Версiя для друку Обговорити в форумi

Попри хлібну кризу в державі, севастопольці їстимуть хліба досхочу. Більше того, зможуть забезпечити ним деякі інші регіони України. Про це розповів журналістам на брифінгу заступник голови міської держадміністрації з питань економіки Ігор Локтіонов. І все це - "...благодаря лично губернатору Саратовской области Дмитрию Аяцкову, его пониманию севастопольских проблем. Я прошу по возможности это отметить".
Пан Локтіонов щойно повернувся зі столиці, де на засіданні Кабміну вирішувалося питання забезпечення України в цілому і нашого регіону, зокрема, продовольчим зерном та хлібопродуктами.
Бази продовольчого зерна у Севастопольському регіоні ніколи не було і зараз немає. А споживаємо ми хліба - нівроку. Упродовж останніх місяців лише один комбінат імені Кірова випікав щодня 28 тонн. А взагалі нам щодоби потрібно майже 50 тонн хліба. Маємо ще один хлібокомбінат, що за умови забезпечення зерном виробляв би борошно на місці. І тоді не треба було б долати 500 км, аби закупити його в Одесі або їхати за 1100 км за ним на Луганщину. Комбінат цей чотири роки не працює і "Держкомрезерв" вже попередив: не запустите - відберемо. "Зараз, - каже І. Локтіонов, - якщо закупимо зерно у саратовців, то, може, й цю проблему вдасться вирішити" (а Саратов, бачте, в нас  зразу за околицею). Запустити той хлібокомбінат, що кілька років простоював, за короткий термін доволі проблематично, а зерно вже за кілька тижнів, згідно з домовленостями, почне надходити в Україну. Отже, знову воно омине Севастополь, і ми за ним їздитимемо не на коротку відстань.
З саратовським губернатором у севастопольців давня дружба, що з роками переросла у любов. Він неодноразово у складі делегації, очолюваної Юрієм Лужковим, бував у нашому місті, навіть разом відкривали філію Московського університету імені М. Ломоносова. Зараз, коли московський мер чи, може, вже трохи стомився напрацьовувати собі політичне паблісіті за рахунок Севастополя, чи, може, зрозумів, що його таки можуть оголосити небажаною персоною у Криму, та ж сама делегація приїздить сюди доволі часто вже без нього, але незмінно з саратовським губернатором, Дмитром Аяцковим, все далі й далі розбудовуючи вищезгадану філію.
Пан Локтіонов, у свою чергу, перед засіданням Кабміну відвідав Саратовську область РФ і був просто захоплений тамтешнім господарюванням. Каже, що там, попри погодні негаразди, вже зібрали перший мільйон зерна. Урожай цього року очікується добрий. На продаж готують 900 тисяч тонн. "...Люди трудятся, не покладая рук. Хозяйства Саратовской области разбросаны на площади более 100 тысяч квадратных километров. Губернатор на вертолёте каждый день бывает в районах, т. е. там - подконтрольно всё". Крім того, саратовці цього року мають добрий врожай гречки, придбати яку нам теж не завадило б.
Отже, росіяни - продають, ми - купуємо, а у чому ж особиста заслуга губернатора Аяцкова? Чи, може, хліб продаватимуть за зниженими цінами? - не вгамовувались деякі прискіпи з журналістів.
"Нет сомнения, - каже п. Локтіонов, - что никто дешевле продавать не собирается. Сегодня нужно чётко понять, что зерна просто нет. Покупать будем на общих основаниях. Вопрос совсем в другом: если Саратов готов продать 900 тысяч тонн зерна, то из этого количества мы должны забрать максимально на Украину".
Отже, благодійністю саратовці займатися не збираються, але за те що продадуть зерно саме нам, висунули цілу низку умов, серед яких, - каже пан Локтіонов, - найголовніша - відкриття ще однієї філії, тільки вже Саратовського державного соціально-економічного університету.
Задля чого нам така шалена кількість фахівців, підготовлених за російськими програмами - на сьогодні не відомо.
Ті, кому нині інтелект нації дорожчий за їжу, висловлюються проти відкриття цієї філії. Серед них і начальник управління освіти міста Микола Чербаджі. Зауважую йому:
- Миколо Івановичу, пам'ятається, коли приїздила делегація, очолювана Михайлом Горинем, головою Української Всесвітньої Координаційної Ради, ви назвали відкриття в Севастополі вищих навчальних закладів Росії, що діють виключно за російськими програмами і без ліцензій, великою помилкою, що матиме тяжкі наслідки. З того часу ваша думка змінилася?
- Ніскільки. Більше того, коли зараз до мене завітав представник Саратовського університету, я сказав йому, що не доцільно відкривати тут філію хоч би вже через те, що 12 севастопольських ВНЗ готують сьогодні таких фахівців. Міністерство освіти і науки України також поки що не дало згоди. Але я хочу зазначити, що коли рішення прийматимуться на рівні міністерств закордонних справ двох держав, на мою думку ніхто не зважатиме.
Звісно, що не зважатимуть, хоч пан Чербаджи мав таки рацію, попереджаючи про тяжкі наслідки. Вже зараз вони доволі відчутні. Наприклад, студент факультету журналістики філії Московського державного університету ім. М. Ломоносова Сергій Степанов, працючи в редакції радіо державної телерадіокомпанії, нещодавно опублікував у часописі "Севастопольская газета" замітку, в якій відверто глузував зі свого генерального директора Івана Левченка за те, що той зробив цикл радіопередач про гетьмана Мазепу. При цьому зухвалий хлопчина, що отримує заробітну плату на державному радіо, навіть псевдонімом себе не переобтяжив. Оце вони і є, ті наслідки, про які мав мужність попереджати головний освітянин міста, до думки якого свого часу не дослухалися. Враховуючи те, які гроші сьогодні Москва кидає на Крим, можна, не напружуючи уяву, припуститися думки, що такі, як вищезгаданий, журналісти за досить короткий час матимуть тут приватні ЗМІ і формуватимуть думку не лише мешканців Севастополя, а й усього півострова. А ми потім дивуватимемося, що на десятому-двадцятому році незалежності у Криму продовжуються руйнівні процеси державності.
Саме про думку начальника упраління освіти щодо відкриття російських ВНЗ нагадали журналісти на брифінгу пану Локтіонову. Такі запитання, зазвичай, викликають роздратування:
- Я не работаю в системе образования, но, как гражданин, я считаю так: если завтра в Севастополе будет открыт филиал Кембриджа или Сорбонны, наверное, никто не станет возражать, ну, может быть, за редким исключением. Мне непонятна ситуация, когда сегодня мы пытаемся говорить: хорошо это или плохо. Это оценит жизнь, но не чиновники, я думаю. Если сегодня в Черноморский филиал МГУ конкурс 18 человек на место, то это о чём-то говорит. Почему в наших ВУЗах нет 18-ти на место? Обеспечьте (?) качество образования, обеспечьте российский и украинский дипломы, обеспечьте работой этих выпускников, а потом делайте выводы. Саратовскому университету - 70 лет. Финансирование, которое сюда будет брошено, - около 120 миллионов... (У якій валюті - посадовець не уточнював). Почему это плохо? Только потому, что Министерство образования Украины в лице некоторых, так сказать, чиновников считает, что это плохо и мы должны сказать, что это плохо? Я думаю, что выводы сделают севастопольцы. ("Обеспечьте" - це звучить ніби від громадянина іншої держави). Отаку чудову рекламу наш посадовець, що отримує зараз зарплату державного службовця, а пізніше отримуватиме різні пенсійні пільги, робить російським ВНЗ. І будьте певні, левова частка з тих 120 мільйонів, які кине сюди Саратов, піде на запевняння городян, що російська освіта - найкраща. Що ж до надання роботи після закінчення таких філій, то пан Локтіонов просто злукавив. Росія зовсім не прагне забрати до себе випускників своїх ВНЗ, навіть не приховуючи сьогодні, що вони тут куди як потрібніші. І хоч би вже хто спромігся нагадати нашому державному посадовцеві про ті давні часи, коли Михайло Ломоносов, ім'я котрого носить той славнозвісний російський університет і його севастопольська філія, мав за честь вчитися таки у Києво-Могилянській академії. Та хіба тільки Ломоносов?
Про це, мабуть, варто нагадати сьогодні і чиновному складу рівня міністерства закордонних справ, котрому зі столиці, певне ж, не так видно проблеми українського Криму, який Росія прибирає до рук впевнено і за будь-яку ціну. Коли - за що. Сьогодні - за хліб, учора - за енергоносії, а завтра, заполонивши півострів військовими ЧФ РФ, що йдуть у відставку і повально залишаються тут, та вихованими у російських ВНЗ нашими громадянами з набутим російським менталітетом, вимагатиме референдуму щодо приналежності цієї землі.
Але повернемося ще раз до брифінгу, де п. Локтіонов зазначив, що саратовців також цього року погода не пестила, але вони зуміли виростити і зібрати врожай, бо люди "трудятся не покладая рук", а саратовський губернатор має вертоліт і тому в нього все під контролем.
То, може, севастопольським чиновникам передусім почати з того, що запустити вертолітний завод, такий у нас теж є, залишився з радянських часів, але також не працює? Якщо кожному українському губернатору - та по вертольоту, може, на кращих у світі чорноземах, нарешті, родитиме хліб? Хіба ще не всі зрозуміли, що найголовніше сьогодні - вертольоти?
м. Севастополь.

***

Прес-служба "Русского блока" в Україні розповсюдила електронною поштою повідомлення про відкриття у Севастополі нового російського ВНЗ. Подаємо його мовою оригіналу.
5 млн. рублей выделит правительство Саратовской области для создания филиала Саратовского государственного социально-экономического университета в Севастополе. Об этом, ссылаясь на ректора университета Владимира Динеса, сообщает портал "Соотечественники".
По его словам, за счет выделенных средств будет построено здание филиала и создана материально-техническая база. Планируется, что строительство завершится к сентябрю 2004 года. До этого в Севастополе начнет работу заочное отделение. В перспективе филиал будет производить обучение по 35 специальностям.
Как утверждает В. Динес, учиться в университете будут на бюджетной и платной основах. Примечательно, что стоимость обучения в севастопольском филиале ниже, чем в головном вузе. В Саратове студенты платят 15 - 30 тысяч рублей в год, а севастопольцев будут учить менее чем за 10 тысяч рублей.
З чого б це така щедрість, читачам, напевне, пояснювати вже не треба...

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #36 за 05.09.2003 > Тема "Резонанс"