"Кримська Свiтлиця" > #19 за 10.05.2013 > Тема ""Білі плями" історії"
#19 за 10.05.2013
В╤ДЛУННЯ В╤ЙНИ
М╕ж струнких в╕чнозелених кипарис╕в спрямований у небесну височ╕нь обел╕ск Слави. ╤нод╕ б╕ля нього можна побачити сивочолого ветерана з бойовими орденами й медалями на грудях, молоду вес╕льну пару чи школяр╕в ╕з кв╕тами в руках. Вони приходять сюди, щоб в╕ддати шану героям, низенько вклонитися ╖х безсмертю... А одного разу я побачила тут стареньку-стареньку ж╕нку: борозенками життя було пооране ╖╖ обличчя, ср╕блом припорошене волосся, що виглядало з-п╕д хустки. Вона сид╕ла на ослон╕, який так турботливо спорудила рука нев╕домого майстра. Пильно-пильно подивилася на не╖, ╕ тод╕ бабуся кр╕зь сльози тихо мовила: «Перш╕ тут — то вс╕ мо╖. П’ятеро ╖х було: батько й брати. Ус╕х забрала та проклята в╕йна». Я, щоб не порушувати ╖╖ думок, стояла мовчки, боячись нав╕ть поворухнутися. Лише на мить звела догори оч╕ й прочитала перш╕ пр╕звища, викарбуван╕ на обел╕ску: Безсмертний А. Б. Безсмертний В. А. Безсмертний Д. А. Безсмертний К. А. Безсмертний Л. А. А вона тихенько продовжувала: «Перший солдатський трикутник мама отримала в сорок першому... «Пропав безв╕сти». Це про батька. В╕дтод╕ поселилося в наш╕й хат╕ горе. Щороку мама отримувала похоронки на син╕в. Ск╕льки сл╕з виплакала — н╕хто не зна╓. Я ще маленькою була ╕ н╕як не могла зрозум╕ти, чому вона плаче... Не знаю, як ╖╖ серце витримало. Недарма говорять, що Бог да╓ людин╕ ст╕льки випробувань, ск╕льки вона зможе здолати. Мама так ╕ прожила весь в╕к самотою. Щодня брала до рук пожовкл╕ фронтов╕ листи, перечитувала ╖х ╕… плакала. То був ╓диний зв’язок з родиною... Усе життя вона берегла листи й нав╕ть… т╕... найстрашн╕ш╕... похоронки... Просили до музею в╕ддати — не дала. Як же я без них? — говорила. До останнього ждала батька, адже похоронки на нього не було. В╕рю, що на тому св╕т╕ вони зустр╕лися. Бог повинен в╕ддячити мам╕ за ╖╖ в╕рн╕сть ╕ любов... Ось ╕ я прийшла сюди, мабуть, востанн╓... Пора й мен╕ йти до них... Прийшла попрощатися...». Запанувала тиша. Здавалося, птахи перестали сп╕вати, в н╕м╕й задум╕ стояли дерева, прислухаючись до схвильовано╖ бабусино╖ розпов╕д╕. Притихли нав╕ть труд╕вниц╕-бджоли, як╕ кружляли над кв╕тами, що так червоно рясн╕ли довкола пам’ятника героям. Ж╕нка встала, перехрестилася натрудженими мозолястими руками й почала шепот╕ти молитву. Щоб не заважати, я в╕д╕йшла й задумалася... Мабуть, н╕хто й н╕коли не переможе кра╖ну, де ╓ люди, як╕ збер╕гають пам’ять про тих, хто ц╕ною власного життя в╕дстояв свободу й незалежн╕сть сво╓╖ В╕тчизни. А коли отямилася, то побачила сухеньку згорблену ж╕нку, яка повол╕ в╕ддалялася в╕д священного м╕сця. М╕ж г╕нких в╕чнозелених кипарис╕в височить обел╕ск, на якому золотими л╕терами вписан╕ в ╕стор╕ю Укра╖ни ╕мена геро╖в, тих, хто нав╕ки залишився молодим. ╤ серед них п’ятеро тих перших ╕з славним укра╖нським пр╕звищем Безсмертний. Та невже т╕льки вони? Ус╕, чи╖ ╕мена вир╕зьблен╕ золотом на обел╕сках, яких так багато по вс╕й кра╖н╕, безсмертн╕. На жаль, не часто сьогодн╕ можна побачити тут людей. Х╕ба що в День Перемоги... А я ╕нколи приходжу сюди в над╕╖ знову зустр╕ти ту ж╕нку... Та б╕льше я ╖╖ н╕коли не бачила... Навкруги обел╕ск╕в пломен╕ють маки... А мен╕ зда╓ться, що то кров геро╖в щороку пророста╓ кв╕тами б╕ля ╖хн╕х могил...
Валентина Васил╕вна КАЛ╤НК╤НА, вчителька с. Малий Маяк, м. Алушта
"Кримська Свiтлиця" > #19 за 10.05.2013 > Тема ""Білі плями" історії"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=11728
|