Версiя для друку Обговорити в форумi

Кримський Майдан

Я — з Івано-Франківщини, але з великою радістю прочитав звернення до українців Криму «У майбуття чи до забуття?» сімферопольця Ігоря Дуди в «Кримській світлиці» за 11 січня цього року. Сподіваюся, небайдужі читачі газети зі всієї України підтримають вас, пане Ігорю! Пропоную навіть надрукувати в газеті номер рахунку, щоб підтримати вас. Важливо вірити в те, що ви задумали, щоб перемогти, а для цього треба уважно прочитати у Святім Письмі з книги Суддів розділ 7. Тільки з Вірою, Надією, Любов’ю, в першу чергу до Бога, переможете, а також з любов’ю до всіх національностей, адже кожна нація — це творіння Боже. Тільки, мабуть, потрібно враховувати, як апостол Іван пише (розд. 2) в Одкровенні (остання книга в Євангелії), параграф 9: «Знаю твоє горе і вбогість, а втім ти багатий, — і обмови від тих, що звуть себе юдеями, а не є ними, але — зборище сатани». Такі люди, мабуть, є в кожній нації.
Не сумуйте, якщо на перших порах буде мало прихильників. Адже Гедеон і 300 людей з Божою поміччю перемогли 135 000 мідійців. Для християнина добре було б читати щодня хоча б півсторінки з Нового Завіту. Мене засмутило тільки одне. Ви згадуєте про рік змії, а це вже окультизм. Більшість ЗМІ про це говорять і пишуть. Незнаючі, мабуть, беруть приклад з Європи. В Європі багато поклоняються різним ідолам, окультизмові та іншому. Масони це дуже інтенсивно нав’язують. Потрібно пам’ятати, що є Європа, яка стоїть на фундаменті християнських цінностей, з якої ми беремо приклад, і є Європа, що породила у свій час ідеї комунізму, а тепер активно розповсюджує секти сатаністів. У пресі повідомлялося, що навіть в місті Турині, що в Італії (де зберігається оригінал плащаниці), є багато сект сатаністів, а в Європі сотні їх, і їхні представники пробралися в уряди багатьох країн та в урядовці Євросоюзу. І, на жаль, вони впливають на українських (а фактично ворожих Україні) високопосадовців. В Україні секта сатаністів зареєстрована ще за Кучми.
Прочитаймо, що пише священик ієромонах Леонід: «Наприклад, зовсім нещодавно я дізнався, що Міністерство освіти України запровадило в школах для обов’язкового прочитання на уроках світової літератури творів деяких авторів, що закінчили життя самогубством, працювали на масонство або мали мету морально і психологічно псувати дітей та молодь, ввести їх в окультний світ злих духів і таким чином завдати їм великої духовної руїни. Хочу застерегти батьків, що шкільна програма навчання включає як обов’язкову для прочитання книгу Джоан Роулінг «Гаррі Поттер». Так ось на міжнародному всесвітньому конгресі екзорцистів у Ченстохові у 2011 році професор-екзорцист о. Олександр Посєцький мав доповідь, у якій він представив цю книгу як підручник з історично реальної магії. Це не є ніяка казкова книга. Кожна дитина, кожен вчитель, який її читатиме, а також їхні родини будуть дуже сильно духовно-епідеміологічно і магічно інфіковані. Тому в жодному разі її не можна брати до рук, тримати в себе на полицях вдома, тим більше читати, пропускати через своє серце та розум і переказувати іншим. Так само всі книги Стефані Мейєр (про вампірів, про зневагу до Св. Євхаристії, культ демонів) не можна тримати у себе на полицях. Тепер це все перекладається українською. А інтелігентні люди пишаються, що в них є такі книжки. Чи варто марнувати час на твори Дена Брауна, книжки Кодінза про ловитву і полювання на людей, а також славнозвісного Паоло Коельо? Професор Посєцький довів, що у всій цій літературі діє закодований сатанізм».
З цим фактом, що Міністерство освіти спонукає читати школярів книги сатаністів, потрібно ознайомлювати християн усіх конфесій і кримських татар. Ми знаємо, що керівництво Московського патріархату цілком залежне від вихованця КДБ Путіна, але надіюсь, що серед простих людей знайдуться справжні християни і що вони також зі всіма будуть протестувати проти такого кроку Міністерства освіти. (З цього приводу чомусь мовчать політичні партії і громадські організації). Якщо будуть справжні християнські взаємовідносини, то одна нація буде допомагати іншій. Кримський татарин, керівник Меджлісу, на рівні Верховної Ради України допоміг добитися виділення землі для християнської церкви Київського патріархату у Криму. Питаю, де християнські політичні лідери?

P. S. Сподіваюсь, пане Ігорю, ви згадали про рік змії, не знаючи мети окультизму? Взнавши, ви очиститесь п’ятьма умовами доброї сповіді, і ваша любов, в першу чергу, до Бога, до України, до ближнього запалає досконало і ще сильніше.

Орест ЧАЙКІВСЬКИЙ
Івано-Франківська область

РОЗУМІЮ І СПІВЧУВАЮ...

Прочитала статтю І. Дуди і розплакалася, тому що знаю кримські реалії. У мене в Криму живе сестра. Один батько і одна мати, та ми — чужі. Чужі у всьому. Думаю інколи, а може, не сестра вона мені? Колись почула, як одна жінка розказувала про те, як холодно ставляться до матері її сестри. І вона запитала свою маму: «Мамо, а може, ви їм давали не материнське молоко?». Ну не може людина не любити своєї матері, просто не може, якщо мама грудьми тебе годувала. Я після тих слів дуже довго думала, і потім хотіла б поставити своїй матері це запитання, але моя мама вже давно за обрієм, і тому питання повисло в вічності. Щоразу, коли приїжджаю у Крим до сестри, виникають постійні непорозуміння, сварки, і не допомагає нічого. Абсолютно чужа людина. Важко це сприйняти, дуже важко, але є те, що є. Я розумію автора статті і співчуваю йому. Якщо були б усі українці, як моя сестра, то напевно там уже давно жили б одні «малороси».
Мене називали «бандеровкою», «глупой колхозницей» і т. д., та я все це переношу з посмішкою. Мені байдуже, що так говорять. Але коли перед тобою твоя сестра, коли говорить, що голосувала за «ригів», бо більше не було за кого, то мені «рве дах» — за висловом мого внука. І як пояснювати, як донести істину — не знаю.
Ще до Італії я з гордістю вважала себе українкою. Я народилася нею і помру. А Італія, можливо, тільки загострила, загартувала моє українство, моє коріння і мою свідомість.
Захоплююсь вашою витримкою, любов’ю до України. Впевнена, що ви будете робити все, що від вас залежить, щоб ситуація змінилася!

Марія СИДАРЮК (Олійник),
Італія, м. Бреша

Любий Ігорю! Прочитала вашу статью в «Світлиці» и очень обрадовалась. Наконец-то! Всегда думала, почему молчат молодые украинцы, не анализируют происходящее. Все вопросы, которые вы поднимаете, меня волнуют. Очень многие украинцы превратились в хохлов, забыли свой язык, культуру, Родину, некоторые настроены даже враждеб¬но ко всему украинскому. Становятся на сторону зла, сказалось многовековое рабство. Другие украинцы считают себя патриотами и разговаривают нашей мовою, но апатичны, инертны, не приходят даже к памятнику Шевченко 9 марта или в День независимости. Некоторые боятся демонстрировать свою национальность. Даже в Симферополе приходит кучка маленькая на свята. А уж чтобы выступить и потребовать у власти свои права, тут совсем плохо.
Украинцы говорят: «Ми дуже терплячі». Вот и корень зла. В этом же номере газеты есть стих: «Коли б ми гніватись могли…». Вы читали, конечно. Никто из тех, кто пережил голодоморы, не прокляли своих палачей и их потомков. Только рассказывают и плачут. Нет протеста в их душах.
Желаю вам успеха в этом большом деле. Ющенко сделал первый шаг, начал поднимать национальный дух и предал. Гіркота... В Керчи нигде не услышишь рідної мови.

Нина ПРИХОДЬКО, пенсионерка, г. Керчь

Таке не тільки в Криму, а по всій Україні, і проблема одна. За часів радянської влади було винищено багато людей, які могли думати і виховувати нормальних дітей. Якби та влада ще побула десяток років, то знищила б усіх думаючих і залишилися б одні «баобаби», тоді навіки згинули б мова і культура. Це можна виправити тільки за умови, коли замість пустопорожніх балачок, як казав один мій знайомий, «будуть конкретні вила в руках». І конкретні справи!

Іван КОВАЛЬ, Україна

ЩОБ ЛЮДИ ЗНАЛИ ПРАВДУ!

Я — постійний передплатник газети «Кримська світлиця» від того часу, коли знайшов її в каталозі на пошті в нашому селі. Мені ваша газета дуже подобається, — для мене це одна з найкращих демократичних газет нашої воскреслої неньки-України.
Ваше видання стало однаково рідним по всій Україні як для західняків, так і східняків. Хочеться вірити, що і надалі «Кримська світлиця» не розгубить ниніш¬ніх читачів і надбає майбутніх. Щоб люди, а особливо молоде покоління, знали правду про нашу українську історію, про українську мову, яку забороняли і нищили століттями чужинці-окупанти.
Від щирого серця вітаю вас з 20-літтям вашої газети. Бажаю вам міцного здоров’я, пошани й любові, успіхів і наснаги в такій благородній справі, й витрим¬ки в цих досить важких для української газети умовах. Дякую вам за все. Хай Бог вам допомагає! Слава Україні!

Микола МІЩЕНКО, ветеран Другої світової війни
с. Переяславське, Переяслав-Хмельницький р-н,
Київська область

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #5 за 01.02.2013 > Тема "Резонанс"