Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3242)
З потоку життя (6478)
Душі криниця (3520)
Українці мої... (1466)
Резонанс (1508)
Урок української (992)
"Білі плями" історії (1675)
Крим - наш дім (532)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
«ГОЛОВНИМИ МАЮТЬ БУТИ ЛЮДИ»: У ЗСУ ПОЯСНИЛИ МЕТУ ХОДИ Г╤ДНОСТ╤ НА ДЕНЬ НЕЗАЛЕЖНОСТ╤ БЕЗ В╤ЙСЬКОВО╥ ТЕХН╤КИ
В заходах з нагоди 28-╖ р╕чниц╕ Дня незалежност╕ Укра╖ни будуть брати участь в╕йськовослужбовц╕...


КРИМСЬКА ╢ПАРХ╤Я ПЦУ ОСКАРЖИЛА Р╤ШЕННЯ «СУДУ» ОКУПАНТ╤В, ЯКЕ ПОЗБАВИЛО В╤РЯН ПРИМ╤ЩЕННЯ
Коп╕ю ухвали "суду" про прийняття скарги в╕д ╕мен╕ Кримсько╖ ╓парх╕╖ ПЦУ “Кримськ╕й...


ХЕРСОНСЬКИЙ СУД АРЕШТУВАВ СУДНО, П╤ДОЗРЮВАНЕ У ПОСТАВКАХ ПАЛИВА В ОКУПОВАНИЙ КРИМ
Про це кореспонденту Укр╕нформу пов╕домили у пресслужб╕ Херсонського апеляц╕йного суду.


У МОСКВ╤ ОШТРАФУВАЛИ ЩЕ Ш╤СТЬОХ КРИМСЬКИХ ТАТАР ЗА П╤КЕТ Б╤ЛЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Про це в Facebook пов╕домля╓ "Кримська сол╕дарн╕сть".


СЕРБСЬКОМУ АКТОРУ, ЯКИЙ НЕЗАКОННО В╤ДВ╤ДУВАВ КРИМ, ЗАБОРОНИЛИ В’╥ЗД ДО УКРА╥НИ
Як зазнача╓ться, оф╕ц╕йно йому можуть оголосити про цю заборону, коли в╕н спробу╓ при╖хати в...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook

Twitter





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #26 за 28.06.2013 > Тема "З потоку життя"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#26 за 28.06.2013
ШЕВЧЕНКО НА МАЙДАН╤

Слово - зброя!

╤З ЦИКЛУ НОВЕЛ «ЛЕТИМ. ДИВЛЮСЯ, АЖ СВ╤ТА╢...»

Губернатор одного п╕вденного м╕ста ╤ван ╤ванович Болванов кр╕зь в╕трове скло службового «Мерседеса» заприм╕тив натовп на майдан╕ перед в╕кнами сво╓╖ адм╕н╕страц╕╖. Це ж якраз навпроти в╕кон його каб╕нету на другому поверс╕. Спочатку подумав: «Варто б п╕д╕йти до людей?». Та тут же в╕дкинув такий нам╕р: «Закидають масою прохань та нар╕кань – не оберешся. З╕псують настр╕й на весь день».
– Ти ╓зжай не до парадного п╕д’╖зду, а в дв╕р, – наказав вод╕╓в╕. Вир╕шив д╕статися до робочого м╕сця з «чорного» ходу.
В каб╕нет╕ звично розтягнув занав╕ски. Ц╕каво, чому там, п╕д б╕л-бордом, народ тирлу╓ться? ╤ван ╤ванович начепив окуляри, придивився ╕ зан╕м╕в… На квадратному блакитному щит╕ напис великими жовтими л╕терами: «Якби ви знали панич╕, як люди плачуть живучи!». А там же ще вчора красувався його портрет з теплими прив╕таннями мешканц╕в м╕ста. Як-не-як незабаром свято Перемоги. Поряд з╕ сво╓ю буйною сивою чуприною червоними л╕терами список ус╕х його надбань: ма╓тку, дач╕ б╕ля моря, трьох ╕номарок ╕ нав╕ть квартира сина в Лондон╕. ╤ прямо п╕д його грудьми з двома державними орденами за особлив╕ заслуги золотисто вилискували у вран╕шньому пром╕нн╕ сонця букви: «╤ на оновлен╕й земл╕ врага не буде, супостата!». ╤ п╕дпис: «Тарас Шевченко».
– Яке кощунство! Яка зухвал╕сть! Що за чорт╕вня?! Куда м╕л╕ц╕я смотр╕т? – гн╕вався вголос ╤ван ╤ванович, витер раптово сп╕тн╕ле чоло ╕ кинувся до телефону, набрав номер чергового м╕л╕ц╕онера:
– Це Болванов! – гаркнув у трубку. – Та не болван, а Болванов, голова м╕ськадм╕н╕страц╕╖, дурню! Н╓м╓дл╓нно мене зв’яжи з начальником! Як нема╓? Ви╖хав на чр╓звичайно╓ про╕сшеств╕╓? Яке може бути ЧП, коли на площ╕, п╕д мо╖ми в╕кнами таке неподобство! Несанкц╕онований м╕тинг! Работать м╓ша╓т! Знайди мен╕ начальника! Бистро! Я жду його в сво╓му каб╕нет╕!
Люто хряснув трубкою об апарат (той аж загарчав – вдача господаря!) ╕ бовкнув зозла:
– От йолоп! ╤ д╓ржат же таких у м╕л╕ц╕╖!
Тут же знову схопив трубку ╕ нетерпляче натиснув на кнопки.
– Прокуратура? Це Болванов! Чому перепиту╓те? Н╕як не звикнете до мо╓й фам╕л╕╕? Де прокурор? ╤ в╕н на ЧП? Та вони з начальником м╕л╕ц╕╖ змовилися чи що? Н╓м╓дл╓нно до мене на ковьор! Щоб за п’ять хвилин в╕н був тут як штик! Я йому про все популярно розкажу ╕ покажу!
Його аж т╕пало. Витяг з боково╖ кишен╕ п╕джака хустинку, впав знеможено у високе шк╕ряне кр╕сло ╕ почав нервово витирати п╕т з обличчя та ши╖. Оч╕ метали блискавки. А губи сичали:
– Казли! Настоящ╕╓ казли!
Кому це адресувалося, хтозна. Чи людям п╕д б╕л-бордом. Чи правоохоронцям.
От╕ к╕лька хвилин до приходу «силовик╕в» видалися йому в╕чн╕стю. Нервово забарабанив пальцями по столу. Погляд упав на дорогий швейцарський годинник на зап’яст╕. Блиск золота та д╕амант╕в заспокоював. В╕н нав╕ть ╕з вдячн╕стю подумав про м╕сцевого ол╕гарха, який подарував такий шикарний годинник на день народження. Та в цей час у двер╕ постукали. На пороз╕ постали начальник м╕ськуправл╕ння м╕л╕ц╕╖ полковник Пеньков, схожий на велета, з великою голеною головою та прокурор м╕ста С╕ряк, худенький, згорблений чолов╕чок, з коротким чубчиком, зализаним вл╕во.
– Ви в╕д╓л╕? – накинувся на них ╤ван ╤ванович.
– Що? – здивувалися обидва.
– Н╕ чорта ви не зна╓те! ╤ куда смотр╕т╓?! У вас перед носом народ беспр╓д╓льнича╓, а ви ╕ в вус не ду╓те! Он полюбуйтесь на оте б╓зобраз╕╓! – ╕ в╕н ще ширше розсмикнув занав╕ски.
Пеньков ╕ С╕ряк з хвилину напружено роздивлялися б╕л-борд. ╥хн╕ обличчя сувор╕шали, кам’ян╕ли.
– Вам всьо ясно? То не просто слова! Це пр╕зив до перевороту! Д╕йте! Н╓м╓дл╓нно! Закон на вашому боц╕! – наказав глава м╕ськдержадм╕н╕страц╕╖. – Про вжит╕ м╓ри мен╕ доложить л╕чно!
Пеньков ╕ С╕ряк ледь не поб╕гли до виходу. Ще за мить вони вже були на майдан╕.
– Разойт╕сь! – громовим голосом загорланив Пеньков. – Що, н╓ слишит╓? Була команда разойт╕сь!
В╕н почав напирати широкими грудьми на крайн╕х глядач╕в. За його спиною С╕ряк швидко лепетав дзв╕нким голосом:
– Зг╕дно новому Крим╕нально-процесуальному кодексу ви можете бути притягнен╕ до адм╕н╕стративно╖ в╕дпов╕дальност╕ за статтею…
Люди, як╕ до цього спок╕йно роздивлялися б╕л-борд та посм╕ювалися м╕ж собою, раптом на╖жачилися, згуртувалися, готов╕ чинити спротив. Хтось ╕з натовпу вигукнув:
– Дожилися! Вже не можна й на пол╕таг╕тац╕ю глянути!
– Хто там? Побалакай мен╕! Так ще й на п’ятнадцять суток загримиш! – огризнувся Пеньков.
– За що? За правду? – почувся голос з ╕ншого краю гурту.
– Це – не правда, а подрив авторитета городской власти! – гаркнув Пеньков.
– Таке кара╓ться зг╕дно з╕ статтею.., – почав було прокурор, та його перебив невдоволений натовп.
Передня ж╕ночка, пригортаючи до себе хлопчину, якого, схоже, вела до дитсадка, щосили задзеленчала:
– З усього видно, закони ви добре зна╓те! Т╕льки поясн╕ть нам, обд╕леним та об╕краденим, що коп╕йки рахують, зв╕дки у Болванова взявся чотириповерховий будинок? А ма╓ток б╕ля моря? А ╕номарки? Все це в╕н придбав за зарплату?
– Це не ваше д╓ло! Разберемся! Разойд╕т╓сь по добру, по здорову! – крутився на вс╕ боки Пеньков, з гр╕зним виглядом роззираючись, наче боявся, що на нього нападуть.
На майдан╕ збиралося все б╕льше м╕стян. Натовп гуд╕в, мов розтривожений вулик.
– Нехай Болванов вийде та прозв╕ту╓, як в╕н сво╓ добро нажив! – запропонував хтось.
Люди його п╕дтримали ╕ заскандували, повернувшись обличчями до в╕кон м╕ськадм╕н╕страц╕╖:
– Болванов, виходь!
В╕н, зачувши т╕ крики, лякливо в╕д╕йшов подал╕ в╕д в╕кна. Його колотила зненависть, а руки тремт╕ли, як у пропасниц╕. В╕н то падав у кр╕сло, то знову п╕дскакував, мов ошпарений. Набрав номер «102» ╕ випалив:
– «Беркут» – на майдан! Тут заколот!
А натовп не вгавав:
– Болванов, виходь!
За л╕чен╕ хвилини на площу викотились два автобуси. ╤з них повискакували беркут╕вц╕ у повному спорядженн╕. Нав╕ть Пеньков був здивований ╖хн╕й появ╕. В╕н такого наказу не в╕ддавав. Люди ще т╕сн╕ше згуртувалися. До них почали при╓днуватися перехож╕. Протистояння наростало. Люди взялися за руки. Пеньков в╕дкритою долонею спинив беркут╕вц╕в та, в╕дчувши за собою силу, ще тверд╕ше забасив:
– Расход╕сь! Кому гаварю?! А отого Тараса Шевченка, що заклика╓ до н╓пов╕нов╓н╕я, – показав товстим вказ╕вним пальцем на б╕л-борд, – ми знайдемо, ╕ от наказан╕я в╕н не в╕двертиться! Це справа мо╓╖ чест╕! Ми його за наклеп на порядних людей…
╤ тут натовп вибухнув реготом. Люди см╕ялися, аж за животи хапалися. Пеньков н╕як не м╕г второпати, чим це викликано. В╕н т╕льки розгублено озирався. Нав╕ть беркут╕вц╕ в╕дверталися, ховаючи посм╕шки.
Хтось з натовпу, давлячись см╕хом, завважив:
– Так ще нема╓ закону про наклеп!
– Сьогодн╕ нема╓, то завтра буде! Ми зл╕пимо такий закон, що тому Шевченку мало не покажеться! – авторитетно пооб╕цяв Пеньков.
Та його об╕цянки потонули у веселому регот╕ людей.
З гурту вийшла бабуся в б╕л╕й хустин╕. Вона п╕д╕йшла до Пенькова, чемно зазирнула йому у в╕ч╕ ╕ тихо мовила:
– Таки поез╕я Тараса Шевченка ╕ дос╕ вельми актуальна. Он ск╕льки людей з╕брала. А вам, молодий чолов╕че, я ладна хоч зараз дати уроки укра╖нсько╖ л╕тератури. Безкоштовно.
Пеньков зрозум╕в свою необачн╕сть ╕, втягнувши голову в плеч╕ пом╕ж полковничих погон╕в, гордо в╕дступив до беркут╕вц╕в. А старенька – де й голос узявся! – задекламувала, показуючи рукою на в╕кна голови м╕ськадм╕н╕страц╕╖:
А той щедрий та розк╕шний
Все храми буду╓,
Та отечество так любить,
Так за ним б╕дку╓,
Так ╕з його, сердешного,
Кров, як воду, точить!..
А брат╕я мовчить соб╕,
Витр╕щивши оч╕!
П╕сля ╖╖ сл╕в натовп ревнув:
– Болванова у в╕дставку!
Здавалося, той заклик лунав на все м╕сто.
Згодом у м╕сцев╕й прес╕ з’явилася зам╕тка про те, що Болванов ╤ван ╤ванович написав заяву на ╕м’я президента про складення повноважень голови м╕ськдержадм╕н╕страц╕╖. Та поки що указу нема╓. Мабуть нелегко знайти такого сп╕вроб╕тника, який би в╕дпов╕дав ус╕м вимогам глави держави. Над╕йн╕ кадри на вулиц╕ не валяються.
Вт╕м, м╕стяни задоволен╕: Тарас Шевченко перем╕г.
Та чи надовго? Болванових ще багато в Укра╖н╕. ╤ пенькових теж. Не кажучи вже про с╕ряк╕в…

В╕ктор СТУС
м. С╕мферополь

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #26 за 28.06.2013 > Тема "З потоку життя"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=11957

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков