Версiя для друку Обговорити в форумi

Пісні змалку чув у рідному домі на Кіровоградщині Микола Москаленко. Коли підріс, почав і сам приєднуватися до домашнього співу, виконував дуетом із мамою, в якої був гарний голос, і народні, і сучасні пісні. Любов до них привела його в хор і вокальні гуртки художньої самодіяльності спочатку в сільській школі, а потім – у Мироцькому ветеринарному технікумі на Київщині. Він закінчив сільськогосподарський інститут у Білій Церкві, і в роботі за фахом це пісенне захоплення для душі поступово відійшло на другий план. Він реалізовував себе як ветфельдшер, потім – як зоотехнік, виконував організаторські функції і займався технологічними процесами в тваринництві на посаді заступника генерального директора овочево-молочного тресту в Криму.
Коли вийшов на пенсію, його знову покликала до себе сцена. Прийшов у клуб залізничників Сімферополя і більше не розлучається з піснею. Як один із найактивніших учасників фестивалю-конкурсу «А в тебе є пісня – до душі стежинка», який проводила редакція газети «Кримська світлиця» в 2009 році з метою визначення двадцяти найкращих, найпопулярніших і найзнаніших народних та естрадних українських пісень, М. Москаленко назвав у своїх відповідях багато з них і став фіналістом цього народного пісенного хіт-параду. Він виступив у заключному конкурсі вокалістів, проведеному редакцією спільно з Всеукраїнським інформаційно-культурним центром у концертному залі Будинку офіцерів Сімферополя.
Мабуть, цей фестиваль з його найкращою пісенною двадцяткою і прискорив реалізацію аматором задуму записати на компакт-диск частину пісень із свого репертуару, який налічує їх більше ста. А що людина він азартна і не звик уступати свої позиції нікому, то Микола Йосипович довів це своїм електронним продуктом «Лине пісня українська», з яким прийшов у редакцію «Кримської світлиці». У переліку записаних на диску пісень – 21 назва, тобто на одну більше, ніж у газетному фестивалі-конкурсі. Мовляв, знай наших! А щоб його самого знали в обличчя не лише ми, працівники редакції, запропонував провести презентацію диска для читачів газети.
І минулої п’ятниці, 8 лютого, в нашій «Світлиці» стало тісно від тих, хто відгукнувся на газетне оголошення і прийшов на зустріч з українською піснею.
— Для запису я обрав пісні ліричні та жартівливі, — сказав у своєму вступному слові до слухачів М. Москаленко. – А моя улюблена пісня – «Повій, вітре, на Вкраїну». Нею і відкривається диск.
Він розповів про те, як технічно здійснювався запис в одній із приватних студій Сімферополя, як підбирався музичний супровід до його голосу, і що профінансував увесь цей процес сам із власних заощаджень. Коли ж пісні з диска зазвучали в «Світлиці», їх мимоволі почали підспівувати всі присутні: «Два кольори», «Дивлюсь я на небо», «Черемшина», «Пісня про рушник», «Ніч яка місячна», «Ішов козак потайком», «Із сиром пироги»...
— Микола Йосипович дуже вимогливо підходить до виконання пісень, не копіює відомих артистів, а вносить у мелодію своє інтонаційне забарвлення, вкладає у спів усю душу, — сказав Микола Прищепа, керівник ансамблю «Дивограй» Таврійського національного університету ім. В. Вернадського. – І де б він не виступав у Криму в концертах за двадцять років, що я його знаю, всюди слухачі просять виконати на замовлення українські пісні. Вони подобаються людям.
Щиро привітали М. Москаленка з творчим здобутком представники Кримської філії Наукового товариства ім. Шевченка, Української громади, Кримського об’єднання ветеранів, друзі, сусіди, які до цього дня більше знали його господарське вміння в садівництві, запозичували в нього, як краще вирощувати виноград, овочі в теплиці. Ці матеріальні речі, звичайно, людині потрібні для життя, як хліб, як вода. Однак у кожному з нас живе і прагнення до самореалізації духовної в художньому слові, пісні, декоративному виробі... І пісня чи не найбільше захоплює людей, однак, за словами учасників зустрічі, не завжди та, що звучить нині в ефірі, від якої хочеться вимкнути телевізор чи радіоприймач.
Старше покоління людей виросло на піснях, що будувати і жити допомагали. Цей дух живе в них і нині з любов’ю до рідної землі, до витоків народу, що зберігаються в фольклорі, традиціях, звичаях, обрядах, піснях. Вони наочно демонструють за формою і змістом суть та ознаки українського менталітету, в якому безпідставно не принижуються одні, не возвеличуються інші.
Українська народна пісня від народного виконавця Миколи Йосиповича Москаленка – це відбиток душі нації, чиста криниця, що тамує духовну спрагу, творить почуттєву нерозривність серця і рідної землі.

Валентина НАСТІНА

МЕЛОДІЯ РІДНОГО ДОМУ

Пісня — наш паспорт вічний,
Стежка в широкий світ...
Ми не ховали обличчя,
Гордо йшли сотні літ.
Завжди ми накривали
Дружби гостинні столи,
Нас по піснях впізнавали,
Де б ми-таки не були.
Райдуга в небі висне,
Граючи в плесах вод.
Доки живе наша пісня,
Доти живе і народ!

Те, що «Кримська світлиця» давно вже стала рідним домом для багатьох українців Криму (та й не тільки для них!), — це незаперечний факт. А музика, точніше, українська пісня як складова багатющої музичної культури нашого народу вже вкотре зібрала в рідному, напрочуд затишному «світличанському» домі всіх небайдужих кримчан, справжніх поціновувачів пісенної народної творчості. А нагода була вельми значущою: презентація диска «Лине пісня українська», що власним коштом видав Микола Йосипович Москаленко, співак-самородок, окрилений піснею, людина, музично обдарована, що має талант від Бога. Як тут не згадати, що Україна згідно з відомою хвилюючою народною легендою отримала в дарунок від Господа справжню перлину своєї культури — українську пісню. Тож недарма кажуть, що вміння співати в українців від Бога. І це повною мірою стосується і Миколи Йосиповича, завдяки таланту якого учасники дійства мали можливість насолоджуватись колоритним звучанням української пісні у виконанні співця-аматора. Своєрідна самобутня манера виконання, потужний вокальний імпульс, щирість емоцій, — все це органічно перепліталося в канві українських пісенних самоцвітів. Слухаючи Москаленка, усвідомлюєш, що наша пісня — найдорожчий і невичерпний народний скарб, неповторне й унікальне мистецтво. А ще, як сказав Іван Драч: «Пісня — це душа. З усіх потреб потреба. Лиш пісня в серці ширить межі неба. На крилах сонце сяйво їй лиша. Чим глибша пісня, тим ясніш душа».
Разом з усіма «світличанами» щиро радію з успіху Миколи Йосиповича, з його першого (будемо очікувати й наступного) творчого пісенного доробку. Дуже вдячна за те, що своєю творчістю він сприяє відродженню пісенної культури, популяризує українську пісню, вдячна за позитивну енергетику і справжню естетичну насолоду.
Співаймо ж разом
і якнайчастіше,
Бо Україна й пісня —
 найсвятіше.
Хай ці слова усіх нас
 зігрівають,
І буде радісно пісням,
що їх співають!

З повагою і найкращими
побажаннями —
Лариса
ДАНИЛЕЙЧЕНКО
м. Сімферополь

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #7 за 15.02.2013 > Тема "Душі криниця"