Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3476)
З потоку життя (6713)
Душі криниця (3636)
Українці мої... (1489)
Резонанс (1551)
Урок української (997)
"Білі плями" історії (1733)
Крим - наш дім (533)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (238)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ПОСИЛЕННЯ КАРАНТИНУ: В УРЯД╤ ПЕРЕЛ╤ЧИЛИ НОВ╤ ЗАБОРОНИ ДЛЯ УКРА╥НЦ╤В
Доктор Комаровський жорстко в╕дреагував на р╕шення уряду посилити карантин ╕ написав свою думку у...


ЗЕЛЕНСЬКИЙ VS КОЛОМОЙСЬКИЙ: БИТВА ЗА МВФ, В ЯК╤Й ЗАГИНУЛА МОНОБ╤ЛЬШ╤СТЬ
Ця битва була неминучою. Як би часто не показували ще-ком╕ка Володимира Зеленського на канал╕...


ЗАРОБ╤ТЧАНИ ЗА Р╤К ПЕРЕКАЗАЛИ В УКРА╥НУ ПОНАД $12 М╤ЛЬЯРД╤В
обсяг приватних грошових переказ╕в в Укра╖ну у 2018 роц╕ становив 11,111 м╕льярда долар╕в.


ЗАВАЛИМО РОС╤Ю ПОЗОВАМИ, А ЩЕ – Д╤ЗНА╢МОСЯ В КОГО ЯК╤ ПАСПОРТИ…
Окупанти в Криму продовжили сво╓ звичне – грабунок. Цьому треба протистояти. А ще –...


"ВСЕУКРА╥НСЬКА ШКОЛА ОНЛАЙН" БУДЕ ДОСТУПНА ДЛЯ ШКОЛЯР╤В З КРИМУ ТА ОРДЛО
6 кв╕тня в Укра╖н╕ старту╓ осв╕тн╕й проект «Всеукра╖нська школа онлайн».




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook

Twitter





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #23 за 07.06.2013 > Тема "З потоку життя"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#23 за 07.06.2013
НАС ╢ДНАЮТЬ ТИСЯЧ╤ ДОР╤Г

Чи╖ сини, яких батьк╕в?

