Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2877)
З потоку життя (6045)
Душі криниця (3351)
Українці мої... (1439)
Резонанс (1456)
Урок української (986)
"Білі плями" історії (1643)
Крим - наш дім (531)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
МОЛИТВА ЗА УЧИТЕЛЯ
Цей зах╕д-рекв╕╓м вилився у сп╕льну молитву присутн╕х за Мирославу Козак - маму, бабусю, друга,...


Тамара БОЙКО: «Я НАРОДИЛАСЬ В УКРА╥Н╤!..»
Сумна зв╕стка долинула з Мел╕тополя – п╕шла з життя Тамара Володимир╕вна БОЙКО, колишня...


СТАН ЗДОРОВ'Я СЕНЦОВА ПОГ╤РШИВСЯ…
Про це пов╕домив Громадському адвокат Дмитро Д╕нзе п╕сля в╕дв╕дин Сенцова.


МАТИ КОЛЬЧЕНКА: В╤Н ВИГЛЯДА╢ НЕДОБРЕ
В╕н дуже худий, бл╕дий. Мене це хвилю╓. Намагалася його якось п╕дгодувати за ц╕ три дн╕. Буду...


ПОПРОЩАЛИСЯ З ЛЕВКОМ ЛУК’ЯНЕНКОМ…
Левкo Лук’яненко був сп╕взасновником Укра╖нсько╖ гельс╕нсько╖ групи ╕ автором Акта...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #12 за 22.03.2013 > Тема "Українці мої..."
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#12 за 22.03.2013
ХОЧЕТЬСЯ ЖИТИ ╤ В╤ЧНО ЛЮБИТИ!

Пережите...

Про цю ж╕нку ми вже неодноразово писали на шпальтах нашо╖ газети як про майстриню-вишивальницю, ученицю Героя Укра╖ни В╕ри Ро╖к, друкували ╖╖ в╕рш╕, сповнен╕ любов╕ до р╕дно╖ укра╖нсько╖ земл╕. На цей раз розпов╕мо про книгу спогад╕в «Джерельна вода», яка нещодавно побачила св╕т завдяки видавництву Всеукра╖нського ╕нформац╕йно-культурного центру. Ця людина – це ╢вдок╕я ╤ван╕вна Шеко, велика шанувальниця нашо╖ газети з самого початку ╖╖ створення.
«Я – п╕щинка в ╕стор╕╖ мого народу. Але коли п╕ску багато ╕ його зцементувати, то в╕н стане м╕цною основою будь-яко╖ споруди. Так ╕ народ, якщо його об’╓днати навколо доленосних ц╕лей, то в╕н – непереможний!!! ╤стор╕я нашо╖ родини в XIX-XXI стол╕ттях, як ╕ крапля води, в╕ддзеркалю╓ ╕стор╕ю укра╖нського народу», — такими словами розпочина╓ розпов╕дь про сво╓ життя авторка. Життя – нелегке, бо довелося багато що пережити, побачити на власн╕ оч╕ вс╕ жах╕ття в╕йни, але водночас дуже ц╕каве, насичене ╕ рад╕сними моментами, коли геро╖ня опинялася у вир╕ незвичайних под╕й, адже св╕й житт╓вий шлях присвятила культур╕, робот╕ з молоддю.
Народилася пан╕ ╢вдок╕я 14 березня 1930 року у сел╕ Маневич╕, що на Волин╕. З великою любов’ю розпов╕да╓ вона про р╕дне Пол╕сся, згадуючи, коли саме ╕ завдяки кому було створене ╖╖ р╕дне село, як╕ под╕╖ в╕дбувалися в р╕дному кра╖, починаючи з XVI ╕ до XX стол╕ття. Однак на першому план╕ спогад╕в все ж таки виступа╓ ╖╖ велика родина, члени яко╖ брали найактивн╕шу участь у дол╕ сво╓╖ мало╖ батьк╕вщини.
«…Багато раз╕в наш край переходив в╕д одного завойовника до ╕ншого. А люди жили б╕дно, були безправн╕, закр╕пачен╕. Так, у середин╕ Х╤Х стол╕ття землями довкола Маневич╕в ╕ ближн╕х с╕л – Городка, Карасина, Лишн╕вки – волод╕в пом╕щик Закашевський. Лютий визискувач не ховав зневаги до простих людей, непосильними поборами доводив ╖х до кип╕ння ╕ в╕дчаю. Б╕дар╕ в╕дпов╕дали йому не менш лютою ненавистю. Серед них вид╕лявся хистом ватажка-бунтаря Кирило Калько. Це м╕й прапрад╕д по мамин╕й л╕н╕╖. Як одного з натхненник╕в селянських заворушень його заарештували царськ╕ карател╕ ╕ в╕дправили до Луцько╖ в’язниц╕. Там в╕н ╕ згинув невдовз╕ в╕д побо╖в, лишивши в сел╕ сиротою 16-р╕чну доньку Теклю. Хату ╖хню спалили. Теклю, мов р╕дну, взяв до себе 60-р╕чний Кузьма Шишолик, власних д╕тей вони з дружиною не мали. Незабаром вродлива Текля вийшла зам╕ж за 20-р╕чного Данила Борисюка. Мабуть, в╕н був родом ╕з села Городок, тому що т╕льки в цьому сел╕ були так╕ пр╕звища, ╕ ще в╕дтод╕ наш р╕д стали називати городчуками. Згодом у с╕м’╖ Борисюк╕в народився перв╕сток. Нарекли сина Овс╕╓м. Це — м╕й д╕д. Працював в╕н усе життя на л╕сорозробках аж до 1912 року, коли траг╕чно загинув п╕д час трелювання деревини. Його м╕сце на л╕сорозробках зайняв середн╕й син Олександр. Старший син Мирон служив на той час у в╕йську, менш╕ 12-р╕чний Серг╕й та 9-р╕чна Ярина допомагали матер╕ в домашн╕х справах. У 1900 роц╕ через земл╕ нашого села побудували зал╕зницю. Тут же виникло селище ╕ було побудовано станц╕ю, як╕ в╕д назви нашого села отримали найменування Маневич╕ (нин╕ райцентр). Станц╕я ╕ дос╕ працю╓ ╕ прикраша╓ селище м╕ського типу. Невдовз╕ п╕сля смерт╕ мого д╕да почалася Перша св╕това в╕йна. В 1915 роц╕, коли фронт д╕стався Маневич╕в, населення села було евакуйовано до Харк╕всько╖ губерн╕╖, села Бондар╕вка Староб╕льського пов╕ту. Туди ви╖хала Варвара Борисюк (моя бабуся) з сином Серг╕╓м ╕ дочкою Яриною (моя мати). Олександра моб╕л╕зували до в╕йська. П╕д час в╕йни на фронт╕ загинув Мирон, а Олександр потрапив у частини червоних б╕йц╕в. В╕йськов╕ невдач╕ рос╕йських в╕йськ на вс╕х фронтах, загальне незадоволення царизмом створило революц╕йну ситуац╕ю в Рос╕╖. У березн╕ 1917 року цар зр╕кся престолу. В листопад╕ 1917 року грянула Жовтнева революц╕я, до влади прийшли б╕льшовики…»
«…Моя бабуся Марта (батькова мати) мала 13-ох д╕тей. Правда, не судилося вс╕м вижити. П╕сля Першо╖ св╕тово╖ в╕йни залишилося лише четверо: дочки ╢лизавета ╕ Марина, м╕й батько ╤ван та найменший Григор╕й. П╕д час в╕йни старша ╢лизавета вже була зам╕жня за Максимом Потоцьким, вони мали сина ╤вана (╖╖ внуки Стефан ╕ Влад╕м╕р та правнуки Кася, Яцек ╕ Марек живуть в Польщ╕ у Вроцлав╕). Чолов╕к ╖╖ у в╕йну служив у рос╕йськ╕й арм╕╖. Менша Марина вийшла зам╕ж за Левка Приходька. Та дочкам не довелося довго жити. Першою померла старша, а в 30-х роках померла ╕ менша, залишивши нап╕всиротами ш╕стьох д╕тей: син╕в – ╤вана, Наума, Лазаря, Клима та дочок – Катю ╕ Лук╕ю. П╕зн╕ше за вс╕х одружився менший Григор╕й, в╕н узяв соб╕ ж╕нкою найкрасив╕шу д╕вчину села Марину. Дядько Григор╕й загинув у 1941 роц╕ на фронт╕. У нього залишилася дочка Тетяна, котра тепер живе на м╕сц╕, де колись жили ╕ ми.
 У наш╕й с╕м’╖ першою народилась у 1926 роц╕ сестра Ганна, яка невдовз╕ померла. А через чотири роки, в 1930-му, на св╕т з’явилась я – ╢вдок╕я. А сл╕дом за мною, в 1932 роц╕, народилась Н╕на, яка теж померла маленькою. 13 кв╕тня 1936 року Бог дав мен╕ ще одну сестричку Олену. Ц╕кава вийшла ╕стор╕я з ╖╖ ╕менем. Спочатку, приблизно п╕вроку, ми ╖╖ називали Мар╕йкою. Та коли хрещен╕ батьки ╖╖ похрестили в церкв╕, то сказали, що назвали ╖╖ Оляною. П╕сля того ми стали звати ╖╖ Оля. Пот╕м з мого легкого слова ми назвали ╖╖ Уля – Уляна, так ╕ записали. ╤ лише в 1996 роц╕ вона в╕дшукала церковн╕ документи, де виявилось, що в не╖ ╕м’я Хелена, по-нашому Олена. 29 липня 1946 року – день народження нашого брата Володимира, який нам р╕дний т╕льки по матер╕, оск╕льки народився в╕д в╕тчима Миткалика Сильвестра Васильовича. Але брат нам був, мабуть, найр╕дн╕шим, бо найменший, до того ж хвор╕в у дитинств╕ ╕ рано залишився без батьк╕в…»
В юн╕ роки ╢вдок╕╖ та ╖╖ с╕м’╖ довелося пережити вс╕ лиха в╕йни. Про ц╕ под╕╖ розпов╕да╓ться у розд╕л╕ «Велика В╕тчизняна в╕йна». Батька, ╤вана Денисовича См╕йчика, на той час голову Маневицько╖ с╕льради, якого було залишено у сел╕ для орган╕зац╕╖ партизанських загон╕в, фашисти розстр╕ляли ще 1941 року. А саму Дусю, ╖╖ мати, ╤рину Овс╕╖вну, та маленьку сестричку Оленку н╕мц╕ приходили розстр╕лювати дв╕ч╕, але, на щастя, родина встигла сховатися. П╕сля того, як спалили ╖хню хату вони тривалий час переховувалися в л╕с╕ у партизан╕в. ╤ 13-р╕чна ╢вдок╕я разом з╕ сво╖м двоюр╕дним братом Володимиром Борисюком намагалася допомогти сво╖м односельцям-партизанам у боротьб╕ проти загарбник╕в: вони були зв’язковими – допов╕дали про те, що робиться у сел╕.
У розд╕л╕ «Буремна пово╓нна юн╕сть» пан╕ ╢вдок╕я згаду╓ про те, як одразу п╕сля зак╕нчення в╕йни разом з молоддю активно включилася до ремонтування дор╕г, хат, наведення ладу у р╕дному та навколишн╕х селах.
П╕сля зак╕нчення 1959 року ╤вано-Франк╕вського державного педагог╕чного ун╕верситету, ╢вдок╕я ╤ван╕вна всю свою трудову д╕яльн╕сть присвятила культур╕: працювала спочатку в ╤вано-Франк╕вську, а пот╕м у Криму. Про вс╕ перипет╕╖ свого трудового шляху авторка докладно розпов╕да╓ у розд╕лах: «Галицьк╕ перетинки» та «Кримськ╕ перепади».
У книз╕ також подан╕ в╕рш╕, написан╕ про найр╕дн╕ше, – про край, зв╕дки родом наша геро╖ня, ╕ т╕ мальовнич╕ м╕сця, яким вона в╕ддала частину свого життя.
Знаково, що книга з такою чистою, прозорою назвою «Джерельна вода» вийшла саме на початку весни та ще й до дня народження пан╕ ╢вдок╕╖, з чим ми щиро ╖╖ в╕та╓мо ╕ бажа╓мо здоров’я, довгол╕ття ╕ нових звершень!

╤рина МИТКАЛИК


АНОНС! 25 березня о 14 годин╕ у б╕бл╕отец╕ 8-го Гарн╕зонного будинку оф╕цер╕в (вул. Пушк╕на, 8) в╕дбудеться презентац╕я книги мемуар╕в ╢вдок╕╖ Шеко «Джерельна вода», яка вийшла друком у видавництв╕ «Всеукра╖нський ╕нформац╕йно-культурний центр».
 Це л╕тературно-художн╓ видання спогад╕в автора про життя сво╓╖ родини в ХIХ-ХХI стол╕ттях, що, як крапля води, в╕ддзеркалю╓ ╕стор╕ю укра╖нського народу. Книга склада╓ться з п’яти розд╕л╕в, кожен з яких висв╕тлю╓ непростий, але такий ц╕кавий ╕ насичений житт╓вий шлях, ╕ в╕рш╕в, сповнених любов’ю до ближнього, укра╖нського народу, Батьк╕вщини.
Життя протягом в╕с╕мдесяти трьох рок╕в – ╕ великий, ╕ малий пром╕жок часу, за який було нас╕яно багато кв╕т╕в неймов╕рно╖ краси. ╢вдок╕я Шеко ще й вишивальниця, г╕дна учениця Героя Укра╖ни, заслуженого майстра народно╖ творчост╕ Укра╖ни В╕ри Ро╖к, учасниця багатьох виставок майстр╕в декоративно-прикладного мистецтва у Ки╓в╕, С╕мферопол╕, Канев╕, Ялт╕, Краснодар╕. У ╖╖ доробку понад 30 роб╕т, за як╕ вона неодноразово нагороджувалась дипломами, подяками в╕д М╕н╕стерства культури АРК, С╕мферопольсько╖ м╕ськради, Гарн╕зонного будинку оф╕цер╕в. Вона — енерг╕йна, сповнена любов╕ ╕ краси ж╕нка:
...Св╕т ста╓ добр╕шим,
Люди — красив╕ш╕.
Хочеться жити
╤ в╕чно любити...
Тож запрошу╓мо вс╕х бажаючих на зустр╕ч з авторкою!

Валентина МЕЛЬНИК
(Прес-служба ДО «В╤КЦ»)

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #12 за 22.03.2013 > Тема "Українці мої..."


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=11562

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков