Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2910)
З потоку життя (6084)
Душі криниця (3366)
Українці мої... (1440)
Резонанс (1461)
Урок української (986)
"Білі плями" історії (1647)
Крим - наш дім (531)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ТРИВОЖНЕ В╤ДЛУННЯ ╤ЧН╤
...слово “збер╕галися” тут явно нев╕дпов╕дне. Адже тримали ╖х здеб╕льшого п╕д...


ПРАГНЕННЯ СПРАВЕДЛИВОСТ╤
там, де вбивають в╕ру у справедливий суд, рано чи п╕зно приходить суд Л╕нча.


ЕРОСТАМ╤Н ╤ ПЕРСПЕКТИВИ УКРА╥НСЬКО╥ ЗАЛ╤ЗНИЦ╤
Мо', пора вибиратися з то╖ багнюки, доки ще зовс╕м не п╕зно? Вибиратися та вказати нашим щурам ╖х...


ЯК "КРИМСЬКА СВ╤ТЛИЦЯ" ЦЬКУ╢ ГЕРО╥В ╤ ДИСКРЕДИТУ╢ УКРА╥НСЬКУ ПРЕСУ
18 вересня у виданн╕ Детектор Мед╕а було опубл╕коване ╕нтерв'ю пан╕ Олени Холоденко з в╕домими...


УКРА╥НА ПОКАЗУ╢ США, ЩО НЕ ХОЧЕ ЗАХИЩАТИ СВОЮ ТЕРИТОР╤Ю
"У Ки╓в╕ мають швидко визначитися з╕ стратег╕╓ю в Азовському мор╕"




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #20 за 17.05.2013 > Тема "Резонанс"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#20 за 17.05.2013
ЗДИЧАВ╤ННЯ З НАСЛ╢Д╤╢М

(ЗАМ╤СТЬ ФЕЙЛЕТОНУ)

Висловлю╓мо глибоку шану «гражданину Украины», а за сум╕сництвом ще й меру Харкова пану Кернесу за арх╕величезну щедр╕сть його душ╕ ╕ в╕рн╕сть слову. Пооб╕цяв охтирчанам в╕дновити пам’ятник «вождю всего человечества» — ╕ в╕дновив. Це вам не так, як пов╕вся ╕нший «гражданин Украины», а за сум╕сництвом ще й мер столиц╕. Той насп╕вав киянам на приступках мер╕╖ ар╕ю з бульбо-мильно╖ опери «Моя любимая», а тод╕ намастив п’яти краденим у киян салом та й дременув у землю об╕товану, у м╕сце злачне аки крин. А наш благод╕йник — н╕. В╕н не вкрав у харк╕в’ян жодного шматочка сала. В╕н нав╕ть сво╓ю некраденою коп╕йкою радий под╕литися, аби вона ощасливила охтирчан. От ╕ ощасливив. Помилуватись новопреставленим ╕долом з╕йшлося к╕лька колишн╕х комсомолок, а нин╕ — актив╕сток православно╖ церкви. Запитую ╖х:
— Ну як вам оновлена ╕кона?
— Сто╖ть, як живий! — каже одна.
— Лен╕н вс╕гда ж╕вой, бо жив╓╓ вс╓х живих! — уточню╓ ╕нша. — ╤ голову в╕рно, по-лен╕нск╕ задрав, бо у будуще смотрить, ╕ краскою крас╕вою покрашений. Хай мног╕╖ л╕та буде во здрав╕╖ наш спонсор, що не поскупився на таку краску — див╕ться, як вилиску╓: ╕ п╕нжак, ╕ штани, ╕ лисина. От т╕льки пика надута, як у п’яниц╕ на похм╕лля. ╤ пузо чомусь не справд╕шн╓. ╤ борода, як у вистар╕лого псаломщика.
— Тому й сумн╕ваюся: а може, це й не Лен╕н зовс╕м, а скаж╕мо, Троцький або Черновецький, а то й сам╕с╕нький Кернес, — завагалася ще одна комсомолка.
У суперечку ув’язався колишн╕й комсорг почившого в Боз╕ м╕сцевого заводу:
— Який Кернес, який Кернес? Кернес — безбородий, т╕ко не бритий. А у цього борода аж закрутилася. Це справжн╕с╕нький Бронштейн, тобто Троцький. А ще в╕рн╕ше — Руфин. Тобто Дзержинський. Бачите яким гачком у нього борода загнулася — наче гарпуном на наш╕ душ╕ зам╕рився.
До розмови долучився ще один «обозр╓ват╓ль», в минулому вчитель вищо╖ категор╕╖, нин╕ за сум╕сництвом пенс╕онер-м╕н╕мальщик, а по злиднях — максимальщик:
— Не пам’ятник це. Не пам’ятник, а якесь опудало. Ран╕ше в╕н дороговказательну руку як тримав? Отакички-во! У голодовку про ту руку як казали?
Ще й показу╓ рукою,
Куди б╕гти за мукою.
А тепер куди показу╓? У землю. Не доведи, Боже, щоб так╕ вказ╕вки збувалися.
— А шо? Вполн╓ прав╕льне указан╕╓. Длубайтесь у земл╕... сад╕ть картоплю. Доки ол╕гархи землю не поцупили. Длубайтесь ╕ благо вам буд╓т, ╕ довго проживете на земл╕. «Обозр╓ват╓ль» знов до бабочок:
— Невже ви не зна╓те: це ж той, що церкви руйнував, що голодомором нас видушував, що в╕йною на укра╖нську державу п╕шов ╕ багнетами знищив нашу державн╕сть?
А вони:
— Зна╓мо. Усьо зна╓мо. Ми й сам╕ в актив╕стах ходили. ╤ погреби-горища в селян вим╕тали, ╕ хрести-╕кони трощили... Врем’я таке було. А тепер оце в церкву йдемо. ╤ за сво╖ гр╕хи прощення попросимо, ╕ за харк╕вського благод╕йника помолимось. Подумать т╕льки: людина останньою трудовою коп╕йкою пожертвувала ╕ справжн╕с╕нький ц╕лий пам’ятник во весь рост нам подарувала. Он у Лебедин╕ Лен╕на трич╕ валяли. То голову од╕рвуть, то носа од╕б’ють, то ноги поперебивають. То в шир╕нку дрючка встромлять, а в╕н всьо ровно возрождався. А почему? Через потому, шо Л╓н╕н — це наше насл╓д╕╓.
— Здичав╕ння якесь. — Вдарив руками об поли «обозр╓ват╓ль». — Х╕ба ви не зна╓те, що це опудало так насл╕дило, що й ступити н╕де. Та й поставили його не там десь, а поставили на церковн╕й земл╕ ╕ за не╖ церква податки платить?
— ╤ це зна╓мо. Ось тому й несемо в церкву по гривн╕. Покладемо на жертовничок сьогодн╕, завтра, ще в якийсь празничок — от батюшка й розквита╓ться з налогами.
— Здичав╕ння якесь, — п╕дсумував учитель. — ╤ не просте, а з «насл╓д╕╓м ╕ во весь рост».

Почуту розмову записав
Борис ТКАЧЕНКО
м. Лебедин Сумсько╖ обл.

Коменту╓  художник

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #20 за 17.05.2013 > Тема "Резонанс"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=11764

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков