Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2877)
З потоку життя (6045)
Душі криниця (3351)
Українці мої... (1439)
Резонанс (1456)
Урок української (986)
"Білі плями" історії (1643)
Крим - наш дім (531)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
КОЛИ НАСТА╢ «БАБИНЕ Л╤ТО»
Наш╕ традиц╕╖


БОРГ
Юл╕я ╤люха — укра╖нська письменниця, поетка, журнал╕стка, колумн╕стка.


СУМНО ВС╤М НА ГОЛОВОС╤КИ
Днем смутку, печал╕ ╕ строгого посту вважа╓ться церковне свято Ус╕кновення Голови ╤вана...


ОС╤НЬ У КАМ’ЯНЦ╤ ПОЧИНА╢ТЬСЯ З ПОЕЗ╤╥
Четвертий р╕к посп╕ль л╕тературно-мистецьке свято «Поетична ос╕нь у Кам’янц╕»...


Л╤ТЕРАТУРНА ПРЕМ╤Я ╤МЕН╤ ДАНИЛА КОНОНЕНКА
Дуже рад╕сна зв╕стка долинула з м. Кам'янки, Батьк╕вщини нашого кримського колеги-св╕тличанина...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #13 за 29.03.2013 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#13 за 29.03.2013
КОЛИ В ДУШ╤ ТВО╥Й ВЕСНА

У поета - юв╕лей!
28 березня цього року в╕домому укра╖нському поету, проза╖ку, к╕носценаристу, перекладачев╕, лауреату Нац╕онально╖ прем╕╖ ╕мен╕ Тараса Шевченка та багатьох ╕нших л╕тературних прем╕й Олесю Луп╕ю виповнилося 75 рок╕в в╕д дня народження.
Олесь Луп╕й належить до покол╕ння поет╕в-«ш╕стдесятник╕в», як╕ виступали з╕ сво╖ми творами в часи так звано╖ хрущовсько╖ в╕длиги ╕ вже тод╕ зазнали цькування оф╕ц╕йно╖ критики за без╕дейн╕сть, в╕д╕рван╕сть в╕д життя, замилування природою... Молодого поета п╕дтримав видатний майстер слова Андр╕й Малишко: «Пригляньтеся уважно до його писань, адже в╕н весь повен тонко╖ акварельно╖ прозорост╕ ╕ того хорошого оптим╕зму, що не цура╓ться гострих граней чи болючих ╕мпульс╕в людсько╖ душ╕». Це — про першу, св╕тлу, як весняне кв╕тування, чисту, як незахмарений обр╕й, зб╕рку в╕рш╕в «В╕нки юност╕», що побачила св╕т у ки╖вському видавництв╕ «Молодь» ще 1957 року. А зв╕дтод╕ з-п╕д щедрого пера Олеся Луп╕я вийшло понад п╕всотн╕ книг р╕зних жанр╕в — в╕рш╕в, поем, пов╕стей, роман╕в...
Особливо широкоформатних твор╕в ╕сторично╖ тематики: «Гетьманська булава», «Пад╕ння давньо╖ столиц╕», «Лицар╕ помсти»; сценар╕╖в художн╕х ф╕льм╕в «Багрян╕ береги», «Данило — князь Галицький», «Малуша»... До реч╕, за сценар╕й ф╕льму «Данило — князь Галицький» його було удосто╓но золото╖ в╕дзнаки к╕нофестивалю в Торонто (Канада).
А ось як поц╕нував ╕сторичну прозу Олеся Луп╕я в╕домий критик Олекса Мишанич: «╤сторичн╕ твори Олеся Луп╕я ╓ здобутком укра╖нсько╖ л╕тератури останн╕х рок╕в, новим словом ╕ рубежем у наш╕й белетристиц╕. Письменник дав читачев╕ потр╕бн╕, актуальн╕, високохудожн╕ твори, як╕ по-новому висв╕тлюють далек╕ стор╕нки ╕стор╕╖, в╕дроджують нашу високу духовн╕сть, утверджують державн╕сть, що ма╓ тисячол╕тню традиц╕ю».
Письменник Олесь Луп╕й як ╕ в л╕тератур╕, так ╕ в житт╕ — добропорядна, чесна, щира ╕ принципова людина, справжн╕й громадянин-патр╕от сво╓╖ р╕дно╖ земл╕, сво╓╖ кра╖ни Укра╖ни. Здоровлячи Олеся Васильовича з його високим повнол╕ттям, зичимо йому, пост╕йному авторов╕ нашо╖ «Кримсько╖ св╕тлиц╕» та дитячого «Джерельця» (бо чого т╕льки варта його «╤сторична абетка» для д╕тей, яку к╕лька раз╕в на прохання юних читач╕в ми друкували на стор╕нках «Джерельця»!) доброго здоров’я, довгол╕ття ╕ нових прекрасних в╕рш╕в як для дорослих, так ╕ для д╕тей, в╕ри в те, що справжн╕ лицар╕ на укра╖нськ╕й земл╕ були, ╓, ╕ завжди будуть! З днем народження Вас, дорогий Олесю Васильовичу!
Ваш давн╕й ╕ в╕дданий друг
Данило КОНОНЕНКО та вся «КРИМСЬКА СВ╤ТЛИЦЯ»

Олесь ЛУП╤Й
КОЛИ В ДУШ╤ ТВО╥Й ВЕСНА
З НОВИХ ПОЕЗ╤Й

* * *
Чи зна╓ш ти, що ця земля,
Степи шовков╕, бистр╕ води
╤ вкрит╕ золотом поля
Тоб╕ дарован╕ в╕д роду?
Чи зна╓ш ти — тво╖ батьки
Цю землю збройно захищали,
Щоб в╕льною була в╕ки,
А д╕ти горя не зазнали?
Чи ти сказав сво╖м синам,
Що самост╕йна Укра╖на —
Наш р╕дний д╕м ╕ св╕тлий храм —
╢дина ╖хня Батьк╕вщина?
Скажи. Навчи д╕тей сво╖х,
Щоб знали мову злотодзв╕нну,
Щоб так любили Укра╖ну,
Як Укра╖на любить ╖х.
* * *
Запов╕да╓мо тоб╕,
Кохана Укра╖но,
Оц╕ простори голуб╕,
Як найдорожче в╕но,
Священну землю над Дн╕пром,
Над Бугом ╕ над Доном,
Усе багатство, все добро,
А ще п╕сень м╕льйони,
А ще Тарас╕в «Запов╕т»
╤ мелод╕йну мову,
Аби жила ти, поки св╕т —
В достатку ╕ любов╕.
Щоб колосилися жита
П╕д лаг╕дним пром╕нням.
Запов╕да╓мо життя
Наступним покол╕нням.
* * *
Ти, хто прийшов
 вшанувати геро╖в,
Що полягли у нер╕вн╕м бою,
Теж можеш стати сьогодн╕ геро╓м
╤ захистить Укра╖ну свою.
Глянь, як обс╕ли
 твою Батьк╕вщину
Згра╖ ворож╕, нащадки комун,
Гине у муках твоя Укра╖на,
А захистити нема╓ кому.
Той, хто змагався у лютому герц╕,
Той, хто у битв╕ п╕д Крутами впав,
Мат╕р ╕ батька любив ус╕м серцем,
Д╕вчину милу вс╕м серцем кохав,
Але поставив свою Батьк╕вщину
Вище, подбав про ╖╖ майбуття,
Мужньо змагався
 ╕ мужньо загинув,
Мужньо пожертвував
 власне життя...
Ти, хто прийшов поклонитись
 героям,
Що полягли у нер╕вн╕м бою,
Теж можеш стати сьогодн╕ геро╓м
╤ захистить Укра╖ну свою.
* * *
Мелод╕я горда, мелод╕я в╕льна,
Хвилю╓, п╕дносить ╕ сил дода╓,
╤ кожен, кому дорога Укра╖на,
╤з нею щасливим ╕ дужчим ста╓.
Ця п╕сня нагаду╓ нам про минуле,
Страждання ╕ муки
 у царств╕ п╕тьми,
Щоб ми про неволю
 пов╕к не забули,
Якою ц╕ною зв╕льнилися ми.
Ця п╕сня наказу╓ пильними бути,
Як мат╕р, В╕тчизну свою берегти,
См╕ливо ╕з нею ╕ти у майбутн╓,
Аби запов╕тну мету досягти.
Слова сокровенн╕,
 мелод╕я в╕льна, —
Усе у т╕й п╕сн╕ священне, сво╓,
╤ кожен, кому дорога Укра╖на,
╤з нею щасливим ╕ дужчим ста╓.
* * *
Як промине зима холодна,
Впадуть примари льодян╕,
Пора настане благородна
╤ стане весело мен╕,
Я знову зможу прив╕тати
Тебе з поверненням весни.
Почнуть лелеки прил╕тати,
Громи озвуться здалини.
Тебе я рад╕сно покличу,
╤ нас дороги поведуть,
╤ на усм╕хнен╕м обличч╕
Волошки син╕ зацв╕туть.

НАД ЧОРНИМ МОРЕМ

Чорне море, знову я з тобою,
Т╕шуся — яка чудова мить —
Хвилею бузково-голубою,
Як над нею ча╓чка летить,
То ледь-ледь до гребеня
 торкнеться,
То п╕д хмару зрине, мов стр╕ла.
Як в мо╓му серц╕ в╕дгукнеться
П╕сня з прибережного села.
Там старий баркас дола╓ прост╕р,
Щоб мети сво╓╖ досягти,
Там дельф╕ни, як жадан╕ гост╕,
Кличуть у незв╕дан╕ св╕ти...
Та╖ну твою не в╕дгадати,
Бо вона у темн╕й глибин╕,
Просто хочу поряд постояти
╤ вивчати обр╕й вдалин╕,
Поки не появляться чертоги
Золотого диво-корабля
╤ збагну нарешт╕, що для нього,
Як для мене, дорога земля.
Як нас манить море нев╕доме,
Далеч в ореол╕ золот╕м,
Але завше хочеться додому,
Де В╕тчизна мила, р╕дний д╕м.

ТАРАС ШЕВЧЕНКО НА ХОРТИЦ╤
На св╕танн╕ в╕н проходив
Понад берегами,
Його Хортиця в╕тала
Св╕жими в╕трами.
Дн╕про хвилями тягнувся,
Аби доторкнутись,
Н╕би знав, — кому в╕домо,
Що тут ма╓ збутись.
Дуби г╕лля нахиляли,
Тихо промовляли,
Що вони козацьку славу
В╕рно збер╕гали,
Що вони достоту знають,
Де схована зброя,
А в╕дкриють та╓мницю
При веч╕рн╕х зорях,
Коли люди зрозум╕ють,
Що пора настала.
Йшов Тарас, його в осонн╕
Хортиця в╕тала.
* * *
Люб╕мо, люб╕мо свою р╕дну мову,
Свою материнську,
 свою колискову.
Для нас р╕дна мова —
 то мила розмова,
Стр╕мка ╕ барвиста,
 як хвиля дн╕прова,
То — щира повага ╕ порозум╕ння,
Любов незрадлива,
 розк╕шне цв╕т╕ння.
Для нас р╕дна мова —
 то мати ласкава,
Для нас р╕дна мова —
 то власна держава.
Вона сво╖м голосом нас об’╓дна╓,
Про вс╕х, як д╕тей сво╖х,
 завше подба╓,
Вона допоможе триматись у гурт╕,
Вона захистить нас
 в╕д хижих манкурт╕в.
Без р╕дно╖ мови народу не буде,
Без р╕дно╖ мови —
 вс╕ люди — заблуди.
Для нас р╕дна мова —
 година святкова,
Для нас р╕дна мова —
то п╕сня чудова.
Люб╕мо, люб╕мо свою р╕дну мову —
Свою Берегиню ╕ Першооснову!
* * *
Озвались перш╕ солов’╖, —
I ожили д╕брови,
Стар╕ сади, стар╕ га╖
Старого Придн╕пров’я.
Луна╓ п╕сня ╕здаля,
Помолод╕ло м╕сто,
Помолод╕ла вся земля
П╕д н╕жним Благов╕стом.
Багато руху ╕ розмов,
╤ сонця забагато,
Ус╕ в╕таються, немов
Прийшло велике свято.
* * *
Барвистим рястом озеленена
Сонлива ки╖вська гора,
Та ще тор╕шн╕м листям встелена
Крута стежина до Дн╕пра.
Ще недов╕рлив╕ акац╕╖
Чекають справжнього тепла
╤ творять елегантн╕ грац╕╖
У сяйв╕ голубого тла.
Дн╕про це диво в╕ддзеркалю╓
╤ множить н╕жн╕ кольори.
Так Бог красу удосконалю╓,
╤ ти свою красу твори.
* * *
Коли в душ╕ тво╖й весна
╤ в груди б’╓ травневий в╕тер,
╤ загадкова далина
С╕я╓, мов прадавн╕ м╕ти,
Тод╕ собою знов ста╓ш,
Яким завжди ти ма╓ш бути,
╤ солоди пов╕тря п’╓ш,
╤ хочеш в╕рити в майбутн╓.
Майбутн╓ кличе тебе знов
Туди, де рад╕сть ╕ тривоги,
╤ ще неп╕знана любов,
╤ ще несходжен╕ дороги.
* * *
Як╕ п╕сн╕ сп╕вали ми,
Як╕ п’янк╕ п╕сн╕
Про молод╕сть замр╕яну
╤ ноч╕ веснян╕.
Як буйний в╕тер напинав
Топол╕ тятиву
╤ б╕лим цв╕том накривав
Затоптану траву.
Цв╕ли сади, цв╕ли поля
╤ вран╕шня роса,
Цв╕ла пробуджена земля
Й висок╕ небеса.
Давно не чути тих п╕сень, —
Вони у далин╕.
Минула н╕ч. Почався день.
Мовчать, мовчать п╕сн╕.
* * *
Не падай духом, не журися,
Поглянь, он сонечко з╕йшло,
Дару╓ св╕тло ╕ тепло,
То ти до нього усм╕хнися.
Рад╕й пром╕нню золотому,
Воно дароване й тоб╕.
В╕дкрийся небу голубому,
Не п╕ддавайся ти журб╕.
Не падай духом, на св╕танн╕
Поглянь на обр╕й вдалин╕,
╤ пром╕нь в б╕лому туман╕
Розв╕╓ роздуми сумн╕.
* * *
Ти все збагнув лише тепер,
Коли з’явилися сивини:
Народження, життя ╕ смерть
Найголовн╕ш╕ для людини.
А ще буття ╕ небуття,
╤ перевали, ╕ провали...
Тож проживи сво╓ життя
Так, щоб тебе запам’ятали.
Знев╕ру й розпач в╕джени,
Тримайся високо над виром
╤ так живи, ╕ так живи,
Щоб кожен день з добром ╕ миром.
А негаразди вс╕ терпи
╤ час знаходь, щоб помолитись,
╤ так оте життя люби,
Щоб п╕сля смерт╕ народитись.
* * *
Я мр╕ю про завтрашн╓, отже, ╕сную,
Бо св╕т цей ╕сну╓ у думах мо╖х.
Навколо природа буя╓, весну╓,
Сурмить соловей,
 що зиму перем╕г.
Пахуч╕ в╕три у м╕жг╕р’╖ нуртують,
На схил╕ стр╕ля╓ бруньками верба,
Над плесом
 ср╕бляст╕ рибини стартують.
Повсюди змагання
 ╕ скр╕зь боротьба
За перш╕сть, красу,
 ╕деал, досконал╕сть,
╤ там переможець
 завжди в╕дчайдух,
Змагаються зв╕р╕,
 змага╓ться прал╕с,
В ╓дин╕м порив╕ ╕ ритм╕ цей рух.
Й людина свою перемогу святку╓,
Святку╓ звитягу свою родов╕д...
Допоки я мр╕ю, допоки ╕сную
╤ доти для мене ╕сну╓ цей св╕т.
м. Ки╖в

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #13 за 29.03.2013 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=11588

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков