Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3106)
З потоку життя (6330)
Душі криниця (3468)
Українці мої... (1457)
Резонанс (1489)
Урок української (988)
"Білі плями" історії (1663)
Крим - наш дім (532)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ЗА ВИБОРИ «ПРИКОЛЬН╤» НАС Д╤ТИ ПРОКЛЯНУТЬ!
Переконайтеся сам╕, шановн╕ читач╕, як усе серйозно ╕ зовс╕м не по-дитячому, як╕ доросл╕ теми...


ГР╤Х ТОПТАТИ ВЕРБУ
За тиждень до Великодня, у день славного входу ╤суса Христа до ╢русалима, ми святку╓мо Кв╕тну або...


МИСКУ БОРЩУ СПОРОЖНИЛА...
14 кв╕тня у церквах сх╕дного обряду вшановують святу Мар╕ю ╢гиптянку.


ЗА ВИБОРИ «ПРИКОЛЬН╤» НАС Д╤ТИ ПРОКЛЯНУТЬ!
Це в╕рш одн╕╓╖ з учасниць цьогор╕чного л╕тконкурсу «Ми – д╕ти тво╖, Укра╖но!»...


НАВ╤ТЬ ПТИЦЯ ГН╤ЗДА НЕ В'╢...
Свято Благов╕щення (7 кв╕тня) у народ╕ ма╓ св╕й особливий “статус”, ╕ не т╕льки з...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #35 за 29.08.2003 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#35 за 29.08.2003
В КРИМУ, БІЛЯ СИНЬОГО МОРЯ...
Микола ЛУКІВ

Вірші, які увійшли до моєї нової книги "Мелодії моря", написані протягам багатьох років. Об'їздивши та облітавши немало близьких та далеких земель, намилувавшись їхньою неповторною красою, я в доволі уже зрілому віці вперше завітав до Криму. Сонячна кримська земля зачарувала мене настільки, що з отого зачарування і народилася ця книга. Писалася вона в багатьох чорноморських містах і селах, але найбільше віршів подарувала мені Євпаторія - найулюбленіше моє місто в усьому Криму. Саме тут, у Євпаторії, на самому березі Чорного моря, в ошатному санаторії "Примор'я", і виник задум видати вірші про море окремою книжкою. Вважаю за честь і особливу приємність присвятити "Мелодії моря" славному ювілею - 2500-річчю Євпаторії. Нехай поезії, народжені у місті Сонця і дитячого щебету, вплетуться у барвистий вінок всенародної любові й шани до древньої і вічно молодої Євпаторії - злотоцінної перлини Криму і всієї України.
Микола ЛУКІВ,
заслужений діяч мистецтв України і Російської Федерації.

*  *  *

Недремні очі маяків,
Штормів надсадні гули,
І чайки - душі моряків,
Що в морі потонули.

Над ними - хмарок паруси,
І марево космічне,
І світ із величі й краси,
І в ньому - смертне й вічне.

КАЗКА ПРО МРІЮ

Пам'яті Олександра Гріна
- Навіщо вітрила, як моря нема?
- А ми собі море уявим
І щоглу вітрильну поставим, -
Байдуже, що моря нема.
Оце вам і човен. Пливім!
- Чекайте, а компас і карти?
- Рушаймо! На мрію тримати!
Допоки є сила - пливім!
- А що, як ударять громи,
Скривавлять матроски, бушлати?
- Вітрил на пов'язки не рвати!
Вперед крізь шторми та громи!
- А може, даремне усе?
І годі химерами гратись?
- Хто сміє тепер сумніватись -
На море списати. І все!
- Гаразд, а коли припливем,
Що матиме кожен із того?
- Нічого, крім себе самого
Й мети, до якої пливем.

* * *

Небо ясне й просторе.
Тихе й спокійне море.
Крають блакить вітрила,
Сяють чаїні крила.
Хвилі цілують берег.
Очі вбирають безмір.
Кращий Парижа й Риму
Берег Південний Криму.

*  *  *

Пароплав за обрієм зникає,
Розтає в сліпучій далині.
І ніхто не відає, не знає,
Чи назад повернеться, чи ні.

Синій простір погляди вбирає,
Впевнені й спокійні моряки.
Тільки чайка квилить-кружеляє
І ревуть, аж стогнуть, маяки.

* * *

За хвилею хвиля, рокоче прибій,
Од гулу здригаються гори.
Одвічно триває затятий двобій
За ці прибережні простори.

Вода на пісок розмиває граніт,
Усі перепони змітає.
Але непорушний гірський
моноліт,
Двобій переможців не знає.
Йде сила на силу,
порив - на порив,
Супротив - на волю штормову.
За хвилею хвиля.
Приплив і відплив.
І все починається знову.

ОБРІЙ

Там, де море з небом обнялося,
Обрій - мов натягнута струна.
А за ним - безмежне безголосся,
Мороком покрита таїна.
Що вона собою заступає,
Розумом несила осягти...
Небо сяє, синє море грає,
І зовуть незвідані світи.

*  *  *

Ніч і море,
Місячна дорога
Стелиться від берега
До Бога.

*  *  *

День догорів. Насувається ніч.
Море незрушно темніє
між скелями.
Небо запалює тисячі свіч,
В сутінках пари блукають алеями.
Тихо. Спокійно. Ряд ліхтарів.
Крони дерев оповиті туманами.
Ніч насувається. День догорів.
Місяць лиман засіває тюльпанами.

*  *  *

На морі синь і голубінь.
На сонці грають хвилі.
Пливуть за вітром вдалечінь
Вітрила сніжно-білі.

Між ними зрідка водну рінь
Дельфін перетинає.
І знову - синь і голубінь,
Наскільки зір сягає.

*  *  *

Чайки сідають на воду,
Креслять блакить ластівки.
Добру віщують погоду
Скупані в сонці хмарки.

Далі ясні і просторі.
Спокій - ні вітру, ні хвиль.
Світло в душі і на морі -
Штиль.

*  *  *

Вітрила білі і рожеві
Під небом ніжно-голубим.
І тануть хмарки перкалеві
На горизонті, наче дим.
На берег хвилі напливають,
Легкі й м'які, мов оксамит.
І виграють, і притягають
До себе погляд, як магніт.

У КРИМУ

Над морем - "Гніздо ластівчине"
І скеля внизу - як вітрило.
І думка за обрії лине,
І далеч імлою повило.

Велично пливуть пароплави,
Купаються хмари в блакиті.
Не хочу ні влади, ні слави -
Отак би прожити на світі,
Як хвилі, легкі і веселі,
Як ці неоглядні простори,
Як горді, обвітрені скелі
Та сиві, задумливі гори.
Як гони безмежні космічні,
Спокійні, величні і - вічні.

*  *  *

Гул прибою і самшиту шати,
Цвіт магнолій, руж і орхідей.
Пригорнись, кохана, до грудей,
Будем слухать море і мовчати.
Ми на місяць прибули сюди.
Креслять обрій паруси крилаті.
Добре нам на цьому пишнім святі
Сонця, неба, вітру і води.
Незабаром знову за труди,
А поки що можна споглядати,
Як гуркочуть хвилі в три накати,
Із піску змиваючи сліди.
І нічого в долі не бажати,
Просто слухать море і мовчати.

*  *  *

Хмаринка, як лебідка біла,
Над морем крила розпустила.
І човен плине без вітрила,
І горнеться до мене мила.
Вітрець в обличчя повіває,
І щастя більшого немає
Для нас обох цієї миті
На всій землі, у цілім світі.

ВІДПУСТКА

Срібляста стежка на воді,
На березі - вогні.
І зорі, як у неводі,
У темній глибині.

Сиджу собі на камені,
На білім валуні.
Чого іще бажать мені,
За чим тужить мені?

Життя здається казкою -
І простір, і краса!
І ніжністю, і ласкою
Сіяють небеса.

І думати не хочеться,
Що це колись мине.
І море все хлюпочеться,
Від місяця ясне.

*  *  *

Кохана чайок годувала,
Гриміло море в береги,
І хвиля хвилю обіймала
Серед липневої юги.

Цвіли на обрії вітрила,
Кипіла в сонці далина.
І лопотіли білі крила
Побіля нашого човна.

Усе сіяло, все іскрилось,
Переливалося, пливло, -
Серпанком ніжним оповилось,
З літами в пам'ять перейшло.

Дивлюсь в німі її дзеркала
І згадую минулі дні...
Кохана чайок годувала,
А стала долею мені.

СТИХАЄ ВЕЧІР

Стихає вечір. Над горою
Червоний місяць устає.
Я так стужився за тобою,
Любов моя, життя моє.
Вслухаюся у шум прибою,
Дивлюсь, як море виграє.
Згадай мене за далиною,
Любов моя, життя моє.
Грядуще кличе таїною,
Минуле спогади снує.
А я зову тебе судьбою,
Любов моя, життя моє.
Літа спливають за водою,
Люблю тебе, живу тобою.

* * *

Небес і хвиль блакитні оксамити,
Вітрил і хмар летючі силуети.
Усіх часів художники й поети
Жадали велич моря відтворити.

І я люблю цю голубу стихію,
Її ласкаві й грізні колорити.
І велич моря в слово перелити
Жадаю й мрію.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #35 за 29.08.2003 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=1194

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков