Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4450)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4124)
Українці мої... (1659)
Резонанс (2120)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1847)
Крим - наш дім (1046)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (320)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (206)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
«З НАБЛИЖЕННЯМ НЕБЕЗПЕКИ ДО НЕ╥ ВЕРТАВ ДОБРИЙ НАСТР╤Й»
Про траг╕чну долю в╕дважно╖ розв╕дниц╕ холодноярських повстанц╕в Ольги...


НА ЗАХИСТ╤ НАШО╥ СТОЛИЦ╤
Виставка висв╕тлю╓ знаков╕ под╕╖ во╓нно╖ ╕стор╕╖ Ки╓ва…


╤СТОР╤Я УКРА╥НИ В╤Д МАМОНТ╤В ДО СЬОГОДЕННЯ У 501 ФАКТ╤
Не вс╕м цим фактам знайшлося м╕сце у шк╕льних п╕дручниках, але саме завдяки ╖м ╕стор╕я ста╓ живою...


ДМИТРО ДОНЦОВ - ТВОРЕЦЬ ПОКОЛ╤ННЯ УПА, НАСТУПАЛЬНИЙ ТА БЕЗКОМПРОМ╤СНИЙ
Тож за яку Укра╖ну? Вкотре перекону╓мося, що питання, як╕ ставив Дмитро Донцов, сьогодн╕ ╓...


ПОВЕРНУТИ ╤СТОРИЧНУ ПАМ’ЯТЬ
╤сторична пам'ять – головний феномен в╕дтворення ╕стор╕╖ сусп╕льства, кра╖ни, нац╕╖…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #27 за 05.07.2013 > Тема ""Білі плями" історії"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#27 за 05.07.2013
ДОЛЯ СТАЛ╤НСЬКОГО «СОКОЛА»
Самад╕н ШУКУРДЖ╤

Рядки, обпален╕ в╕йною...

ГЛАВИ З РОМАНУ
(Продовження. Поч. у № 26)

Командир бачив, який втомлений вигляд мав Амет-Хан. Знав, що в╕н уже к╕лька дн╕в не спав. «Ну що, на нього п╕двищити голос у наказному порядку, щоб йшов в╕дпочивати, щоб хоч годину поспав?». Морозов звик в╕ддавати накази уп╕вголоса. ╤ ус╕ п╕длегл╕ розум╕ли його з п╕вслова. Ще раз глянувши на командира ескадриль╖, сказав:
— Амет-Хан, прошу вас: негайно йд╕ть в╕дпочивати! Чого сидите? Вас що, в╕дпочивати примушувати треба? Вам сьогодн╕ лет╕ти. Поки ╓ можлив╕сть, йд╕ть посп╕ть годинку.
Амет-Хан мовчки вийшов в╕д Морозова ╕ попрямував до свого бл╕ндажа.
У неб╕ було неспок╕йно. Л╕таки с╕дали на поле ╕ тут же, набравши нового бо╓запасу ╕ заправившись паливом, знову п╕дн╕малися в пов╕тря. Аеродром працював у звичайному бойовому ритм╕. На земл╕ лишалися т╕льки т╕, кому сьогодн╕ не поталанило.
Амет-Хан прил╕г на лежак ╕ не пом╕тив, як заснув. Його т╕ло, яке не знало спокою багато дн╕в, раптом в╕дчуло п╕д собою ложе ╕ саме мимовол╕ розслабилось. Амет-Хан поринув у глибокий сон.
Б╕й — це та вершина напруги, з яко╖ не можна було вийти без того найб╕льшого переживання, коли т╕ло ╕ св╕дом╕сть стискалися в ╓диний зал╕зний монол╕т, впрягаючи в ╕нтенсивну роботу мозок ╕ вс╕ частини т╕ла. Дуже великою ц╕ною потр╕бно було розплачуватися за найменшу помилку, нез╕бран╕сть, необачн╕сть, нер╕шуч╕сть та багато ╕ншого. Кожен льотчик розум╕в, що б╕й — це гра з╕ смертю. Усе залежить в╕д тебе самого, але й в╕д того, з ким тебе зведе доля вступити в б╕й. Вийти живим з ц╕╓╖ гри може т╕льки найспритн╕ший, найсильн╕ший, найсм╕лив╕ший ╕ найрозумн╕ший. Хвилини в╕дпочинку п╕сля неймов╕рно╖ напруги бою, величезно╖ втрати енерг╕╖ сприймалися ╕ були найвищою нагородою. Льотчик, котрий щойно вернувся з бою, довго не м╕г зрозум╕ти ╕ пов╕рити в те, що б╕й в╕дбувся ╕ щойно зак╕нчився, а в╕н… живий! Мозок довго ще не м╕г пов╕рити в те, що вже нема того стресу, який щойно пересл╕дував його в пов╕тр╕. Уже в нього н╕хто не стр╕ля╓! В╕н уже перем╕г, вернувшися живим! Екстрим ск╕нчився, т╕ло заспоко╖лось, але мозок продовжував прокручувати початок, х╕д, завершення бою. Б╕й ск╕нчився вдало, але в╕н тривав у п╕дсв╕домост╕, поки не став забуватися у хвилини сну. В╕н не забудеться зовс╕м, пригн╕чений враженнями ╕нших бо╖в, яких ще буде немало. Якщо спитати бойових льотчик╕в, яким пощастило вижити п╕сля багатьох бо╖в, вони не розкажуть ╕ половини того, як вони проводили ц╕ бо╖ з противником. Вони добре пам’ятають лише т╕ бо╖, в яких були збит╕ ╕ дивом лишились живими. Пам’ятають т╕, де ╖хня майстерн╕сть переважила майстерн╕сть противника, ╕ вони збили його. Для них головне — збити противника ран╕ше, н╕ж в╕н зробить це з тобою. Програти б╕й — втратити життя. Це означа╓ вийти з╕ строю б╕йц╕в назавжди. Це значить п╕ти з життя.

