Версiя для друку Обговорити в форумi

Наскільки пам’ятається, фінансова ситуація навколо кримської телекомпанії «Чорноморська» ніколи не була безхмарною. Навіть тоді, коли її співвласники були при владі, а особисто Людмила Денисова очолювала Міністерство соціальної політики і опікувалася знедоленим людом України, відстоюючи його права, у тому числі, і на вчасне одержання зарплати. А ще опікувалася вона наповненням Пенсійного фонду, для чого прем’єр-міністр змушена була навіть задіяти нецільові грошові надходження, за що, зокрема, і «париться» тепер у кутузці. Та чи здогадувалась вона, що у той же час її права рука Л. Денисова та інші сподвижники видають своїм працівникам «конвертовані» зарплати, це ж бо не валютою, а у конвертах, з яких до державних фондів не робиться жодних відрахувань?
Не знаю, як тоді до цього ставилися працівники «Чорноморки», швидше за все, їхньою думкою просто ніхто не цікавився, але ось воно і далося взнаки. Бо на що можуть розраховувати її працівники, подавши до суду, які, згідно з документами, одержували «мінімалку»: по 12 тис. гривень на місяць? І хоча люди, присутні на прес-конференції, яку скликали працівники телекомпанії та Національна спілка журналістів України, і заявляють про гроші, «які обіцяли», та усну обіцянку до справи не пришиєш.
З січня цього року із «Чорноморки» звільнилося вже 17 людей, 7 із яких — минулого понеділка. А ті, хто ще на щось сподівається, не проти, аби власників позбавили депутатської недоторканності і вони відповіли перед законом як за невиплачені гроші, так і за моральні збитки.
А ще кілька місяців тому ці працівники не шкодували зусиль, аби таки відкрити власникам телекомпанії дорогу до влади і до таких бажаних депутатських мандатів. І ось тепер пані Денисова «передала» їх під начало своїх доньок і зятя, а пан Сенченко заявляє відкрито: «Лучше не будет, а кто будет бузить, пусть идет вон».
Кілька днів тому частина працівників оголосила страйк, вони оприлюднили свою позицію в телеефірі, зокрема, взявши участь у телепередачі ДТРК «Крим» «Відкрита політика». Дійшло і до прес-конференції. Але по-справжньому сподіватися їм ні на кого. І слушно сказав один із присутніх:
— Треба спиратися не тільки на працедавців та журналістське співтовариство, але ще й на глядацьку та читацьку аудиторії. Люди чекають реальної четвертої влади, яка буде захищати їхні інтереси, і вони теж підуть за неї у вогонь і у воду!
Але добре моралізувати, щомісяця одержуючи зарплату. Ради справедливості маю сказати, що і у нас так теж було не завжди. І якщо максимум безгрошів’я у тележурналістів становить поки що 3 місяці, то у нас було й по 6, і більше. І виживали… завдяки читачам, завдяки ідеї, бо працювали не на купку багатіїв, не задля процвітання їхнього бізнесу.
Втім, нікому не раджу такого виживання, тим більше найулюбленішій із кримських телекомпаній. А тому звертаюся до пані Л. Денисової та панів А. Сенченка і С. Веліжанського (останній теж нібито причетний особисто). Вельминешановні! Якщо ваша репутація вас не хвилює, то невже вам байдуже те, що думають сьогодні про вас ваші виборці?! Вони ж негайно перекинуться до лав «біло-синіх», де так своїх не «кидають»! Виборці ж вам цього не пробачать!
Втім, буквально учора з ностальгійним почуттям переглядаючи програму «Чорноморки», переконалася — мораллю тут не візьмеш — телекомпанія вправно і навіть до непристойного вправно продовжує працювати на своїх господарів...

Тамара СОЛОВЕЙ

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #7 за 15.02.2013 > Тема "З потоку життя"