Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3239)
З потоку життя (6464)
Душі криниця (3517)
Українці мої... (1465)
Резонанс (1508)
Урок української (990)
"Білі плями" історії (1675)
Крим - наш дім (532)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
З ╤СТОР╤╥ УКРА╥НСЬКОГО КОЗАЦТВА НА П╤ВДН╤ УКРА╥НИ
вийшов друком зб╕рник матер╕ал╕в науково-практично╖ конференц╕╖ «Запорозьк╕...


СТАНОВЛЕННЯ УКРА╥НСЬКО╥ НАЦ╤╥ В ОСОБАХ
3 серпня в Ки╓в╕ було урочисто в╕дкрито Музей становлення укра╖нсько╖ нац╕╖.


Р╤ЧНИЦЯ КАТАСТРОФИ МН17: 298 СОНЯШНИК╤В У Н╤ДЕРЛАНДАХ
У Н╕дерландах п╕дсумовували розсл╕дування за 5 рок╕в. Рос╕я, як ╕ ран╕ше, в╕дмовля╓ться в╕д...


ВЕЛИК╤ ЛЮДИ МАЛЕНЬКОГО НАРОДУ
Презентац╕╖ ф╕льм╕в проекту «Б╕льше, н╕ж Крим» в╕дбулися в Ки╓в╕, Львов╕, Херсон╕,...


КАТАСТРОФА МН17: ЧЕТВЕРО ВИННИХ НАЗВАН╤, КОЛИ ЧЕКАТИ ╤НШИХ?
Трагед╕я МН17 об’╓днала 5 кра╖н. До складу м╕жнародно╖ Сп╕льно╖ сл╕дчо╖ групи ув╕йшли...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook

Twitter





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #6 за 08.02.2013 > Тема ""Білі плями" історії"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#6 за 08.02.2013
В╤Д «Д╤АЛОГУ ╤СТОРИК╤В» ДО МОНОЛОГУ ВЛАДИ

╤стор╕я ╕ сучасн╕сть

Побувавши на зас╕данн╕ групи «Д╕алог ╕сторик╕в» у рамках м╕жнародно╖ програми, подивувалася тому, яким же це ма╓ бути вар╕ант ╕сторичних под╕й, аби нащадки кат╕в ╕ ╖хн╕х жертв не вдавалися до емоц╕й, особливо якщо под╕╖ досить св╕ж╕ ╕ ще не в╕дбол╕ли.
А про те, що з ╕стор╕╓ю у нас не надто панькаються, св╕дчить ╕ так звана «в╕йна п╕дручник╕в», що сьогодн╕ дуже на час╕. Це коли поважн╕ урядовц╕ в╕д осв╕ти вилучають ╕з п╕дручник╕в одних д╕йових ос╕б ╕ виставляють героями отих самих, з ким не на життя, а на смерть боролися щойно розв╕нчан╕ ╕сторичн╕ персонаж╕. У той же час зникають тема штучного голоду в Укра╖н╕, помаранчевий Майдан та дещо ╕нше, на що у нов╕тн╕х нестор╕в ╓ своя точка зору.
Натом╕сть на Льв╕вщин╕ з’являються альтернативн╕ п╕дручники, де под╕╖ подаються не просто в ╕нш╕й ╕нтерпретац╕╖, але й насичен╕ емоц╕йним забарвленням, г╕дним вуличного застосування, а на гор╕хи д╕ста╓ться нав╕ть чинному Президентов╕.
У цьому св╕тл╕ таки довелося мен╕ серйозно задуматися про реальн╕ можливост╕ «д╕алогу ╕сторик╕в», який спочатку б╕льше скидався на проф╕нансовану за кордоном забавку.
Тим б╕льше, що днями було презентовано ╕сторичну працю «Кримська проблема в д╕яльност╕ УНР пер╕оду Директор╕╖», автор яко╖ Андр╕й ╤ванець ╕ входить до кола ╕сторик╕в, готових до сп╕впрац╕ з ╕накомислячими колегами в рамках згаданого проекту.
А пер╕од досл╕дження, на якому зупинив свою увагу молодий науковець, прямо скажемо, непростий, зрештою, ╕ в сво╖ студентськ╕ роки, навчаючись на ╕сторичному факультет╕ Тавр╕йського нац╕онального ун╕верситету ╕м. В. Вернадського, Андр╕й ╤ванець переважно ц╕кавився под╕ями 1917-1920 рок╕в в Укра╖н╕ та Криму. З одного боку, вони були в час╕ досить близькими, а тому в╕дкривали певн╕ перспективи, а з ╕ншого, — саме зв╕дти тягнулося багато ниточок, як╕ не порвалися ╕ сьогодн╕. ╤ тим важлив╕ше це для Андр╕я Валер╕йовича, бо в кол╕ його ╕нтерес╕в ╕ сьогодн╕ перебувають етнопол╕тичн╕ та етноконфес╕йн╕ процеси. Йому не байдужа доля в Криму як етн╕чних укра╖нц╕в, так ╕ кримських татар, котр╕ з огляду на ╕сторичн╕ под╕╖ ран╕ше балансували пом╕ж реальною п╕дтримкою Укра╖нсько╖ держави ╕ нап╕вфантастичним шансом, що в╕дкривав ╖м дорогу до власно╖ державност╕.
А тепер пом╕ркуйте сам╕, чи просто порушувати вс╕ ц╕ бол╕сн╕ теми з позиц╕й безконфл╕ктност╕ ╕ доброзичливост╕? Якось довелося мен╕ бути редактором ╕сторичного роману Анатол╕я Домбровського «Красная Таврида», присвяченого приблизно тому ж пер╕оду ╕стор╕╖, отож знаю, як може травмувати висв╕тлення тих под╕й, особливо якщо автор ма╓ добру фантаз╕ю ╕ не гребу╓ натурал╕змом.
Для Андр╕я ╤ванця ж важливо не нажахати й без того наляканого як минулим, так ╕ майбутн╕м читача, а сфокусувати свою досл╕дницьку думку на т╕й ситуац╕╖, в як╕й перебував Крим сто рок╕в тому за досить нестандартних обставин. Питаннями номер один були тод╕ його статус ╕ приналежн╕сть. Щодо етн╕чного складу, то в╕н нагадував нин╕шню картину: чверть кримських татар ╕ турк╕в; 49% — рос╕ян ╕ укра╖нц╕в та представники ╕нших нац╕ональностей. Р╕зн╕ етн╕чн╕ групи, под╕бно до нин╕шньо╖ ситуац╕╖, мали р╕зн╕ прагнення щодо статусу п╕вострова та його приналежност╕. Хтось хот╕в бачити його незалежним кримськотатарським утворенням, хтось — часткою б╕льшовицько╖ Рос╕╖, хтось — укра╖нською територ╕╓ю. Але нав╕ть т╕, кого вабила ╕дея незалежност╕, усв╕домлювали, що це не самодостатн╕й рег╕он, тож про економ╕чну самост╕йн╕сть нав╕ть не йдеться.
Окр╕м територ╕ально наближених партнер╕в, на Крим заз╕хала ще й Н╕меччина, яка влаштовувала тут сво╖ велик╕ поселення з подальшими планами вив╕льнення кримських земель в╕д традиц╕йних жител╕в. ╤ радянська депортац╕я у св╕тл╕ цих перспектив була просто др╕бничкою.
П╕зн╕ше до конфл╕ктно╖ ситуац╕╖ було втягнуто ╕ Польщу, до яко╖ звернулися кримськ╕ татари, аби в╕д ╕мен╕ Л╕ги Нац╕й ╖й було надано мандат на Крим, який м╕г би «в╕дд╕лити проблему Криму в╕д проблем Рос╕╖, захистити Крим в╕д заз╕хань Укра╖ни» ╕ дати шанс Криму за б╕льш сприятливих час╕в повернути соб╕ суверен╕тет, якого, до реч╕, в╕н н╕коли ╕ не мав.
Та Польща, з якою у кв╕тн╕ 1920 року Укра╖ною було укладено союз, дел╕катно ╕н╕ц╕атору цих перемовин Д. Сейдамету в╕дмовила.
Вт╕м, головним завданням ╕сторика було досл╕дити непрост╕ стосунки пом╕ж Кримом ╕ Укра╖ною, що залишаються такими й дос╕. До реч╕, як пов╕домля╓ ╕сторик, под╕бних досл╕джень, що охоплюють пер╕од з к╕нця 1918 до к╕нця 1920 року, у в╕тчизнян╕й науков╕й л╕тератур╕ не заф╕ксовано.
А тепер разом з автором спробуймо простежити, як складалися стосунки пом╕ж Кримом ╕ Укра╖ною в т╕ буремн╕ часи ╕ чому саме так, а не ╕накше. В 1917 роц╕ Укра╖нська Центральна Рада, а згодом ╕ УНР, спираючись на ╕дею щодо права нац╕й на самовизначення, визнала таке право за кримськотатарським народом, переоц╕нивши його реальну вагу в кримському сусп╕льств╕, ╕ у ╤╤╤ Ун╕версал╕ територ╕я Криму до УНР включена не була. В результат╕ Крим опинився п╕д контролем Рос╕╖.
Та вже невдовз╕ стала зрозум╕лою вир╕шальна роль Чорноморського флоту, через що кер╕вництво УНР оголосило про нам╕р зближення з Кримом, який за час╕в гетьмана П. Скоропадського вже розглядався як нев╕д’╓мна складова Укра╖ни. При цьому висловлювалися м╕ркування щодо можливостей надання Криму широко╖ автоном╕╖.
Тим не менше, зг╕дно з деякими документами, з’ясову╓ться, що на початку 1919 року Крим таки до складу УНР не належав. ╤нш╕ ж документи св╕дчать, що вже в перш╕й половин╕ цього року Крим розц╕нювався як складова частина Укра╖нсько╖ державно╖ територ╕╖. Тож чим дал╕ — тим б╕льше суперечностей, враховуючи, що деякий час на п╕востров╕ самоврядував крайовий уряд Соломона Крима, надзавданням для якого було «сприяння в╕дродженню ╓дино╖ Рос╕╖». ╤ його владу було повалено т╕льки в кв╕тн╕ 1919 року.
Ретельному анал╕зу п╕дда╓ Андр╕й ╤ванець ╕ стосунки УНР з окупац╕йними врангел╕вськими в╕йськами. В пошуках союзник╕в барон Врангель був налаштований на сп╕впрацю з УНР ╕, маючи сво╓ю територ╕альною базою Крим, готовий був використовувати ресурси Укра╖ни на вза╓мовиг╕дних умовах. Та нер╕шуч╕сть Врангеля щодо в╕йськового сп╕вроб╕тництва призвела до того, що воно нараз╕ стало неактуальним: Крим та частину Укра╖ни було захоплено б╕льшовицькими в╕йськами.
При всьому цьому маю зазначити, що, цитуючи ╕ анал╕зуючи документи, а також перекидаючи «м╕сточки» м╕ж под╕ями, Андр╕й ╤ванець робить це максимально залишаючись за кадром ╕ не висловлюючи сво╓╖ особисто╖ позиц╕╖ з того чи ╕ншого приводу нав╕ть у п╕дтекст╕. А непрямих засоб╕в для цього ╕сну╓ чимало. Так, свого часу одн╕╓ю ╕з причин знищення 50-тисячного тиражу кра╓знавчо╖ книги у видавництв╕ «Тавр╕я» стало те, що ╖╖ автор (а чи то редактор?) поважно назвав одного ╕з «б╕лих» генерал╕в по ╕мен╕ та по батьков╕. А для них же, виявля╓ться, це була завелика честь.
Будучи також журнал╕стом ╕ пол╕тичним анал╕тиком, Андр╕й ╤ванець лише на останн╕й стор╕нц╕ сво╓╖ прац╕ дозволя╓ соб╕ в╕д╕йти в╕д неупереджено╖ констатац╕╖ под╕й.
«Попри некоректн╕сть прямих паралелей м╕ж сьогоденням ╕ под╕ями 1918-1920 рр., вважаю… по-перше: укра╖нська державна та наукова ел╕ти… мають пост╕йно зд╕йснювати мон╕торинг сусп╕льно-пол╕тичних, етнодемограф╕чних та соц╕ально-економ╕чних процес╕в, як╕ в╕дбуваються в АР Крим та Севастопол╕. По-друге, в документах, що визначають державну етнопол╕тику, мають бути заф╕ксован╕ заходи, спрямован╕ на всеб╕чне задоволення етнокультурних та соц╕ально-економ╕чних потреб етн╕чних груп та народ╕в, як╕ проживають в Криму, та ╖хню одночасну подальшу ╕нтеграц╕ю в укра╖нську громадянську нац╕ю. Особлива увага ма╓ бути прид╕лена кримським укра╖нцям, як╕ де-факто ╓ меншиною в меншин╕ та не отримують належно╖ п╕дтримки, що б задовольняла ╖хн╕ етнокультурн╕ потреби, н╕ з боку автоном╕╖, н╕ в╕д оф╕ц╕йного Ки╓ва».
Тож з усього цього можна зробити висновок (один ╕з багатьох), що якби Директор╕я насамперед робила ставку на укра╖нське населення Криму, а не на кримських татар, як╕ мали св╕й окремий ╕нтерес ╕ цього не приховували, ситуац╕я з Кримом була б значно прозор╕шою ╕ не упод╕бнилася б м╕н╕ упов╕льнено╖ д╕╖. Але це вже — моя, ц╕лком дискус╕йна думка.
Загалом же ╕нтерес до ╕сторично╖ прац╕ Андр╕я ╤ванця виявився величезним — про це св╕дчила ╖╖ презентац╕я, орган╕зована В╤КЦом, що з╕брала як ╕сторик╕в, так ╕ просто громадян, не байдужих до земл╕, на як╕й живуть. Для когось под╕╖, описан╕ в книз╕, реально перегукнулися з долями ╖хн╕х знайомих ╕ нав╕ть родич╕в.
Неодноразово прозвучала думка ╕ про те, що Крим таки н╕коли не був державою, а лише крайовим утворенням.
А сам пан Андр╕й розпов╕в про свою багатор╕чну працю в арх╕вах С╕мферополя, Ки╓ва та Праги, ╕ все це дало йому, зокрема, можлив╕сть за под╕ями, як╕ описуються, в╕дшукати ╕ стежинку до Дня пам’ят╕ Геро╖в Крут (а саме в цей день в╕дбулася презентац╕я). Виявля╓ться, саме на кримськ╕й земл╕ поко╖ться розстр╕ляний полковник Василь Сварика, вихователь Ки╖вського кадетського Володимирського корпусу та орган╕затор допом╕жного студентського куреня С╕чових стр╕льц╕в, частина з яких знайшла свою смерть ╕ здобула безсмертя у нер╕вн╕й боротьб╕ п╕д Крутами.
Книга вийшла у видавництв╕ «Доля» за п╕дтримки «Укра╖нського центру з ╕нформац╕╖ та видавничо╖ справи «Тавр╕я» на чол╕ з Андр╕╓м Щекуном ╕ стала для цього центру вдалим дебютом. Тепер ╖╖ буде порекомендовано як методичний пос╕бник для студент╕в ╕стфаку ТНУ. А ще йшлося про здобуття паном Андр╕╓м наукового ступеня, що було вже давно на час╕, та на перешкод╕ цьому постали причини техн╕чного характеру.
Вт╕м, на мо╓ запитання, чи ма╓ в╕н нам╕р присвятити сво╓ подальше життя науц╕, Андр╕й ╤ванець висловився на користь державно╖ служби. Та чому б ╕ н╕? Адже ск╕льки на ту науку, зокрема на ╕стор╕ю, не молися, ╖╖ доля ╕ нав╕ть сам зм╕ст визначатимуться в чиновницьких каб╕нетах. А наука, напевно, як ╕ грош╕, полюбля╓ тишу, а не громадськ╕ батал╕╖. ╤, що найелементарн╕ше, — потребу╓ г╕дно╖ оплати сво╖м д╕ячам, яку частково можна було б вважати моральним в╕дшкодуванням за те, що подекуди потерпатиме ╖хн╓ сумл╕ння.
Бо, скаж╕мо, якщо нардеп Вадим Колесн╕ченко погрожу╓ з телеекрана ув’язнювати на 10 рок╕в за популяризац╕ю «бандит╕в», яких ╕сторики зах╕дного толку звикли вважати сво╖ми нац╕ональними героями, то цим фах╕вцям час реально економити грош╕ на сухар╕.

Тамара СОЛОВЕЙ

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #6 за 08.02.2013 > Тема ""Білі плями" історії"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=11380

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков