Версiя для друку Обговорити в форумi

Зустріч для вас

Два прозаїки-романісти Андрій Курков та Юрій Винничук, удостоєні в 2012 році відзнаки «Золотий письменник України», приїхали до Криму в рамках свого туру, який розпочався 8 квітня в Запоріжжі. Наступного дня відбулася їхня зустріч з читачами в Дніпропетровську. До приїзду літераторів у Сімферополь у Кримській республіканській універсальній науковій бібліотеці ім. І. Франка розгорнули книжкову виставку з їхніми творами. А їх в авторському доробку кожного – десятки: поезія, проза, кіносценарії, оповідання для дітей. Щоб не перелічувати всіх їхніх заслуг і книг, голова Кримської республіканської організації Національної спілки письменників України Борис Фінкельштейн надав їм можливість зробити це самим перед кримською аудиторією. І вийшла взаємозацікавлена розмова метрів художнього слова, монологи яких плавно перейшли в діалоги з місцевими прозаїками, поетами, науковцями, викладачами, студентами-лінгвістами та книголюбами. А приводом для зустрічі стала презентація нових романів: «Львівська гастроль Джимі Хендрікса» А. Куркова і «Танго смерті» Ю. Винничука, в яких за сюжетами – одне географічне місце подій: Львів.

ПО НІЧНІЙ БРУКІВЦІ З АРОМАТОМ КАВИ

Про себе Андрій Курков розповідає з відтінком чорного гумору, що є однією з прикметних ознак усіх його книг. Народився в Ленінградській області. З раннього дитинства живе в Києві. Навчався в музичній школі по класу фортепіано і навіть створював власні музичні композиції. Дізнавшись в учнівському віці з ботаніки, що в рослин поряд з українськими є латинські назви, зацікавився ними і цей інтерес переріс згодом у досконале вивчення іноземних мов. Спочатку польської, потім – англійської. Закінчив Київський державний педагогічний інститут іноземних мов і Школу перекладачів японської мови. Нині свої зустрічі з читачами по всьому світу проводить сімома мовами. Працював редактором видавництва «Дніпро», сценаристом на кіностудії ім. О. Довженка, викладав у Белл Колледжі (Кембридж, Англія).
Свої перші художні проби навіть нині не збирається оприлюднювати. Називає їх учнівськими. А ті, що наважився надрукувати, виявилися, на його думку, заскладними для масового читача. Цілий рік він сам продавав їх, стоячи в Києві на Андріївському узвозі між двома торговцями матрьошок. В ситуації був такій жалісливій, що навіть мафія, за його словами, пропонувала тоді йому свій дах для прикриття перед податківцями.
Заговорили про письменника серйозно на книжковому ринку лише після того, як він перейшов на легку жанрову прозу, а його кіносценарій був визнаний кращим в конкурсі у Франції. На зйомку за ним фільму було виділено один мільйон франків.
— Два продюсери з французької сторони говорили мені: додайте три хвилини сексу і одну – насильства, — розповідає А. Курков. – Однак ми відстояли свій варіант. Фільм «Приятель небіжчика» був знятий і демонструється й сьогодні на кіноекранах.
А найбільший успіх випав на його роман «Пікнік на льоду». Виданий у 1997 році, він був проданий в Україні накладом 150 тисяч примірників – більшим, ніж будь-яка інша книга сучасного українського письменника. Після перекладу в Швейцарії, Франції та Англії книга стала бестселером і в Європі. Всього ж Андрій Курков є автором більше двох десятків романів та книг для дітей. За його сценаріями знято 18 художніх і документальних фільмів. Він – один із двох письменників країн пострадянського простору, чиї книжки потрапили в топ-десятку європейських бестселерів. Книги Куркова перекладені 34-ма мовами. Найбільше – німецькою для Австрії, Німеччини та Швейцарії, потім – французькою та англійською. Він визнаний в Європі сучасним російськомовним письменником № 1, а в Швейцарії в нього є навіть свій книжковий агент.
Порівняно з іноземними в Україні, за твердженням письменника, наклади його книг невеликі. Він називає себе українським письменником російського походження. Пише тоді, коли його на це спровоковує реальність. Однак після того, як його книга «Остання любов президента» з прізвищами реальних керівників України та Росії, видана російською мовою в 2004 році, а в перекладі українською – у 2007 р., була вилучена в Києві з продажу в усіх кіосках, а сам він давав пояснення двом генералам держбезпеки, вирішив покінчити з політичними романами і почати писати просто про кохання. Поступово так і вийшло.
Одного разу за чашкою кави у Львові міський голова Андрій Садовий запитав письменника:
— А не хочете ви, щоб дія вашого наступного роману відбувалася в нашому місті?
Після тієї пропозиції-запрошення А. Курков два роки приїжджав у Львів, жив по місяцю в готелях, збираючи фактаж, перекази та легенди і вивчаючи історію одного з найкрасивіших міст Європи. Йому допомагали, впустивши в своє життя та біографії, письменник Юрій Винничук, освітлювач сцени театру опери та балету Алік Олісевич, актриса Оксана Прохорець. Вони погодилися стати героями книги. Ю. Винничук лише попросив автора не змінювати йому в сюжеті сексуальну орієнтацію на нетрадиційну.
І дійсність у новому романі Андрія Куркова «Львівська гастроль Джимі Хендрікса» тісно переплітається з вимислом, де немає межі між реальністю і сюрреалізмом. Над сухопутним Львовом літають чайки і в ньому іноді пахне морем. Колишні хіпі в компанії з екс-капітаном КДБ збираються на Личаківському кладовищі біля могили американського рок-співака і гітариста Джимі Хендрікса. А по старовинних вулицях міста носиться ночами старенький «Опель» з людьми, які жадають позбутися каміння в нирках і вилікуватися.
Життя його дійових осіб у Львові, місті тонкої звукової культури, іноді дає тріщину і «зависає», як у старенькому комп’ютері. Автор проходить з ними через інтенсивні застілля з коньяком, вином і горілкою, шукає аномальні зони з приладом для вимірювання вібрацій, захоплюється розведенням голубів і рибок в акваріумі, а кактуси вирощує для того, щоб вони перехоплювали і втягували в себе всю шкідливу комп’ютерну радіацію. На прикладі Тараса, що після другого курсу медінституту став нічним перевізником пасажирів, Дарки з нічного пункту обміну валюти, Аудрюса, Єжи та інших персонажів А. Курков показує маленькі цінності і цінні дрібниці звичайного людського життя, головне в якому – любов.
— А матеріал для сюжетних історій кохання де краще брати – у нас чи за кордоном? – запитали письменника студентки, маючи на увазі його власний шлюб з Елізабет Шарп, консультантом Британської ради в Україні. Вона і троє їхніх дітей живуть у Лондоні.
— Із свого серця. Навіть на романтичні теми, дія яких відбувається в інших країнах.
— У неділю ви пишете?
— Ні. Неділя для мене – сімейний день.
— Це і є ваш відпочинок від роботи над книгами?
— Я шість-сім місяців у рік проводжу поза домом, подорожую по світу. Це для мене одночасно і робота, і відпочинок.
— Що цінуєте найбільше в житті?
— Поважаю будь-яку іншу думку, якщо вона не супроводжується хамством.

НА БАЛАНСІ ДІЙСНОСТІ ТА ФАНТАЗІЇ

Юрій Винничук, який під власним прізвищем фігурує на сторінках роману А. Куркова, в боргу перед колегою пера не залишився. В його новому романі «Танго смерті», що вийшов друком у тому ж харківському «Видавництві Фоліо» з аналогічним дизайном обкладинки і форматом сторінок, що й «Львівська гастроль Джимі Хендрікса», Курков власною персоною з’являється на борту літака, в якому один із героїв – науковець Ярош летить у Стамбул. Після Туреччини вони зустрічаються у Львові, де й відбуваються всі події захоплюючого сюжету, в якому є і пошуки давнього манускрипта, і таємниця мелодії «Танго смерті», яку виконували в’язні Янівського концтабору.
Події розгортаються у двох сюжетних зрізах. У довоєнному Львові та під час Другої світової війни четверо друзів – українець, поляк, німець і єврей, батьки яких були бійцями армії УНР і загинули у 1921 році під Базаром, переживають різноманітні пригоди, закохуються, воюють, однак при будь-яких катаклізмах не зраджують своєї дружби. Паралельно в наші дні відбуваються інші події, в тканину яких автор вплітає трагізм і гумор, любовну та детективну інтригу, цілі сторінки енциклопедичних знань і переказів, зберігаючи говірку жителів довоєнного і сучасного Львова. В кінці книги обидві сюжетні лінії сходяться в несподіваному фіналі.
— Звідки ви берете сюжети для своїх книг? – запитали автора із залу.
— Половина моїх романів спровоковані реаліями життя, — відповів він. – А п’ять із них – це історія моєї родини, починаючи з дідів.
Юрій Винничук народився в місті Станіслав. Освіту здобув на філологічному факультеті Прикарпатського університету ім. В. Стефаника (раніше Івано-Франківський педагогічний інститут). У 1974 році переїхав у Львів, де почав писати літературні статті, пісенні тексти і поезії, сценарії для естрадного театру «Не журись!». Створив власний естрадний театр з музикантом Віктором Морозовим, з яким за рік об’їздив увесь світ. Працював у редакціях кількох газет, у тому числі «Post-Поступ», яку очолював з 2006 року як головний редактор.
Майже все, створене ним до 2000 року, лежало в шухляді письмового стола. Друком вийшли лише в 1990 році дві збірки: поезій – «Відображення» та прози – «Спалах». Він займався укладанням антологій української фантастики та літературної казки ХІХ століття, перекладами художніх творів з іноземних мов, був відомий літературною містифікацією під ім’ям уявного середньовічного ірландського поета Ріангара, а за щотижневу сторінку Юзя Обсерватора в газеті «Post-Поступ» отримав у 1999 році титул «Галицький лицар».
У 2002 році для нього немов розв’язався чарівний мішок з папером. На прилавках книжкових магазинів з’являються одна за одною вісім книг із серії «Юрій Винничук презентує», три – з «Казкової скарбниці». За казками було знято мультфільми «Історія одного Поросятка» та «Як метелик вивчав життя». Шість разів перевидавалася краєзнавча книга «Легенди Львова», два – «Кнайпи Львова». Його твори перекладаються багатьма мовами світу, а за роман «Весняні ігри в осінніх садах» Ю. Винничук стає першим лауреатом премії «Книга року Бі-Бі-Сі». Такою ж премією в грудні 2012 року був відзначений його другий роман «Танго смерті».
Всі твори Ю. Винничука написані на балансі реалій і фантазії. Є і розпачливі тексти про Крим і Донбас. Вони з’явилися в нього після того, як поїздив по цих регіонах з деякими українськими політиками. Усе, що бачив і пережив сам, письменник поєднує з власною фантазією та вимислом.
— І дійсність у художньому творі від цього лише виграє, — говорить.
Відривається від комп’ютера лише для того, щоб приготувати на кухні щось смачненьке. Робить це завжди виключно сам. Дружина і син заходять сюди лише для того, щоб поїсти. В його ж думках і на екрані монітора – сторінки свого наступного роману.
З побажаннями натхнення і любові читачів завершилася ця літературна зустріч, в кінці якої всі присутні могли придбати презентовані книги та отримати від їхніх творців традиційний у таких випадках автограф. Їхні достоїнства уже оцінили рецензенти. Тепер читачам знайомитися з образами реальними і вигаданими, їхніми характерами і вчинками, діалогами та інтригами. А чия думка, поведінка буде важливою для них, кожен, прочитавши, визначить сам.

Валентина НАСТІНА

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #16 за 19.04.2013 > Тема "З потоку життя"