Версiя для друку Обговорити в форумi

Дім дружби, про створення якого в Криму багато років говорили, надсилали пропозиції у вищі державні інстанції, приймали спільні резолюції за результатами «круглих столів», громадських слухань, подіумних дискусій республіканські національно-культурні товариства спільно з багатьма державними та громадськими організаціями, нарешті із словесно-паперової форми набув матеріальних обрисів за адресою в Сімферополі: вулиця Пушкіна, 20. У бюджеті цього року передбачено й кошти на утримання його апарату. Ця звістка особливо порадувала Союз білорусів Криму, який діє з 1991 року, однак досі не має свого приміщення. І, мабуть, лише нині слова класика білоруської поезії Максима Богдановича, чиє ім’я пов’язано з Кримом, — «я хотів би зустрітися з вами на вулиці» матимуть для них істинний поетичний смисл, і вони не будуть влітку проводити свої збори в парках на лавочках.
На виставці-семінарі «Голос Вітчизни», що відбулася нещодавно у Всеукраїнському інформаційно-культурному центрі, всі експонати від виробів старожитностей з особистої колекції директора музею ім. М. Островського ЗОШ № 2 с. Молодіжного Сімферопольського району Ольги Руденко і вишивок Марини Дорошевич до керамічних декоративних ваз і фігурок казкових персонажів Олександра Пирогова та Юлії Андрєєвої, жіночих ювелірних ансамблів та окремих коштовних прикрас – кольє, брошок, сережок, перстнів, браслетів з мельхіору, перламутру, коралів, кримського сердоліку художника з Ялти Петра Якубука були проникнуті змістом і символікою білоруської культури.
Все національне багато років збирає жителька Сімферополя Олена Киреєнко, перетворивши своє житло в музей «старої хати». Її дочка Тамара створює картини як майстер-декоратор. Один із своїх експонатів – старовинний народний костюм О. Киреєнко продемонструвала на собі. Його мотиви і колористика барвистого різноцвіту з білокрилими лелеками в небі над лісовими просторами миліші серцю білоруса від персидського узору і, за словами М. Богдановича, немов зірка в далечині, допомагають жити, любити Вітчизну і розповідати про неї тим, для кого білоруський край – незвідана земля. Ніжна квітка синьої волошки з його поетичного образу стала земним символом Білорусі. Рідна сторона, як вежа з малиновим дзвоном, як сонце в дзеркалах озер, наповнює радістю душу і кожен день, прожитий у далині.
Відпочивала одного разу в Щолкіному Ленінського району художниця з Могильова Нонна Кукель з чоловіком. Місця їм ці сподобалися і через деякий час подружжя придбало тут дачний будиночок. Тепер по кілька місяців на рік, переважно влітку, художниця має можливість малювати з натури кримські пейзажі, додаючи їх до своєї виставкової колекції, що налічує більше вісімдесяти картин. Вона демонструвалася у восьми містах України, а також на кількох виставкових майданчиках Сімферополя. На виставці-семінарі навіть невеличка частина цієї колекції в експозиції з тринадцяти картин наповнила зал атмосферою Білорусі. Земну чарівність краю лісів та озер передають пейзажі «Ліловий захід», «Грибний сезон», «Жнива», «Різдвяні канікули» та інші. Для посилення виразності зображення технікою темпери окремі фрагменти композиції Н. Кукель робить злегка рельєфними. Це створює відчуття тривимірності. Від цього її натюрморти з ранковими трояндами, жоржинами в глиняному горщику, півоніями і ліліями, букетами польових квітів і бузку на вікні з видом на ріку набувають випуклих скульптурних форм на площині, стають фрагментами декоративного настінного розпису. А один натюрморт з квітами, що немов ростуть із земної кулі, можна назвати картиною-плакатом.
Такими ж яскравими, різнокольоровими ілюстраціями оформлені книги для дітей – загадки, оповідання, нариси Михайла Юрахна, доктора біологічних наук, професора, завідувача кафедри зоології Таврійського національного університету ім. В. Вернадського.
— У мене п’ять внуків, — розповідає Михайло Володимирович. – Обліплять мене, як горобці, а я в різних ігрових формах розповідаю їм про звірів, птахів. Всю планету обійшов. Так і були створені 400 загадок і фотопортретів про тварин світу.
Веселі і навчальні, вони вийшли друком більш як двадцятьма книгами. Розгадуючи їх, діти дізнаються багато нових фактів про лісових мешканців, мохнатих, крилатих і пернатих друзів людини. М. Юрахно наповнив світ дошкільників живою азбукою, поєднав зоологічні загадки з розфарбовуванням тварин Америки, Африки, Арктики. А персонажі його казок живуть не лише далеко за морями, а й поряд з нами – в кримському лісі. Його загадки легкі, але іноді їх не можуть розгадати навіть доценти, спонукаючи до навчання і пошуку відповідей у спеціальній чи енциклопедичній літературі.
Ще під час служби в армії в Одесі познайомився М. Юрахно з Данилом Кононенком, кримським українським поетом і письменником, який уже тоді писав вірші. Два колишніх однополчани тісно співпрацюють і нині. Д. Кононенко здійснив переклади українською мовою творів близько ста білоруських письменників, які видані книгами, друкувалися в газеті «Кримська світлиця», журналі «Брега Тавриди». Ним підготовлено до видання в своєму перекладі збірку поезій «Вінок» М. Богдановича. А вірш Д. Кононенка про джерельце, що білоруською означає «криничка», став і піснею, поєднавши в поетичному слові та музиці два братніх слов’янських народи, що віками живуть поряд на землі, нині межують державними кордонами і розвивають відносини на добросусідській взаємовигідній основі.
Коли перші білоруси поселилися в Криму, нам не відомо, — кажуть у товаристві. Можливо, з часів Запорозької Січі чи входження Криму до складу Російської імперії. Є достовірні відомості про те, що білоруси брали участь у першій і другій Кримських війнах. На Матроському бульварі в Севастополі встановлено пам’ятник білорусу з Вітебщини, капітану-лейтенанту Олександру Казарському, який, командуючи бригом «Меркурій», здійснив героїчний вчинок у боях з турецькими військовими кораблями.
До Великої Вітчизняної війни на півострові проживало більше чотирьох тисяч білорусів. Їхня кількість після війни почала зростати з приїздом на роботу в Крим білорусів-спеціалістів різного профілю і в кінці ХХ століття досягла 60 тисяч. Нині цей процес пішов у зворотному напрямку і зафіксований на позначці 30 тисяч.
Люди, які давно виїхали з білоруських країв у Крим і відірвалися від рідного середовища, з утворенням національно-культурного осередку почали з інтересом включатися в його діяльність, більше спілкуватися між собою. Як пам’ять про свої витоки, з’явилися вокальні ансамблі в Севастополі, Ялті, Феодосії та інших регіонах півострова, основою репертуару яких стали білоруські обрядові та звичаєві пісні. З національним колоритом та орнаментацією виготовляються вироби ткацтва, соломки, вишивки.
Наприклад, техніку золотого шиття Марині Дорошевич передали її бабусі. Потім вона вдосконалювала майстерність у Мінському монастирі, освоїла вишивальне обладнання, а нині навчає цьому народному рукотворному мистецтву студентів Кримського інженерно-педагогічного університету. Весною вироби її вихованців, створені за народними мотивами, у тому числі й білоруськими, демонструватимуться на виставках студентської творчості у Польщі, Туреччині та Казахстані.
Недавно представники Союзу білорусів Криму їздили в Донську ЗОШ привітати групу школярів, що стала переможцем у Сімферопольському районі в конкурсі на краще знання Білорусі. Здійснюється моніторинг щодо створення груп з вивчення білоруської мови. Його результати, за словами заступника голови союзу Олександра Шамрука, свідчать, що молодь не проявляє до неї інтересу, а без повсякденного використання практичні навички володіння нею поступово починають втрачати навіть старші покоління. Однак для жителя Алушти Віталія Бартохова, заслуженого працівника культури АРК, такої мовної проблеми не існує. Забути мову йому не дають пісні, які він виконує, вірші білоруських поетів, які він декламує зі сцени. І цю виставку-семінар від початку до кінця він також провів білоруською, для розуміння якої не потрібен був переклад, як і для пісень «Річенька», «Рушники», «Ви шуміть, берези» та інших в його виконанні та ансамблю «Рідні наспіви».

Валентина НАСТІНА

ОФОРМИТИ ПЕРЕДПЛАТУ на всеукраїнську загальнополітичну і літературно-художню газету «Кримська світлиця» та інші культурологічні видання ДП «Національне газетно-журнальне видавництво» (газету «Культура і життя», журнали «Українська культура», «Український театр», «Театрально-концертний Київ», «Музика», «Пам’ятки України: історія та культура») можна в будь-якому поштовому відділенні зв’язку України. У країнах далекого зарубіжжя оформити передплату на ці видання можна через сайт www.presa.ua на сторінці «Передплата On-Line». Передплатити та придбати окремі примірники видань в електронній версії можна за адресою - http://presspoint.ua/. Така послуга доступна в будь-якій країні світу. Довідки за тел.: (044) 498-23-64; e-mail: nvu.kultura.porhun@gmail.com

Кафедра української філології Кримського інженерно-педагогічного університету, Сімферопольське відділення Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Т. Г. Шевченка, редакція газети «Кримська світлиця» висловлюють щире співчуття Н. Ф. Грозян та Л. Ф. Щербачук з приводу непоправної втрати — смерті їхньої матері Ніни Сидорівни

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #6 за 08.02.2013 > Тема "Крим - наш дім"