— Я б дуже хот╕в знати, яке буде наше майбутн╓! — сказав футуролог.
— А я б дуже хот╕в знати, який вигляд у цьому майбутньому буде мати наше минуле! — додав ╕сторик.
У цьому д╕алоз╕ сфокусоване звернення вчених до теми само╕дентичност╕ народ╕в, в як╕й запитань все ще б╕льше, н╕ж в╕дпов╕дей. Вона — як картина Венец╕анського фестивалю, на якому вигадлив╕сть, що не порушу╓ вишуканост╕ костюм╕в, буйн╕сть фантаз╕╖ модель╓р╕в ╕ дизайнер╕в, неоч╕куван╕ по╓днання не лише фарб, а й фрагмент╕в одягу р╕зних епох — справжн╓ свято парадокс╕в ╕ загадок для учасник╕в ╕ гостей-досл╕дник╕в.
Секрети розшифровування етн╕чно╖ ╕дентичност╕ в наш час обумовлен╕ зм╕шуванням ╕ культур, ╕ кров╕ в м╕жнац╕ональних шлюбах. Однак особлива складн╕сть процесу само╕дентиф╕кац╕╖ в формуванн╕ особистост╕ поляга╓ у визначальн╕й рол╕ мови, якою дума╓ш, якою з дитинства навча╓шся говорити, контактувати на вс╕х р╕внях свого буття, до яко╖ дода╓ться мова мистецтва — живопису, танцювального ╕ п╕сенного сп╕лкування, в тому числ╕ за святковим столом.
Про ц╕ та ╕нш╕ фактори самоп╕знання ╕ само╕дентиф╕кац╕╖ йшлося на Х╤╤ М╕жнародному сем╕нар╕ «Етн╕чн╕сть ╕ влада: колективна пам’ять ╕ технолог╕╖ конструювання ╕дентичност╕», який в╕дбувся з 20 до 25 травня в Л╕вад╕╖.
Якщо в 1997 роц╕ у першому сем╕нар╕ «Громадянське сусп╕льство ╕ соц╕альн╕ права» взяли участь тридцять науковц╕в з десяти кра╖н, то з кожною наступною зустр╕ччю сп╕вроб╕тництво укра╖нських ╕ заруб╕жних учених, що досл╕джують теоретичн╕ проблеми, пов’язан╕ з м╕сцем ╕ роллю етнопол╕тики в сучасному сусп╕льств╕, розширювалося, ╕ цього року у Крим прибуло близько в╕с╕мдесяти представник╕в з Укра╖ни, багатьох рег╕он╕в Рос╕╖, Казахстану, Н╕меччини, Серб╕╖, Норвег╕╖, ╤нд╕╖, Туреччини, Латв╕╖, Румун╕╖, Груз╕╖, Монгол╕╖, Узбекистану, В╕рмен╕╖ та США.
Першими на сем╕нар╕, у в╕дкритт╕ якого взяли участь науковц╕ та викладач╕ з багатьох кримських ВНЗ, представники нац╕онально-культурних орган╕зац╕й п╕вострова, Всеукра╖нського ╕нформац╕йно-культурного центру, засоб╕в масово╖ ╕нформац╕╖ та студенти, виступили два його сп╕вкер╕вники: К’яртан Селнес — доктор ф╕лософ╕╖, радник з ф╕лософ╕╖ та соц╕альних наук Норвезько╖ гуман╕стично╖ асоц╕ац╕╖ та Тетяна Сенюшк╕на — доктор наук державного управл╕ння, професор кафедри пол╕тичних наук ╕ м╕жнародних в╕дносин Тавр╕йського нац╕онального ун╕верситету ╕м. В. Вернадського.
Започатковане ними обговорення широкого кола теоретичних ╕ практичних питань м╕ждисципл╕нарних досл╕джень на перетин╕ сучасно╖ етнопол╕толог╕╖, психолог╕╖, соц╕олог╕╖, ╕стор╕╖ та ф╕лософ╕╖, а також актуальних проблем у сфер╕ досл╕джень етн╕чно╖ та рел╕г╕йно╖ ╕дентичност╕ продовжив доктор ╕сторичних наук, заступник директора ╤нституту пол╕тичних та етнонац╕ональних досл╕джень ╕м. ╤. Кураса НАН Укра╖ни Олександр Майборода анал╕зом «етн╕чних ╕стор╕й» у колективн╕й пам’ят╕ укра╖нського сусп╕льства та проблеми ╕дентиф╕кац╕╖ ╕ коадаптац╕╖.

ТЯЖ╤ННЯ Р╤ДНО╥ ЗЕМЛ╤

Для пол╕тичного сусп╕льства, яке форму╓ться в ╓дину нац╕ю, ╕сторична св╕дом╕сть як колективна пам’ять ╓ ╕дентиф╕кац╕йною ознакою, значно важлив╕шою за сп╕льн╕сть мови ╕ культури, сказав О. Майборода, бо ╕сторична доля ╓ або ма╓ сприйматися ╓диною вже в силу сво╓╖ незм╕нюваност╕. Наявн╕сть багатьох етн╕чних сп╕льнот у такому сусп╕льств╕ спонука╓ до припущення, що кожна з них мала свою ╕стор╕ю, яку можна назвати «етн╕чною». Цей терм╕н не ма╓ того зм╕сту, що вклада╓ться в нього етнологами як процес видозм╕ни в етно╕дентиф╕куючих ознаках — мов╕, традиц╕ях, звичаях, антрополог╕чних особливостях народу, як процес його вза╓мопроникнення з ╕ншими етн╕чними сп╕льнотами.
Найменшою м╕рою п╕дтвердження сво╓╖ ╕сторично╖ суб’╓ктивност╕ потребу╓ укра╖нський етнос — нац╕ональна б╕льш╕сть кра╖ни. В╕н завжди був ╕ залиша╓ться демограф╕чним ядром сусп╕льства. Громадськ╕ та пол╕тичн╕ процеси всередин╕ нього визначали загальний ╕сторичний процес на укра╖нських землях. О. Майборода особливо в╕дзнача╓ масов╕сть, всеохопн╕сть ╕сторично╖ д╕яльност╕ укра╖нського етносу, у зв’язку з чим його ╕стор╕я ╓ найб╕льшою складовою частиною колективно╖ пам’ят╕ сусп╕льства.
Серед ╕нших етн╕чних сп╕льнот Укра╖ни найб╕льшою ╓ рос╕йська. Саме ╖╖ присутн╕сть зумовлю╓ той факт, що нац╕ональна б╕льш╕сть не становить тако╖ частки, яка дозволяла б вважати Укра╖ну моноетн╕чною кра╖ною. Рос╕яни, за винятком тих, що живуть у Криму, н╕коли не мали в Укра╖н╕ окремо╖ компактно╖ територ╕╖ проживання. Певний ╕сторичний пер╕од вони складали б╕льш╕сть населення промислових м╕ст на частин╕ укра╖нсько╖ територ╕╖, однак ╕ тод╕ ╖хн╓ економ╕чне життя в силу одноб╕чно╖ промислово╖ ор╕╓нтац╕╖ не являло собою життя в окремому господарському комплекс╕.
На статус суб’╓кта окремо╖ «етн╕чно╖ ╕стор╕╖» певною м╕рою могли б претендувати рос╕яни Криму, однак цьому заважа╓, по-перше, короткий пер╕од перебування п╕вострова в склад╕ Укра╖ни, а по-друге, його обласний статус у радянськ╕ часи. Останн╕ двадцять рок╕в засв╕дчили певну в╕дносну автономн╕сть у розвитку Криму, проте вона не охоплю╓ собою життя рос╕йсько╖ сп╕льноти в материков╕й Укра╖н╕.
Рос╕йськ╕ м╕ськ╕ анклави ╕нколи виступали ╕сторичними суб’╓ктами в часи революц╕йно╖ трансформац╕╖, однак ╖хня повед╕нка не була ╓диною, вона в╕дбувалася в р╕чищ╕ загального революц╕йного процесу. Кр╕м того, цей пер╕од пол╕тично╖ активност╕ м╕ських рос╕ян був нетривалим, а з початком ╕ндустр╕ал╕зац╕╖ рос╕йський характер промислових центр╕в поступово розмивався, що не дозволя╓ говорити про рос╕йську меншину як про окремий ╕сторичний суб’╓кт. Нав╕ть спроби моб╕л╕зувати його як суб’╓кт етнопол╕тики поки що не дали в╕дчутного результату. Тому спроба виокремити ╕стор╕ю укра╖нських рос╕ян ╕з ╕стор╕╖ Укра╖ни вида╓ться безнад╕йною.
Справжн╕м окремим ╕сторичним суб’╓ктом на територ╕╖ сучасно╖ Укра╖ни тривалий час були кримськ╕ татари. ╥хня державн╕сть утворилася задовго до виникнення козацько╖ держави ╕ нав╕ть трохи пережила ╖╖. В часи свого ╕снування Кримське ханство мало окреме економ╕чне ╕ пол╕тичне життя, окрем╕ ╕нтереси, ╕ його населення сп╕льно д╕яло заради ╖х реал╕зац╕╖. Нав╕ть позбавлений державност╕ кримськотатарський народ залишився ╕сторичним суб’╓ктом, який боровся за сво╓ повернення на батьк╕вщину.
Як ╕ рос╕яни, не мали ╓дино╖ компактно╖ територ╕╖ в Укра╖н╕ ╓вре╖. Вони жили в м╕стечках-анклавах, значною м╕рою ╕зольовано в культурному, рел╕г╕йному ╕ соц╕альному в╕дношеннях в╕д навколишнього с╕льського населення, контакти з яким зводилися до обм╕ну продуктами виробництва. Ознаки об’╓днання ╓вре╖в у сп╕льну моб╕л╕зовану громаду з’являються лише з друго╖ половини Х╤Х стол╕ття ╕ пов’язан╕ з пол╕тичною д╕яльн╕стю ╓врейських актив╕ст╕в. Однак пол╕тична активн╕сть ╓врейсько╖ сп╕льноти не була позначена ╓дн╕стю, пер╕од ╖╖ був нетривалим ╕ завершився з приходом до влади б╕льшовик╕в. Модель нац╕онально-персонально╖ автоном╕╖, якою могли б скористатися ╓вре╖ в УНР, залишилася на папер╕. В радянськ╕ часи нав╕ть окреме культурне життя ╓врейства занепада╓, будь-як╕ прояви ╓врейсько╖ етнопол╕тично╖ активност╕ безжально придушуються. ╤з здобуттям Укра╖ною незалежност╕ три чверт╕ з ╖╖ ╓врейського населення ем╕грували, а ╕снуюча громада розколота на конкуруюч╕ групи.
Деяк╕ меншини в Укра╖н╕ мають компактну територ╕ю населення: угорц╕ в Закарпатт╕, румуни в Буковин╕. Обидв╕ групи опинилися в склад╕ Укра╖ни проти сво╓╖ вол╕. ╥хня ╕стор╕я до 1940 ╕ 1944 рок╕в була сп╕льною з ╕стор╕╓ю ╖хн╕х ╕сторичних батьк╕вщин. В Укра╖нськ╕й РСР ╖хня ╕стор╕я як ╕стор╕я с╕льського населення невеликих територ╕й районного масштабу не вир╕знялася под╕ями громадсько╖ ╕ пол╕тично╖ ваги, як ╕ ╕стор╕я будь-яких ╕нших адм╕н╕стративних одиниць. Невелика чисельн╕сть цих сп╕льнот не дозволя╓ ╕ нин╕ ╕дентиф╕кувати ╖х як окремих ╕сторичних суб’╓кт╕в.
Деяк╕ сп╕льноти, як, прим╕ром, роми, взагал╕ не мали традиц╕╖ свого ╕стор╕╓писання. Життя ╕нших, наприклад, болгар, було звичайним демограф╕чним ╕ мовно-культурним самов╕дтворенням. Отже, участь б╕льшост╕ нац╕ональних меншин в ╕сторичних под╕ях в Укра╖н╕ була персон╕ф╕кованою, еп╕зодичною ╕ фрагментарною. В╕дпов╕дно колективна пам’ять укра╖нського сусп╕льства, за висновком О. Майбороди, ╕ надал╕ матиме, як ╕ вся пол╕етн╕чна нац╕я, етноядерний характер ╕з включенням ╕стор╕╖ д╕яльност╕ найб╕льш в╕домих персонал╕й р╕зно╖ етн╕чно╖ належност╕.

ЩАСТЯ ТАМ, ДЕ СВ╤ТЛО

╤стор╕я нин╕ нових нац╕й не народжу╓, однак вона н╕чого ╕ не викида╓ на в╕дм╕ну в╕д домогосподарок, що позбавляються старих ╕ зношених речей. Вона ╖х збер╕га╓ в особливому вигляд╕ — духовному, як ╕сторичну пам’ять. Ми, люди ХХ╤ стол╕ття, ╕дентиф╕куючи самих себе, одночасно ╕дентиф╕ку╓мо себе в сво╖й пам’ят╕ з т╕╓ю культурою, яка нам д╕сталася в спадок. Нац╕ональн╕ проблеми ╕ конфл╕кти нин╕ б╕льш болюч╕, бо йдеться про духовний б╕ль, який набагато гостр╕ший, н╕ж б╕ль т╕лесний.
Протягом п’яти дн╕в учасники сем╕нару обговорювали в тематичних секц╕ях питання вза╓мовпливу етн╕чност╕ та влади, стратег╕й ╕ механ╕зм╕в етнопол╕тичного менеджменту, м╕фолог╕зац╕╖ пол╕тичного простору, метаморфоз ╕сторично╖ правди, етнокультурних виклик╕в та ╖хню роль у формуванн╕ колективно╖ пам’ят╕, конструюванн╕ ╕дентичност╕ на приклад╕ заруб╕жних кра╖н та Кримського п╕вострова, зокрема, проблеми вза╓мод╕╖ Укра╖ни та Рос╕╖ в контекст╕ св╕тових тенденц╕й, м╕жетн╕чну ситуац╕ю в Казахстан╕, рел╕г╕йн╕ ╕дентичност╕ ╕ практики православних ╕ мусульман у Республ╕ц╕ Татарстан, концепц╕╖ тюрко-╕сламського синтезу та ╕деалу у зовн╕шн╕й та внутр╕шн╕й пол╕тиц╕ Туреччини, травму в ╕сторичн╕й пам’ят╕ словенського народу та ╕нш╕.
По територ╕╖ Башкир╕╖ проходить географ╕чна межа ╢вропи та Аз╕╖. ╤деш ╕нод╕ по полю ╕ не пом╕ча╓ш, як переходиш ╕з одного континенту в ╕нший, — сказав у сво╓му виступ╕ професор, доктор ф╕лософських наук ╕з Уфи Валер╕й Хаз╕╓в. Хот╕лося б, щоб так само непом╕тно вир╕шувалися вс╕ наш╕ етн╕чн╕ проблеми.
У рамках сем╕нару в╕дбулися зас╕дання трьох «круглих стол╕в»: «Православна ╕дентичн╕сть ╕ цив╕л╕зац╕йн╕ модел╕ сучасного св╕ту», «Засоби масово╖ ╕нформац╕╖ ╕ с╕тьов╕ вза╓мод╕╖ в етнограф╕чн╕й сфер╕» та «╤сламський фактор у трансформац╕╖ геопол╕тично╖ рол╕ Близького Сходу в ход╕ «арабсько╖ весни» за участ╕ представник╕в Укра╖нсько-арабського центру науково-культурних зв’язк╕в «Аль-Китаб». Науковц╕ вшанували пам’ять видатного вченого, доктора ф╕лософських наук, професора Московського державного ун╕верситету ╕м. М. Ломоносова Олександра Панар╕на. В╕н народився в 1940 роц╕ в м. Горл╕вц╕ Донецько╖ област╕. За наукову д╕яльн╕сть удосто╓ний багатьох державних нагород ╕ прем╕й. На ╤ М╕жнародному сем╕нар╕, що в╕дбувся в 1997 роц╕ у Л╕вад╕йському палац╕ — одному з найб╕льш яскравих символ╕в минулого, пов’язаного з нашою ╕стор╕╓ю, керував одн╕╓ю ╕з секц╕й ╕ виступив на пленарному зас╕данн╕ з допов╕ддю «Рос╕йська пол╕тична культура: прогнози на ХХ╤ стол╕ття».
Недаремно — н╕! — промчали чверть в╕ку, — писав Олександр Пушк╕н. — Не ремствуйте: такий дол╕ закон; крутиться весь св╕т навколо людини — невже один нерухомий буде в╕н?
Однак усе матер╕альне ╕ духовне багатство, нагромаджене кожним народом за весь шлях нац╕онального буття, залиша╓ться в кожному з нас як ╕сторична пам’ять, як частина нашо╖ ╕ндив╕дуально╖ душ╕, нашого св╕тогляду, нашого «я». ╤ дух народу буде жити доти, доки буде жити хоч один його представник, незалежно де, з ким ╕ коли.

Валентина НАСТ╤НА

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #23 за 07.06.2013 > Тема "З потоку життя"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=11855

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков