Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4444)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4116)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2110)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1028)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (308)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (202)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
САВА ╤ ЛАВА
Наш╕ традиц╕╖


«20 ДН╤В У МАР╤УПОЛ╤», ДЖАМАЛА ╤ «КОНОТОПСЬКА В╤ДЬМА»:
Стали в╕дом╕ лауреати Шевченк╕всько╖ прем╕╖…


ПРАВДА ДВО╢СЛОВА
Наш╕ традиц╕╖


ОЧИМА БЕЛЬГ╤ЙСЬКОГО ФОТОГРАФА
На його зн╕мках - чорно-б╕ла пал╕тра Майдану…


МИСТЕЦЬКА «ЗДИБАНКА В «НОР╤»
Виставка в╕дбулася без обмежень ╕ упереджень. В╕дб╕р ╕ цензура були в╕дсутн╕…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #20 за 17.05.2013 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#20 за 17.05.2013
«ЛЮБ╤ТЕ, ХЛОПЦ╤, УКРА╥НУ!..»
╢вдок╕я ЛОСЬ

З братн╕х джерел

╢вдок╕я Лось — в╕дома б╕лоруська поетеса, авторка багатьох зб╕рок поез╕й ╕, зокрема, щирого, зворушливого циклу в╕рш╕в, присвячених Укра╖н╕.
Народилася поетеса 1929 року в сел╕ Старина Ушацького району на В╕тебщин╕, а померла ще дуже молодою в 1977 роц╕, коли ╖й виповнилося лише 48…
Велика творча дружба ╓днала поетесу з Укра╖ною, яка для не╖ була дуже близькою ╕ р╕дною: адже тут, п╕д Фастовом, у роки в╕йни, визволяючи укра╖нську землю в╕д н╕мецько-фашистських загарбник╕в геро╖чно загинув, як писалося в пов╕домленн╕, ╖╖ р╕дний брат Серг╕й.
Сюди, у м╕сто Фаст╕в, де на центральн╕й площ╕ похований брат, ╢вдок╕я Лось не раз при╖жджала, аби в╕ддати данину пошани близьк╕й ╕ дорог╕й людин╕. «Ось там, б╕ля того пам’ятника, над т╕╓ю могилою я й розговорилася п╕сля тривалого творчого мовчання… З Фастова привезла цикл в╕рш╕в», — згадувала поетеса.
«Отак в╕н ╕ зав’язався, той живий творчий вузлик, який назавжди по╓днав з Укра╖ною сестру з братнього б╕лоруського краю. ╤ в╕дтод╕ у ╖╖ творчост╕ пост╕йно присутн╕ герой брат ╕ земля, полита його кров’ю. Укра╖нська тема стала одн╕╓ю з пров╕дних пом╕ж в╕рш╕в поетеси про дружбу наших братн╕х народ╕в», — так написала в передмов╕ до зб╕рки в╕рш╕в ╢вдок╕╖ Лось укра╖нською мовою «Черемховий по╖зд» (Ки╖в, вид-во «Дн╕про», 1984) перекладач ╕ упорядник книги в╕дома укра╖нська поетеса Тамара Колом╕╓ць.
З ц╕╓╖ книжки ми й пода╓мо к╕лька в╕рш╕в б╕лорусько╖ поетеси, присвячених Укра╖н╕.

╢вдок╕я ЛОСЬ
«ЛЮБ╤ТЕ, ХЛОПЦ╤, УКРА╥НУ!..»

ЧЕРЕМХОВИЙ ПО╥ЗД

У в╕кнах весна
 в оберемках шуму╓,
У б╕лому цв╕т╕ усе.
Черемховий по╖зд
 на Ки╖в пряму╓,
У Ки╖в черемху везе.
Рясн╕╓ роса
 на пахучому г╕лл╕ —
Краса пал╕сад╕в густих.
Везе електричка
 зеленим прив╕ллям
Це щастя весняне — для вс╕х!
Мен╕, б╕лорусц╕,
 ╕ любо, ╕ славно
У по╖зд╕ ц╕м посп╕шать,
Скор╕ше у Ки╖в
 кр╕зь ниви ╕ плавн╕
Так хоче, так прагне душа!
Там, кажуть, найкращ╕
 поети у св╕т╕,
Там в╕чних собор╕в зоря.
Я, може, й сама,
 як черемха у цв╕т╕,
Тягнусь до свого кобзаря!
╤ хай мен╕ ноги
 колотиме грав╕й —
Д╕йду я в омр╕ян╕ дн╕...
У серц╕ мо╖м
 не осиплеться травень,
Любов не схолоне в мен╕!
*  *  *
Ми т╕шилися,
 ╖дучи шляхами,
Що скоро будем
 на земл╕ брат╕в...
Як сонце, Укра╖на
 перед нами,
╤ хлопчик м╕й
 аж засп╕вать хот╕в!
Здорожилися,
 у садку поснули,
Та за хвилину п╕двелася я:
Ку╓ вкра╖нська
 голосна зозуля
╤ нав╕ть б╕льше зичить,
 н╕ж своя!

ФАСТ╤ВСЬКА ЗЕМЛЯ

Десь отут помирав м╕й брат,
Впавши од куль додолу...
Жменьку земл╕
 нев╕домо де взять,
Щоб завезти додому...

ЛИСТ У ФАСТ╤В

Там, де в╕льно ласт╕вц╕,
Де сади шумлять,
Напиш╕те, фаст╕вц╕,
Дороге ╕м’я.
На звичайн╕й дощечц╕,
На стовпц╕, який
Вже не скособочиться,
Не впаде в╕ки!
Хлопчики — чубатим ╖м
Двадцять л╕т...
В узголов’╖ братов╕м
В╕чний веснох╕д.
Там, де в╕льно ласт╕вц╕,
Де сади шумлять,
Напиш╕те, фаст╕вц╕,
Братове ╕м’я!
Я прошу вас ласкою,
Аж слова болять.
Я сама, як ласт╕вка,
Буду там кружлять...

ЛЮБ╤ТЕ, ХЛОПЦ╤...

Люб╕те, хлопц╕, Укра╖ну —
Така хороша в вас земля!
Вона для матер╕ ╕ сина,
Для ратая ╕ коваля.
╤ для п╕сень джерельно чистих,
Де росами слова ряхтять,—
╥м так прив╕льно
 й променисто,
╤ ╓ про що ╖м розказать!
Як степов╕ почую хори,
До вас тягнуся навпрошки —
Упитись духом непокори,
В╕дчуть, чим дихали в╕ки...
Я з вами в дол╕ ╕ недол╕
Немало дн╕в пережила,
За братом голосила в пол╕
╤ любого м╕ж вас найшла...
╤ лист оцей читаю сину,
Щоб з вами був,
 у добрий час...
Люб╕те, хлопц╕, Укра╖ну!
Не забувайте ╕ про нас!
*  *  *
Ой та й хлопц╕ ж ╓ на Укра╖н╕!
Гляне чорним оком
 з-п╕д брови,
А брову над ним
 дугою скине —
╤ суперник —
 нижчий од трави...
Ось мен╕ недавно од такого
Довгий ╕ ласкавий
 лист прийшов...
Не спитаю, зв╕сно,
 я н╕ в кого:
Чи зробить, щоб б╕льше
 не знайшов,
Чи про св╕тл╕ нагадати ноч╕,
Чи про зелен-яв╕р
 край води?..
Ой ви, оч╕, брови парубоч╕!
Хай н╕коли вам не знать б╕ди,
Хай вам сонце
 в неб╕ св╕тить ясно,
Хай для ваших справ
 Дн╕про кипить,
Хай у ваш╕й врод╕ непогасно
Найсв╕тл╕ший вогник
 променить!
Ну, а я сама себе вгамую
В нас, удома.
 ╤ щоб знали ви —
Тут такого хлопця облюбую,
Що не стане нижчим
 од трави!

ЛЕС╤ УКРА╥НЦ╤

Я з м╕сць отих,
 де милий тв╕й ходив.
Де ти жила на вулиц╕
 Широк╕й.
Зл╕тала в снах, голубко
 ясноока,
Над Свислоччю,
 де тихий плин води.
Пробачення я мушу
 попросить,
Що ваш будиночок
 не врятувала.
Усе гор╕ло в нас —
 ╕ д╕м Купали
Згор╕в, аж сил не стало
 голосить...
Болить мен╕,
 що не по щасний сп╕в
Тод╕ ти прил╕тала
 в М╕нськ зелений —
По смуток одержимо╖
 шалений,
По н╕моту могильну
 м╕ж хрест╕в...
Неначе й не чекали сп╕вак╕в,
Неначе й не кохали
 Укра╖ну...
Даруй ти ╖м обом —
 ╕ м╕сту, й сину
Його — за в╕чну
 г╕ркоту рядк╕в...
Мен╕ даруй, що у душ╕ живе
В╕рш на тво╓ стор╕ччя
 сумовитий,
Та в╕р, що паводок
 несамовитий
╤ на тихеньких р╕ках
 гребл╕ рве!

РОЗКАЖИ, ДАРИНО...

Розкажи про катрани,
 Дарино,
Про троянди в садочку
 тво╖м...
Буду знати — цв╕те Укра╖на
Понад плесом Дн╕пра
 в╕ковим.
Укра╖на —
Даль солов’╖на,
Кв╕тування рясний розмай...
Я про тебе думок не кину,
Не забуду ласкавий край!
Нарозказуй, Дарино,
 про море,
Про качин╕ густ╕ ситняги,
Про пшеничн╕
 насипища-гори,
Про вуг╕льн╕ крут╕ стоги.
Укра╖на —
Зор╕ кра╖на,
П╕д плугами, як н╕ч, р╕лля,
Тонкостанн╕ г╕нк╕ ра╖ни,
Духовитих св╕тань земля.
Я Даринине слово, як п╕сню,
Довезу до п╕вн╕чних льод╕в,
Щоб рибалки
 весну благов╕сну
Там вдихнули з ╖╖ сад╕в.

П╤СНЯ

Ой чий то к╕нь сто╖ть,
Що б╕ла гривонька?
Сподобалась мен╕,
Сподобалась мен╕
Тая д╕вчинонька!
З укра╖нсько╖ п╕сн╕

«Ой чий то к╕нь сто╖ть?» —
Сп╕вали так мен╕
Весел╕ хлопц╕ всл╕д
У братн╕й сторон╕.
У братн╕й сторон╕
Метелиця гула.
Але навстр╕ч весн╕
Любов ус╕х вела.
Любов несла ус╕х,
Неначе б╕лий к╕нь,
Немов кругом не сн╕г,
А вогняна кип╕нь.
А вогняна кип╕нь
У сн╕жн╕й сторон╕.
╤ «Чий то б╕лий к╕нь?» —
Сп╕вали так мен╕...

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #20 за 17.05.2013 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=11765

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков