Версiя для друку Обговорити в форумi

Вкотре переконуюся, що праця вчителя — справа свята. І не тільки тому, що кожен день учитель засіває ниву дитячої душі добром, сіє «золоте зерно правди і науки», а ще й тому, що підтримує творчо обдаровану дитину, надихає, окрилює, щоб легко летіла і розквітала дитяча уява, фантазія.
Чи легко розпізнати серед сірості й банальності творчо обдаровану дитину? Не завжди. Ось тут і потрібен такий учитель, який зуміє в скромній, можливо, трішки не впевненій у собі дитині, розпізнати творчу особистість.
Нещодавно до мене звернулась учитель Тетяна Володимирівна Скрипниченко, яка недавно закінчила університет і перший рік працює у нашій школі, з проханням прочитати й оцінити твір учениці 8-А класу Насті Бауліної.
Твір мене здивував і засмутив одночасно, бо я теж раніше викладала літературу в цьому класі, але у скромній, звичайній дівчинці не помічала тоді нічого особливого.
Засмутилася я, бо на думку спало одкровення: а може, ще хтось, талановитий, незвичайний, пройшов повз мою увагу, і я не змогла розгледіти той алмаз, який потрібно огранити, щоб він засіяв кольорами веселки.
Прочитайте цей незвичайний, казковий твір восьмикласниці Насті і завтра уважніше подивіться на своїх учнів: чи не пройшло скромне дівча мимо, а ви втомленим поглядом не розгледіли вогника, який світиться в душі цієї дитини...

Галина КАЧУЛА,
вчитель української мови та літератури вищої категорії
НВК «Школа-гімназія» № 25

Мій друг — дракончик Вогник

«Мій любий друже!
Я вирішив написати тобі лист, який міг би ввести тебе в курс справи. Ти, напевно, вже знаєш, що я живу в чарівному світі, який малюю сам. А якщо точніше, — пишу. Я сам створюю героїв і їхні характери, адже я — Письменник. Моє перо допомагає мені в цій нелегкій справі. Я можу створити все, що захочу! Але іноді мої творіння починають жити своїм життям, ось саме в такі моменти починається найвеселіше. Нещодавно, наприклад, я сидів у вітальні і думав щодо нового сюжету. Моя фантазія малювала мені далекі світи і галактики, хоробрих воїнів і прекрасних принцес. Це була неймовірна і фантастична подорож! Я вже бачив, як злий чарівник викрадає юну принцесу в свій чарівний світ. Я був готовий взяти в руки перо і почати писати цю історію, як трапилося непередбачуване.
У кожного письменника є своя муза, звичайно, ти про це знаєш. У мене теж є муза, але вона весь час спить, а коли не спить — їсть або лиже лапу. Ти зараз неодмінно подумав про кота чи собаку, так? Але хочу тебе розчарувати. Звичайно, мій друже, моя муза теж чотиринога, але це аж ніяк не домашня тваринка. Свою музу, своє натхнення я створював сам — пером. Це маленький ручний дракончик по імені Вогник. Ех, дорогий маленький читачу, знав би ти, який це дракончик! Скільки ми з ним пережили, скільки пер поламали, перш ніж прийти до спільної згоди! А який він друг! Тут навіть слів найвидатніших письменників і найпрекрасніших віршів поетів не вистачить, щоб описати його відданість та доброту. Але, на жаль, я відхилився від теми, власне, самої розповіді.
Днями Вогник застудився і став безладно чхати. До речі, цей лист я переписую вп’яте, тому що Вогник, випадково чхнувши на всі інші листи, спалив їх дотла. Я не тримаю на нього зла. Але про що це я? Ах так, пригадав! Про пригоду, що сталася зі мною. Так от, я сидів у вітальні і думав про сюжет, як раптом почув шум на кухні. Перелякавшись до смерті, я побіг туди. І що ви думаєте — звичайно ж, це був Вогник! Він замість того, щоб допомагати мені думати про нове оповідання, заліз на піч. Тільки нічого поганого не подумай, я чистюля, просто іноді забуваю витерти пил з печі. Вогник заліз на саму верхівку і засунув носа у пічку. І тут як чхне! З переляку він відлетів назад, прямо на стіл, і з подивом глянув на піч. Піднявшись, він вирішив дізнатися, в чому ж справа, але не зміг цього зробити. Вдихнувши курне повітря, Вогник розчхався знову, але на цей раз полум’я потрапило прямо на мисочку з яйцями. Ех, нам з ним три дні довелося харчуватися однією яєчнею. Але ж могло бути й гірше, тому я не засмучуюся.
Ти, напевно, думаєш, що я брешу? Можливо, адже я письменник. Цей дракончик може бути лише плодом моєї уяви. Я не хотів тебе обманювати, я просто хотів викликати твою усмішку і сказати: «Незважаючи на всі свої невдачі, йди по життю з усмішкою. Все пройде: негаразди, злість, роздратування, втома, поганий настрій і журба. Головне — не здавайся і стійко витримуй удари долі. Будь завжди уважним до оточуючих, допомагай друзям і люби батьків, вони завжди вірять у тебе і чекають. Не забувай їх. Стеж за думками і ретельно обирай слова при спілкуванні. Ну і, звичайно, останнє: не готуй занадто багато яєчні!». Це моя невеличка порада тобі на майбутнє. Я сподіваюся, що ти зрозумів усе, що я хотів до тебе донести, а тепер я змушений попрощатися. Ми з Вогником чекатимемо тебе на чаювання, приходь у будь-який час. Ми зігріємо тебе, мій маленький читачу, щиросердним теплом і наллємо чаю, а увечері почитаємо разом «Маленького принца» або «Алісу в країні чудес» і, можливо, напишемо нову цікаву історію.
Твій вірний Письменник...»

Анастасія БАУЛІНА,
учениця 8-А класу
НВК «Школа-гімназія» № 25
м. Сімферополь

УВАГА: Конкурс!

Запрошуємо наших юних читачів взяти участь у новому конкурсі — «МІЙ УЛЮБЛЕНИЙ ВЧИТЕЛЬ»
Напишіть до «Джерельця»: за що ви шануєте своїх учителів-наставників, чи хотіли б бути схожими на них, чи впливає ваше ставлення до вчителя на оцінку з того предмета, який він викладає? Це можуть бути прозові або поетичні твори обсягом до двох друкованих аркушів. Ілюстрації (фото, малюнки) — тільки вітаються! Надсилайте ваші твори звичайною чи електронною поштою на адресу редакції, кращі з них будуть опубліковані, а переможців чекають призи!

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #16 за 19.04.2013 > Тема ""Джерельце""