Версiя для друку Обговорити в форумi

Генії не мають дати смерті. Їхня духовна спадщина живе у віках, примножується в нових поколіннях. Яскравим підтвердженням цього є посмертне життя Т. Г. Шевченка, творчість якого стала найважливішим складником духовності українського народу.
Де б не перебував великий поет: у розкішному Санкт-Петербурзі, далекому Казахстані, він ніколи не забував про свій край, свою милу убогу Україну. Кожне слово великого митця — про Україну, її долю.
Ми в нашій школі проводимо велику підготовчу роботу до 200-річчя Т. Г. Шевченка, зокрема, оформляємо виставку в фойє і куточок в етнографічному музеї, присвячені життю і творчості Кобзаря. Вже зібрали багато малюнків, експонатів, оформлених авторських і власних віршів на Шевченківську тематику. Учні 11 класу виготовили карту-путівник під назвою «Ім’я Т. Г. Шевченка на карті Криму». Учні 3-Б класу вже змайстрували і принесли до музею великий макет Шевченкової хати. Учень 11 класу вечірньої школи Сейран Куртасанов також змайстрував макет хатини Тараса. Цікаво, що тут екскурсанти зможуть побачити через віконця та двері (вони вільно відчиняються) внутрішнє убранство оселі Кобзаря.
Екскурсоводи музею, учні 7 класу, готують екскурсійні тексти, які ознайомлять всі класи з життєвим і творчим шляхом Тараса Григоровича. П’ятикласники готують святковий монтаж на лінійку до Шевченківських днів, а четвертокласники — колаж, присвячений темі «Шевченко у фольклорі». Кожен клас готує своїх представників на конкурс віршів «Вічне слово Кобзаря». Учні та вчителі стараються. Сподіваємося, що ми гідно зустрінемо ювілей великого Кобзаря.
Великі поети — вічні супутники свого народу, бо відображають у своїх творах його думки і сподівання, його сьогодення і минуле. Таким вірним супутником на дорогах століть став для українців Т. Г. Шевченко. Для багатьох поколінь ім’я великого Кобзаря є символом українського народу, його нескореності і волелюбності.

Ніна ОСТРЕЙКО,
вчитель української мови та літератури Сонячнодолинської ЗШ
м. Судак, АР Крим

ШЕВЧЕНКОВА ВЕРБА

Фортеця Орськ, поет-солдат
Там службу відбував.
Життя казахів він вивчав,
Дітей їх малював.
Вербову гілочку знайшов
(природу ж бо любив!),
Серед пустелі у пісок
Її він посадив.
Вербичку ніжно доглядав,
Згадав своє село.
Водою вранці поливав,
Щоб дерево росло.
Верба Шевченкова росте,
До неї ходять люди,
Поета слово золоте
В них добру згадку будить.

Анжела УМАРОВА,
випускниця Сонячнодолинської школи, учасниця творчого дитячого фестивалю «Рекітське сузір’я»

ТАРАСОВІ ШЕВЧЕНКУ
Я з дитинства його читаю,
Вірші та поеми знаю.
Більш такого поета немає,
Якого весь світ поважає!

Ленуза НУСРЕТОВА,
учениця Сонячнодолинської школи

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #13 за 29.03.2013 > Тема ""Джерельце""