Версiя для друку Обговорити в форумi

«ОДНИНІ ВОЄДИНО ЗЛИВАЮТЬСЯ СТОЛІТТЯМИ ОДІРВАНІ ОДНА ВІД ОДНОЇ ЧАСТИНИ ЄДИНОЇ УКРАЇНИ — ЗУНР (ГАЛИЧИНА, БУКОВИНА І УГОРСЬКА УКРАЇНА) ТА НАДДНІПРЯНСЬКА ВЕЛИКА УКРАЇНА… ОДНИНІ НАРОД УКРАЇНСЬКИЙ МАЄ ЗМОГУ ДРУЖНІМИ ЗУСИЛЛЯМИ СВОЇХ СИНІВ БУДУВАТИ НЕРОЗДІЛЬНУ САМОСТІЙНУ ДЕРЖАВУ УКРАЇНСЬКУ НА БЛАГО І НА ЩАСТЯ ВСЬОГО ЇЇ ТРУДОВОГО НАРОДУ…» — ЦЕ СЛОВА ІЗ УНІВЕРСАЛУ ДИРЕКТОРІЇ УНР, І ЇМ ВЖЕ ПОНАД 90 РОКІВ.
Та цього часу виявилося замало, аби як на побутовому рівні, так і з вуст політиків перестали звучати закиди про те, що західні українці, м’яко кажучи, відрізняються як менталітетом, так і політичними уподобаннями, а тому «східнякам» значно ближчі їхні сусіди за межами держави.
Львівсько-галицькою відрижкою якось назвав з телеекрану відомий народний депутат «діалект», який насправді є українською мовою і спричиняє увесь той клопіт, від якого довелося декому захищатися законом про регіональні мови. Той же нардеп відкрито називає «західняків» «нахлібниками», бо їхня економіка є дотаційною, і у «донецьких» уже уривається терпець їх годувати. Ось тобі і «збулася одвічна мрія!».
Можливо, й не варто було б озвучувати сьогодні слова цих чи то хворих, чи то провокаторів, але тим важливіше зауважити, що для усіх здорових сил суспільства цей день насправді є святом. А утворення живих ланцюгів, що об’єднують два береги Дніпра, це не просто данина традиції (перший такий ланцюг у 1990 році складався із 3 млн. людей, і створено його було з ініціативи Михайла Гориня, який нещодавно покинув нас), це ще і магічне дійство, яке часто використовується в психотерапії та езотериці. Тож такий ланцюг не розірвати мрійникам про конфедерацію, яким охоче надають слово кримські ЗМІ.
На користь єдиної соборної України виступає і кримська молодь, що й продемонстрували учасники громадської організації «Український дім», які прийшли на мітинг, що відбувся біля пам’ятника Тарасу Шевченку, аби скласти із вирізаних з паперу контурів областей велику Україну (на фото) та ще й розповісти, чим же славний кожен її регіон. Та це вже після того, як прозвучали останній виступ та резолюція мітингу, на якому теж з’явилися нові люди.
То прийшли з кошиком квітів молоді представники партії «УДАР» на чолі з народним депутатом України, ялтинцем Олександром Мочковим (на фото угорі), який заявив, що хотів би, аби живий ланцюг єднання виник не лише поміж Львовом та Києвом, але й досягнув Криму. «Ми пам’ятаємо і несемо у серці це світле свято», — завершив свою думку юнак.
Загалом же промовляли ті, без кого важко уявити собі якийсь український урочистий захід. Це голова Української громади Криму Владислав Хмеловський, який зачитав і резолюцію мітингу, керівник Кримської республіканської організації КУН Василь Овчарук, що виступив також зі зверненням до Президента та кримського й українського урядів, лідер кримської Української народної партії Олег Фомушкін та інші.
Голова Наукового товариства ім. Т. Г. Шевченка, академік Петро Вольвач назвав День Соборності найголовнішим після Дня Незалежності українським святом, а ідею соборності він готовий вважати саме тією національною ідеєю, яку так і не можуть віднайти наші керманичі. Говорив Петро Васильович також і про євровибір, який багатьма українцями розцінюється як можливість вийти із зони впливу традиційних партнерів. Промовець згадав і про майбутні президентські вибори, на яких хотів би бачити переможцем представника від об’єднаної опозиції. А серед найбільших досягнень незалежності в Криму назвав діючі тут осередки УПЦ Київського патріархату та україномовну газету «Кримська світлиця». А ось станом українського шкільництва академік незадоволений, оскільки українських шкіл на півострові лише 7 і їхня кількість вже давно не зростає.
Та, як з’ясувалося, навіть навпаки — кримська освітянська влада під маркою реорганізації нищить і вже давно вистраждане українцями. Своєрідним виявилося для українських школярів свято Соборності у Джанкої — саме цього дня їхнім батькам повідомили про ліквідацію українського класу в школі № 2. Про це розповів один із кримських лідерів ВГО «Свобода» Сергій Савченко, зауваживши, що подібні наступи на українство не минають безслідно: тож кількість виборців, які підтримали «Свободу» останнім часом, виросла вдесятеро.
Про те, що в країні плюндрується демократія, потерпають освіта і культура, ледь животіють пенсіонери і безальтернативний вихід — зібратися під єдиним прапором і вирушити на боротьбу за свої права єдиним фронтом, говорив заступник голови КРО «Фронт Змін» Анатолій Ковальський. Відомо, що київські «фронтовики» підтримали ініціативу Юлії Тимошенко утворити єдину партію, аби не розпорошувати сили під час майбутніх президентських виборів. Але ті, хто сьогодні лише «їде на ярмарок», а не «повертається з нього», цю ідею не підтримали або ж залишили без коментарів. А щодо кримських представників «Батьківщини», то вони і взагалі нехтують українськими громадськими заходами і на місцевих лідерів аж ніяк не тягнуть. Тому, думаю, що йти єдиним фронтом кримчани згодні, а ось щодо спільного партійного лідера, то такого на своєму обрії вони поки що не бачать.
Про необхідність боротися насамперед за свободу, а не за кусень хліба, говорив Василь Овчарук. Хоча саме отой кусень об’єднував кримських і західноукраїнських мітингувальників під гаслами «Схід і Захід — разом». Бо для людей, позбавлених засобів для існування, ідеологічні гасла автоматично відходять на задній план. І вже потім люди прагнуть бути людьми, а не маріонетками у чиїхось руках.
Тож шлях до дружби «через шлунок» шукали і провідники потяга «Харків-Львів», котрі частували харків’ян, які прибували до міста Лева, смачними безкоштовними пампушками, що усю ніч пекли господині-львів’янки.
А у Сімферополі свято Соборності не обмежилося площею біля пам’ятника Великому Тарасові. Майже у той же час чимало українців зібралося у Музеї історії міста Сімферополя помилуватися на українські марки різних історичних періодів, починаючи від часів Української Народної Республіки і до сучасності. Це стало можливим з ініціативи історика та журналіста Андрія Іванця, який продемонстрував у музеї частину своєї колекції, усього 70 експонатів.
А коли одержав слово, сказав таке:
— Марки — це штрих-код часу. Вони допомагають відчути на дотик та побачити епоху, роблять віддалені часи ближчими і зрозумілішими… Сподіваюся, що марки періоду Директорії допоможуть бажаючим ближче ознайомитися із періодом, коли було оголошено Акт Злуки.
Оцінивши цей шляхетний крок та експонати Андрія Валерійовича, його прямо на презентації було прийнято до Спілки філателістів її головою 85-річним Яковом Дубосарським. А колишній банкір Валерій Борисович Пробий-Голова поповнив колекцію двома старовинними банкнотами.
Не обійшлося на заході і без української кобзи, яка співала і плакала в руках у сімферопольського кобзаря Володимира Сухенка.
Тож думається, що перед такою ініціативною дієвою любов’ю, яка збирає людей у живий ланцюг та розкриває перед ними цікаві епізоди української минувшини у музеях, аж нічого не варті зусилля тих, хто намагається «розділяти і володарювати». Ми ж бо з дитинства знаємо, що добро таки непереможне.

Тамара СОЛОВЕЙ

ОФОРМИТИ ПЕРЕДПЛАТУ на всеукраїнську загальнополітичну і літературно-художню газету «Кримська світлиця» та інші культурологічні видання ДП «Національне газетно-журнальне видавництво» (газету «Культура і життя», журнали «Українська культура», «Український театр», «Театрально-концертний Київ», «Музика», «Пам’ятки України: історія та культура») можна в будь-якому поштовому відділенні зв’язку України. У країнах далекого зарубіжжя оформити передплату на ці видання можна через сайт www.presa.ua на сторінці «Передплата On-Line». Передплатити та придбати окремі примірники видань в електронній версії можна за адресою - http://presspoint.ua/. Така послуга доступна в будь-якій країні світу. Довідки за тел.: (044) 498-23-64; e-mail: nvu.kultura.porhun@gmail.com

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #4 за 25.01.2013 > Тема "З потоку життя"