СКАНДАЛ НА ЛЬОТНОМУ ПОЛ╤

Через дв╕ години до бл╕ндажа вб╕г сержант.
— Товаришу командир ескадриль╖, ваш л╕так готовий!
Амет-Хан схопився з лежака.
— Готовий? Дуже добре. Ход╕мо! «Невже так швидко зам╕нили мотор?» — подумав в╕н. — «От молодц╕, навчилися швидко працювати. Дуже оперативна робота!».
Взявши телефон, облямований овчиною, ╕, натягуючи його на голову, Амет-Хан попрямував до л╕така. В╕н стояв на зл╕тн╕й смуз╕. Мотор натужно працював, обертаючи несучий пропелер у спок╕йному режим╕. З вихлопних сопел вибивався сизуватий дим, запах якого нагадував г╕ркуватий присмак моторного мастила. Йому здалося, що в робот╕ мотора з’явилися скрипи ╕ звуки, не характерн╕ для справного механ╕зму. Б╕ля л╕така стояв давно йому знайомий досв╕дчений фах╕вець сво╓╖ справи. На г╕мнастерц╕ механ╕ка сяяло чотири ордени — бойов╕ нагороди за як╕сну п╕дготовку ╕ ремонт л╕так╕в полку. Вл╕зши по приставн╕й драбинц╕ в каб╕ну, не закриваючи л╕хтар, Амет-Хан глянув на дошку прилад╕в. Механ╕к сунув йому в руку журнал, в якому за чинними правилами в╕н повинен був поставити св╕й п╕дпис п╕д записом: «Л╕так прийняв у справному стан╕, зауважень нема», дал╕ йшли його штатна посада ╕ пр╕звище. Трохи вище стояв ╕нший запис: «Л╕так у повн╕й справност╕ здав», ╕ поруч — зазначен╕ посада ╕ пр╕звище механ╕ка. Тут стояв закарлючений розпис механ╕ка полку. В╕ддавши журнал назад механ╕ку, Амет-Хан ще раз глянув на дошку прилад╕в. Додавши оберт╕в двигунов╕, в╕н почав зосереджено ╕ уважно вслуховуватись в його гул. З вихлопних розтруб╕в усе так само вибивався сизий дим, згущаючись при зб╕льшенн╕ оберт╕в мотора.
— Зачекайте з п╕дписом. Встигнемо, — сказав в╕н механ╕ку.
Той запитально подивився на Амет-Хана.
— Щось мен╕ не подоба╓ться звук.
— Який звук? В╕н — звичайний, як завжди.
— Якщо мотор працю╓, як ╕ ран╕ше, то й звук також повинен бути такий самий, як ╕ ран╕ше. В╕рно?
— Звичайно.
— Якщо так, то прислухайтеся сам╕: я можу вам сказати точно, що другий клапан п╕дгор╕в, у поршневий стакан надходить мастило. Ще година роботи ╕ мотор почне стукати, а пот╕м заклинить.
— Зробили усе, що треба. Вам просто це здалося. Ми усе змастили, пом╕няли.
— Що ви м╕няли? Потр╕бно терм╕ново пом╕няти блок. Це можна зробити, лиш в╕дкривши верхню головку двигуна. А ви, вибачте, його з м╕сця не зрушили.
— Товаришу кап╕тан, у цьому нема необх╕дност╕! Клапани вс╕ працюють в╕дм╕нно! Ви ж мене зна╓те. Я не перший р╕к займаюся двигунами!
— Авжеж. Знаю вас як доброго механ╕ка. Ви чу╓те, як працю╓ двигун?
— Як? Працю╓ нормально.
