Версiя для друку Обговорити в форумi

Отак живемо...

Ще недавно День міжнародної солідарності трудящих (а у кращому разі миру і праці) негласно перейменували у день фазенди, коли щонайпершою потребою для людей було нібито виявлення солідарності з буряками, морквою та картоплею на відміну від одвічного антагоніста — ненажерного шкідника городини.
Та ще не встигли остаточно переконати народ, що 1 травня — це лише нагода поборотися за власне виживання, як з’явилося безліч інших свят, кількість яких примножується щороку. Одне із перших у цій серії — хеллоуен (свято нечистої сили). І на «фазенду» йти не треба, і до церкви — не приведи Господи! А чого вартий день обіймів! Кого спіймав на вулиці, того і обнімай (це що, наша народна традиція?). Подивував мене і день спонтанної доброти. Бо які, цікаво, доброта має ще різновиди: добровільно-примусова? Економічно обґрунтована? Ну а якщо вона спонтанна, так би мовити «стихійна», як же так підгадати, щоб ця стихія збіглася з певним днем календаря?
Хоча загалом привернути увагу до того чи іншого явища в нашому житті — воно і не зайве. І в цьому сенсі, згідно з резолюцією ООН, затверджений указом Президента 4 листопада 2011 року День соціальної справедливості виявився цілком логічно вмотивованим. Чому б і не поговорити 20 лютого на піку вже вичерпаних енергетичних ресурсів та посиленого авітамінозу про соціальну справедливість, поки такі яскраві враження?
З прес-релізу заходу, що відбувся в обкомі незалежних профспілок Криму, довідуємось, що запорукою соціально справедливого суспільства має бути діалог поміж державними діячами, профспілками та працедавцями на тлі громадського контролю за реалізацією державної політики. (Про це «тло», до речі, в подальшому якось не згадувалося).
Але наскільки можливо під час такого діалогу знайти точки дотику та ще й власній кар’єрі не нашкодити, максимально намагаючись називати речі своїми іменами? Це теж питання не із простих.
Тож голова Незалежної федерації профспілок Криму Надія Василівна Казьміна заявляє, що соціальна справедливість «має місце, вона є», ось тільки її бракує в питаннях оплати праці, розміру пенсій, оподаткуванні, в досить поширених ситуаціях із затриманням зарплати. Заборгованість щодо останньої на початок січня становила 58,2 млн. грн. А це означає, що 4,8 тис. людей потерпають від соціальної несправедливості, бо, на відміну від інших, працюючи, не одержують нічого. І найбільше таких — на підприємствах, в агропромі, а в рекордній кількості — це люди, які працювали на оборонну промисловість.
З 2008 року заморожена зарплата держслужбовцям, дві третини яких (не найнижчого рангу) задовольняється посадовим окладом у розмірі мінімальної зарплати. І це теж соціальною справедливістю назвати важко, бо робота відповідальна — не мітлою махати.
Тож чим більше йшлося про соціальну справедливість, яка «є», тим менше залишилося життєвих сфер, де було б доцільно її пошукати. Як нагадала Надія Василівна, споживчий кошик з його життєво необхідним набором товарів не переглядався вже 12 років, а саме він є орієнтиром для нарахування мінімальних соціальних виплат. Ним, як мені відомо, дозволяється споживати 9 г сиру на добу і приблизно стільки ж сала і три роки спати на матраці, термін використання якого (згідно з етикеткою) не становить й одного року. Не буду вже шокувати читача буквально безсмертними білизною і шкарпетками.
Втім, не можу второпати, що ж заважало за всі ці 12 років переглянути «партнерам» цю нісенітницю і скільки ще треба укласти урочистих угод, аби ті, що від влади і від працедавців, погодилися «покласти» до мінімального споживчого кошика хоча б десяту частину того, що споживають самі? І чому не визнають своєї вини в цьому «соціально стурбовані» профспілки? Чи вони теж одягають «спіднє» лише на свята, щоб не «вистрибнуть» із кошика?
Як зауважує Надія Казьміна, навіть середня зарплата кримчанина на 13% нижче, ніж по Україні, де, зрештою, вона теж не дуже «крута» — 2654 грн. Знають профспілки, як боротися і з тими, хто не розплачується зі своїми найманими працівниками вчасно і віддає перевагу якимсь більш приємним грошовим витратам. Для цього варто ввести лише індексацію, і оплата праці одразу стане першочерговою. То чому б партнерам і не пошукати тут спільної мови?
А тому що партнерство це більше схоже на фіктивний шлюб, за яким жодних серйозних намірів, і усім це зрозуміло. Ну не бажають великі приватні підприємства мати нічого спільного із профспілками, так і не будуть, і у «шлюбному контракті» це не прописано.
Тому марно звертаються журналісти до профспілкового керівництва із запитанням, де ж їм правди шукати, тим, хто працює на господаря? Залишається «заспокоїти» їх лише зізнанням, що насправді, якщо «старшим» партнерам заманеться, жодна федерація профспілок нікого не врятує — нас якщо не ліквідують, то просто «реструктуризують» чи то «оптимізують» або ж зроблять все це одразу, як воно зараз відбувається з КРІППО.
А у журналістки телекомпанії «Чорноморська» запитання безпосередньо до першого заступника міністра соціальної політики Ірини Кручек: «А чи є в Криму соціальна справедливість?» — «косить» під простеньку журналістка. На що Ірина Володимирівна відповідає їй у тому ж стилі: «Соціальна справедливість притаманна для соціальної правової держави, в якій ми живемо!». І цим все сказано.
За столом чимало й інших представників служб, не сторонніх до питання дотримання в Криму соціальної справедливості (недарма ж прес-конференція зветься «Соціальна справедливість для всіх»). Тут присутні Центр зайнятості АРК, Головне управління Пенсійного фонду в Криму, відділення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних хвороб, відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та ще чимало відповідального люду.
Серед іншого, поговорили про новий Трудовий кодекс, що, виявилося, після першого читання був повернутий на доопрацювання, і поки що нікому не відомо, в якому варіанті він повернеться до сесійної зали, поговорили про поглиблення принципів адресної допомоги (чим вони «глибші», тим менший відсоток людей зберігає за собою на них право, а також має фізичну можливість одержати допомогу); а від Ігоря Олександровича Воробйова (бюро із працевлаштування) дізналися, що дискримінаційні вимоги працедавців (про вік і стать), згідно із постановою, усунено, вірніше, вони благополучно пішли в «тінь». Він також охоче розповів про нюанси створення тандемів поміж працівниками і працедавцями, вважаючи цей процес прямо-таки бездоганним, і мені просто важко було повірити, що керівник не знає, які махінації відбуваються в цій сфері, завдяки чому люди «з мізками», будучи працевлаштованими, по півроку «доять» його фонд.
Та чи варто когось звинувачувати? Не схитруєш — і їстимеш по 9 г сиру на день все життя. Ось і створює кожен собі «покращення», як може.
Лише профспілковий лідер освітян Катерина Іванівна Волкова, яка кілька разів, очевидно, незаплановано брала слово, виконувала свою партитуру двома октавами вище за інших, і її явно не цікавило, як це сприймається оточенням. Вона перераховувала солідні інстанції, куди було надіслано листи з приводу невиконання гарантій перед педагогами, які вже давно мають одержувати зарплату за новими тарифами. Жінку явно не влаштовує така соціальна справедливість.
Що ж до висновків тих, хто скликав прес-конференцію, то вони були хоч і не дуже запальними, але логічними і послідовними. Треба забезпечити реальне зростання доходів населення і зниження майнового розшарування; зменшити масштаби зубожіння і ліквідувати його крайню форму; дотримуватися європейських документів щодо «мінімальних норм соціального забезпечення» та «основних цілей і норм соціальної політики»; прийняти Соціальний і Трудовий кодекси України, удосконалити законодавство про оплату праці, перейти від соціальних мінімумів до соціальних стандартів.
Та ось тільки серце підказує: ці вимоги будуть такими ж самими і через 12 років, як і «законсервований» у своїй «досконалості» споживчий кошик. Бо від «фіктивного шлюбу» діти не народжуються, а для справжнього союзу треба, щоб його визнали і господарі життя.

Тамара СОЛОВЕЙ

СОЦІАЛЬНА ДОПОМОГА ЗА ЛЮТИЙ ВИПЛАЧЕНА ПОВНІСТЮ

В Україні практично завершено виплати державної соціальної допомоги за лютий. Про це повідомила міністр соціальної політики Наталія Королевська, інформує прес-служба Мінсоцполітики.
«Загалом виплата державної допомоги у лютому профінансована на суму 3 190,7 млн. гривень, що на 174,2 млн. гривень більше, ніж у січні. За оперативною інформацією з регіональних органів соціального захисту населення кошти другого траншу у сумі 353,9 мільйони гривень надійшли у всі регіони. Гроші вже зараховуються на рахунки отримувачів», — сказала Королевська.
За її словами, винятком наразі є Закарпатська область, де виплати другого траншу профінансовані на 94% від потреби. Це сталося через неочікуване збільшення звернень від громадян щодо отримання виплат при народженні дітей. «Додаткова потреба становить 574 тисячі гривень. Ми вже звернулися до Мінфіну стосовно перерахування цієї суми й очікуємо, що це питання буде вирішено до кінця місяця», — зауважила міністр. Вона додала, що, крім того, з трьох фондів соціального страхування обсяг виплат у лютому склав 3 мільярди 913,5 млн. грн., а заборгованість з них відсутня.

УКРАЇНЦЯМ ЗАБОРГУВАЛИ ПОНАД МІЛЬЯРД

Станом на 1 лютого 2013 року розмір невиплачених зарплат в Україні склав 1,005 млрд. гривень. Такі цифри оприлюднив у понеділок Державний комітет статистики України.
«Найбільший розмір невиплачених зарплат на 1 лютого 2013 року був зафіксований у Донецькій області — 208,964 млн. гривень, Харківській — 115,145 млн. гривень і в Києві — 87,282 млн. гривень. У січні заборгованість із виплати заробітної плати за рахунок коштів державного і місцевих бюджетів збільшилася на 1,5% порівняно з груднем, становивши на 1 лютого 2013 року 2,62 млн. гривень», — зазначають у комітеті. При цьому заборгованість держбюджету становила 2,435 млн. грн., а заборгованість з виплати зарплати за рахунок коштів місцевих бюджетів — 0,185 млн. грн.

ЛИШЕ 18 ВІДСОТКІВ УКРАЇНЦІВ ВІДЧУЛИ «ПОКРАЩЕННЯ»

Лише 18% українців вважають, що за останні 3-4 роки їхнє життя стало кращим. Про це свідчать передані УНІАН результати опитування громадської думки, проведеного Київським міжнародним інститутом соціології з 8 до 17 лютого 2013 року.
Згідно з даними опитування, за останні 3-4 роки для переважної більшості – 82% громадян України життя загалом або стало гіршим (майже для 43%), або відчутно не змінилося (для 39%), і лише для 18% життя стало кращим. Ці оцінки розподіляються статистично так само серед чоловіків і жінок України, серед жителів міст та сіл.
Дещо більше тих, для кого життя за останні 3-4 роки стало кращим, серед мешканців східного (20%) і південного (23%) регіонів; відносно менше – серед мешканців західного (14%) і центрального (16%) регіонів України.
При цьому у КМІС зазначають, що навіть у південному і східному регіонах помітно більше (33% і 39%) тих, для кого життя було кращим 3-4 роки тому; і найбільше таких – у центральному та західному регіонах (48% і 51%).
Крім того, опитування показало, що помітно більше тих, для кого життя за останні 3-4 роки стало кращим, серед молоді 18-29 років (26%), а помітно менше – в межах 14-16% – серед усіх старших людей, але й серед молоді дещо більше (30%) тих, для кого життя було кращим 3-4 роки тому; найбільше таких – в межах 46-48% – серед людей віком від 30 до 69 років.
Дещо більше тих, для кого життя за останні 3-4 роки стало кращим, серед людей з вищою освітою (23%); а значно менше (12%) — серед людей з неповною середньою освітою; але й серед людей з вищою освітою значно більше (43%) тих, для кого життя було кращим 3-4 роки тому; найбільше таких серед людей з повною і неповною середньою освітою – 46 і 48% відповідно.
Методом інтерв’ю було опитано 2032 респонденти, що мешкають в усіх областях України (включно з містом Києвом) та в Криму за стохастичною вибіркою, репрезентативною для населення України віком від 18 років.

ІНВАЛІДУ-«АФГАНЦЮ» ПОВЕРНУЛИ ГРОШІ

У минулому номері «КС» було опубліковане повідомлення про те, що фірма «Феодосийский трубочист» «добровільно-примусово» обслужила на 600 гривень колишнього воїна-«афганця» Олексія Миролюбова з Нижньогірська (на фото), який втратив в Афганістані ноги. «Афган: трубачі і трубочисти» — публікацію з такою назвою почала готувати до друку «Кримська світлиця», але не встигла: як повідомив нещодавно редакції Олексій Миролюбов, йому раптом повернули забрані раніше гроші.
Мабуть, хороша була б стаття, якщо мета досягнута ще взагалі до її написання, але ми не шкодуємо: головне — результат!

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #9 за 01.03.2013 > Тема "З потоку життя"