Версiя для друку Обговорити в форумi

Література

У Київському будинку письменників відбувся літературно-мистецький вечір під гаслом «Література без провінцій», присвячений 40-річчю заснування Черкаської обласної організації Національної спілки письменників України.
Такий молодий вік письменницького осередку пояснюється недавнім часом утворення самої Черкаської області, та й близька столиця притягувала до себе літераторів, які народилися і набули фахового рівня та визнання на давньокозацькій землі. Тож тривалий час не було кворуму для створення спілчанської організації.
Але цей край здавна знаний своїми могутніми літературними традиціями, адже недарма називається Шевченковим. Його називають і Богдановим, бо історична доля України тісно сплелася із подіями, які тут відбувалися за часів Хмельниччини.
Із Черкащиною тісно пов’язані імена Григорія Сковороди, братів Петра і Семена Гулаків-Артемовських, Івана Нечуя-Левицького, Семена Скляренка, Агатангела Кримського, Тодося Осьмачки, Юрія Горліс-Горського.
У ближчі до нас часи письменницьку ниву тут орали незабутні Василь Симоненко і Андрій Химко (Хименко), Микола Негода і Григорій Білоус.
Утворення обласної письменницької організації сприяло не тільки посиленню роботи із творчою молоддю, а й запровадженню Шевченківського свята «В сім’ї вольній, новій».
Із цього приводу мені, тодішньому голові обласного літературного об’єднання, пригадується такий епізод. Перед від’їздом делегації черкаських літераторів на творчий звіт до Москви наприкінці 1970-х років нас запросив на бесіду Перший секретар обкому КПУ Іван Лутак, донедавна один із керівників Компартії України (при опальному Петрові Шелестові), чоловік суворий, який ніколи, здається, не усміхався, і несподівано дав нам таке напуття: «Ви, товариші-письменники, будучи на прийомах у Спілці письменників СРСР, у редакціях літературних видань і скрізь, де будете, сміливіше ставте питання про запровадження Шевченківського свята на Україні, зокрема на Черкащині. Вам втрачати нічого, звання письменника у вас ніхто не відбере!».
І справді наш московський візит певним чином посприяв тому, що вже наступного року відбулося Шевченківське свято «В сім’ї вольній, новій», яке спершу проводилось тільки на Черкащині, набувши згодом статусу всесоюзного. Поряд із іменитими гостями – представниками літератур інших республік його постійними учасниками були черкаські письменники, які і тепер плідно трудяться: Майя Фролова, Василь Дергач, Іван Дробний, Василь Захарченко, Сергій Носань, Людмила Тараненко.
Але повернімось до ювілейного творчого вечора у Київському будинку письменників. Його вели голова Черкаської письменницької організації, талановита письменниця, науковець Валентина Коваленко і відомий літературознавець, професор Черкаського університету Володимир Поліщук.
Зокрема, Валентина Коваленко ознайомила присутніх із станом справ в обласному письменницькому осередку, до якого тепер входить більше 40 літераторів, про їхні творчі здобутки і проблеми, про регулярний вихід щоквартального журналу «Холодний Яр». Повідомила вона і про такий прикрий факт: представники місцевої влади вивели зі складу журі обласного літературно-мистецького конкурсу імені Василя Симоненка всіх провідних письменників, які твердо відстоювали інтереси справжнього мистецтва, і замінили їх угодними владі людьми, таким чином відсторонивши від присудження премії письменницьку організацію, яка саме й була засновницею симоненківського лауреатства. Це змусило письменницький осередок піти на рішучий крок: оголосити про заснування по-новому всеукраїнського конкурсу на здобуття зазначеної літературно-мистецької премії, залучивши до її журі провідних письменників і митців, незалежних від уподобань носіїв теперішньої влади. Крок прикрий, неоднозначний, але вимушений.
На творчому вечорі з привітанням до черкащан від імені керівництва Спілки письменників виступив її відповідальний секретар Володимир Барна та голова Київської письменницької організації Михайло Сидоржевський, теплі промови виголосили відомі письменники-земляки: Михайло Слабошпицький, Михайло Наєнко, Василь Шкляр, який напам’ять емоційно прочитав чималий уривок зі свого роману «Чорний ворон». Слідом за ними привітав присутніх народний депутат України поет Віктор Терен.
А гості із Шевченкового краю порадували аудиторію своїми віршами, піснями і гуморесками. Поміж виступами поетів Олексія Озірного, Олександра Солодаря, Сергія Ткаченка, Наталії Горішної, Миколи Шамрая, Петра Поліщука звучали пісні у виконанні вокального тріо «Барви», співачок-солісток Наталії Саух і Валерії Шапошник. З неабияким успіхом виступили кобзар Михайло Коваль і поет-пісняр Сергій Руднєв, який вразливо виконав свою пісню про очі, що невідступно «дивляться із Холодного Яру». А веселого настрою додали відомі майстри гумору Анатолій Горбівненко, Володимир Ткаченко та Іван Дубінін.
Літературно-мистецьке дійство відбулося на справді високому рівні, і аж ніяк не на провінційному. На жаль, не долучилось до нього черкаське земляцтво у Києві, щоб заповнити земляцьким повнолюддям залу Будинку письменників (тільки оголоси людям, які тягнуться душею до своїх коренів!), не кажучи вже про організацію цього непересічного культурного заходу в одній із великих концертних зал столиці.
А насамкінець хочеться перефразувати відоме оптимістичне прислів’я: черкаському роду нема переводу!

Василь МАРСЮК,
Поет

На фото угорі: на відкритті вечора письменники (справа — наліво): Володимир БАРНА, Валентина КОВАЛЕНКО, Володимир ПОЛІЩУК; виступає кобзар Михайло КОВАЛЬ

Фото Наталі ГОРІШНОЇ

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #4 за 25.01.2013 > Тема "Душі криниця"