— В╕н працю╓ з надривом. ╤ це усе без будь-якого навантаження. На земл╕. З нього проц╕джу╓ться мастило.
— Де ви бачите мастило?
— Десь за годину двигун заклинить ╕ припинить роботу. Добре, коли це трапиться на земл╕. А якщо в пов╕тр╕? Станеться неспод╕ваний штопор, що в бойов╕й обстановц╕ не бажано. ╤ якщо мен╕ вдасться вийти живим з цього зрадницького маневру, у мене не буде можливост╕ ремонтувати двигун посеред степу.
— Я в╕дпов╕даю за свою роботу, — наполягав механ╕к, — блок двигуна ц╕лий. Мастило трима╓ться на належному р╕вн╕! Машина не п╕дведе в пов╕тр╕, я гарантую!
— Я розум╕ю. Ви квапитесь. Роботи багато. А в кого ╖╖ зараз мало? — поглянув Амет-Хан на механ╕ка. — Машина до вильоту не готова, прийняти ╖╖ в╕д вас не можу. Вона несправна. Можете допов╕дати командиру полку, що машина не готова до польоту. Попрос╕ть ще часу. Я вилечу на ╕нш╕й машин╕.
— Я вже допов╕в командиру про те, що л╕так до польоту готовий. Ремонт зак╕нчено. Ось м╕й п╕дпис у журнал╕!
— Але там нема мого п╕дпису. ╤, схоже, його там не буде! Ви посп╕шили допов╕сти. Признайтесь, що машина не готова.
Амет-Хана почала дратувати механ╕кова наполеглив╕сть. Це був досв╕дчений механ╕к-моторист. Н╕коли тако╖ суперечки м╕ж ними не виникало. Тут ус╕ звикли в╕рити одне одному без вагань. Це був ╓диний випадок, коли м╕ж досв╕дченим льотчиком ╕ механ╕ком виникла суперечка. Амет-Хан ще раз прокрутив те, що трапилось: п╕дходячи до л╕така, в╕н з-пом╕ж десятк╕в ╕нших шум╕в, на як╕ був багатий в╕йськовий польовий аеродром, почув у гуд╕нн╕ мотора сво╓╖ «Аерокобри» як╕сь сторонн╕, як йому здалося, звуки. «Що це за звуки? ╥х у справжньому мотор╕ не повинно бути!». С╕вши в каб╕ну, в╕н пом╕тив, що машина неправильно реагу╓ на педаль оберт╕в. Чутно було якесь поскрипування, запах моторного мастила. Сторонньому слуху вони н╕чого не говорили. Але Амет-Хан пров╕в з л╕таками р╕зних марок не одну сотню годин. Роботу поршн╕в, оберти валу двигуна л╕така в╕н в╕дчував, як роботу власного серця. Вкотре прислуховувався до роботи двигуна, ╕ все б╕льше розчаровувався в тому, що л╕так не п╕дготовлений так, як треба. В╕н був упевнений, що машина несправна. Якщо п╕дняти л╕так у такому стан╕, в╕н може загинути.
Механ╕к, досв╕дчений фах╕вець сво╓╖ справи, чи не пом╕чав цього, чи не хот╕в пом╕чати те, що для Амет-Хана було очевидним. Мотор машини т╕льки п╕длатали, зробили все нашвидкуруч. Цього замало. Треба ╖╖ п╕дготувати до вильоту ╕ до бою! Адже на н╕й йому, Амет-Хану, йти в б╕й! В╕н не приймав л╕так в╕д механ╕ка. Це загрожувало скандалом.
У цей час до л╕така п╕друлила автомашина командира полку. З не╖ не вийшов, а вискочив Морозов. В╕н був весь роздратований:
— Чому не вил╕та╓те?! В чому р╕ч?!
До командира полку п╕дб╕г механ╕к ╕, взявши руку п╕д козирок, допов╕в:
— Товаришу командир, ми точно в призначений вами час п╕дготували л╕так до вильоту, в╕дремонтували двигун. В╕н, як бачите сам╕, працю╓ добре. Але командир ескадриль╖ Амет-Хан Султан в╕дмовля╓ться приймати машину. В журнал╕ приймання не розпису╓ться. Лет╕ти не хоче… Я не розум╕ю, в чому р╕ч, розбер╕ться, будь ласка, сам╕.
Командир перев╕в суворий погляд на Амет-Хана. Амет-Хан вимкнув двигун ╕ швидко спустився по драбинц╕.
— У чому р╕ч? — суворо спитав Морозов, дивлячись розширеними очима. — Не хочете лет╕ти?!
— Н╕, товаришу командир. Я готовий лет╕ти. Для того й прийшов до л╕така. Лет╕ти н╕ на чому. Л╕так до вильоту не готовий! Прийняти його не можу.
— Як це «не готовий»?! Мен╕ механ╕к зараз при вас допов╕в, що л╕так готовий! Хвилин двадцять тому приб╕гав, допов╕в — машину п╕дготував! Механ╕ки так довго над нею ус╕╓ю службою чаклували! А ви в╕дмовля╓тесь приймати?! Ви що, не дов╕ря╓те досв╕дченому механ╕ку?
— Так точно. В╕дмовляюсь, товаришу командир.
— Скандалу хочете? Кожна машина на рахунку! Механ╕к! П╕дтверд╕ть готовн╕сть! Я чув ваш рапорт про готовн╕сть, чи н╕?
— П╕дтверджую, товаришу командир. Машина готова!
— Чули? Машина готова. Я йому, механ╕ку, в╕рю. В╕н — досв╕дчений фах╕вець сво╓╖ справи. Жодного разу не п╕дводив. Я не розум╕ю, у чому справа? Що з вами сьогодн╕ сталося? Не взнаю кращого командира ескадриль╖! Чи це ви, Амет-Хане? Згадайте Статут! Що з вами в╕дбува╓ться, врешт╕?
— Статут пам’ятаю. Вибачте, товаришу командир. Сам дивуюсь. Я в╕дмовляюся лет╕ти на несправному л╕таку. В╕н не готовий до польоту ╕ не готовий до бою. За якусь годину в╕н може загинути через несправност╕ в двигун╕. Статут пам’ятаю. В╕н для мене святий. Накаж╕ть лет╕ти на запасному.
— А цей чим поганий?
— Товаришу командир, в╕н не злетить. Не злетить в╕н. Я в цьому впевнений!
— Ви кажете: «Не злетить»?! Зараз я сам перев╕рю! Такого я н╕коли н╕ в╕д кого не чув. Ви мене диву╓те, Амет-Хане! Ну що ж, я сам перев╕рю машину ╕, вернувшись, вир╕шу: хто з вас двох п╕де п╕д трибунал! Не забувайте, що зараз в╕йна!
Цей випадок був з тих, як╕ називають неординарними. ╤ в╕н м╕г вивести ╕з себе командира полку. В╕н ледь стримував роздратування, намагаючись лишатися спок╕йним ╕ розсудливим. Морозов пов╕льно, начеб заспокоюючись, п╕днявся по драбинц╕ в каб╕ну льотчика. Про щось згадавши, покликав механ╕ка, узяв з його рук журнал, глянув на його п╕дпис, сховав журнал у каб╕н╕ ╕ закрив л╕хтар.

ТРАГЕД╤Я З УЧАСТЮ КОМАНДИРА ПОЛКУ. СЛУЖБОВЕ РОЗСЛ╤ДУВАННЯ

Зарев╕в заведений двигун. Машина, набираючи швидк╕сть, р╕вно п╕шла на розб╕г, щоб зд╕йнятися над аеродромом, зробити к╕лька ф╕гур вищого п╕лотажу, що дуже любив робити командир полку, ╕ пот╕м приземлитися, щоб почати розбирати «за фактом наявного випадку недисципл╕нованого командира третьо╖ ескадриль╖…» з╕ вс╕ма випливаючими зв╕дси насл╕дками, непри╓мними для винуватця скандалу висновками. А висновки будуть жорстокими ╕ нещадними.
Почувши суперечку, передбачаючи непри╓мност╕, вийшли з капон╕р╕в охоронники й т╕, хто не був пов’язаний з польотами. Ус╕х присутн╕х на аеродром╕ ц╕кавило лиш одне питання: «Що буде?».
Проб╕гши метр╕в п’ятсот, л╕так, ведений Морозовим, ледь гойднувшись, в╕д╕рвав колеса в╕д земл╕ ╕ почав р╕вно набирати висоту. Усе, що в╕дбувалося, викликало явне задоволення у механ╕ка. В╕н посм╕хався, з неприхованим ╕нтересом спостер╕гаючи в б╕нокль за командиром, який упевнено сид╕в у каб╕н╕ л╕така. Вс╕м сво╖м виглядом в╕н начеб говорив: «Ось бачите? А ви казали! Я усе зробив, як сл╕д». Ус╕, хто стояв б╕ля смуги, з неменшим ╕нтересом продовжували спостер╕гати за л╕таком, у л╕хтар╕ якого ледь видн╕лася голова командира полку. Механ╕к передчував в╕дм╕нний пол╕т ╕ небачений прочухан льотчику, який насм╕лився засумн╕ватися в тому, що в╕н бездоганно, грамотно в╕дремонтував л╕так. Але… дива не сталося. Ус╕, хто спостер╕гав за польотом л╕така, раптом побачили, що в╕дбува╓ться щось неймов╕рне: л╕так, що хвацько п╕дн╕мався увись, зненацька опустив н╕с, начеб зм╕нив св╕й попередн╕й нам╕р, вимкнув мотор, а разом з ним ╕ обертання гвинта ╕… колом п╕шов донизу, ув╕йшовши в штопор. Уткнувшися носом у землю, гвинтом пробуравив незоране поле, зд╕йнявши високо вгору хмару куряви. В╕д сильного удару об тверду землю несуч╕ площини л╕така з гуркотом в╕двалилися. Лишившись одночасно без обох крил, центроплан разом з каб╕ною льотчика почав перевертатися по земл╕, розмелюючи на др╕бн╕ частини уламки крил ╕ кулемети з бо╓запасом та паливн╕ баки. Люди, як╕ спостер╕гали за ц╕╓ю трагед╕╓ю, що зненацька розгор╕лася, завмерли в зац╕пен╕нн╕. Але тривало це недовго: близько п’ятнадцяти-двадцяти секунд. Ус╕ кинулися до м╕сця пад╕ння — хто на машин╕, хто п╕шки. Зд╕йняли тривогу. На велике щастя вс╕х, хто спостер╕гав, л╕так не загор╕вся, а бо╓запас не почав вибухати.
Коли до м╕сця пад╕ння л╕така п╕досп╕ли б╕йц╕ аеродромно╖ обслуги з цистерною води ╕ шлангом, корпус л╕така ╕ його уламки все ще були окутан╕ хмарою куряви ╕ сизого диму, що сильно пахнув моторним мастилом, яке не злюбив Амет-Хан. В╕н устиг застрибнути на п╕дн╕жку командирсько╖ машини ╕ першим разом з вод╕╓м-сержантом примчав до уламк╕в л╕така. В╕н в╕дшукав л╕хтар ╕ з трудом, за допомогою того ж сержанта в╕дкинув його дверцята. Морозов був живий ╕ неушкоджений. Йому допомогли залишити каб╕ну. Т╕льки пом╕тна бл╕д╕сть виказувала схвильован╕сть командира полку. На ньому не було жодно╖ подряпини.

(Продовження буде)

Переклад
Данила КОНОНЕНКА

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #27 за 05.07.2013 > Тема ""Білі плями" історії"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=11989

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков