Версiя для друку Обговорити в форумi

Добро врятує світ!

Для дорослих зима — це передовсім слизькі вулиці, дискомфорт у квартирах, де ледь теплі батареї і така ж сама «гаряча» вода. А для малечі вона є цілою серією зимових свят, а отже, і подарунків, святкових заходів, просто зимових розваг, неможливих без снігу. Ще не поблякли враження від зустрічі зі святим Миколаєм, аж тут і Новий рік завітав до оселі, з ялинкою, святковим столом, найкращими сподіваннями. А ось і Різдво Христове, що вже стало неможливим без колядування. І учасники цього ритуального дійства — теж дітлахи.
Та, на жаль, не всі вони можуть співати, не для всіх однаково гостинно життя розкриває скарбницю своїх радощів. І пом’якшити цю несправедливість намагаються небайдужі дорослі й такі ж самі небайдужі діти. Тож Новорічно-Різдвяне свято, яке відбулося у Республіканському центрі дитячої та юнацької творчості, було насамперед розраховане саме на вихованців Сімферопольської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату, де живуть і навчаються діти із порушенням слуху, що іноді зовсім не здатні і відтворювати звуки, яких не чують. Але і очі, і розум, і серце, і фантазія у них не ушкоджені. А у «Лісовій казці», що її привезли і показали юні керчани (колективи «Каприз» та «Магія»), ні до чого дослухатися — все таке яскраве, видовищне. І герої тут не потребують коментарів, бо це і зайченята з вушками, хвостиками і морквами в руках, і ялиноньки — всі в зеленому, з ялинкою замість корони, і, звичайно ж, дід Мороз, якого неможливо не впізнати.
Важко уміститися всім маленьким артистам в актовій залі РЦДЮТ, для них потрібний справжній театр або ж цирк, куди вони і вирушать після цієї вистави, але де ще вони знайдуть таку вдячну публіку?! Адже тут не треба зайвих слів — хурделиця, вона хурделиця і є, тільки які ж чарівні ці сніжинки, що кружляють сценою у швидкому танці! У них біло-сріблясті сукні, срібні вишукані корони. А ось і танок змій, бо змія є символом нового року. Що ж поробиш, драконові (він уособлював минулий рік) доводиться таки передавати їй ключа і розлучатися з малечею аж до 2024 року, коли та вже виросте, а можливо, й матиме вищу освіту та хорошу роботу. Але щодо освіти, а особливо щодо престижної роботи для дітей з порушенням слуху, то це є великою вдачею.
Про подальшу перспективу дітлахів розпитую у їхніх проводжатих. А це вчителька жестової мови Аліє Мамутова і заступник директора з навчально-виховної роботи Людмила Ішболдіна. Вони переконують: такі діти — дуже хороші працівники, засвоївши ті чи інші операції, вони виконують їх сумлінно і старанно, не відволікаючись, як здорові, на звукові подразники та не розслабляючись з допомогою пустопорожніх розмов. Але це здебільшого є робота швачки, кухаря, та, яку можна виконувати, не контактуючи з людьми. А освіту і трудові навички молодь одержує у спеціалізованих закладах. І асортимент пропозицій дуже і дуже обмежений.
Але все це — потім. І майбутні проблеми не повинні затьмарювати й без того непросте дитинство малечі. Аліє Ніярівна, яка має глухих батьків, і ця проблема невідривна від її життя, розповідає:
— Наші діти розумні, дуже артистичні, вони люблять танцювати і навіть одержали запрошення на телешоу «Танцюють всі» й успішно там виступили. Заодно оглянули Київ. Все це стало для них справжнім подарунком долі.
Аліє Мамутова працює в цій школі вже 12 років, а її директор Віра Єфімова — понад 20. За словами Людмили Ішболдіної, директор дуже любить своїх вихованців, й інші в інтернаті просто не приживаються. А навчання цих особливих дітлахів відбувається на словесній основі, міміко-жестикулярна мова є лише допоміжною. Тож письмову мову у дітей збережено, і такий контакт для них не є проблемою.
Серед присутніх на виставі були й діти з інших спеціалізованих навчальних закладів. А зі мною поруч на приставних стільцях (бо переповнена зала) сиділа жінка, яка приїхала разом із юними керчанами. Вона не могла стримувати своїх переживань: «Це ж така слизька підлога, діти можуть впасти!», «Вони вже змерзли, коли ж їх випустять танцювати, малеча майже гола і боса!».
І подумалося: є ще люди, які вміють по–справжньому турбуватися не лише про своїх рідних, а мають сповнене любові серце. Й це, на щастя, не новорічна казка.
І, звичайно ж, до того, аби казка таки ожила, долучилися організатори свята: Міністерство освіти і науки, молоді та спорту АРК і господарі приміщення. Бо така у них робота, що збігається з покликанням.

Тамара СОЛОВЕЙ

ЛЮБОВЕ ВОЛОДИМИРІВНО, З ЮВІЛЕЄМ!

Сердечно вітаємо директора школи і вчителя української мови і літератури Л. В. БАЛАШОВУ з ювілеєм!

Ерудована, компетентна, розумна, завжди готова прийти на допомогу своїм вихованцям, яких вона завжди вислухає, обов’язково допоможе, якщо треба — заспокоїть, підніме настрій.
Виняткова працездатність, професіоналізм, прагнення йти у ногу з часом — все це вона, скромна, яка багато років крокує педагогічною нивою.
Лагідна, рідненька, добра і проста,
Наша дорогенька, наша золота.
Хоч роки минають, як чиста вода,
Для нас ви, рідненька, завжди молода.
Здоров’я міцного, щастя без краю,
Ми зичим без ліку
довгого-довгого віку!

Колектив учителів і учнів 5-А классу СШ № 26 м. Сімферополь

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #4 за 25.01.2013 > Тема "Душі криниця"