошуковці. Не зупиняється робота загонів «Вахта Пам’яті». Бійці цих загонів – це люди, які добровільно займаються пошуком у свій вільний час. Це люди різного віку і професій, але об’єднані однією спільною метою – увічнення пам’яті загиблих захисників Батьківщини. У Смоленську пошуком займається загін «Честь и Долг», керівником якого є офіцер Російської Армії В’ячеслав Прохоренко. Саме вони й повідомили нам про знахідку. Працюючи на північній околиці Смоленська, натрапили на невідоме захоронення часів Великої Вітчизняної війни. При розкопках були виявлені протигаз, саперна лопатка, алюмінієва фляжка, ложка, медальйон із запискою. У ній було вказано прізвище солдата, його дружини та адресу. Для нашої родини це було велике потрясіння, особливо для бабусі, якій уже 72 роки. Свого батька вона ніколи не бачила, тому що народилася після того, як він пішов на війну. За останками мого прадіда у Смоленськ поїхав мій дядько Тюрин Андрій Сергійович та члени пошукових груп із Керчі і нашого селища: Н. Ю. Дзюба, яка займається цією роботою вже понад 10 років, О. Петров, С. І. Гришко.
20 червня у Смоленській області відбулася міжнародна акція «Завтра була війна», присвячена Дню пам’яті і скорботи. У рамках акції пройшли траурний мітинг, відспівування воїнів, загиблих у Великій Вітчизняній війні, останки яких знайдені під час пошукових робіт на території Смоленської області, і їх поховання. Нашій групі були передані останки для перепоховання в нашому селищі, де похована дружина бійця. Посмертно мого прадіда було нагороджено медаллю «Шагнувший в бессмертие».
22 червня у нашому селищі був організований урочистий захід, на якому було здійснено перепоховання останків. Цей день був дуже хвилюючий для нашої родини. Останки були привезені до будинку моєї бабусі, де зібралися родичі, сусіди, керівництво селища. Люди не могли стримувати сліз, коли виступав керівник пошукової групи нашого району Олександр Петров.
Перепоховання відбувалося на старому цвинтарі. Зібралася велика кількість людей вшанувати пам’ять мого прадіда і всіх тих, хто не повернувся з війни. Обабіч дороги, що веде на кладовище, вишикувалися у живий коридор школярі. Колону очолювали ветерани-афганці, які несли прапори часів Великої Вітчизняної війни, за ними йшли ветерани, потім несли табличку з прізвищем мого прадідуся і в супроводі міліції на руках несли останки. Мітинг проходив біля пам’ятника загиблим солдатам. Виступило керівництво селища, ветерани і моя бабуся. Зі сльозами на очах вона висловила величезну подяку пошуковцям, які брали участь у розкопках, керівництву за допомогу у проведенні поховання. Отець Олександр відправив службу за упокій душі Зеленцова Сергія Захаровича. Пролунав військовий салют на честь усіх загиблих на війні. Мітинг завершився хвилиною мовчання. Потім усі дорослі і діти поклали квіти на могилу.
Різні почуття переповнювали мене: і сум, і гордість, і пошана… Але найбільше — почуття гордості, що я правнучка людини, яка загинула, захищаючи нашу Батьківщину заради світлого майбутнього на Землі. Хай лише тепер, але переможець тієї страшної війни похований з почестями, і ми зможемо приходити на його могилу у будь-який час і вшановувати його пам’ять.

Карина ТЮРИНА,
учениця 8 класу Нижньогірської ЗОШ № 2

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #27 за 05.07.2013 > Тема ""Джерельце""