Версiя для друку Обговорити в форумi

Історія і сучасність

До 95-річчя випуску марок-грошей України

Сьогодні на ринку чи в супермаркеті ми звично розраховуємося розмінною монетою – копійками з тризубом на лицьовому боці. Проте перші незатверджені зразки дрібних грошей України, карбованих після оголошення незалежності у 1991 р., мали номінали в «шагах» (не плутати з українським словом «крок»!). Тоді ж проекти поштових марок малювали з номіналом у «шагах». Для багатьох це звучить дивно. Але автори цих проектів добре знали вітчизняну історію, адже 95 років тому номінал на перших дрібних грошах і поштових марках модерної української держави зазначався саме у таких одиницях.
Перші українські дрібні гроші 1918 р. багато в чому незвичні для сучасного українця, а для правильного їх розуміння треба заглибитися в реалії доленосних для України подій 1917-1918 рр. По-перше, ці гроші були не монетами, а купюрами у вигляді перфорованих марок. Саме тому їх називали марки-гроші. Причому їхнє використання на пошті для франкування (оплати) кореспонденції, на думку багатьох дослідників, заборонялося. По-друге, на купюрах держава, яка випускала гроші, зазначена як Українська Народна Республіка, а насправді в обігу вони з’явилися вже за часів іншої української державної формації. А по-третє, філателісти та історики й досі дискутують, коли гроші-«шагівки» насправді вперше потрапили до гаманців українських громадян.
Оскільки гроші та марки разом з гербом, гімном та прапором є важливими атрибутами держави, то в ювілейний рік варто пригадати, як побачили світ перші дрібні гроші модерної України та спробувати визначити, коли саме це сталося. Нестача розмінних грошей малих номіналів під час Світової війни відчувалася вже в Російській імперії, а у молодій Українській Народній Республіці, яка ще тільки формувала власну фінансову систему, наприкінці 1917 – на початку 1918 рр. була вельми гострою проблемою. Вона ускладнювалася нестачею металу та складністю організації карбування монет. Аналогічні труднощі у 1862-1865 рр. в США, у 1866 р. — в Уругваї, у 1915-1918 рр. — в Росії та Сербії влада цих держав вирішила з допомогою випуску марок-грошей, тобто офіційного тимчасового використання знаків поштової оплати як грошових знаків. Цим досвідом вирішило скористатися керівництво УНР.
18 квітня 1918 р. український революційний парламент — Центральна Рада — ухвалив закон, який дозволяв випустити в обіг марки-гроші «в розмірі дійсної потреби, але не більш як на суму 60 мільйонів карбованців». Вони друкувалися великими друкарськими аркушами (по чотириста купюр у кожному): у Києві (фотолітотипографія Василя Кульженка) на тонкому жовтуватому картоні та в Одесі (типографія Юхима Фесенка) — на білому. Марки-гроші офіційно називалися розмінними марками, були перфоровані для зручності їх відділення одна від одної та мали лінійну зубцівку 11. Їхнє використання у 1918 р. значною мірою послабило проблему нестачі дрібної монети в Україні. Тому у 1919-1920 рр. експедиція заготовки державних паперів УНР продовжувала друкувати розмінні марки.
Шаг – це народна українська назва для дрібних монет. Спочатку з XVI ст. так називали польський трьохгрошовик, а напередодні революції 1917 р. в імперії Романових — півкопійки сріблом. А оскільки згідно з рішенням від грудня 1917 р. влади УНР український карбованець мав дорівнювати 1 російському срібному рублю, то відповідно він поділявся на 200 шагів. 1 березня 1918 р. Українська Центральна Рада ухвалила закон «Про грошову одиницю…», яким запровадила гривню. Вона дорівнювала половині українського карбованця. У 1918-1920 рр. обидві грошові одиниці ходили в Україні одночасно. Отже, 1 шаг – це 1/200 карбованця та 1/100 гривні.
Марки-гроші мали номінали: 10, 20, 30, 40 і 50 шагів. Творцями їхніх малюнків були один з найкращих у світі графіків того часу, художник, глибокий знавець українського мистецтва Георгій Нарбут (два вищих номінали) та його учень — художник Антін Середа (10, 20, 30 шагів). Серія розмінних марок, відповідно до розміщених на них малюнках, отримала назву – «Символи та алегорії». На 10 шагах ми бачимо тризуб на фоні стилізованого зображення Сонця, від якого йде проміння на Землю. Цей мікроплакат ніби символізує появу УНР на планеті. Селянина з косою в натруджених руках на 20 шагах, який дивиться на маленький тризуб перед собою, можна розглядати як уособлення чоловічого начала в житниці Європи. Зображенню Г. Нарбута на 30 шагах – алегорії «Молодої України» — судилося довге життя. Воно заслужено увійшло в золотий фонд вітчизняної грошової та поштової справи і заслуговує на окрему розповідь. На 40 і 50 шагах розміщені варіації малюнків тризубів із рослинним орнаментом та поштовими ріжками. На звороті кожної розмінної марки було подано зображення тризуба та текст: «Ходить нарівні з дзвінкою монетою». Вони розташовувалися у рамці з двох ліній (10, 20, 30 шагів) і однієї лінії (40 і 50 шагів).
Автори каталогів марок України подають різні дати появи марок-грошей в обігу — в діапазоні від квітня до червня 1918 р. Деякі історики відносять цю історичну подію взагалі на липень того року. Проте можна припустити, що найбільш точно визначив дату випуску перших і поки єдиних державних розмінних марок України філателіст Микола Крамаренко, який у своєму каталозі вказав 27 травня 1918 р. Справді, квітень можна відкинути, оскільки потрібен був певний час для підготовки друку перфорованих марок-грошей, до того ж 29 квітня 1918 р. стався державний переворот, який призвів до скасування УНР і проголошення Української Держави на чолі з гетьманом П. Скоропадським. А одеський філателіст та історик поштової справи в Україні В. Фурман наводить запит начальника однієї з провінційних контор, зроблений у червні 1918 р., де зазначалося: «Публіка подає українські гроші в 40 і 50 шагів, вимагає приймати їх. Прохаю розпорядження і указівок…». Таким чином, на початку літа жителі України вже їх використовували. Отже, поки саме 27 травня можна відзначати 95-річчя перших українських державних марок-грошей! (Хоча це питання й потребує подальшого вивчення документальних джерел).
До речі, попри офіційну заборону використовувати «шагівки» для франкування поштової кореспонденції, вони все одно зустрічаються на поштових відправленнях 1918 р. До того ж справжні перші поштові марки України були пізніше виготовлені з тих же друкованих форм, хоча й на папері та… без перфорації. Але це вже інша історія…
А герої нашої сьогоднішньої розповіді – марки-гроші – були фактично першими дрібними грошима та поштовими марками модерної України, «дідусями» сучасних українських копійок та знаків поштової оплати. Тому сьогодні розмінні марки по праву слугують окрасою як боністичних, так і філателістичних колекцій, а їхні творці – українські державні діячі та митці того часу – заслуговують на пошану та добру згадку.

Андрій ІВАНЕЦЬ,
історик, член Наукового товариства ім. Т. Шевченка
(Репродукції марок — з колекції автора)

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #22 за 31.05.2013 > Тема ""Білі плями" історії"