Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3197)
З потоку життя (6418)
Душі криниця (3506)
Українці мої... (1465)
Резонанс (1503)
Урок української (988)
"Білі плями" історії (1672)
Крим - наш дім (532)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
«Cв╕тлицю» читайте — ноутбук вигравайте!
Ми продовжу╓мо наш газетний мовно-л╕тературно-╕сторично-п╕сенно-комп’ютерний конкурс...


«СВ╤ТЛИЦЮ» ЧИТАЙТЕ — НОУТБУК ВИГРАВАЙТЕ!
Ми продовжу╓мо наш газетний мовно-л╕тературно-╕сторично-п╕сенно-комп’ютерний конкурс,...


«СВ╤ТЛИЦЮ» ЧИТАЙТЕ — НОУТБУК ВИГРАВАЙТЕ!
Шановн╕ «св╕тличани»! Ми продовжу╓мо наш газетний...


«СВ╤ТЛИЦЮ» ЧИТАЙТЕ — НОУТБУК ВИГРАВАЙТЕ!
Шановн╕ читач╕, потенц╕йн╕ конкурсанти ╕ майбутн╕ переможц╕ нашого ун╕кального (а де ще такий ╓?)...


«СВ╤ТЛИЦЮ» ЧИТАЙТЕ — НОУТБУК ВИГРАВАЙТЕ!
Доброго дня, шановна редакц╕╓! Ми, учн╕ 6 класу Славн╕всько╖ ЗОШ Роздольненського району,...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #35 за 29.08.2003 > Тема "Мовно-комп'ютерний конкурс"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#35 за 29.08.2003
"БО ВОНА - НАША МАТУСЯ!"
Анна КОВАЛЬ, учасниця команди "Веселка".

Вчителько моя...

З 1 вересня в сімферопольській школі № 38  І - ІІІ ступеня діятимуть три нових класи із символічною позначкою "у" - 1-й, 5-й та 8-й. Так, ви правильно здогадалися, це будуть українськомовні класи. Що б там не казали, що, мовляв, немає в Криму ні України, ні українців (ні мови взагалі!), а  таки знайшлися і батьки, і діти, які виявили бажання навчатися саме українською мовою, бо не сумніваються в українському майбутньому Криму.
Ідея створення українськомовних класів виникла, звичайно, не на порожньому місці, а завдяки праці та відданості власній справі вчителів школи, їхньому бажанню виховати у дітях повагу та любов до країни, в якій вони живуть.  І тому не дивно, що ініціатива знайшла підтримку у всіх: у директора школи Віталія Костянтиновича  Стоцького,  багатьох дітей та їхніх батьків. На сьогодні за рахунок власного шкільного штату вже майже вирішена проблема з вчителями, які працюватимуть в українських класах. Наприклад, вчителька історії родом із Західної України, тож з викладанням українською такого "державного" предмета, як історія, проблем не буде. Тільки от біда з підручниками. Збирають їх, як кажуть, з миру по ниточці.
Берегиня українського духу в 38-й школі Тетяна Валеріївна Коваль (на фото) - улюблена вчителька багатьох учнів, вона є однією з ініціаторів створення українських класів. На уроках української мови та літератури пані Тетяна прагне посіяти у кожному дитячому серці повагу до скарбів української духовності. І це їй вдається. Не випадково минулого року 46 із 103 випускників цієї школи одним із випускних іспитів обрали українську літературу, причому іспит потрібно було складати українською.
Цього року Тетяна Валеріївна благословила у доросле життя свій 11-й "б", який вела з першого класу. Коли випускники довідалися, що "Кримська світлиця" проводить журналістський конкурс на кращу розповідь про вчителя-україніста, відразу ж відгукнулися на нього. Бо українська мова та література стали для них справді улюбленим предметом завдяки старанням, енергії, самовідданості, любові до дітей Тетяни Валеріївни. Повірте, ніякі державні премії, відзнаки та нагороди не є для вчителя, по суті, оцінкою. Найвищою атестацією вчителя, яку пані Тетяна склала на всі сто, - є лише любов, повага та знання власних учнів.
Тож хіба з таким настроєм не радісно розпочинати новий навчальний рік? Зі святом усіх - хто навчає і кого навчають! А у тих, кого вчать такі вчителі, як Тетяна Коваль, свято взагалі подвійне.
Юлія ТРОФИМОВА.

Літні канікули - пора чудова. Тепле сонечко, лагідне море, вільний час, але іноді мене огортає сум, що неможливо зібратись у школі, поспілкуватись з друзями, обговорити результати чергового конкурсного аладдінівського завдання. Знайшовши "журналістське завдання", я зразу вирішила, що треба обов'язково на нього відгукнутися. Я знала точно, про кого буду писати. Але хто допоможе? Адже усі товариші з команди "Веселка" відпочивають, а роботи приймаються до першого вересня. І тоді я вирішила звернутися до цьогорічних випускників своєї школи, бо хто, як не вони, може розповісти про свою вчительку української мови та літератури Тетяну Валеріївну Коваль. (Скажу під великим секретом, що це і моя вчителька, а ще й моя улюблена матуся!) Вони мене охоче підтримали, і ось що у нас вийшло (чесно кажучи, більше у них, ніж у мене).

Рівно 10 років тому, у 1993-му, Тетяна Валеріївна Коваль прийшла працювати у середню загальноосвітню школу № 38 м. Сімферополя вчителем початкових класів. Їй відразу довірили перший клас, і повела вона у світ знань 32 розумних і допитливих малят. Ви здогадались, - це ми. Нам вчилося дуже легко, бо поруч завжди була вона, наша вчителька - розумна, щира, відверта. До цього часу пам'ятаємо і "Поле чудес", і "Зірковий час", і прощання з початковою школою. Згадує Сашко Іванушко: "Було дуже радісно, що став п'ятикласником, але так страшно. Як же це вчитися без своєї Тетяни Валеріївни? І тому ми дуже раділи, коли пролунали її слова, що вона не може залишити своїх вихованців і йде разом з нами в п'ятий клас. У цей час Тетяна Валеріївна закінчила філологічний факультет Сімферопольського державного університету.
Так почався другий етап у її житті. Ставши класним керівником і вчителем української мови нашого 5-го "в" класу, вона знову полинула разом з нами у світ знань. Дорослішали ми, мудрішала і вона. Цікаві класні години, свята, вечори, батьківські збори, поїздки. Ми об'їздили увесь Крим: Херсонес, "Артек", Феодосія, Чуфут-Кале, Учан-Су... Завжди лагідна і привітна, на уроках вона розкривала світ української мови, завжди вчила нас: "Ставтеся до людей так, як би ви хотіли, щоб вони ставились до вас". І коли в цьому році під час державної підсумковій атестації з української мови ми почули у запропонованому тексті ці слова, то нам здалося, що це не іспит, а слова нашої вчительки на звичайному уроці.
У 1997 році, коли ми були шестикласниками, нашу Тетяну Валеріївну призначили заступником директора з навчально-виховної роботи, але у неї навіть думки не з'явилося залишити нас. Хоча тільки у цьому році ми дізнались, що завучу класним керівником  бути не дозволяється. Час йшов, і знову прийшла пора розставання. Закінчили 9-й клас, одні пішли навчатись до інших навчальних закладів, а ми залишились. І разом з нами залишилась і вона. Чи могло бути щастя більшим?
Наш 10-й "б" був великим - 34 учні, але для кожного вона знаходила потрібне слово, навіть сварила вона кожного по-своєму. Ніхто не міг на неї ображатись, її всі любили, довіряли. І знову конкурси, перемоги, поїздки. На все життя запам'ятаємо ми, як побували у Львові на Різдво, як блукали вулицями засніженого Києва, як дивувались безкрайніми степами заповідника Асканія-Нова, як підкорювали нижнє плато Чатир-Дагу (ми попрохали похід з ночівлею, вона зразу ж погодилась). І здавалось: так буде завжди. Її уроки були несхожими один на одний, завжди цікавими. Оцінки були об'єктивними, у неї ніколи не було "улюбленців", вона однаково любила нас усіх. А ми любили її і її уроки.
Але настав 2003 рік - рік розставання, і тепер назавжди. Уявіть собі, десять років ми були поруч - щоденно, майже щохвилинно. Таке щастя дається не всім. Було море квітів, море щирих слів і море сліз. Їх стримати ніхто не міг і не хотів, плакали ми, мимовільно котилися сльози і з її очей. Обривалася ниточка, яка з'єднувала нас з дитинством, зі школою. Її слова на святі Останнього дзвоника залишаться надовго у наших думках:
Мой первый класс!
Мой самый первый класс,
Мой первый выпуск
лучше всех на свете,
Мои такие ласковые дети,
Как трудно будет мне без вас!
А потім була державна підсумкова атестація. 46 вихованців Тетяни Валеріївни з усіх трьох 11-х класів здавали іспит з української літератури. І це була її заслуга. Впродовж останніх років такої кількості ще не було.
А потім був випускний вечір. Якось особливо вона дивилась у вічі кожному з нас, вона прощалась. Прощались і ми - мовчки, сил говорити ні в кого не було, а очі говорили за нас.
Ось таким був наш шлях довжиною у десять років, шлях, який ми пройшли разом з нашою другою мамою - Тетяною Валеріївною Коваль.
І сьогодні, коли школа залишилась у спогадах, ми дякуємо долі, яка подарувала нам можливість спілкування з цією прекрасною людиною, вчителем від Бога, і заздримо п'ятикласникам, яких вона у цьому році бере під своє крило. А вам по секрету скажу, що це буде не просто 5-й клас, а 5-й український, і 15 заяв батьків вже на сьогодні є. А наша Тетяна Валеріївна знову вирішує проблеми, знову планує, намагається знайти підручники, яких зовсім не вистачає.
- Я щиро дякую Анні Гончарук, Дмитру Маяковському, Денису Усенку, Тетяні Цукановій, Марині Осиповій за допомогу. А від себе додам, що мій 8-й "б" так само любить свою вчительку української мови. А я люблю більше від усіх, і не уявляю без неї свого життя, бо вона - моя матуся!
(З допомогою випускників 11-го "б" класу ЗОШ № 38 2003 року).

Нагадуємо учасникам мовно-літературно-історично-пісенно-комп'ютерного змагання, що триває журналістський конкурс на кращу розповідь про вчителя української мови та літератури. 15 очок - максимальна оцінка за таку розповідь.
"Кримській світлиці", буває, дорікають, що вона мало пише про вчителів-україністів, яким у специфічних кримських умовах так непросто прищеплювати любов та повагу до українського слова. Просимо вашої допомоги, конкурсанти! Бо хто ж ліпше від вас, сьогоднішніх школярів, має знати, за що шанують справжніх педагогів. Розкажіть нам про ваших вчителів української. Чи залежить ваше ставлення до української мови та літератури від особистості учителя? Яким має бути вчитель-україніст, щоб уроки української стали найулюбленішими у школі (навіть у Криму!). Фотографії тільки прикрасять ваші "повісті про справжніх педагогів". Творчого натхнення вам!

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #35 за 29.08.2003 > Тема "Мовно-комп'ютерний конкурс"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=1186

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков