Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3677)
З потоку життя (6894)
Душі криниця (3705)
Українці мої... (1510)
Резонанс (1606)
Урок української (997)
"Білі плями" історії (1756)
Крим - наш дім (534)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (238)
Бути чи не бути? (71)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
БАЛУХ ПОЧАВ ПРОХОДИТИ РЕАБ╤Л╤ТАЦ╤Ю
Приватна кл╕н╕ка «Нодус», в як╕й найближчими м╕сяцями проходитиме реаб╕л╕тац╕ю та...


ЙОГО НАЗИВАЛИ «СТР╤ЛЕЦЬКИМ БОЯНОМ»…
С╕човий рух в Галичин╕ був позначений неабияким сплеском народно╖ творчост╕, саме в цей пер╕од...


ПРИСВЯТИВ ЖИТТЯ ТЕАТРОВ╤
Хрестомат╕йний автор, знайомий нам з╕ шк╕льних п╕дручник╕в – ╤ван Карпенко-Карий, нин╕...


УКРА╥НСЬКИЙ МОЙСЕЙ – МИТРОПОЛИТ ШЕПТИЦЬКИЙ
Духовна велич укра╖нського Мойсея – митрополита Шептицького – безц╕нний дар нашого...


НЕ СТАЛО ВАДИМА РО╥КА…
11 вересня п╕шов з життя Вадим Михайлович Ро╖к, син кримсько╖ укра╖нсько╖ вищивальниц╕-геро╖н╕...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook

Twitter





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #52 за 28.12.2012 > Тема "Українці мої..."
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#52 за 28.12.2012
ШУКАЧ ЗОЛОТОГО ЗЕРНА

Поет ╕ час

ДО 100-Л╤ТТЯ УКРА╥НСЬКОГО ПОЕТА ГРИГОР╤Я ТРИЛ╤СЬКОГО

Укра╖нська поез╕я 30-х рок╕в ХХ ст. — одна з найдраматичн╕ших стор╕нок в ╕стор╕╖ нашо╖ культури. Затиснена в лещата стал╕нського режиму, вона змушена була в╕дображати ненависну ╖й комун╕стичну ╕деолог╕ю, в як╕й жила. Ця система знищувала яскрав╕ таланти спочатку морально, а пот╕м, як виявилось, ╕ ф╕зично. Серед молодо╖ л╕тературно╖ паросл╕ передво╓нно╖ пори особливо вир╕знялася постать донецького поета Григор╕я Трил╕ського (1912-1942), в╕рш╕ якого активно публ╕кувалися майже в ус╕х укра╖нських журналах. Звичайно, будучи дитям сво╓╖ епохи, поет не м╕г уникнути «романтизму соц╕ал╕стичного буд╕вництва», але в кращих сво╖х творах виявив безперечно глибокий л╕ричний талант, яскраву образн╕сть, чистоту поетично╖ мови, глибину думки. Трил╕ський — виразний представник молодого покол╕ння нашо╖ л╕тератури, яке, не розкв╕тнувши, не д╕йшовши до золото╖ пори зростання, стало жертвою злочинно╖ системи. ╤ хоча поет залишив нам невелику за обсягом спадщину, ╕ не вся вона тепер виявилась повноц╕нною, все ж краще з того, що в╕н створив, повинно ув╕йти до золото╖ скарбниц╕ укра╖нсько╖ поез╕╖.
Б╕ограф╕чн╕ в╕домост╕ про поета дуже скуп╕. Зна╓мо т╕льки, що Григор╕й ╤ванович Трил╕ський походив з Шевченк╕вського краю, де народився 12 листопада 1912 року в невеликому придн╕провському сел╕ Омельгород (тепер Олександр╕вський район К╕ровоградсько╖ област╕) в селянськ╕й родин╕. П╕сля зак╕нчення м╕сцево╖ семир╕чки (1926 р.) Григор╕й деякий час жив на сел╕, допомагаючи батькам по господарству. У цей же час в╕н активно працював с╕лькором молод╕жних харк╕вських та ки╖вських газет («На зм╕ну», «Молодий б╕льшовик»), де й опубл╕кував перш╕ сво╖ в╕рш╕ («Увечер╕», «В╕тер» та ╕н.) 1929 року. А наступного року, поповнюючи ряди численно╖ молод╕, яку система гнала в «комун╕стичне майбутн╓», Г. Трил╕ський ╖де на Донбас, де працю╓ обл╕ковцем на ст. Ясинуват╕й. Нов╕ умови вимагають уже «виробничо╖ тематики» ╕ пейзажна л╕рика, якою дебютував поет, в╕дходить на другий план. Саме в Ясинуват╕й його й «в╕дкрив» молодий тод╕ ще поет Микола Рудь, який 1931 року при╖хав сюди в пошуках «ударник╕в у л╕тератур╕». Захоплений в╕ршами Г. Трил╕ського,   М. Рудь запрошу╓ його в╕дв╕дувати творч╕ вечори донецьких молодняк╕вц╕в, уводить його в л╕тературне життя столиц╕ Донбасу. А незабаром Г. Трил╕ський ╕ сам пере╖здить до м. Стал╕но (колишня назва Донецька), де ста╓ членом «Молодняка», а пот╕м працю╓ л╕тературним консультантом при каб╕нет╕ молодого автора. «В╕н якось в╕дразу, — пише у сво╖х спогадах М. Рудь, — ув╕йшов до кола донецьких письменник╕в, ╕ хоча числився в молодих, все ж справляв враження уже зр╕лого л╕тератора, на що давали п╕дстави його талановит╕ в╕рш╕ та запальн╕ виступи в л╕тературних дебатах» (Арх╕в автора).
Григор╕й Трил╕ський друку╓ться в газет╕ «Комсомолец Донбасса» (газета публ╕кувала й укра╖нськ╕ твори), а пот╕м активно виступа╓ з╕ сво╖ми поез╕ями в таких журналах, як «Литературный Донбасс», «Штурм», «Молодняк», «Л╕тературний журнал», а також у «Л╕тературн╕й газет╕», «В╕стях», л╕тературних альманахах «Ми — радянськ╕ патр╕оти») та ╕н. Ц╕каво, що з Г. Трил╕ським рахувалися нав╕ть уже досв╕дчен╕ поети, зокрема К. Герасименко, Ю. Черкаський, а також московський критик О. Сел╕вановський (на╖здив до Донбасу).
Ось як згаду╓ про Г. Трил╕ського ╕нший його сучасник Петро С╓в╓ров, який на той час працював у Донбас╕: «Зустр╕чалися ми найчаст╕ше в редакц╕╖ журналу «Литературный Донбасс», в каб╕нет╕ редактора Федора Байдаченка. Запам’яталось виразне укра╖нське обличчя. Св╕тлий шатен, середнього зросту. Григор╕й був надзвичайно добродушним ╕ прив╕тним. Але найб╕льше, мабуть, в╕н в╕дзначався серед ус╕х нас сво╓ю граничною скромн╕стю. Його майстерне читання в╕рш╕в, майже ораторський талант п╕д час наших дискус╕й я, очевидно, не забуду н╕коли» (Там само).
