"Кримська Свiтлиця" > #27 за 05.07.2013 > Тема "З потоку життя"
#27 за 05.07.2013
«ВИ Ж РОЗУМ╤╢ТЕ, ТРИВА╢ ДЕРЖАВОТВОРЧИЙ ПРОЦЕС...»
В╕длуння под╕╖
НОТАТКИ З ВОСЬМОГО М╤ЖНАРОДНОГО (УКРА╥НА - ТУРЕЧЧИНА) СИМПОЗ╤УМУ «ПРОБЛЕМИ ╤НТЕГРАЦ╤╥ НАУКОВО-ОСВ╤ТНЬОГО, ╤НТЕЛЕКТУАЛЬНОГО ПОТЕНЦ╤АЛУ В ДЕРЖАВОТВОРЧОМУ ПРОЦЕС╤»
Симпоз╕ум проходив 12-13 червня в Тернопол╕, я мав змогу зустр╕тися з учасниками попереднього симпоз╕уму, який в╕дбувся у ╤вано-Франк╕вську в 2009 роц╕. В╕дкриваючи зах╕д, ╕з вступним словом виступив давн╕й друг «Кримсько╖ св╕тлиц╕» професор Тимоф╕й Рибак. Пот╕м в╕н представив учасникам симпоз╕уму директора ф╕рми «Нов╕ технолог╕╖ в осв╕т╕» Са╖да Йилдиза. Г╕сть з Туреччини розпов╕в про роль вищеназвано╖ ф╕рми у зм╕цненн╕ м╕жкультурного д╕алогу м╕ж Укра╖ною ╕ Туреччиною в 1993-2013 роках. Неодноразово згадувалася постать в╕домого турецького ф╕лософа Фетхуллаха Гюлена, про якого я почув вперше у 2009 роц╕ в ╤вано-Франк╕вську. Треба сказати, що пот╕м багато прочитав про нього в ╤нтернет╕, згадував про великого турка як у «Кримськ╕й св╕тлиц╕», так ╕ в газет╕ «День». Це пом╕тили ╕ просили продовжувати тему нав╕ть ╤ван Дзюба ╕ ╢вген Сверстюк. Отже, Тимоф╕й ╤ванович Рибак так чи ╕накше (опосередковано, через журнал╕ст╕в) зробив поштовх у масштабах ус╕╓╖ Укра╖ни. ╤ це говорить про велик╕ потенц╕йн╕ можливост╕ м╕жнародних симпоз╕ум╕в, як╕ проводять тернополяни. Та продовжу тему. Са╖д Йилдиз наголосив, що, починаючи з 70-х рок╕в, у турк╕в пр╕оритетним був зах╕дний вектор розвитку. Лише в часи президентства Тургута Озала Туреччина зрозум╕ла, що виг╕дними можуть бути й сх╕дний, ╕ п╕вн╕чний, ╕ п╕вденний вектори. Дуже тепло говорив про колишнього президента Туреччини Са╖д-бей. В╕н наголосив, що колись мав можлив╕сть бачити табель усп╕шност╕ юного Тургута Озала з 1-го до 5-го класу. ╤ там були лише п’ят╕рки! Зверн╕ть увагу, турки не очорнюють сво╖х л╕дер╕в (н╕ минулих, н╕ д╕ючих), а п╕дкреслюють лише позитив. ╤ це неабияке досягнення (особливо з точки зору укра╖нц╕в), воно св╕дчить про стаб╕льн╕сть у кра╖н╕. Дал╕ Са╖д-бей зазначив, що хоча Тургут Озал надто рано п╕шов з життя (у 1993 роц╕), зате його добрий приятель Фетхуллах Гюлен живе ╕ ╓ нос╕╓м ╕дей пок╕йного президента. Частина з них вт╕лю╓ться в життя, ╕ все це благотворно вплива╓ на Туреччину. Гюлен також вважа╓, що найважлив╕шим напрямком ╓ осв╕та. В Туреччин╕ новий рух, п╕дтриманий ╕ сусп╕льством, ╕ державою, почався в 1982-1983 роках. Вже через 3-5 рок╕в народн╕ школи могли продемонструвати в╕дчутний результат! А з 90-х рок╕в так╕ школи почали утворюватись ╕ за межами Туреччини — на Балканах ╕ в Середн╕й Аз╕╖. Тепер гюлен╕вських шк╕л понад 1000, ╕ працюють вони в 140 кра╖нах св╕ту! В 1993 роц╕ така школа в╕дкрилася в сел╕ Танковому Бахчисарайського району. Вона в╕дпов╕да╓ ус╕м законам ╕ нормативам укра╖нського законодавства. Р╕зниця лише в техн╕чному обладнанн╕. Коли в 1999 роц╕ був перший випуск учн╕в, в╕н лише п╕дтвердив усе вищесказане. Дал╕ Са╖д Йилдиз сказав, що на ринку осв╕ти Укра╖ни працю╓ з 2005 року ╕ зна╓, що ╕дея приватних навчальних заклад╕в для Укра╖ни ╓ новою ╕ дещо незвичною. А в Туреччин╕ таких шк╕л багато ╕ вони вже мають свою ╕стор╕ю. В╕н згадав ╕ ту школу, яка ╓ в С╕мферопол╕. Сказав, що там тепер навча╓ться 355 учн╕в — представники 14 нац╕ональностей. Нав╕ть корейц╕, як╕ тепер проживають в Ки╓в╕, д╕зналися з ╤нтернету про цю школу ╕ в╕ддали сво╖х д╕тей туди. Це говорить про те, наск╕льки престижною ╓ школа. * * * Пот╕м виступав в╕домий економ╕ст Богдан Гаврилишин. Його виступ не був таким оптим╕стичним, як у турецького осв╕тянина. Адже в╕н багато говорив про ситуац╕ю в Укра╖н╕, а вона... вс╕м в╕домо яка. Разом з тим в╕н п╕дкреслив, що Укра╖на ма╓ величезний потенц╕ал. Згадав ╕ про те, що в 1993 роц╕ в Укра╖ну могли прийти ╕нвестори, ╕ ми могли б на власн╕й територ╕╖ видобувати 20 млрд. кубометр╕в газу щор╕чно. Але ми тод╕ надто довго чухалися, тому ╕нвестори п╕шли до Рос╕╖. Ще ми ма╓мо третину св╕тових чорнозем╕в, це фактично ╕ ╓ укра╖нський «Газ-пром»! Перспективи тут величезн╕. В╕домо, що тепер китайц╕ й ╕ндуси поступово переходять з рису на пшеницю. А отже, укра╖нське зерно скоро буде затребуване значно б╕льшою м╕рою, н╕ж було дотепер. Пройшовся Богдан Гаврилишин ╕ по опозиц╕╖ — мовляв, у них нема н╕ плану д╕й, н╕ ╕деолог╕╖. Щось зм╕нити може т╕льки нова генерац╕я, молодь. Однак, ╕ з «просунутою» молоддю ╓ проблеми. Дв╕ третини з них, особливо т╕, як╕ добре волод╕ють ╕ноземними мовами, мр╕ють ви╖хати з Укра╖ни. Лише третина молодих людей ма╓ сентимент до Укра╖ни, ╕ саме на них варто робити ставку. Третина — це не так вже й мало. Пан Гаврилишин п╕дкреслив, що наша сус╕дка Польща стала усп╕шною саме завдяки невелик╕й груп╕ ╕нтелектуал╕в. Досв╕д ц╕╓╖ кра╖ни нам варто вивчати. А також Япон╕╖, бо японц╕ ум╕ють працювати ╓диною командою. Богдан Дмитрович пригадав ╕ перш╕ роки незалежност╕. Мовляв, у 1990 роц╕ лише 25% депутат╕в Верховно╖ Ради Укра╖ни були нац╕онал-демократами, але вони мали план, в╕з╕ю, ч╕тке бачення ситуац╕╖, тому за ╖хн╕ пропозиц╕╖ голосували й комун╕сти. Бо комун╕стична ╕деолог╕я повн╕стю збанкрутувала. Отже, й тепер потр╕бна «критична маса» наших людей у Верховн╕й Рад╕. Чудовим шансом була й «помаранчева» революц╕я. ╤ тод╕ ми його втратили, не скористалися повною м╕рою... «Нас тепер трохи прикидали гно╓м», — сказав не без ╕рон╕╖ пан Гаврилишин. — А дал╕ оптим╕стично продовжив: «Може, воно й непогано, бо часом гарн╕ кв╕тки виростають нав╕ть з-п╕д гною...». * * * Оск╕льки м╕жнародна частина симпоз╕уму переважно Туреччиною ╕ була представлена, то я чекав трохи активн╕шого обговорення надзвичайно ц╕нного турецького досв╕ду. Адже в╕н уже поширю╓ться ╕ в Криму, а ми про це майже н╕чого не зна╓мо. Але турки, пославшись на справи, рано по╖хали, тод╕ як укра╖нц╕ поступово опинилися... в силовому пол╕ свого нац╕онального ментал╕тету. Говорили про Синьоводську битву, про ординськ╕ часи, про агресивну ╕ п╕дступну Рос╕ю, яка вкрала нашу назву та й ╕стор╕ю теж... Коротше, про що завгодно, т╕льки не про осв╕тн╕ процеси. Деяк╕ надзвичайно ц╕кав╕ виступи проходили поза увагою учасник╕в симпоз╕уму, не бракувало й деструктивних вигук╕в з м╕сць. Зате в ц╕лому атмосфера була сердечною. Ну, ми це ум╕╓мо. ╤ все ж я не хот╕в би, щоб у читача склалося враження, що р╕вень виступ╕в укра╖нсько╖ частини симпоз╕уму був невисоким. Хороших виступ╕в вистачало. Дуже емоц╕йно обговорювалася допов╕дь професора кафедри ф╕лософ╕╖ Олега Рудакевича «╤нституц╕йна основа нац╕онального буд╕вництва в Укра╖н╕». Про «етн╕чну» ╕ «пол╕тичну» укра╖нську нац╕ю дискутували довго. Аргументи опонент╕в також були серйозними. Зв╕сно, це погано, що в паспорт╕ не вказана нац╕ональн╕сть, ╕ нац╕ональний склад Верховно╖ Ради виклика╓ багато питань. Але якщо подивитися з ╕ншого боку, то 90% актив╕ст╕в в╕дродження укра╖нського флоту були... неукра╖нцями. А цькували ╖х ╕ заважали працювати люди укра╖нського походження, з гарними укра╖нськими пр╕звищами. Отже, треба враховувати ╕ реал╕╖ Криму, Донбасу, Слобожанщини. А тепер подив╕ться, наск╕льки «глибоко копають» деяк╕ укра╖нськ╕ ф╕лософи, скаж╕мо, Володимир Сабадуха — кандидат ф╕лософських наук з Луганська. Виступаючи перед аудитор╕╓ю, в╕н п╕дкреслив: — Потр╕бн╕ нов╕ уявлення про суб’╓кт ╕ об’╓кт д╕яльност╕, тобто нов╕ уявлення про сутн╕сть людини. Коли я почав над цим розм╕рковувати, то д╕йшов висновку, що в основ╕ гуман╕тарних наук, ╕ ф╕лософ╕╖ зокрема, лежить ╕дея, що людина — це особист╕сть. Якщо це так, то де, хто ╕ коли дов╕в цей постулат? Я почав ставити це запитання докторам ф╕лософських наук. ╤ н╕хто не м╕г мен╕ дати зрозум╕ло╖ в╕дпов╕д╕. Тод╕ я д╕йшов висновку, що це — м╕ф, який колись був створений ╕ був потр╕бним певному типу людини. Думаю, п╕д час епохи Просв╕тництва ╕ Велико╖ Французько╖ революц╕╖. Але в ╕стор╕╖ ф╕лософ╕╖ був також ╕нший п╕дх╕д до людини. Конфуц╕й дивився на людину ╕╓рарх╕чно, казав, що ╓ «низька людина» (спонука╓ться безпосередн╕ми потребами), «висока людина» (спонука╓ться сусп╕льством або, як говорили китайц╕, — «обов’язком перед небом») ╕ «посередня людина» — це щось пром╕жне. Платон — те ж саме: в╕н стверджував, що ╓ люди, як╕ ╓ рабами самих себе, тобто не здатн╕ керувати сво╖ми потребами, ╕ ╓ люди, як╕ панують над сво╖ми потребами. В Ар╕стотеля теж ╕╓рарх╕чний п╕дх╕д, в╕н теж вид╕ля╓ три р╕вн╕ розвитку людини, причому трет╕й р╕вень — це ф╕лософ, який осмислю╓ життя. ╤╓рарх╕чний п╕дх╕д перекочував ╕ в християнську ф╕лософ╕ю. В╕н про╕снував до епохи В╕дродження. Але коли третя верства прийшла до влади, то вона зрозум╕ла, що до р╕вня особистост╕ не дотягу╓, ╕ тод╕ люди з цього середовища сформулювали концепт: «Кожна людина — особист╕сть!». Коли я роз╕брався в цьому питанн╕, то дуже захот╕в у основу укра╖нсько╖ нац╕онально╖ ╕де╖ покласти ╕дею особистост╕. Але ╕дею не можна нав’язати народов╕, якщо вона не в╕дпов╕да╓ його духу. Я побачив, що й ╤ван Вишенський теж ╕╓рарх╕чно п╕дходив до людини. В╕н говорив, що ╓ два типи людей: хлопи ╕ шляхетна людина. Цей п╕дх╕д був успадкований ╤ваном Франком, Лесею Укра╖нкою, а згодом ╕ Дмитром Донцовим (перший р╕вень — свинопаси, другий р╕вень — т╕, що пристосовуються до сильних, а трет╕й р╕вень — люди, як╕ творять життя). А ось у радянський пер╕од ми жили в умовах концепту: «Кожна радянська людина — це особист╕сть». Це там, на Заход╕, хтось м╕г не дотягувати до р╕вня особистост╕, а у нас дотягували вс╕... Звичайно, ╕ тут можна було б довго сперечатися ╕ дискутувати. Головне для нас – роз╕братися: що дасть те чи ╕нше наукове в╕дкриття Укра╖н╕ ╕ нам, конкретним укра╖нцям? Адже, щоб реал╕зувати ╕дею, треба, щоб нею захопилася чималенька група активних людей. Тому треба ч╕тк╕ше прив’язувати тему свого досл╕дження до сьогодення. А слухачам навчитися уважно слухати — це раз, ╕ п╕дтримувати все добре з почутого — два. * * * Ц╕кавим був виступ Тетяни Хойнацько╖ (Польща), кандидата наук з державного управл╕ння. Вона наголосила, що й польський досв╕д може бути ц╕нним для Укра╖ни. Географ╕чно Польща знаходиться м╕ж зах╕дними кра╖нами (Н╕меччина) ╕ сх╕дними (Б╕лорусь, Укра╖на, Рос╕я). Досв╕д Польщ╕ досить прагматичний, зматер╕ал╕зований. Поляки поступово оволод╕вають ум╕нням, мистецтвом по╓днувати зах╕дний ╕ сх╕дний досв╕д. Адже ф╕лософ╕я Сходу — це по можливост╕ н╕чого не робити. Ф╕лософ╕я Заходу — культ ефективно╖ д╕яльност╕. На Заход╕ менше духовност╕, але там порядок ╕ дисципл╕на. Увечер╕ п╕сля виступ╕в я запитав пан╕ Тетяну (вона, до реч╕, етн╕чна укра╖нка, в Польщу пере╖хала вже у зр╕лому в╕ц╕): чи не зда╓ться ╖й, що не лише польський, а й чудовий турецький досв╕д залишиться незатребуваним, непом╕ченим? ╤ як бути нам, укра╖нцям, коли п╕в-Укра╖ни дивиться на Зах╕д, а ╕нша половина — на Сх╕д? Чи не ма╓ рац╕ю льв╕вський професор Ярослав Грицак, який завжди п╕дкреслю╓, що ╓ велика потреба в компром╕с╕ м╕ж укра╖нським Сходом ╕ Заходом? — Зробити конференц╕ю — це величезна праця, ╕ кожен з нас це зна╓. Неозбро╓ним оком було видно, що проголошена тема не була головною. Але певне просування вперед таки ╓. А щодо Сходу ╕ Заходу Укра╖ни та компром╕су м╕ж ними... ╢ два досить близьк╕ поняття: компром╕с ╕ консенсус. Консенсус також почина╓ться з компром╕су, але консенсус... в╕н б╕льш глибокий. Ми повинн╕ прагнути прийти до сп╕льного знаменника, вийти на вищий р╕вень розум╕ння сво╖х потреб. Але у нас поки нема тако╖ традиц╕╖. «Мистецтво бути разом» — колись ми проводили такий сем╕нар. Я часто малюю причинно-насл╕дкову схему ╕ показую ум╕ння управляти. Починаю в╕д людини, пот╕м с╕м’я, п╕дпри╓мство, громадськ╕ орган╕зац╕╖ ╕ так дал╕. ╤ виходить, що людина ум╕╓ собою управляти приблизно на 70%. Ще ╓ резерв 30%, отже, треба вчитися його використовувати. Якщо говорити про с╕мейн╕ стосунки, то, скаж╕мо, в Польщ╕ 50% с╕мей розпадаються. Зв╕дси можна зробити висновок, що родина може керувати собою на 50%. Наступний р╕вень — п╕дпри╓мство. В Польщ╕ 85% ф╕рм не доживають до свого п’ятого року життя. В Укра╖н╕ — близько 90%, а в Рос╕╖ — десь 95%... Дал╕ громадськ╕ орган╕зац╕╖ — народилося ╖х багато п╕сля перебудови, а вижили лише одиниц╕ з них. Якщо цю тенденц╕ю простежувати до р╕вня держави, то там ще нижчий в╕дсоток усп╕шност╕. Щоб оволод╕ти мистецтвом бути разом, треба все це вивчати, анал╕зувати ╕ робити в╕дпов╕дн╕ висновки. Для Укра╖ни, под╕лено╖ на Сх╕д ╕ Зах╕д, це дуже важливо... Пот╕м я ще довго анал╕зував теми виступ╕в. Здавалося б, яке ма╓ в╕дношення до осв╕ти тема «Медична оп╕ка в УПА»? ╥╖ розкривала Л╕д╕я Романчук, пол╕тв’язень стал╕нських табор╕в, л╕кар ОУН-УПА. Але ж у виступ╕ шановно╖ пан╕ якраз ╕ йшлося про те, що укра╖нцям бракувало л╕кар╕в, тому вони нер╕дко визволяли ув’язнених у гетто ╓вре╖в з медичною осв╕тою. Мабуть, було б непогано, якби ус╕ ц╕ виступи встигли переглянути орган╕затори симпоз╕уму ╕ робили сво╓часн╕ коротеньк╕ коментар╕, зв’язували ус╕ виступи в одне ╓дине ц╕ле. Але я добре усв╕домлюю, наск╕льки це непосильна праця. Тому вважатимемо, що ця моя п╕дказка — лише побажання на майбутн╓. Прощаючись, я подякував головному орган╕затору симпоз╕уму, науковцю ╕, до реч╕, «св╕тличанину» Тимоф╕ю Рибаку. Под╕лився сво╖ми враженнями. Тимоф╕й ╤ванович на мо╓ запитання: чи не занадто ми в╕дхилилися в╕д теми (перейшли з осв╕тньо╖ на патр╕отичну) — в╕дпов╕в так: — Ви ж розум╕╓те, трива╓ державотворчий процес. Неоднозначно, але трива╓. А в державотворч╕ процеси входить широке коло питань. Економ╕ка, пол╕тика, осв╕та... А ще конфес╕йне питання ╓ дуже важливим. Тому д╕апазон нашого симпоз╕уму дуже широкий. Турки вирвалися вперед? Нам поки що важко тягатися з турками. Нав╕ть досв╕д ╖хн╕й, безумовно, позитивний запозичувати важко. Бо р╕зн╕ умови. Турки — це високоорган╕зована, цив╕л╕зована держава ╕ нац╕я. А у нас зараз твориться щось незрозум╕ле... Нам, як народу, треба структуризуватися. ╤ при цьому плекати ╓дн╕сть. Тому ми вимушен╕ по╓днувати тему осв╕ти ╕... тему патр╕отизму. Треба, щоб кожен укра╖нець в╕дчув свою в╕дпов╕дальн╕сть за державу, тод╕ легше будуть вир╕шуватися осв╕тянськ╕ проблеми. Осв╕та, д╕йсно, повинна бути на чол╕ всього. Але ж ╕ патр╕отизм повинен бути на достатньому р╕вн╕! Бо якщо люди, здобувши хорошу вищу осв╕ту, прагнуть ви╖хати з Укра╖ни, то яка користь з тако╖ як╕сно╖ осв╕ти, якщо вона не п╕дкр╕плена високим патр╕отизмом? Як колись сказав Б╕смарк: «Дайте мен╕ дв╕ тисяч╕ осв╕чених педагог╕в — ╕ я перероджу Н╕меччину!». Може, там на той час ╕ бракувало осв╕чених педагог╕в, але патр╕отизм н╕мц╕в був завжди високим. Нам же треба паралельно вир╕шувати багато питань, у тому числ╕ ╕ п╕двищувати р╕вень патр╕отизму населення. А в╕н дуже р╕зний залежно в╕д рег╕ону — саме в цьому специф╕ка Укра╖ни. Можливо, на сход╕ Укра╖ни под╕бний симпоз╕ум провели б ╕накше, але у нас сво╓ бачення...
Серг╕й ЛАЩЕНКО Терноп╕ль — Льв╕в
Тимоф╕й Рибак (крайн╕й л╕воруч) ╕ турецьк╕ друз╕
"Кримська Свiтлиця" > #27 за 05.07.2013 > Тема "З потоку життя"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=11981
|