Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2114)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
УКРА╥НУ МА╢ ЗАХИЩАТИ КОЖЕН, А Н╤ – ТО МОЖНА В╤ДМОВИТИСЯ В╤Д ГРОМАДЯНСТВА
Дмитро Курилович, «Дронго», во╖н-доброволець…


«Я ПРЕДСТАВНИК БОГООБРАНОГО НАРОДУ, ЯКИЙ МА╢ ПОК╤НЧИТИ З НАЙБ╤ЛЬШИМ ЗЛОМ»
Капелан ПЦУ про служ╕ння в окоп╕, РПЦ та м╕с╕ю укра╖нц╕в…


СТЕПАН РУДАНСЬКИЙ: ПРОЧИТАНИЙ, АЛЕ ДО К╤НЦЯ НЕ ОСМИСЛЕНИЙ
Твоя слава у могил╕/А воля в Сиб╕ру/Ось що тоб╕, матусенько/Москал╕ зробили!..


ПОМЕР ДИСИДЕНТ СТЕПАН ХМАРА
«В╕н так любив Укра╖ну ╕ укра╖нц╕в. В╕н рвав свою душу ╕ серце за не╖…»


10 УКРА╥НСЬКИХ С╤ЯЧ╤В
Сво╓ю невтомною працею вони творили маси нових св╕домих укра╖нц╕в…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #9 за 01.03.2013 > Тема "Українці мої..."
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#9 за 01.03.2013
ДУХОВНЕ БУТТЯ, ОСЯЯНЕ З╤РКОЮ Р╤ЗДВА: АРКАС ╤ ШЕВЧЕНКО

Шевченк╕ана

До 200-р╕ччя Кобзаря

М╕сяць березень ознаменований двома пам’ятними датами в укра╖нськ╕й культур╕: смертю автора першо╖ ╕ дос╕ ╓дино╖ опери «Катерина» Миколи Миколайовича Аркаса (7 с╕чня 1853, Микола╖в — 26 березня 1909 року) — укра╖нського культурно-осв╕тнього д╕яча, письменника, композитора, ╕сторика, одного ╕з засновник╕в ╕ незм╕нного голови «Просв╕ти» в Микола╓в╕, та народженням ╕ смертю укра╖нського духовного пророка Тараса Григоровича Шевченка (9 березня 1814 — 10 березня 1861 року). Ця розпов╕дь — про ╖хн╕й духовний зв’язок, об’╓днаний з╕ркою Р╕здва та творч╕стю.
Ми — люди смертн╕, тому для нас дорога не чорна дата, за якою почина╓ться небуття ╕ забуття або безсмертя, а день народження. В Аркаса ╕ Шевченка в╕н осяяний В╕фле╓мською з╕ркою Р╕здва, мес╕анською та╓мнич╕стю. А траг╕чний березневий день, коли перестали битися серця великого поета та видатного композитора, ╕сторика, засновника микола╖всько╖ «Просв╕ти», котрих у вс╕ епохи — одиниц╕, став точкою в╕дл╕ку Шевченкового життя по смерт╕, Аркасового воскрес╕ння п╕сля л╕т ╕ л╕т забуття, тотального замовчування, потойб╕чного ╕снування ╖хньо╖ поетично╖ та ╕сторично╖, й музично╖ прац╕. ╥хня любов до Укра╖ни не сл╕па та фанатична й дог╕длива, а невблаганна й додавала снаги, творчого завзяття та творчого вогню. Ця ╖хня в╕ддан╕сть В╕тчизн╕ — Шевченка ╕ Аркаса — й давала ╖м право не в╕рити в панську любов до простого народу, а додавала снаги для створення таких твор╕в, як╕ були потр╕бн╕ б╕днякам ╕ вони ╖х розум╕ли.
У Шевченка:

Я так ╖╖, я так люблю
Мою Укра╖ну убогу,
Що прокляну святого Бога,
За не╖ душу погублю!
У Аркаса:
Бажалось жити ╕ навчить
╤ ваших д╕ток, ╕ сво╖х
У св╕т╕ жити ╕ любить
Наш тихий край, нашу Вкра╖ну,
За нею душу положить,
За нею згинуть...

М╕ж датою св╕тлою ╕ датою чорною — таке неповторне, таке многотрудне життя, про яке б╕льш╕сть ╕ не п╕дозрю╓, не зна╓. ╤ залиша╓ться в╕чн╕сть... Про те, що Тарас Шевченко знав родину Аркас╕в, зокрема — адм╕рала Миколу Андр╕йовича Аркаса (1816-1881), батька композитора ╕ просв╕тянина, св╕дчить лист Кобзаря до троюр╕дного брата Варфолом╕я Григоровича Шевченка (1821-1892), датований 2 грудня 1860 року. У посланн╕ Тарас Григорович пов╕домля╓ р╕дню й про свою турботу з працевлаштування старшого сина Варфолом╕я — Каленика до чорноморського пароплавного п╕дпри╓мства «Рос╕йське товариство пароплавства ╕ торг╕вл╕» (РТП╕Т): «На м╕сц╕ Аркаса в Одес╕ якийсь Павлов, але й той Павлов н╕чого не вд╕╓...» [Твори Тараса Шевченка // П╕д загальною редакц╕╓ю акад. Серг╕я ╢фремова. — Т. 3. — 1929. — С. 199].
РТП╕Т розгорнуло свою роботу в травн╕ 1875 року. Товариство мало 5 пароплав╕в, що залишилися п╕сля Кримсько╖ в╕йни, ╕ в тому ж роц╕ придбало ще 13 пароплав╕в ╕ в╕дкрило 12 л╕н╕й закордонних та каботажних сполучень. Зверта╓ на себе увагу той факт, що в надрах Рос╕йсько╖ ╕мпер╕╖, яка лише стояла напередодн╕ буржуазних реформ, створювалися та д╕яли потужн╕ кап╕тал╕стичн╕ п╕дпри╓мства. Б╕льше того, царська родина при створенн╕ РПТ╕Т закупила половину акц╕й цього п╕дпри╓мства. Про особисте становище М. А. Аркаса ╕ про його зд╕бност╕ св╕дчить той факт, що спадко╓мець престолу великий князь Микола Олександрович сво╖ два голоси в РТП╕Т передов╕рив саме йому, адм╕ралу Аркасу. Це п╕дтверджу╓ лист ╕з Санкт-Петербурга, що збер╕га╓ться у фондах Микола╖вського кра╓знавчого музею [МКМ. — Спр. 23299].
Тараса Шевченка упродовж стол╕ть з кимось пор╕внювали, намагаючись долучитися до його слави та громадянсько╖ м╕с╕╖ поета (тут ╕ Пушк╕н, Некрасов, Кольцов та ╕н.). Однак найближче сто╖ть, на мо╓ переконання, за духом житт╓д╕яльност╕ ╕ смислу буття задля народу саме Микола Аркас, грек ╕з душею укра╖нця, який намагався стати пров╕дником нац╕онального та духовного в╕дродження. Однозначно, за силою патр╕отично╖ поез╕╖ найвище сто╖ть Тарас Шевченко, про це, до реч╕, справедливо зазначив й письменник ╕ пол╕тик Анатол╕й Васильович Луначарський (1875-1933): «Тараса Шевченка я ставив поруч з ╕ншими поетами-нац╕онал╕стами, але жоден з них, нав╕ть великий з великих — М╕цкевич, не виявляв сво╓╖ любов╕ до В╕тчизни в так╕й зворушлив╕й форм╕, з такою, майже шаленою силою» [Луначарський А. Про л╕тературу: Зб╕рник статей. — К.: Держл╕твидав УРСР. — 1960. — С. 617].
У життя Миколи Аркаса Кобзар ув╕йшов у студентськ╕ роки, п╕д час навчання в Новорос╕йському ун╕верситет╕. 1872 року ще безвусий драматург Марко Кропивницький (1840-1910), товариш ╕ кум Миколи Аркаса, який також здобував осв╕ту в Одес╕, написав п’╓су «Невольник» на сюжет поеми Т. Шевченка «Сл╕пий». ╢ п╕дстави думати, що, оск╕льки Аркас ╕ Кропивницький виступали в одн╕й театральн╕й труп╕, творче обговорення твору проходило в дискус╕ях м╕ж ними часто.
Багато можна знайти спор╕дненого м╕ж Шевченком ╕ Аркасом, моментами особисто╖ дол╕, характером окремо╖ поез╕╖ ╕ сво╓ю готовн╕стю д╕яти задля пол╕тично-нац╕онально╖ та культурно╖ незалежност╕ народу, що й об’╓днувало двох визначних укра╖нц╕в. Та головний ╕ вир╕шальний момент ц╕╓╖ схожост╕ поляга╓ в тому, що смисл свого буття й творчост╕ у Шевченка та Аркаса переплелися з проблемами нац╕онального визволення та духовного в╕дродження укра╖нського народу, в той моральний храм ╕снування особистост╕, який вибудував Шевченко у сво╓му прагненн╕ соц╕ально╖ гармон╕╖:

╤ оживе добра слава,
Слава Укра╖ни,
╤ св╕т ясний, невеч╕рн╕й
Тихо зас╕я╓…
Обн╕м╕ться ж, брати мо╖,
Молю вас, благаю!
[Шевченко Т. Повне з╕брання твор╕в: У 12 т. — Т. 1. Поез╕я 1837-1847. — К.: Наукова думка, 2001. — С. 354].

Готовий покласти на олтар служ╕ння Укра╖н╕ нав╕ть власне життя й Аркас, ╕ ця, здавалося б, на перший погляд, в╕дчайдушна мр╕я не голосл╕вна, у в╕рш╕ «Кажуть люде, Бог нас любе» поет-початк╕вець засв╕дчу╓ сво╖ нам╕ри, якщо з ним станеться нав╕ть непоправне:

Як не бажала б злая доля,
Та не забуде вас Микола,
╤ ╕скра правди, що живе
В його потолен╕й душ╕,
Тепер н╕коли не погасне,
До смерт╕ буде в╕н любить
╤ св╕й народ, й свою кра╖ну,
Свою пригн╕чену Укра╖ну,
╤ буде правдоньц╕ служить! [ЦДМЛМ. —Ф. 4. — Оп. 2. — Спр. 538].

День народження Т. Шевченка в родин╕ Аркас╕в був родинним святом. Зранку портрет Кобзаря, який пост╕йно вис╕в у каб╕нет╕ Миколи Миколайовича, вбирали в укра╖нський рушник. До свята готувалися заздалег╕дь, ╕ якщо проходило в Богдан╕вц╕, то до урочистостей залучали м╕сцевих жител╕в ╕ д╕тей. Селянки вишивали спец╕ально до березневих Шевченк╕вських свят рушники для Тарасово╖ св╕тлиц╕, яка була в школ╕.
Микола Аркас — перший ╕ ╓диний на сьогодн╕ самод╕яльний композитор, який написав музику до опери «Катерина» на слова Тараса Шевченка. ╥╖ значення та популярн╕сть поляга╓ не ст╕льки в музиц╕ чи перш╕й оперн╕й ╕нтерпретац╕╖ поеми, ск╕льки в ориг╕нальн╕й форм╕ служ╕ння укра╖нськ╕й справ╕ та пробудження у широкого загалу нац╕онально╖ самосв╕домост╕. Майже так оц╕нив свою працю й сам М. Аркас: «До твор╕в Великого Тараса не мо╖й би слаб╕й музиц╕ брязчати, але осм╕лився ╕ я свого додати, щоб п╕сня його ширилася м╕ж нашим людом, щоб бачили вони те, що тяжко й бол╕сно накип╕ло на його серцев╕ ╕ вилилось у стиху могутн╕м…» [ДАМО. — Ф. 468. — Оп. 1. — Спр. 2. — Арк. 26-27].
Багато сп╕льного в Шевченка та Аркаса ╕ в ╖хньому ставленн╕, досл╕дженн╕ та використанн╕ у сво╖х творах укра╖нського фольклору. Як в╕домо, одним ╕з джерел, що живили нац╕ональн╕ л╕тературн╕ мови слов’ян, була народна поетична творч╕сть. Водночас звернення до народно╖ творчост╕ давало могутню п╕дтримку нац╕ональному самоусв╕домленню, ╕сторичному самоп╕знанню, власн╕й культурн╕й ор╕╓нтац╕╖ слов’янських просв╕тител╕в ╕ романтик╕в. Цим були зумовлен╕ на той час бурхливий розвиток фольклористики, р╕зноман╕тна збирацька ╕ видавнича д╕яльн╕сть; у ц╕й атмосфер╕ розкривався талант видатних досл╕дник╕в фольклору, як╕ в╕д╕грали пом╕тну роль у нац╕ональному в╕дродженн╕.
Фольклор розгляда╓ться як найважлив╕ше джерело знань про св╕й народ, у якому знаходять геро╖чн╕ й надихаюч╕ стор╕нки в ╕стор╕╖ народу, що ма╓ компенсувати брак чи недостатн╕сть л╕тературних ╕ наукових верс╕й минувшини.
Тарас Шевченко, наприклад, звертався до тематики, мотив╕в, образ╕в народних твор╕в ╕сторичного зм╕сту, зокрема, про боротьбу укра╖нського народу з панами. Мотив п╕сень про походи козак╕в, ╖хню загибель на пол╕ битви з ворогами зустр╕ча╓ться, зокрема, в його балад╕ «Причинна». Под╕бний мотив ╓ ╕ в Шевченков╕й балад╕ «Тополя», поез╕╖ «Думка» («В╕тре буйний...») та ╕нших творах.
У пошуках народних п╕сень, присл╕в’╖в, легенд та приказок Микола Аркас з дружиною Ольгою ╕ донькою Оксаною об’╖хали довколишн╕ села Микола╖вщини, що розкинулися поблизу родинних ма╓тк╕в Христофор╕вки та Богдан╕вки. Ходили в╕д хати до хати також у селах Полтавщини, Херсонщини, Одещини й в результат╕ занотували близько 400 п╕сень, записаних з народних уст. Частина з них покладена Аркасом на ноти. Зокрема, закоханий у бандуру Микола Аркас написав дует: «Не сп╕вай нам тепер, бандуристе». Тут самобутн╕й композитор використав народн╕ ╕нтонац╕╖:

Не сп╕вай нам тепер, бандуристе,
Про кохання веселих п╕сень,
Н╕ про погляд д╕вочий, зористий,
Н╕ про сонячний день...
[Черн╕г╕вський ╕сторичний музей // Ноти та слова «Не сп╕вай нам тепер, бандуристе». — ╤нв. № Ал. 52-348/9].

А Тарас Шевченко знав багато гумористичних народних п╕сень до танц╕в, що виконувалися переважно на вес╕лл╕, й використовував у творах: у «Тарасов╕й ноч╕» — «Нехай буде отакечки», в «Гайдамаках» — «Була соб╕ Гандзя», «Перед паном Хведором», «Ой гоп таки так», «Якби таки або так, або сяк», «Од села до села», «Не дивуйтеся, д╕вчата», «Отак чини, як я чиню», «На город╕ пастернак, пастернак», «Ой гоп гопака», «Як була я молодою преподобницею», «Заганяйте квочку в бочку», «Ой сип сир╕вець», «Ой сип воду, воду», «А м╕й батько орандар», «Ой гоп по вечер╕» (згаду╓ться «Загр╕бай, мамо, жар, жар»), у «Мар’ян╕-черниц╕» — «Ой гоп не пила», у «Назар╕ Стодол╕» — «Гой, гоя, гоя! Що зо мною, що я?», «Через гору п╕ду, скриюсь за горою», «Тра-ла-ла, тра-ла-ла, на базар╕ була». Вс╕ ц╕ п╕сн╕, безперечно, ╓ народними, але деяк╕ з них у Шевченка зазнали авторсько╖ обробки.
Микола Аркас також знався на укра╖нськ╕й п╕сн╕, сп╕вав ╕, звичайно, використав в опер╕ «Катерина». Уже перша п╕сня у виконанн╕ ж╕ночого хору «Ой в нед╕лю», що явля╓ собою обробку старовинно╖ веснянки, засв╕дчу╓ Аркаса як знавця народно╖ фольклористики. В╕дому п╕сню у виконанн╕ хору парубк╕в «Гей, по синьому морю» глядач╕ опери сприймають ╕з захопленням. А «Колискова» Катерини близька до кращих аналог╕чних зразк╕в укра╖нсько╖ народно╖ п╕сенно╖ творчост╕. ╤, як найвища оц╕нка скромно╖ композиторсько╖ прац╕ Миколи Аркаса, слова композитора ╕ п╕ан╕ста Миколи В╕тал╕йовича Лисенка (1842-1912): «Чув про Вас багато раз╕в з╕ вигляду Вашого патр╕отизму укра╖нського, так кожному з нас ц╕нного ╕ дорогого. З Вашою Катериною за к╕лька рок╕в до ╖╖ постанови познайомивсь я з клав╕ру, який до мене прин╕с був М. Кропивницький. ╤ тод╕ ще я зац╕кавився Вами, що помежи земляк╕в — на превелике диво — узявся писати на укра╖нський текст» [ДАМО. — Ф. 468. — Оп. 1. — Спр. 9].
За св╕дченням старожил╕в села Христофор╕вка, де знаходився родовий ма╓ток Аркас╕в, Микола Миколайович на с╕льських веч╕рн╕х сходках влаштовував для селян читання Шевченкового «Кобзаря», розпов╕дав невигадан╕ ╕стор╕╖ про Запорозьку С╕ч, Гайдамаччину, про нелегку долю укра╖нського народу, п╕дтверджуючи напам’ять Тарасовими рядками з поеми «Холодний Яр»:

Дур╕ть себе, чужих людей,
Та не дур╕ть Бога.
Бо в день радост╕ над вами
Розпадеться кара.
╤ пов╕╓ огонь новий
З Холодного Яру.
[Матер╕али науково-збиральницьких експедиц╕й Микола╖вського кра╓знавчого музею. — Вс. д. — 5277].

Як в╕домо, прагнення служити р╕дному народов╕, проблема укра╖нського нац╕онального в╕дродження спонукали Миколу Аркаса взятися за написання «╤стор╕╖ Укра╖ни-Рус╕». Варто нагадати, що до першого видання Микола Миколайович запропонував еп╕граф з поез╕╖ Шевченка «╤ мертвим, ╕ живим…»:

Подив╕ться на рай тихий,
На свою Вкра╖ну,
Полюб╕те щирим серцем
Велику ру╖ну!
[ЦДАМЛМ. — Ф. 323. — Оп. 1. — Спр. 3].

Цензура вилучила Шевченков╕ слова, поставила серйозну перепону випустити «╤стор╕ю…» р╕дною мовою, про що М. Аркас у книжц╕ написав: «Неспод╕вано вийшов новий закон, котрим заборонялося видавати всяк╕ книжки, писан╕ укра╖нською мовою, окр╕м в╕рш╕в та опов╕дань, заборонено було привозити ╖х з-за границ╕, заборонялося виставляти що-небудь укра╖нською мовою та сп╕вати укра╖нських п╕сень. Оця заборона на укра╖нськ╕ книжки була аж до року 1906 — р╕вно тридцять л╕т» [Аркас М. ╤стор╕я Укра╖ни-Рус╕. — Факс. вид. — К.: Вища школа. — 1990. — С. 380].
Звичайно, пор╕вняно з високоталановитою науково-популярною працею М. М. Аркаса «╤стор╕я Укра╖ни-Рус╕», його поетичн╕ твори сприймаються не б╕льше, як проба пера р╕зноб╕чно обдаровано╖ людини. Але ж яко╖ сили ╖хн╓ сусп╕льно-нац╕ональне звучання — ╕ то не т╕льки за життя автора, а й сьогодн╕! Причому Аркасово╖ поеми «Гетьман Пилип Орлик» це стосу╓ться чи не найб╕льшою м╕рою. Справд╕, чи не знаменно, що з багатьох сотень пров╕дних д╕яч╕в ╕сторичного процесу, ╕мена яких ф╕гурують в Аркасов╕й «╤стор╕╖ Укра╖ни-Рус╕», поетична муза надихнула автора на тв╕р про Пилипа Орлика (1672-1742) — укра╖нського гетьмана-вигнанця, соратника ╕ наступника гетьмана В╕йська Запорозького ╤вана Мазепи (1639-1709).
╤ на чужин╕ Пилип Орлик прославився як державний д╕яч, творець першо╖ конституц╕╖ Укра╖ни — «Вив╕д прав укра╖нського народу» (1710), ╖╖ основн╕ положення М. Аркас нав╕в у сво╖й «╤стор╕╖ Укра╖ни-Рус╕» ╕ там же к╕лька стор╕нок присвятив висв╕тленню активно╖ пол╕тично╖ д╕яльност╕ гетьмана за кордоном. До реч╕, Микола Аркас довго шукав для сво╓╖ «╤стор╕╖...» портрет Пилипа Орлика, звертався за допомогою до в╕домих укра╖ноф╕л╕в, та безрезультатно: «Про портрет Орлика, — з розпачем Аркас пов╕домля╓ Доманицькому, — запитував я ус╕х, м╕ж ╕ншим ╕ проф.[есора] Грушевського, але н╕хто з них не пригаду╓, чи ╓ де-небудь» [ДАМО. — Ф. 468. — Оп. 1. — Спр. 7. — Арк. 30-31].
Дв╕ч╕ згаду╓ Тарас Шевченко м╕сця, як╕ добре знав Микола Аркас: Очак╕в у поем╕ «Москалева криниця», 14 раз╕в — у сво╖х поез╕ях р╕чку Лиман («Тарасова н╕ч», «╤ван П╕дкова», «Гамал╕я», «Чигрине, Чигрине» та ╕н.), чотири рази р╕чку ╤нгул («╤ван П╕дкова», «Гайдамаки» та ╕н.), трич╕ — Чорне море («╤ван П╕дкова»), осп╕вував славнозв╕сн╕ морськ╕ походи бузьких козак╕в.
Хоч багато твор╕в Тараса Шевченка тод╕ ще перебували п╕д суворою забороною ╕ не друкувалися в Рос╕йськ╕й ╕мпер╕╖, Микола Аркас, напевно, був знайомий з ними. По-перше, все життя в╕н збирав шевченк╕ану для власно╖ б╕бл╕отеки (близько трьох тисяч прим╕рник╕в), досконало знав творч╕сть улюбленого поета. Невеличка — на 100 книжок — працювала й б╕бл╕отека ╕ при микола╖вськ╕й «Просв╕т╕» [ДАМО. — Ф. 206. — Опс. 1. — Спр. 5].
По-друге, науковим редактором першого повного видання Шевченкового «Кобзаря», що вийшов у св╕т 1907 року, як ╕ Аркасово╖ «╤стор╕╖ Укра╖ни-Рус╕», був л╕тературознавець, ╕сторик, фольклорист, публ╕цист Василь Миколайович Доманицький (1877-1910) — активний д╕яч укра╖нського нац╕онального руху, його товариш.
Учительська сп╕лка в╕дкрила в Полтав╕ видавництво «Укра╖нський учитель», — яке п╕д головуванням Г. Шерстюка випустило написану ним «Кратку граматику для школи», брошуру С. Черкасенка «Про небо (популярн╕ лекц╕╖ з астроном╕╖)» та к╕лька дитячих казкових зб╕рок [Дорошенко Д. Культурно-просв╕тня д╕яльн╕сть укра╖нського громадянства за останн╕ два роки // Укра╖на. — 1907. — Т. 4. — № 3. — С. 29]. Микола Аркас ознайомився з починаннями полтавчан, однак в╕дкриття школи з укра╖нською мовою навчання завдало Микол╕ Миколайовичу чимало клопоту. В╕н розум╕в, що т╕льки залучення с╕льсько╖ д╕твори до нац╕онально╖ культури дозволить ╖й краще п╕знати свою ╕стор╕ю. Попервах заняття йшли без книжок та вчител╕в — навчальний процес ц╕лком л╕г на плеч╕ Миколи Миколайовича.
╤з Ки╓ва Микола Аркас «виписав» «Граматку» Норця (це псевдон╕м укра╖нського педагога й осв╕тнього д╕яча Тимоф╕я Лубенця, який, окр╕м «Букварика», видрукував за власний кошт п╕д псевдон╕мом Т. Хуторний укра╖нську «Читанку»). Навчання за цими п╕дручниками жандармер╕я вс╕ляко пересл╕дувала, а сам╕ книжки п╕длягали конф╕скац╕╖. Врешт╕ Т. Лубенця зв╕льнили з посади директора народних училищ Ки╖всько╖ губерн╕╖, звинувативши в укра╖ноф╕льств╕.
Виховувати д╕тей р╕дною мовою було важко ще й тому, що укра╖нських книжок на той час не вистачало. Особливо для принижених, пост╕йно кривджених селян. Н╕що з друку не доходило до неписьменних людей. Це ╕ спонукало Миколу Аркаса без оф╕ц╕йного дозволу влади впорядкувати власного «Букваря» з б╕ограф╕╓ю Тараса Шевченка та його в╕ршами й таки розпочати навчання. Заняття — в╕д Закону Божого до арифметики — Микола Миколайович мав проводити сам, що ╓ св╕дченням його педагог╕чних зд╕бностей, ум╕ння зац╕кавити с╕льських хлопчик╕в ╕ д╕вчаток розпов╕дями та темами урок╕в.
Т. Шевченко також убол╕вав, що в Укра╖н╕ нема╓ шк╕л з укра╖нською мовою навчання, щиро рад╕в з появи «Граматки» письменника, драматурга, фольклориста, етнографа, мовознавця Пантелеймона Кул╕ша (1819-1897), сам написав «Букварь Южнорусск╕й» (1861, Санкт-Петербург), який ╓ доказом його розум╕ння осв╕ти для укра╖нського народу. М. Аркас як педагог вважав укра╖нську мову основою р╕дно╖ культури та осв╕ти, громадянського, патр╕отичного виховання. Микола Миколайович був переконаний у ц╕й прост╕й ╕стин╕, тому ╕ впроваджував духовн╕ надбання Укра╖ни у Богдан╕вськ╕й с╕льськ╕й школ╕. Аркас розум╕в, що укра╖нську мову сл╕д вивчати за народними творами, бо вони — джерело в╕ков╕чно╖ мудрост╕ та досв╕ду, народно╖ морал╕.
Далеко не вс╕ д╕яч╕ культури того часу, як Т. Шевченко, мали таке ч╕тке уявлення про багатомовн╕сть Рос╕йсько╖ ╕мпер╕╖, ╕ так не клопоталися, як в╕н, за створення умов для просв╕тительства укра╖нського народу. Як в╕домо, сл╕дство не довело членства Шевченка в Кирило-Мефод╕╖вському братств╕. Але дух його поез╕╖, бажання зробити укра╖нський народ щасливим ╕ незалежним — передався й на ╕нших братчик╕в.
Не дивно, що й М. Аркас наголошував на необх╕дност╕ викладання в ун╕верситетах укра╖нською мовою вс╕х предмет╕в, ╕ не т╕льки студентам, а й ус╕м бажаючим. В╕дкрита ним школа п╕дтверджувала його погляди. В «╤стор╕╖ Укра╖ни-Рус╕» М. Аркас прид╕ля╓ життю ╕ творчост╕ Тараса Шевченка п’ять стор╕нок, ╕люструючи ╖╖ портретами Кобзаря, малюнком батьково╖ хати в Кирил╕вц╕ та поетовою могилою «коло Канева». Розпов╕дь побудована лакон╕чно, короткими реченнями та з р╕зноб╕чними фактичними даними, як╕ п╕дсилюють св╕тосприйняття образу укра╖нського пророка й мислителя: «Поез╕я (в╕рш╕) Шевченкова, — розпов╕да╓ Микола Аркас, — зробила таке велике д╕ло, яке т╕льки й може зробити справдешн╕й велетень мисл╕ ╕ слова» [Там же. — С. 376].
Одним ╕з перших найпоказов╕ших ╕ найпоширен╕ших способ╕в використання феномена Великого Кобзаря було вшанування його пам’ят╕ в╕дзначенням дня народження ус╕ма без винятку «Просв╕тами» в ус╕ пер╕оди ╖хньо╖ д╕яльност╕, незважаючи на те, що саме так╕ заходи нер╕дко призводили до гострих конфл╕кт╕в з владними структурами ╕ часто зак╕нчувалися забороною просв╕тянських орган╕зац╕й.
Щор╕чно в березн╕ з ╕н╕ц╕ативи микола╖всько╖ «Просв╕ти» проводилися Шевченк╕вськ╕ свята. Окр╕м конференц╕йних та мемор╕альних заход╕в, на свят╕ виконувалися Кобзарев╕ твори й твори М. Лисенка — кантата «Б’ють пороги» на слова Кобзаря, а також кантата «Пам’ят╕ Шевченка», «Жалобний марш» К. Стеценка, уривок з п’╓си «Невольник» М. Кропивницького [ДАМО. — Ф. 206. — Оп. 1. — Арк. 1. Зв╕ти про роботу ради товариства «Просв╕та» в Микола╓в╕].
Д╕яльн╕сть музично-драматично╖ секц╕╖ микола╖всько╖ «Просв╕ти» швидко набула популярност╕ й за межами м╕ста. Так, 14 ╕ 15 кв╕тня 1908 року силами микола╖вських укра╖ноф╕л╕в дано два спектакл╕ в прим╕щенн╕ Народно╖ аудитор╕╖ Херсона. Зб╕р з цих вистав п╕шов на спорудження пам’ятника Т. Шевченку. 14 кв╕тня була поставлена опера Гулака-Артемовського «Запорожець за Дуна╓м», на яку з╕бралася численна публ╕ка. Перед спектаклем голова микола╖всько╖ «Просв╕ти» М. Аркас прочитав реферат про ╕сторико-побутов╕ умови життя укра╖нц╕в, що були висв╕тлен╕ в спектакл╕, та Шевченкове ставлення до укра╖нського козацтва. Микола Миколайович п╕дкреслив, що запорозьке козацтво являло собою в╕йськовий орден або братство, яке керувалось ╕ жило сво╖м особливим життям, особливими звичаями. Головною думкою виступу було те, що «у житт╕ запорозьких козак╕в вт╕лились ╕деали 35-м╕льйонного люду укра╖нц╕в: глибоко демократичне, воно ставило волю ╕ р╕вноправн╕сть метою свого життя» [ДАМО. — Ф. 206. — Оп. 1. — Спр. 2; «Зв╕ти про роботу ради товариства; «Просв╕та» у Микола╓в╕ за 1908 р.; — Арк. 52].
╤ще одним видом безпосереднього зв’язку творчо╖ спадщини Т. Шевченка з д╕яльн╕стю микола╖всько╖ «Просв╕ти» були ╕нсцен╕зац╕╖ Кобзаревих твор╕в, покладення ╖х на музику та зд╕йснення театральних вистав за його поемами.
Не менший вплив робила на публ╕ку опера «Катерина» за однойменною поемою Т. Шевченка, музику до яко╖ написав М. Аркас, а першу постановку зд╕йснив у 1899 роц╕ корифей укра╖нського театру Марко Лукич Кропивницький. Уривки музики з опери «Катерина» першими почули микола╖вц╕ у виконанн╕ м╕сцевого оркестру 23 березня 1897 року в зал╕ Зимового Морського з╕брання (згодом Будинок оф╕цер╕в флоту). Повн╕стю ж опера прозвучала на гастролях трупи М. Кропивницького в Москв╕ 1899 року. Пот╕м ╖╖ чули в Ки╓в╕, Варшав╕, Краков╕, Львов╕ — так почався тр╕умфальний пох╕д «Катерини» театральними сценами св╕ту. Це добре розум╕ли охоронц╕ ╕мпер╕╖, як╕ при обшуках «Просв╕т» передус╕м вилучали поез╕╖ Т. Шевченка ╕ твори про нього. Саме така л╕тература слугувала найчаст╕ше приводом для пересл╕дування просв╕тян ╕ закриття ╖хн╕х орган╕зац╕й, як це сталося, наприклад, з «Просв╕тою» у Черн╕гов╕ та Ки╓в╕. До реч╕, про активн╕сть та одержим╕сть спорудити нарешт╕ пристойний пам’ятник Т. Шевченков╕ в Укра╖н╕ св╕дчить, зокрема, те, що микола╖вська «Просв╕та» на чол╕ з М. Аркасом та селяни Богдан╕вки почали збирати кошти. З ╕нформац╕╖ в газет╕: «Селяни з села Богдан╕вка Одеського пов╕ту Коренихсько╖ вол. з╕брали на пам’ятник Т. Г. Шевченков╕ п’ять рубл╕в. Лепта невеличка, але аж надто коштовна. Вона св╕дчить, що й селяни вже починають прокидатися до св╕домого нац╕онального життя. Побажа╓мо ж, щоб цей виступ богдан╕вських селян був прикладом для ус╕х тих багатьох м╕льйон╕в укра╖нського селянства, яке ще й дос╕ не бере н╕яко╖ участ╕ в нац╕ональн╕м укра╖нськ╕м житт╕. Богдан╕вц╕ передплачують укра╖нськ╕ часописи ╕ мають у сво╓му сел╕ школу з укра╖нською викладовою мовою» [// Рада. — 1907. — 6 травня].
Як згадували старожили, селяни з нетерп╕нням чекали на при╖зд Миколи Аркаса, ╖хнього «начитаного хазя╖на». Бо знали, що увечер╕ п╕сля роботи зможуть почути у його ж виконанн╕ багато народних п╕сень, як╕ в╕н записував у них. Часто люди просили Аркаса (як згадувала жителька Христофор╕вки Ляшенко Агаф╕я), щоб прочитав Шевченкового «Кобзаря», якого Микола Миколайович знав напам’ять. Про цю хвилину творчо╖ зустр╕ч╕ м╕сцевий поет Анатол╕й Погор╓лов так написав:

Читав пов╕льно ╕ розважно
Слова Шевченка-Кобзаря,
╤ ще не знав, що для нащадк╕в
З╕йде й Аркасова зоря.
[Погор╓лова В. Наснага Аркасових джерел // Аркасова вулиця. 2002, 7 листопада. — С. 3].

Як ╕ Тарас Шевченко, Микола Аркас сво╓ життя також присвятив укра╖нському народов╕. ╤ хоч Кобзаревий поетичний мотив, профес╕йн╕сть р╕зниться в╕д Аркасового, Микола Миколайович ╕ Тарас Григорович залишаться для нас заповзятими змагальниками-правдолюбами, щирими патр╕отами Укра╖ни, один ╕з яких явився у цей св╕т на Р╕здво ╕ напровесн╕ п╕шов у в╕чн╕сть, а ╕нший — Р╕здвяне сяйво як в╕чний вогонь передав через творч╕сть укра╖нському народу.

В╕ктор ЖАДЬКО,
заслужений прац╕вник осв╕ти Укра╖ни, професор, письменник, лауреат прем╕╖ ╕мен╕ Миколи Аркаса

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #9 за 01.03.2013 > Тема "Українці мої..."


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=11474

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков