Версiя для друку Обговорити в форумi

Гномик – фантастична істота в західноєвропейській міфології, карлик, який охороняє підземні скарби, на малюнках Дарії Тімоніної, молодої художниці зі Львова, виставка якої відкрилася в Сімферопольському художньому музеї, грається з котиком, прикрашає новорічну ялинку, милується квітами, сумує... І це лише невелика частина її серії ілюстрацій до віршів «Галицького гнома», роботу над якою вона розпочала в 1999 році і планує продовжувати далі.
— Мені цікаво експериментувати з різними фазами рухів і станів одного персонажа, пробувати різні техніки, — говорить художниця.
Розміщені один за одним малюнки створюють враження, ніби предмети, дійові особи оживають і рухаються. Цей жанр анімації з оживленням природи, зображенням тварин, птахів, комах через призму людських світовідчувань, з властивостями людського характеру вона почала вивчати ще в Львівській дитячій художній школі, продовжила в Львівському коледжі декоративно-прикладного мистецтва ім. І. Труша і зі своїм мультфільмом «Кульбаба» дебютувала на обласному фестивалі короткометражних і відеофільмів.
Ігровий та художній живопис захопив її можливістю передати у ньому все, що знаєш, відчуваєш сам, і пофантазувати. Найбільше тем для художніх розробок їй дають українські та російські казки. Історія дитячої книжкової ілюстрації налічує близько трьох століть від дешевих видань, букварів і лубочних картинок для масового розповсюдження в дореволюційній країні до нинішніх розкішно оформлених книг та альбомів. Вона поступово стала самостійним видом мистецтва, в якому юні читачі разом з автором і художником-ілюстратором потрапляють у різні кумедні пригоди, відкривають золотим ключиком найпотаємніші замки і двері, знаходять свою червоненьку квіточку.
Дарія Тімоніна шукає свій шлях у цьому непростому жанрі. Вона бере участь у конкурсі «Зірка упаковки», виставках швидких малюнків у Санкт-Петербурзі, гротеску в сучасному мистецтві, художньої фотографії в Києві та Івано-Франківську, здобула друге місце в конкурсі мистецтв «Львову-750» у номінації «Живопис». У неї з’являються свої улюблені герої, визначається колорит, малюнки формуються в серії з власним стилем і почерком.
Торік кілька малюнків Д. Тімоніної демонструвалися на бієнале камерної акварелі Криму, а цього року вона вперше привезла в Сімферополь свою персональну експозицію «Казка для всіх», що складається з близько шістдесяти картин. Оформлені в одному стилі і розміщені тематичними серіями, вони створюють панораму, від якої в глядачів виникає враження, ніби вони перебувають у круговому залі мультиплікації.
Йдемо за годинниковою стрілкою від вхідних дверей. Ліворуч на стіні дво- і триповерховими рядами розвішено ілюстровані фрагменти «Казок до сніданку» Тетяни Фролової та серії малюнків за двома збірками віршів Ярослави Підлужної – «Дзень-дзелень – новий день» і «Дітям про професії». У центрі залу – ілюстрації до казки Ксенії Новікової «Заєць і чоколада». Праворуч демонструються картини, на яких різними техніками — аквареллю на папері, олією та акрилом на картоні художниця створює етнічні образи середньовічного німецького лицаря, римського легіонера у поході і який метає стрілу, гуцула і гуцулки, Даринки з Полісся, Ганнусі з Полтави, танцюючого татарського хлопчика, маленького шотландця та інші.
Завершує огляд серія ілюстрацій до онлайн-гри «Дивні герої» для компанії «Chronos Games» та інсталяція картин, що ожили: «Ельф-невидимка», «Лялька та її будиночок», «Фея-мереживниця», диптихи «Любов» і «Поцілунок», триптих «Я з вами до кінця віку...». Окремі з них виконані авторською технікою та на ДВП з використанням паралакса – позірного зміщення розглядуваного об’єкта, зумовленого зміною точки спостереження, що надає їм оригінальності, підсилює таємницю чаклунства, властивого казкам: непереможного і радісного, як у «Котигорошку», тривожного і сумного, як у пригодах з Водяним чи Бабою-Ягою.
Це казка, яку заслужений художник України Тетяна Шевченко назвала величезним феєрверком фарб і сюжетів, багато з яких хочеться взяти із цього залу з собою в дорослий світ, в якому будуть жити нинішні діти. Адже найголовніше в людині формується в дитинстві. І якщо є в суспільстві щось вічне, то в цьому переліку неодмінно будуть старі добрі казки. Вони здатні наживити мудрістю, виховати в істинних традиціях свого народу. Це краще, що можуть дорослі запропонувати дітям.
А коли в зал зайшов з піснями і хороводами дитячий фольклорний ансамбль «Радониця» під керуванням Олени Полетнєвої, персонажі етносерії Д. Тімоніної немов ожили, перетнули межі картинок і приєдналися до глядачів, виконавши разом танок «Печене порося», записаний у фольклорній експедиції в Рівненській області. Ще один національний танець – шамадан, який виконується на весіллях у Єгипті, продемонструвала сама художниця – учасниця фестивалю з цього виду східної хореографії.
Потім для наймолодших учасників презентації виставки – членів Сімферопольського підліткового клубу «Шукач» Д. Тімоніна провела майстер-клас. Під її керівництвом вони вчилися «одягати» акварельними фарбами роздані моделі дівчинки в обрані народні костюми. Відпущена у вільний політ фантазія летіла за хмари, і в руках дітей спочатку несміливо, а потім усе впевненіше з’являлися барвисті ескізи суконь ляльок, які немов готувалися до участі у фольклорному параді.
На основі категорій і понять духовності в синтезі з художніми образами, музикою, піснею і танцями всередині нашого насиченого прагматизмом світу формувався захищений простір, наповнений красою і чарівністю казки.

Валентина НАСТІНА

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #26 за 28.06.2013 > Тема ""Джерельце""