Версiя для друку Обговорити в форумi

Пісенна Світлиця

Про те, що письменник, громадський діяч Степан Чарнецький, уродженець села Шманьківці Чортківського району Тернопільської області, є автором тексту і музики особливо популярної в народі пісні «Ой у лузі червона калина...», яка стала гімном українських січових стрільців, у радянські часи не знали не тільки митці, а й навіть його односельці. Про її автора, свого славетного земляка, мешканці села Шманьківці взнали аж... у 1990 році.
Вдячні селяни у 1990 році в центрі свого села спорудили пам’ятник Степану Чарнецькому. Його на їхнє замовлення виконав сучасний відомий скульптор Іван Малярчук. А біля підніжжя пам’ятника посадили розлогий кущ калини. А також вони за власні кошти того ж року спорудили в селі пам’ятники Івану Франку, Тарасові Шевченку і насипали символічну могилу українським січовим стрільцям.
У 1992 році ще зробили пам’ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні, а через два роки і пам’ятник воякам Української Повстанської Армії, які виборювали незалежність своєї держави — України.
Степан Чарнецький — поет, фейлетоніст, театральний діяч, критик — створив пісенну перлину «Ой у лузі червона калина...» в 1913 році, саме в період зародження січового стрілецького руху. Вона, глибоко національна, відразу увійшла в численні співанки, стала народною піснею. Січові стрільці, для яких вона була гімном, разом з іншими піснями понесли її вогненними дорогами визвольної війни. Де тільки були вояки, то там була і пісня «Ой у лузі червона калина...». Вона надавала мужності в боротьбі, закликала усіх українців об’єднатись, відродити свою державу — славну Україну. Тому для радянського жорстокого режиму ця пісня була небезпечною, як і пам’ять про січових стрільців.
Вона отримала визнання майже через вісімдесят років. 16 липня 1991 року при внесенні державного синьо-жовтого прапора у Верховну Раду усі в залі заспівали «Ой у лузі червона калина...».
Отже, ця пісня стала ще й своєрідним гімном українського відродження та державного суверенітету. І цього року пісні «Ой у лузі червона калина...» виповнюється сто років.
Звідки така полум’яна любов до української мови і народної пісні в Степана Чарнецького? Саме з народної пісні і сільського оточення дитинства постала його українність. Батько Степана — священик Микола Чарнецький гарно грав на скрипці, а мати Владислава — на фортепіано, та ще з почуттям співала українські народні пісні. З малих років хлопця зачарувала мальовнича краса рідного краю.
Нелегка, але цікава доля життя і творчості автора пісні «Ой у лузі червона калина...». Він народився 21 січня 1881 року в селі Шманьківці. У родині був тринадцятою, останньою дитиною. Коли майбутньому поету було всього два з половиною роки, то раптово померли його батько і три брати. Тоді його мати із села з десятьма дітьми виїхала в 1883 році спершу до міста Станіслава (нині Івано-Франківськ), а потім до Львова.
У Львові Степан Миколайович Чарнецький успішно закінчив політехнічний інститут. Тут він став членом літературної групи «Молода муза». У 1906 році працював театральним референтом товариства «Руська бесіда». А в 1913-1914 роках був режисером і мистецьким керівником театру.
У 1921-1925 роках Степан Чарнецький — активний співробітник, фейлетоніст тижневика «Українське слово», одночасно редагує сатиричний журнал «Будяк».
У Львові Степан Чарнецький спілкувався і дружив з Іваном Франком, Василем Стефаником (вони були кумами, а ще Стефаник був хрещеним батьком доньки Чарнецького Лесі), з талановитими письменниками Богданом Лепким, Петром Карманським, Василем Пачовським та з іншими митцями.
Треба відзначити, що поет Степан Чарнецький був глибоким ліриком та майстром пейзажу.
У Львові вийшли його збірки віршів: «В години смерку» (1908), «В години задуми» (1917), «Сумні ідем» (1920), книги новел і фейлетонів: «Дикий виноград» (1921), «Квіти і будяче» (1922), «З мойого записника» (1922).
Він написав чимало пісень. Та найбільший успіх і визнання принесла Степану Чарнецькому одна його пісня «Ой у лузі червона калина...».
Цікава історія створення цього твору. У 1913 році він як режисер львівського театру «Руська бесіда» оновив виставу свого побратима по перу письменника Василя Пачовського «Сонце руїни». Тоді для військового хору Степан Чарнецький замість пісні «Гей не дивуйтесь, добрії люди» написав свій текст нової пісні «Ой у лузі червона калина...» та використав для неї і обробив мотив пісні «Розлилися бережечки». Своїм друзям, колегам сказав: «Це буде сильна пісня». І творець не помилився. Її полюбили і визнали за свою на окружному з’їзді січових стрільців у червні 1914 року. Згодом ця пісня швидко поширилась в багатьох містах і селах, як Західної, так і Східної України.
Степан Миколайович Чарнецький відійшов у вічність в 1944 році. Він спить вічним сном в одній могилі з дружиною на Личаківськім цвинтарі в місті Львові.
Його ж пісня «Ой у лузі червона калина...» стала особливо популярною у роки незалежності нашої молодої держави України. Її виконують багато співаків та колективів. Дуже майстерно, з глибоким почуттям патріотизму співає її український народний хор імені Верьовки та виконує капела бандуристів.
Дуже сподобалася пісня «Ой у лузі червона калина...» відомому російському співаку Олександру Малініну. Він виконує її на своїх концертах. В його репертуарі є майже двадцять українських пісень. У 2003 році Олександр Малінін випустив популярний альбом українських пісень з титульною назвою «Червона калина», де головною піснею став гімн січових стрільців Степана Чарнецького.

Володимир КАПУСТІН,
поет, публіцист, член Національної спілки письменників України

Степан Чарнецький
ОЙ У ЛУЗІ ЧЕРВОНА КАЛИНА

Ой у лузі
червона калина
Похилилася.
Чогось наша
славна Україна
Зажурилася.
ПРИСПІВ:
А ми тую
червону калину
Піднімемо,
А ми нашу
славну Україну,
Гей, гей, розвеселимо!
Не хилися,
червона калино,
Маєш білий цвіт.
Не журися,
славна Україно,
Маєш вільний рід.
ПРИСПІВ:
А ми тую
червону калину
Піднімемо,
А ми нашу
славну Україну,
Гей, гей, розвеселимо!
Ой у полі
ярої пшениці
Золотистий лан.
Розпочали
стрільці січовії
З ворогами тан.
ПРИСПІВ:
А ми тую
червону калину
Піднімемо,
А ми нашу
славну Україну,
Гей, гей, розвеселимо!
Як повіє
буйнесенький вітер
З широких степів,
Та прославить
по всій Україні
Січових стрільців.
ПРИСПІВ:
А ми тую
червону калину
Збережемо,
А ми нашу
славну Україну,
Гей, гей, розвеселимо!

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #24 за 14.06.2013 > Тема "Душі криниця"