Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2910)
З потоку життя (6084)
Душі криниця (3366)
Українці мої... (1440)
Резонанс (1461)
Урок української (986)
"Білі плями" історії (1647)
Крим - наш дім (531)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ВАДИМУ МИХАЙЛОВИЧУ РО╥КУ, СИНОВ╤ КРИМСЬКО╥ УКРА╥НСЬКО╥ ГЕРО╥Н╤-ВИШИВАЛЬНИЦ╤ В╤РИ СЕРГ╤╥ВНИ РО╥К, 29 ВЕРЕСНЯ ВИПОВНЮ╢ТЬСЯ 80 РОК╤В!
Хай кв╕тне, береже й окрилю╓ Вас безсмертний мамин обер╕г-рушничок, шановний Вадиме Михайловичу,...


МОЛИТВА ЗА УЧИТЕЛЯ
Цей зах╕д-рекв╕╓м вилився у сп╕льну молитву присутн╕х за Мирославу Козак - маму, бабусю, друга,...


Тамара БОЙКО: «Я НАРОДИЛАСЬ В УКРА╥Н╤!..»
Сумна зв╕стка долинула з Мел╕тополя – п╕шла з життя Тамара Володимир╕вна БОЙКО, колишня...


СТАН ЗДОРОВ'Я СЕНЦОВА ПОГ╤РШИВСЯ…
Про це пов╕домив Громадському адвокат Дмитро Д╕нзе п╕сля в╕дв╕дин Сенцова.


МАТИ КОЛЬЧЕНКА: В╤Н ВИГЛЯДА╢ НЕДОБРЕ
В╕н дуже худий, бл╕дий. Мене це хвилю╓. Намагалася його якось п╕дгодувати за ц╕ три дн╕. Буду...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #20 за 17.05.2013 > Тема "Українці мої..."
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#20 за 17.05.2013
ДИВО-МУЗЕЙ НА УКРА╥НСЬКО-РУМУНСЬКОМУ КОРДОН╤

Це була звичайна робоча по╖здка Михайла Кузменюка на Буковину. Ще напередодн╕ Нового року в╕н сказав мен╕, що ╖здить на малу батьк╕вщину приблизно раз на два м╕сяц╕. Отже, найближча по╖здка планувалася на середину с╕чня. От я ╕ включив ╖╖ у св╕й робочий план. З╕ Львова до Черн╕вц╕в н╕би ж недалеко! Як пот╕м з’ясувалося, це було в╕рне р╕шення. ╤ перш за все тому, що ця по╖здка у р╕дн╕ м╕сця виявилася... останньою в житт╕ севастопольця Кузменюка. Смерть нер╕дко забира╓, краде у нас хороших людей п╕дло, без попередження. Ось ╕ цього разу... Як мен╕ про це тепер писати? Наголошувати, що втрата бол╕сна? Це й так зрозум╕ло. Для кра╓знавц╕в Буковини Михайло ╤лл╕ч був символом затятост╕, «просунутост╕» ╕ в╕рност╕ справ╕. Нав╕ть символом д╕яльно╖ зр╕лост╕, бо б╕льшост╕ його колег-однодумц╕в уже давно перевалило за 80... А для мене? Один лише крах план╕в викликав у мене справжн╕й шок. А у нас ст╕льки всього було заплановано на буковинських теренах — на весну, на л╕то! А на кримських ск╕льки!
...Та повернемося у той далекий с╕чень. «Журнал╕стське п╕дсилення» мо╓ю скромною особою було, мабуть, не зайвим для пана Кузменюка. А вже щодо мене самого, то й говорити н╕чого. Завдяки севастопольцю ╕ його ум╕нню розпов╕дати, я пост╕йно робив для себе все нов╕ й нов╕ в╕дкриття. По-перше, в╕дкрив для себе таке ц╕каве явище, як Черн╕вецька маланка. По-друге, багато д╕знався про зйомки в╕домого ф╕льму-концерту «Червона рута» (1971). А головне, без Михайла Кузменюка я б не потрапив у Старий Вовчинець ╕ не побачив би ун╕кальний музей, створений ще у 1957 роц╕ скромним с╕льським учителем ╤ваном Топалом. А так до наших послуг було авто Кузменюка, яке в╕н на зворотному шляху планував завантажити старовинними речами, тобто новими експонатами для севастопольського музею. Не вперше зд╕йснював Михайло ╤лл╕ч под╕бний спецрейс «Буковина — Крим»; це просто я був уперше св╕дком  звичайно╖ робочо╖ по╖здки севастопольського подвижника. Погода того дня була надзвичайно гарною — коли виглядало сонечко — ╕скрився сн╕г, а пухнастий ╕н╕й на деревах уздовж автотраси пост╕йно нагадував про п╕к зими. Щоправда, просуваючись у напрямку румунського кордону, ми час в╕д часу в’╖жджали в зону густого туману. Це також додавало по╖здц╕ неповторного м╕сцевого колориту.

ЦЕНТР СТАРООБРЯДЦ╤В СВ╤ТУ

…Тр╕шки в сторон╕ в╕д нашого маршруту залишалося в╕доме старов╕рське село Б╕ла Криниця. Нагадаю, що рос╕йськ╕ старообрядц╕ (в╕дом╕ п╕д назвою липовани) прибули на Буковину у 1760-1780 роках. Тод╕ ╖хн╕ поселення з’явилися в трьох пов╕тах. Австр╕йська влада, зац╕кавлена в заселенн╕ Буковини, прихильно ставилася до старообрядц╕в. Ц╕сарським патентом Йосиф II зв╕льнив липован в╕д податк╕в на 20 рок╕в ╕ гарантував свободу в╕ровизнання. За невелику плату переселенц╕ одержали землю, були зв╕льнен╕ в╕д панщини, а також на 50 рок╕в в╕д в╕йськово╖ служби. На баз╕ чолов╕чого б╕локриницького монастиря було створено у 1844 роц╕ ╓парх╕ю, а з 1846 року ╕╓рарх╕ю на чол╕ з митрополитом (Б╕локриницьку митропол╕ю), яка висвячувала священик╕в ╕ ╓пископ╕в для старообрядц╕в усього св╕ту. ╤стор╕╓ю цього села я ц╕кавився давно. Д╕знавшись про це, Михайло Кузменюк сказав, що на зворотному шляху, можливо, за╖демо на п╕вгодинки в Б╕лу Криницю. А поки що нам треба посп╕шати, адже нас ц╕кавить село Старий Вовчинець, воно знаходиться майже на укра╖нсько-румунському кордон╕, ╕ опинитися там бажано якомога ран╕ше.
Т╕льки прибувши, я зрозум╕в — чому саме. Адже музей був надзвичайно великим за розм╕рами, щоб усе подивитися, треба чимало часу. А ще ж треба посп╕лкуватися з самим ╤ваном Кас╕яновичем, — останн╕й точно прибер╕г щось ц╕каве для Криму!

П’ЯТДЕСЯТ П’ЯТЬ РОК╤В ПОДВИЖНИК ЗБИРАВ ЕКСПОНАТИ…

Коли ╤ван Кас╕янович розпочав свою екскурс╕ю, нам було ще тепло. Але пот╕м ставало все холодн╕ше ╕ холодн╕ше, бо опалення в музе╖ – фактично н╕якого. Та й сам музей – це не що ╕нше, як прим╕щення колишньо╖ школи, яка тепер, п╕сля побудови нового л╕цею, стала непотр╕бною для навчання. Зате старе прим╕щення виявилося просто незам╕нним для такого ун╕кального музею, на орган╕зац╕ю якого п╕шло понад 55 рок╕в. Сам╕ розум╕╓те — таких музе╖в в Укра╖н╕ або дуже мало, або… нема зовс╕м. ╤ якби не кримський подвижник Михайло Кузменюк, я про таке диво м╕г би й не знати! А так я не лише насолоджувався оглядом експонат╕в, але й пост╕йно анал╕зував, думав… Скаж╕мо, про те, що концепц╕я музею значною м╕рою залежить саме в╕д його творця. ╤ це при тому, що н╕куди не д╕нешся в╕д к╕сток мамонта, в╕д давн╕х кам’яних сокир та пристосувань для здобуття вогню. Данину цьому пер╕оду ╤ван Топало в╕дда╓ щиро. А ось радянського пер╕оду ╕нший творець музею м╕г би й уникнути. Думаю, на територ╕╖ Галичини ймов╕рн╕сть такого «безрадянського» вар╕анту була б значно б╕льшою, н╕ж на Буковин╕. Проте ╤ван Кас╕янович був сином Буковини, отримав радянське виховання, тому мав власну концепц╕ю музею, а не галицьку пер╕оду незалежност╕. Щоправда, ╕ тут в ньому об╕звався укра╖нець. Скаж╕мо, вх╕д до «радянського» залу прикраша╓ малов╕домий висл╕в Карла Маркса:
«У незалежн╕й держав╕ недержавною мовою ма╓ право говорити г╕сть, полонений або окупант». Заради об’╓ктивност╕ ╤ван Топало да╓ ╕нформац╕ю по кожному з ╕сторичних пер╕од╕в. Скаж╕мо, п╕д час перебування Старого Вовчинця у склад╕ Молдови (1359-1774) тут була збудована одна церква ╕ одна дзв╕ниця. Досить пл╕дним був австро-угорський пер╕од (1774-1918). З цей час у сел╕ було збудовано дв╕ школи, одну церкву, одну дзв╕ницю та одну б╕бл╕отеку. Мовою викладання, до реч╕, була укра╖нська! Румунський пер╕од (1918-1940) був малопродуктивним ╕, на щастя, дуже коротким. Н╕чого не будувалося, ось т╕льки укра╖нську мову заборонили, вв╕вши зам╕сть не╖ румунську. В радянський пер╕од (1940-1991) таки дещо будувалося. В сел╕ з’явився один клуб, один медпункт, одна школа ╕ одна б╕бл╕отека. Мовою викладання була укра╖нська. Пер╕од незалежно╖ Укра╖ни (1991-2013) м╕г бути ╕ б╕льш продуктивним. Але таки з’явився один л╕цей зам╕сть старо╖ школи, а також нова дзв╕ниця. Ну, й на укра╖нську мову ще поки н╕хто руки не зд╕ймав. Це ж Буковина, а не якийсь там Донбас чи Одеса... Пот╕м ╤ван Кас╕янович розпов╕дав ц╕каву ╕стор╕ю про те, як м╕сцев╕ укра╖нц╕ спробували назватися румунами, аби не йти у б╕й «За Родину, за Сталина!», бо ж посилали ╖х на ворож╕ кулемети точн╕с╕нько так, як ╕ на Черн╕г╕вщин╕, Черкащин╕, В╕нниччин╕... Ген╕альна «стратег╕я» маршала Жукова передбачала максимальне скорочення чисельност╕ укра╖нц╕в на щойно визволених в╕д г╕тлер╕вц╕в територ╕ях. ╤ люди про це знали. Ось буковинц╕ вир╕шили «в╕дкосити» в╕д прорив╕в ╕ штурм╕в висоток, тим паче, що ╖м ус╕ двадцять рок╕в румунсько╖ окупац╕╖ втовкмачували, що вони — румуни. Але радянська влада була дуже пильною. Ус╕х «халявщик╕в» направила в табори ГУЛАГу. Далеко не вс╕ повернулися додому... Ц╕й траг╕чн╕й ╕стор╕╖ присвячена ц╕ла музейна к╕мната ╕ великий стенд.
Незадовго до сво╓╖ буковинсько╖ по╖здки (якщо не помиляюся, в листопад╕ 2012 року) я в╕дв╕дав музей писанки в Коломи╖. Враження були чудовими! Але й тут, у Старому Вовчинц╕, було чим помилуватися... Про ╕стор╕ю сво╓╖ велико╖ колекц╕╖ ╤ван Кас╕янович розпов╕да╓ так:
— Рок╕в 25 тому разом ╕з вихованцями по╖хав на екскурс╕ю до Коломи╖, в╕дв╕дав в╕дд╕л писанкарства м╕сцевого кра╓знавчого музею. Милуючись рукотворним дивом, загор╕вся ╕де╓ю з╕брати таку ж колекц╕ю для шк╕льного музею. Тим паче, знав — у сел╕ живуть справжн╕ майстрин╕-писанкарки — Верон╕я Вакарюк, Ганна Каменюк, Фроз╕я Черв╕нська. По при╖зд╕ з╕брав по сус╕дах перший десяток розписаних узорами я╓ць, другий… Односельчани, дов╕давшись про мо╓ захоплення, почали сам╕ пропонувати сво╖ «скарби». ╤ це трива╓ донин╕… Зараз у музейн╕й експозиц╕╖ – понад три тисяч╕ писанок. ╥хня к╕льк╕сть щороку зроста╓. П╕сля Великодня мен╕ навпереб╕й пропонують сво╖ знах╕дки школяр╕ ╕з Кам’янки, Багрин╕вки, Нового Вовчинця, Черепк╕вки, Слоб╕дки, ╕нших с╕л, як╕ навчаються в л╕це╖. Передають розписан╕ дива писанкарки з Купки, Корч╕вц╕в... Вже розмальовують писанки для музею дочка пок╕йно╖ Верон╕╖ Вакарюк — Мар╕я Оленюк, а ще ╖╖ приятелька Св╕тлана Вакарюк… Кожен новий витв╕р мистецтва дода╓ться до експозиц╕╖. За писанками можна вивчати нашу ╕стор╕ю. Писали писанки обов’язково на сирих яйцях, щоб зберегти животворну силу. Ними обм╕нюються, обдаровують, виявляючи свою прихильн╕сть. Укра╖нськ╕й писанц╕ не властива реал╕стична чи натурал╕стична передача навколишнього св╕ту, розпис ╖╖ умовний. Найдавн╕шим мотивом в орнаментах вважа╓ться сонячний знак — крапка, коло, хрест, павучок, з╕рки, (три-, чотири-, шести- та восьмипроменев╕). А ромб в орнамент╕ вважа╓ться символом родючост╕. Триверт, тризуб… Ц╕ знаки в давн╕ часи мали м╕стичне та м╕фолог╕чне значення, вважалися символами руху Сонця, плодючост╕, в╕чного продовження життя.

У деяких вар╕антах тризуб в╕домий ╕ як «древо життя» — батько, мати, дитина. Цей символ був надзвичайно популярний у мистецтв╕ Ки╖всько╖ Рус╕. Чи не тому княз╕ Рюрикович╕ взяли його сво╖м гербом?.. Вершиною експозиц╕╖ ╓ спец╕альний дерев’яний хрест, заповнений трьома сотнями писанок.
За словами ╤. К. Топала, под╕бний витв╕р в╕н випадково побачив у румунському консульств╕ в Черн╕вцях. Всередин╕ цей символ християнства м╕стив один ряд писанок, у Старому Вовчинц╕ виготовили втрич╕ ширший. Отже, в╕н пом╕стив три ряди найкращих експонат╕в. В Укра╖н╕, кр╕м Старововчинецького, як уже згадували, ╓ Музей писанки в Коломи╖, а також Державний музей укра╖нського народного декоративного мистецтва, де з╕брано майже 4 тисяч╕ цих дивних витвор╕в. Там прекрасн╕ умови для збер╕гання. Коломи╖ пощастило теж, бо там побував В╕ктор Ющенко, який розпорядився звести окрему споруду для музею.
А ось у Старому Вовчинц╕ колекц╕я писанок збер╕га╓ться завдяки ентуз╕азму самов╕ддано╖ людини, яка жодного заохочення за це не ма╓. Укра╖нська писанка – явище культури, в н╕й сутн╕сть нац╕онального духу. Тому хочеться низько схилити голову перед людьми, як╕ його бережуть ╕ вс╕ляко п╕дносять. Перед ╤ваном Кас╕яновичем Топалом зокрема…
Гортаю зошит, де ╤ван Топало скрупульозно запису╓ все найц╕кавше в житт╕ власного д╕тища. Виявля╓ться, за минулий 2012-й р╕к заф╕ксовано... 8 256 в╕дв╕дувач╕в! Це не так уже й мало, якщо врахувати в╕ддален╕сть музею в╕д Черн╕вц╕в ╕ решти Укра╖ни. В червн╕, до реч╕, було найб╕льше в╕дв╕дувач╕в — 1 240, у лютому найменше — 321. Близько тридцяти екскурс╕й на м╕сяць, тобто практично щодня ╓ орган╕зован╕ в╕дв╕дувач╕. Був при╓мно здивований тим, що в музе╖ знайшлося м╕сце для к╕лькох прим╕рник╕в «Слова Севастополя» ╕ «Кримсько╖ св╕тлиц╕». Очевидно, ╕ тут не об╕йшлося без пана Кузменюка — повпреда Криму на Буковин╕ ╕ Буковини в Криму. Тепер «Св╕тлички» в музе╖ стане ще б╕льше, бо ╕ я зав╕з дек╕лька прим╕рник╕в.
Експозиц╕╖: населення, вишивка, писанки, еколог╕я, пам’ять про репресованих, старовинн╕ скрин╕, вози (заносили в роз╕браному вигляд╕), одяг, старовинний посуд, к╕но-, теле- ╕ рад╕оапаратура середини минулого стол╕ття, до╖льна установка «Даугава» з Латв╕╖, яко╖ вже давно нема в аграрних господарствах област╕…
Запитую про хрест з писанками. Зв╕дки таке ориг╕нальне диво? ╤ван Кас╕янович в╕дпов╕да╓:
— Там 640 писанок! Ми готувалися до м╕жнародно╖ виставки з писанкарства ╕ вир╕шили показати людям щось ориг╕нальне. Показ в╕дбувся в румунському консульств╕ у Черн╕вцях два роки тому. Побачили цей хрест черн╕вчани, льв╕в’яни, ╕ванофранк╕вц╕, а також багато ╕ноземц╕в: н╕мц╕, поляки, чехи, словаки, румуни, болгари, громадяни США, Канади та Аргентини...
КРА╢ЗНАВЦ╤ В╤Д БОГА, А ВЛАДА — НА ЯКУ ЗАСЛУЖИЛИ…

Ф╕ксую-записую бол╕ ╤вана Кас╕яновича. Може, хтось колись посп╕вчува╓ та допоможе?
— Я пост╕йно нагадую ╕ прошу: дайте кошти, щоб зробити огорожу! Бо металева с╕тка, поставлена п’ять десятил╕ть тому, дуже поржав╕ла. Якби була огорожа, я б за сво╖ кошти зробив криницю з журавлем, а також стодолу. ╤ браму на колесах. Та нема, виявля╓ться, кошт╕в на с╕тку… А 350 тисяч на оформлення фой╓ в л╕це╖ знайшлися! А на огорожу треба було набагато менше…
(З розмови з М. Кузменюком в дороз╕). Питав я у нього: як апетит зростав? Там все з др╕бничок почалося...
— Про нього писала Олександра Приходько, голова л╕тературного об’╓днання «Витоки». Вона написала, що в╕н ще хлопчиком збирав р╕зн╕ реч╕, етикетки з с╕рникових коробочок. А тут в╕н був директором л╕цею ╕ вс╕м розпоряджався (М. Кузменюк). Т╕льки другий р╕к, як його направили на пенс╕ю. Тому мав велику територ╕ю, якою розпоряджався ╕ це значно полегшувало створення музею.
— Для м╕сцевих жител╕в часто стар╕ реч╕ не мають велико╖ ц╕нност╕. У м╕стах ╖х просто викидають... А в сел╕ за звичкою складають те, що непотр╕бно, на горище. ╤ тому я люблю бувати на горищах. Ви не уявля╓те, як багато ц╕кавого там можна знайти! А тепер вже за деяк╕ реч╕ люди можуть ╕ грош╕ попросити... Бо життя наше комерц╕ал╕зу╓ться. Проте мен╕, зазвичай, щастить. Пам’ятаю, тут, на Буковин╕, ╖здив до сво╖х друз╕в, а коли вже повертався додому, то перед Сторожинцем пригальмував, бо побачив, що ж╕нка ваг╕тна йде... Я вир╕шив ╖╖ п╕двезти (як з’ясувалося, вона саме йшла в л╕карню). А по дороз╕ розпитую: «Як ви живете?» — «Живу з чолов╕ком, збудували нову хату...» — «А мама де живе?» — «Мама залишилася в стар╕й хат╕...» — Ага! Ось тут у мене вже прокида╓ться профес╕йний ╕нтерес... «Стар╕ реч╕ збереглися?» — «Та дещо збереглося...». Я залишив ╖й св╕й телефон, мовляв, якщо знайдете якусь стару непотр╕бну р╕ч, то зателефонуйте мен╕... Т╕льки-но з плем╕нником ви╖жджа╓мо з Черн╕вц╕в, аж тут вона телефону╓! Ми розверта╓мося ╕ ╖демо до них. З╕брали вони для мене чимало, а я ще й попросив дозволу пол╕зти на горище. Там була шкатулка, зроблена з поштових лист╕вок, кошик старий, ╕ ще багато-багато ц╕нних для мене речей. Я там з╕брав два чи три м╕шки експонат╕в для свого севастопольського музею.
— А який в╕дсоток людей, котрим ц╕кав╕ експонати?
— Ц╕кав╕сть до експонат╕в з’явля╓ться тод╕, коли люди вже щось побачать... Багато людей нав╕ть не здогадуються, що собою явля╓ м╕й музей у Чорнор╕чч╕. Вони не оч╕кують, що там може бути ст╕льки експонат╕в! Ск╕льки р╕зних за сво╖м призначенням речей! Багато людей переживають шок. Бо спочатку думають, що там буде якихось двадцять-тридцять експонат╕в... А пот╕м бачать, що ╖х там сила-силенна! Мен╕ ось зателефонували з Криму, що над╕йшло в╕тання в╕д ж╕нки з Шотланд╕╖, яка ╓ м╕жнародним експертом з музе╖в. Айр╕с Макклауд дуже схвально поставилася до нашого музею! ╥╖ вразила велика к╕льк╕сть експонат╕в ╕ ╖хня автентичн╕сть!
— ╤ван Сн╕гур колись, може, п╕втора десятка рок╕в тому, давав список високому начальству, що в нього ╓, ╕ що в╕н готовий передати для людей. ╤ не в╕дпов╕ли йому й дос╕... Говорили ╕ дуже багато об╕цяли люди, наближен╕ до влади, але в╕з ╕ нин╕ там. Не стане ╤вана Сн╕гура ╕ все розгребуть... А м╕г би бути ун╕кальний, всеукра╖нського масштабу, кра╓знавчий музей у Черн╕вцях! Дякувати Богов╕, я хоч на дочку можу спод╕ватися у випадку чого. Бачу, що вона не байдужа до справи мого життя, ╕ мене це раду╓.

Серг╕й ЛАЩЕНКО
Черн╕вц╕ – Старий Вовчинець – Льв╕в
С╕чень 2013 року

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #20 за 17.05.2013 > Тема "Українці мої..."


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=11756

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков