Версiя для друку Обговорити в форумi

Стаття 8 Закону України «Про освіту» зазначає, що навчально-виховний процес у закладах освіти є вільним від втручання політичних партій, громадських, релігійних організацій, а також забороняє залучення учнів та студентів до участі в політичних акціях і релігійних заходах під час навчально-виховного процесу. Але це не завадило організаторам т. зв. «антифашистського» мітингу в Севастополі 16 травня цього року більше ніж наполовину наповнити свою політичну акцію дітьми шкіл, коледжів та інститутів.
Очевидно, що специфічним способом добровільно і за покликом душі потрапили на майдан Нахімова і чимало підприємців з ринків міста. Та найбільший резонанс у громадськості викликав плакат «Дельфинарий против фашизма». Мабуть, і дельфіни будуть проти, а коли їм в морі трапиться фашист, то жоден дельфін не надасть йому допомоги. У той же час на мітингу не було помічено протестів ні від тераріуму, ні від серпентарію.
Але якщо без жартів, то є просте пояснення появи такого транспаранта.
Одеські загарбники забирають місцевий дельфінарій. При цьому влада, здається, з якихось не афішованих, але всім зрозумілих причин, — на боці одеситів. Отже, власники дельфінарію й прийняли мудре рішення продемонструвати свою лояльність до влади.
«Севастопольці при всьому патріотизмі і любові до Росії – звичайні люди, яких так само легко обманювати, як і інших, вони й самі обманюються в якихось ситуаціях», – якось проговорився фронтмен місцевих комуністів Василь Пархоменко. Тепер він разом з іншими слугами народу придумали для севастопольців фашизм і децибелили у мікрофони про те, що «Львів, Тернопіль, Івано-Франківськ стали форпостами фашизму в Україні». Також згаданий сталініст скаржився, що фашисти «забороняють молитися тому богу, якому хочемо». Такі у нас комуністи – нищили храми, вбивали священиків, а тепер ллють крокодилові сльози. Влаштовували голодомори з мільйонними втратами українського народу, а тепер якось забулось. До того ж безкарно і безсовісно зневажають незалежність України. Як притаманно всім мітингувальникам, не став обтяжувати себе наведенням хоч якихось прикладів. Хіба це не є спробою розпалювання україножерами соціальної ворожнечі в місті?
Перед початком мітингу голова Севастопольської міської державної адміністрації Володимир Яцуба запросив людей, які ховались в тіні дерев від пекучого сонця: «Йдіть до трибуни ближче!». Ті, хто послухався, до всього іншого піддали себе ще й добровільній звуковій екзекуції.
На мітингу людей було не так вже й багато – за оцінками кількох чесних і тверезих журналістів – всього понад 2 тисячі, але через кілька годин місто облетіла новина про цілих 10 000 антифашистів.
Севастополь – місто, яке історично справді постраждало від навали фашистської Німеччини та її сателітів у часи Другої світової війни. До того ж, як пише на основі російських джерел колишній військовий офіцер Вадим Махно: «Перша есесівська частина, сформована в Україні, – це севастопольське відділення «русской криминальной полиции». Взагалі, Севастополь – унікальне місто: кожен 8-й севастополець служив німцям, а не кожен 30-й, як загалом по Україні». Та й через лави РВА генерала Власова, яка воювала на боці фашистів, за часи війни пройшло понад 3,5 мільйона росіян.
Треба додати, що вранці 16 травня цього року у медіа-центрі «IPC Севастополь» відбулася презентація книги підполковника запасу Бориса Нестеренка «Жизнь и смерть СаПоЖника». Він, зокрема, сказав, що в Севастополі дуже сильні позиції російського шовінізму, а будь-який шовінізм – це основа для фашизму. І додав, що подарував свою книгу місцевій письменницькій організації, де її сприйняли вкрай негативно, тому що там написана правда, а не повторюються міфи совєтської пропаганди.
Не дивує і те, що зростання цін, закриття шкіл, скорочення лікарів, скажені ціни за користування «безкоштовною медициною», здирство за всілякі бюрократичні довідки, чим годуються чиновники, т. зв. «антифашистів» зовсім не турбує, зате вони захоплено займаються пошуками чорної кішки в темній кімнаті, де ніякої кішки нема.
Севастопольці все ще чекають, чи добудують «антифашисти» українську школу-колегіум у Севастополі, щоб діти різних національностей мали можливість навчатись державною мовою.
Ще й оратори на майдані публічно демонстрували своє невігластво, змішуючи абсолютно різні поняття – нацизм, фашизм і націоналізм, і зовсім не вживаючи поняття «шовінізм». Нещасні раби з локшиною на вухах теж цього не знають і, найголовніше, знати не бажають.
У резолюції учасники мітингу запропонували ухвалити на сесії міської ради 21 травня звернення до Верховної Ради України з вимогою прийняти закон України, який забороняє діяльність профашистських організацій і партій на території країни, введення суворої кримінальної відповідальності за розпалювання національної ворожнечі, ксенофобії та фашизму, про заборону діяльності на території України ВО «Свобода».
Але ж ВО «Свобода», яка має свою справді націоналістичну програму, що відповідає законам і Конституції, зареєстрована Міністерством юстиції України, яке не побачило жодних порушень в її ідеології. А хто розпалює ворожнечу в країні, всі прекрасно розуміють.
Насамкінець ще одна брехня пролунала над майданом – пісня «Легендарний Севастополь» зі словами «нєпріступний для врагов». Але ж будь-який історик чи неупереджена людина підтвердить, що місто завойовувалось і під час Східної (Кримської) війни, і в часи революцій, і в часи Другої світової війни. Героям, які мужньо обороняли Севастополь, – слава! – але чому ж неприступний? Героям – слава! – але причому тут люди, які незаслужено носять геройські георгіївські стрічки?
У структуру «антифашистського» мітингу прекрасно вписалась хода активістів партії «Русский блок» по проспекту Нахімова із запаленими смолоскипами. Дрімуча біомаса з неприхованими ксенофобськими поглядами звично волала «Три страны – один народ!» та інші нісенітниці, сумлінно відпрацьовуючи московські гроші, виділені на підривну роботу в Україні.
На щастя, на т. зв. «антифашистів» і шовіністів ніхто не нападав.
Все ж ішов я з мітингу з непоганим настроєм: жодного знайомого, який дозволив би собою зманіпулювати і не став рабом, не зустрів. Одні чужі люди…

Микола ВЛАДЗІМІРСЬКИЙ

Фото автора
«Україно! Україно! Оце твої діти, твої квіти молодії…»

У СЕВАСТОПОЛІ ХОЧУТЬ ЗАБОРОНИТИ «СВОБОДУ»

Депутати Севастопольської міської ради вимагають заборонити діяльність «угруповань з націонал-фашистською ідеологією, таких, як партія «Свобода», а також законодавчо закріпити кримінальну відповідальність за розпалювання міжнаціональної ворожнечі.
Як передає кореспондент УНІАН, про це йдеться у тексті звернення Севастопольської міськради до Президента України, Кабінету Міністрів України, Верховної Ради України, затвердженому 21 травня на пленарному засіданні сесії. За звернення проголосував 61 депутат (всього у міськраді 75 депутатів).
Як і учасники проведеного в Севастополі 16 травня антифашистського мітингу, депутати вимагають «рішучої протидії реальному прояву фашизму в державі, заборони розпалювання міжнаціональної ворожнечі, заборони діяльності угруповань з націонал-фашистською ідеологією, таких, як партія «Свобода».
Міськрада також просить «захистити інтереси всього багатонаціонального народу України і світлу пам’ять захисників нашої Батьківщини в роки Великої Вітчизняної війни».

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #21 за 24.05.2013 > Тема "Резонанс"