Версiя для друку Обговорити в форумi

Джерела

Випадкове знайомство поклало початок мого спілкування з унікальною людиною з надзвичайно нелегкою долею – музикантом і педагогом, свідком і учасником нелегких випробувань і цікавих культурно-музичних подій, у центрі яких оберталися такі всесвітньо відомі імена, як Сергій Сергійович Прокоф’єв та Генріх Густавович Нейгауз.
Коли одного березневого дня я зі своїм земляком дніпропетровцем Григорієм Тараненком пішов у гості до ялтинського краєзнавця, в минулому лікаря, доктора медицини Володимира Володимировича Навроцького, я побачив у руках мого супутника невеликий букет квітів. На моє запитання той відповів, що саме сьогодні, наприкінці березня, у дружини господаря день народження. Я тоді не міг навіть уявити, яка незвичайна розповідь чекає на мене. Бо коли в розмові з господарями став оповідати про наші Приазовські краї, про видатних земляків — письменників, поетів, вчених, композиторів, зокрема, В. Немировича-Данченка, М. Корфа, М. Каришева, ювілярів 2011 року — українського репресованого письменника Саву Божка та Сергія Прокоф’єва, радості Ірини Вікторівни не було меж! Виявляється, в далекій юності школярка Ірина Шумська брала участь у зустрічі видатного композитора з Москви Сергія Сергійовича Прокоф’єва, який приїхав у гості до свердловських (єкатеринбурзьких) робітників! Тоді Ірина з мамою довго добиралися трамваєм до нового Палацу культури, а згодом на освітленій сцені вона грала перед величезною аудиторією «Мимольотності» геніального Прокоф’єва!
Потім були репресії Ірининого батька, тяжкі роки, коли не стало навіть пристойного житла. Але була Музика… І згодом у місті «не за своєю волею» з’явився Генріх Нейгауз. Він і його друзі, часом не на жарт ризикуючи, зуміли переправити дівчину до Москви, і вона стала талановитою ученицею основоположника радянської музичної школи…
З якою теплотою Ірина Вікторівна згадує своїх перших педагогів у Новосибірську! На жаль, у Москві зустрічала С. С. Прокоф’єва дуже рідко – тільки на офіційних концертах, а от Генріх Густавович… Той навіть приїздив у гості до них у Лівадію (серпень 1964 р.), а перед цим були разом у Коктебелі… Давно то було. Але добра пам’ять не знає меж. І як прекрасне підтвердження цьому — на стіні портрет великого учителя з дарчим написом: «Моїй улюбленій, здібній учениці! Г. Нейгауз».
Вже згодом, у свої наступні відвідини Ялти і Алушти, я детально розповів Навроцьким, як пройшло відзначення 120-ліття Сергія Сергійовича Прокоф’єва на його малій батьківщині, у селі Красному (Сонцівці) Красноармійського району на Донеччині. Довелось шукати спонсора, щоб нашій невеличкій Межівській делегації вибратися до сусіднього району (за відсутності нормального транспортного сполучення, оперативної інформації і т. ін.).
…Якщо коротко, то це було грандіозне свято, якого ще не знали наші козацькі степи. Оновлений величний музей у приміщенні колишньої школи, де свого часу працювала мама Сергія Прокоф’єва, реставрована церква і могили рідних композитора, картинна галерея під відкритим небом, сучасна пересувна ажурна сцена… Були губернатор Анатолій Близнюк, дружина Президента України Людмила Янукович, прибули онуки композитора Корделія і Беатріс з Англії, були мої друзі з сусіднього Добропільського району… А головне — під вечірнім, догораючим загравами травневим небом залунала могутня і вічна музика композитора-земляка. Лунали арії у виконанні київських, московських і санкт-петербурзьких уславлених співаків, виступали хор і артисти Донецької філармонії….
«…Заховані в ноти
 думки і страждання,
Не кожному ці зрозумілі
 зізнання,
Пробуджений степ
 хоче теж їх почути,
Згадати, послухать
 і серцем відчути.
«Зрадіти поверненню
 «блудного» сина».
Давно те було,
 та чекав степ і вірив
В той світ дивовижний
 просторів безкраїх,
У звуках і сяйві
 зірок недосяжних!
То розум людський!
І то генія серце!
То шлях сповідальний
 в сільце безіменне».
Напередодні ювілею подвижниці вітчизняної музичної культури І. В. Навроцької, котра виховала не одне покоління музикантів та композиторів, які розлетілись далеко за межі Криму, а то й України (її діти теж продовжують музичну традицію далеко від дому), хотілося б, аби всі ми згадали етапи такого унікального життя її великих учителів С. С. Прокоф’єва та Г. Г. Нейгауза, побажали Ірині Вікторівні міцного здоров’я, радості за успіхи її численних учнів, приємних весняних миттєвостей чарівної Ялти.

Петро БАБЕЦЬ,
історик, краєзнавець
смт. Межова
на Дніпропетровщині

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #13 за 29.03.2013 > Тема "Душі криниця"