"Кримська Свiтлиця" > #35 за 29.08.2003 > Тема "Душі криниця"
#35 за 29.08.2003
УСПІННЯ ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ
КС
Є легенда про те, що перед смертю Матері Божої, перед Її Успінням, Їй так само, як у день Благовіщення, з'явився ангел Гавриїл і приніс білі запашні квіти, що нагадували про яскравий блиск сонячного неба, про вічне життя, - так говорить переказ. Можливо, саме так і сталося, а можливо, дещо інакше, але переказ має свій зміст: ми віримо й переконані, що в останні дні свого життя Мати Божа прагнула з'єднатися зі своїм Сином. Тому передчуття смерті, розуміння кінця життєвого шляху і того, що Вона знову з Ним зустрінеться, були для Неї, неначе Благовіщення, Радісною Звісткою. Роздумуючи над шляхом піднесення, пророцтва і страждань Ісуса Христа, не забуваймо Його Матір - Пресвяту Богородицю. Ісус був Сином Божим і так Бог возлюбив світ, що віддав Сина Свого єдиного, щоб ті, що увірували в Нього, мали життя вічне. Тобто свій страдницький шлях Спаситель пройшов заради нас і сила в Нього була від Отця. А Марія, дочка Іоакима і Анни, була земною жінкою. І перед Нею проліг той же страдницький шлях, що й перед Сином Її. Довелося Пресвятій Діві Марії знести і тяжку вбогість, і неславу, і погрози від людей. Лише у пастухів Вона знайшла притулок для новонародженого Сина Свого, та й то довелося тікати від гніву Ірода в чужі краї. Вона була з Ним повсякчас - і на весіллі в Кані Галілейській, і на Голгофі. Що ж Їй дало силу, що дало наснагу? І пригадуються слова, цього разу вже не з переказу, а слова апостола Павла, який говорив: "Хочу звільнитися і бути з Христом". І Мати жила надією на зустріч з Сином. Він жив у Ній в Її земному житті, навіть коли помер. Пам'ятаймо, останні слова Христа на хресті були звернуті до Матері й була в них турбота про Матір: "Жоно! Це син Твій". Потім каже ученикові: "Це - мати твоя!" А потім Син воскрес, і були радісні, нічим не потьмарені дні з Ним, а ще потім вознісся, але все одно Пресвята Богородиця була з Ним, очікуючи найвищої і найрадіснішої зустрічі, тому що Вона - Його Мати, Цариця Неба. Відтак Її кончину ми навіть не називаємо смертю, а називаємо сном, успінням, тому що Вона перша серед людей знайшла безсмертя душі і тіла. Церква вірить, що ніде немає Її останків, немає Її кісток у землі. Ми знаємо, що у найбільших святих є гробниці, мощі, є нетлінні і тлінні останки, але ми віримо, що Матір Божа їх не має, тому що Вона була храмом Творця, храмом Слова Божого, Матір'ю, що вигодувала і тримала на руках нашого Господа, і тіло Її стало Божественним Храмом і тілесно вознеслося. От чому день Успіння Пресвятої Богородиці - свято, і ми, розстаючись з Нею, у радості перебуваємо і говоримо, що Вона по народженні залишилася Дівою, а у Своїй смерті залишилася з нами подібно Її Синові. "В Успінні світу не залишила єси Богородице" - це особливий дарунок, що Їй дано, щоб Вона, пішовши в інший світ, продовжувала молитися за всіх нині сущих. Тому не смерть, а Успіння! Особливе вознесення Її перед очима Божими. Ось чому свято для нас цього дня. І ми, які нині живемо на цій землі, також очікуємо цього могутнього заклику Божого, коли і нас, грішних і слабких, зігнутих немочами і гріхами, Він покличе до Себе - і вмре в нас усе тлінне, слабке, старе, гріховне, а відродиться вічна юність у Царстві Божому. Вічна юність! Тому що неміч, хвороба і старість - це брати і сестри смерті, а там смерті не буде. Але вже тут, сьогодні, ми несемо в серці запоруку цього, тому що ми бачимо Матір Божу вознесенною. Вона над нами, і Вона серед нас, і Син Її діє за Її молитвами, тому що Вона - заступниця роду християнського.
"Кримська Свiтлиця" > #35 за 29.08.2003 > Тема "Душі криниця"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=1183
|