Версiя для друку Обговорити в форумi

ПРОШУ СЛОВА!

Якщо поставити в один ряд кілька подій, що трапились за короткий проміжок часу в Севастополі і які звичайно є під табу для місцевих ЗМІ, то можна отримати цілісну і сумну картину становища українців і українських організацій в "городе русской славы" на українській території - порушуються елементарні права людей на задоволення їхніх культурних, мовних, релігійних потреб, гальмується, врешті, формування громадянського суспільства в державі.
У переддень річниці незалежності України це особливо турбує.

Севастопольська організація Союзу українок

На початку року голова Асоціації національно-культурних товариств м. Севастополя Валерій Милодан почав публічне протистояння голові Союзу українок п. Богдані Процак, не включивши до ради АНКТС не лише її, а й жодного представника від українських організацій. Згодом їй поставили в провину вживання державної мови (про це "Кримська світлиця" свого часу вже повідомляла).
Коли пізніше українка виступила рідною мовою на жалобних заходах по відзначенню Дня депортації кримських татар, то знову отримала чергове зауваження від держслужбовця Милодана за те, що говорила державною мовою. (Самі кримські татари, до речі, тільки дякували ораторці за щирі слова).
Тим часом Прем'єр-міністр України Віктор Янукович під час перебування в Севастополі відзначив громадську  діяльність Богдани Михайлівни Подякою Кабміну "за сумлінну працю і вагомий внесок у виконання програм соціального захисту материнства, дитинства та сім'ї". Українськомовною Подякою, до слова...

Севастопольське товариство "Просвіта" ім. Т. Шевченка

Після березневого пікету просвітянам, що вимагали від влади приміщення, було обіцяно вирішити всі питання протягом місяця. В липні, після кількох нерегулярних засідань і конфлікту з орендодавцями, які зібралися в односторонньому порядку розірвати угоду, відібрати приміщення і майно, просвітяни вирішили повторити акцію протесту, призначивши її на 28 липня. Попереджена влада досить насторожено сприйняла цей захід, але вчергове дала "гарантійний" папірець з обіцянкою надати приміщення в кінці року - через шість місяців. Звернення до прокурора щодо незаконного захоплення майна та приміщення виявилось безрезультатним. Дякувати Богу, що знайшлися добрі люди, до яких вдалося перевезти коробки з книжками та меблі, але факт залишається фактом: українське товариство фактично півроку не зможе повноцінно функціонувати.

Блокада з боку ЗМІ Севастополя

Розмістити в севастопольських газетах якусь інформацію про події українського життя, культури, історії - справа практично неможлива. Якщо така інформація й подається, то зміст її вихолощується або спотворюється. Наприклад, "Слава Севастополя" відмовилась опублікувати репортаж про відзначення свята Івана Купала.
"Просвіта", на відміну від інших національно-культурних товариств, не має ніякого представництва на державному радіо та телебаченні. З якогось часу припинили надавати можливість виступу про актуальні проблеми відомому севастопольцям популярному публіцисту та полемісту, почесному члену севастопольської "Просвіти" Ігорю Лосіву.

Лекторій Ігоря Лосіва

За ініціативи голови Севастопольського товариства білорусів  ім. Максима Богдановича "Пагоня" Валерія Барташа та товариства "Просвіта" в Діловому і культурному центрі міста з осені минулого року були організовані відкриті лекції доцента Києво-Могилянської академії, кандидата філософських наук Ігоря Лосіва. Лекції викликали великий інтерес: в них наводились цікаві історичні факти. Читались вони російською мовою, аби донести знання і до опонентів, які не володіють державною мовою, і щоб широкий загал севастопольців міг отримати неупереджену інформацію про українську історію та культуру. Ідея проведення лекторію сприяла злагоді в місті. Лектор давав компетентну оцінку часом просто дикунському спотворенню та викривленню історичних подій в місцевих газетах.
Після відмови лектору директора центру підготовки державних службовців Л. Клімової в допомозі науковець кілька разів звертався до п. Солодова, який від імені держави керує національною політикою в місті. В одній з безрезультатних розмов, за словами І. Лосіва, чиновник запитав, чи немає в публічних лекціях елементів насильницької українізації - при тому, що лекції читались російською мовою.
Чергова лекція врешті-решт відбулась в іншому приміщенні. Радісно відзначити, що чималу частину слухачів складала молодь.

Чергові на вигнання - НСОУ "Пласт"

Севастопольська станиця Національної скаутської організація "Пласт" відома не лише своєю активною громадянською позицією, адже їхнє гасло "Бог і Україна", але й тим, що нею опікується вже згаданий Союз українок. Свого часу пластунів, серед яких не тільки українці, а й кримські татари, латвієць, єврей та росіяни, було прийнято до згаданої Асоціації під орудою В. Милодана. В минулому році вони разом з татарською молодіжною організацією "Арслан" отримали грант за канадсько-українським проектом "Пласт" для розвитку громадянського суспільства" за темою "Назви збережемо - як культурну спадщину народів Криму", завдяки чому було відновлено мечеть в с. Озенбаш. В минулому місяці був втретє і на ще вищому рівні проведений традиційний табір, присвячений святу Івана Купала.
Та ось В. Милодан звертається по пошті листом № 43 від 22.07 2003 р. до голови Союзу українок, яка патронує над "Пластом", з тим, щоб позбавити приміщення дітей, які раз на тиждень всього дві години спілкуються в Діловому і культурному центрі. Звертається на бланкові "Севастопольського міського національно-культурного центру" недержавною мовою, але ввічливо. Зміст листа - нехай пластуни пошукають деінде місце для своїх гутірок, бо останнім часом він створив молдавське, естонське, литовське, грузинське, угорське товариства і може лише за рахунок дітей надати цим новоствореним товариствам час для спілкування. Згадує В. Милодан часи, коли Богдана Процак дала прихисток дітям в своєму будиночку, радить пошукати місце для занять будь-де, але не при АНКТС, членами якого при звітах директор завжди рахує пластунів. Закликає п. Процак проявити "по відношенню до національних меншин милосердя". Чи не блюзнірство?
Одним із аргументів вигнання пластунів держслужбовець Милодан називає те, що держадміністрація створила йому центр передусім для забезпечення занять груп національних меншин - вивчення мови, традицій, національних культур. Ще раз перечитую бланк - написано "національно-культурний центр". Слова  "меншин" не бачу.
Відривати дітей, які саме і вивчають культурні і національні традиції українського та представників інших народів, які населяють Крим та Україну, від громадської діяльності севастопольської асоціації, на мій погляд, може лише україноненависник.
Чи для таких утисків представників державотворчої української нації приймалась Конституція України, яка в статті 11, зокрема, проголошує, що "держава сприяє консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури..."?

P. S. Чергове засідання просвітян відбулось у напівпідвальному приміщенні площею приблизно 17 кв. м, яке вони самі відремонтували - вивезли сміття, побілили стелю, наклеїли шпалери. Книги бібліотеки й досі в ящиках, отже, її робота паралізована. Про телефон навіть немає мови...

м. Севастополь

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #33 за 15.08.2003 > Тема "Крим - наш дім"