Не належачи до категор╕╖ крикливих поет╕в, Г. Трил╕ський не посп╕шав з виданням першо╖ книжки, хоча працював багато. Лише на початку 1937 року в╕дбулося обговорення його в╕рш╕в, про що писала нав╕ть «Л╕тературна газета». На прохання сво╖х колег в╕н все ж таки пода╓ до друку свою першу зб╕рку в╕рш╕в. А невдовз╕ його приймають кандидатом до Сп╕лки письменник╕в. Однак ц╕й книжц╕ не судилося побачити св╕т: 26 грудня 1937 року в╕н був заарештований НКВС ╕ звинувачений у шпигунств╕ на користь Япон╕╖ (дивовижн╕шого за сво╖м блюзн╕рством звинувачення щодо поета, мабуть, ╕ вигадати важко). П╕сля сл╕дства в╕н був засуджений на 15 рок╕в позбавлення вол╕, щоправда, п╕зн╕ше терм╕н було скорочено до восьми рок╕в. Сво╓ заслання поет в╕дбував на золотих копальнях Златоуста на Урал╕. Яка зла ╕рон╕я дол╕! Талановитого поета, шукача словесних перлин було кинуто на золот╕ копальн╕, де в╕н, стоячи по кол╕на у вод╕, змушений був промивати п╕сок, щоб знайти зернятка золота. Виявилося, що звичайне золото в ц╕й кра╖н╕ ц╕нувалося куди вище, н╕ж золото поез╕╖. Не витримавши жахливих умов прац╕, знесилений ф╕зично, поет помер на засланн╕ 27 вересня 1942 року на тридцятому роц╕ життя. Реаб╕л╕тований лише 29 вересня 1989 року прокуратурою Ки╖вського в╕йськового округу.
Становлення поета Григор╕я Трил╕ського в╕дбувалося уже в часи, коли в╕дшум╕ли л╕тературн╕ дискус╕╖, коли згорталися письменницьк╕ угруповання й повол╕ уже розкручувався маховик стал╕нсько╖ репресивно╖ машини. Все це н╕як не сприяло зростанню обдарованого поета. ╤ все ж у перших в╕ршах Г. Трил╕ського не можна не пом╕тити залюбленост╕ в народно-поетичне слово, тяж╕ння поета до класично╖ манери письма. Орган╕чне й глибоке засво╓ння фольклорних скарб╕в естетично формувало молодого поета й дозволило йому встояти перед натиском ц╕лого ряду формал╕стичних в╕янь. Отже, в основ╕ його поез╕╖ були народно-п╕сенна творч╕сть та класична л╕тература (Т. Шевченко, ╤. Франко, О. Пушк╕н).
Але, потрапивши на Донбас, Г. Трил╕ський швидко перебудову╓ться як тематично, так ╕ ╕деолог╕чно. Основн╕ риси його перших донбас╕вських в╕рш╕в — це експресивн╕сть, динам╕зм, схильн╕сть до маршових ритм╕в. Його поез╕я ста╓ б╕льш предметною, з’являються портрети «геро╖в нового дня» («Зал╕зниця», «Концедалов виходить на гора», «Бригадир» тощо). ╤ все ж, незважаючи на наявн╕сть у цих поез╕ях осп╕вування «велич╕ епохи», його в╕рш майже завжди йде в╕д л╕ричного переживання. Кр╕м того, в його творчост╕ утверджу╓ться жанр балади, з тяж╕нням до експрес╕╖ виразу та до карбованих, а часом ╕ пластичних ритм╕в, де ми, без сумн╕ву, в╕дчува╓мо благотворний вплив молодого М. Бажана: «Ти знову бачиш розходилось море // ╤ буйн╕ хвил╕ п╕няться, як дим. // ╤ берег╕в н╕як не переборять // Важк╕ удари чорно╖ води» («Моряк»).
Але з середини 30-х рок╕в, коли в радянськ╕й поез╕╖ з’являються мотиви фольклору та тяж╕ння до класики (цьому чимало сприяли юв╕ле╖ О. Пушк╕на та ╕нших письменник╕в), в поез╕╖ Г. Трил╕ського ще б╕льше звучить л╕ричне начало, в╕дбува╓ться поступове повернення поета до пейзажно╖ та любовно╖ л╕рики. Повол╕ в нього окреслю╓ться стильова сво╓р╕дн╕сть. В╕рш╕ цього пер╕оду характерн╕ емоц╕йною напругою, культурою ритму: «Я думав лице тво╓ так змогло // Лише в╕д фарби гор╕ть, — // Воно ж поза хмарами налилось // Рум’яним огнем зор╕» («Зустр╕ч»).
Зам╕сть голосних декларац╕й ми зустр╕ча╓мо в нього ц╕кав╕ роздуми, пейзажн╕ малюнки. Трил╕ський ум╕╓ барвистим словом змалювати точний у деталях ╕ емоц╕йно насичений пейзаж: «Над ╜анками, гойдаючись без в╕тру, // Увесь в дзв╕ночках лл╓ться хм╕ль густий. // Медовий присмак носиться в пов╕тр╕ // ╤ сад в плодах утомлено застиг» («Серпень»).
Поетична пал╕тра Г. Трил╕ського збагачу╓ться на яскрав╕ художн╕ тропи («жито дзвенить», «кв╕ти, мов розсипи жару», «пром╕нь догор╕в», «розридалося небо»), психолог╕чно значущ╕ детал╕, промовист╕ штрихи, насичен╕ барви. Завжди св╕жий ╕ майстерно винах╕дливий у сво╖й систем╕ троп╕в Трил╕ський залиша╓ться все ж традиц╕йним поетом. Але часом в╕н може вражати новаторською самобутн╕стю, емоц╕йною напругою, пломенистими барвами. В╕н може нав╕ть у непом╕тному, здавалося б, факт╕ побачити сутн╕сть: «Сад. ╤ груш╕ опадають в трави, // Струшуючи прохолол╕ роси. // Йдуть дядьки ╕ стиха: // — Справд╕ брава, // В сонц╕ вся. Струнка. Густоволоса» («Ранок»).
Як бачимо, пластична опукл╕сть образ╕в     Г. Трил╕ського розгорта╓ться здеб╕льшого на мальовничому пейзажному фон╕. Григор╕й Трил╕ський — сп╕вець природи, причому вона в нього не ╕сну╓ сама по соб╕, а в орган╕чн╕й ╓дност╕ з людиною. Так, у поез╕╖ «Дощ» в╕н да╓ майстерний малюнок, коли «в╕три несуть дощу ласкав╕ сив╕ коси», яких чека╓ бригадир, бо: «…все дививсь, як райдуга цв╕те, // Як стигне колос щедрим урожа╓м».
Глибоким ╕ вза╓мно зумовленим процесом у поез╕╖ Г. Трил╕ського постають образи людини, природи ╕ В╕тчизни («Тетяна», «Сн╕г переможний», «Укра╖на»), як╕ вза╓мопов’язан╕. Основний мотив цих поез╕й — переконан╕сть у велич╕ людини, прагнення злитися з нею. Нав╕ть у цих публ╕цистичних в╕ршах Г. Трил╕ський був поетом барвистим, з великим зарядом емоц╕йно╖ напруги. В╕н в╕рив у можливост╕ свого народу, хоча, можливо, й не усв╕домлював усього того жах╕ття, яке в╕н мав пережити. Ось рядки з його поез╕╖ «Тетяна»: «Я ╖╖ у всьому уп╕знаю: // Що не робить — золота рука, // Де не пройде — все кругом сп╕ва╓. // Ось у мене д╕вчина така».
Як уже зазначалося, поез╕я Г. Трил╕ського наскр╕зь пройнята глибоким л╕ризмом, мелод╕йним ритмом. В╕рш у нього пливе досить легко, н╕би ср╕бними переливами, що вказу╓ на його неабияку образн╕сть. Важливим чинником цього л╕ризму поета ╓ звукова орган╕зац╕я в╕рша. Впада╓ в око численне багатство звукових словесних асоц╕ац╕й. Ось приклад його ал╕терац╕╖ в поез╕╖ «Моряк»: «Там лин л╕нивий л╕пить з глини хату» або: «Внизу човни чорн╕ють на причал╕». Трил╕ський любить слово, в╕н вм╕╓ в╕дчути його запах ╕ барви. Це, зокрема, пом╕тно в його талановитих етюдах («Ранок», «День», «Веч╕р») та ╕н.
Уже в середин╕ 30-х рок╕в Григор╕й Трил╕ський сформувався у ц╕кавого л╕ричного поета, майстра ч╕тких ритм╕в, карбованого слова, поета з власним поетичним стилем. Його поез╕я в╕дзначалася багатством в╕ршованих форм, жанровою р╕зноман╕тн╕стю. В╕н був майстром розгортання л╕ричного сюжету, який руха╓ розвиток образу («Сн╕г переможний»), публ╕цистично╖ опов╕д╕ («Бригадир», «Моряк»). Його поез╕╖ був притаманний також зм╕стовний пол╕фон╕зм вираження, що добре пом╕тно у в╕рш╕ «Поет»: «По Донбасу ходять шуми. Ходить шум по Укра╖н╕. // Бризка сонце. Сяють шиби. Вигра╓ погожа днина…»
Ц╕кавою стор╕нкою в творч╕й д╕яльност╕ Г. Трил╕ського була його перекладацька робота, як╕й в╕н надавав важливого значення. Його чудов╕ переклади з О. Пушк╕на, М. Лермонтова та ╕нших поет╕в в╕дзначалися точн╕стю, культурою мови ╕ ритму. Деяк╕ з них, як на наш погляд, не втратили сво╓╖ сво╓р╕дност╕ й сьогодн╕. Неабияк╕ можливост╕ були в нього ╕ в галуз╕ л╕тературно╖ критики. Його ц╕кав╕ критичн╕ статт╕ про Т. Шевченка, ╤. Франка, О. Пушк╕на, численн╕ реценз╕╖ на в╕рш╕ сучасних йому поет╕в св╕дчили про неабияк╕ знання Г. Трил╕ського в ╕стор╕╖ л╕тератури, про анал╕тичний склад його мислення, культуру мови.
На жаль, широку й багатогранну л╕тературну д╕яльн╕сть Г. Трил╕ському не судилося розвинути повною м╕рою. Йому не пощастило д╕йти до золото╖ пори зростання. Вс╕ контури його широкого творчого чину вже були накреслен╕. ╤ коли б стал╕нськ╕ душогуби не перетнули золоту нитку його творчого життя, ми б чекали в╕д нього велико╖ л╕тератури. Григор╕й Трил╕ський — одна з нев╕дшкодованих втрат нашо╖ культури. В╕н був ╕ залишиться шукачем золотого зерна нашо╖ л╕тератури, чудовим творцем коштовних образ╕в. Жодна система не спроможна зата╖ти, замурувати талант, який, можливо, ╕ з великим зап╕зненням, та все ж проб’╓ться до людського серця.

╤ван ЛИСЕНКО,
заслужений д╕яч мистецтв Укра╖ни

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #52 за 28.12.2012 > Тема "Українці мої..."


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=11227

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков