Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2113)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ПРОКИНУВСЯ ВОДЯНИК
Наш╕ традиц╕╖


САВА ╤ ЛАВА
Наш╕ традиц╕╖


«20 ДН╤В У МАР╤УПОЛ╤», ДЖАМАЛА ╤ «КОНОТОПСЬКА В╤ДЬМА»:
Стали в╕дом╕ лауреати Шевченк╕всько╖ прем╕╖…


ПРАВДА ДВО╢СЛОВА
Наш╕ традиц╕╖


ОЧИМА БЕЛЬГ╤ЙСЬКОГО ФОТОГРАФА
На його зн╕мках - чорно-б╕ла пал╕тра Майдану…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #52 за 28.12.2012 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#52 за 28.12.2012
«╤ УС╤ ЧЕКАЮТЬ НОВОР╤ЧЧЯ...»
Вадим КРИЩЕНКО

Поез╕я

НОВОР╤ЧЧЯ

Пахне в хат╕ св╕жа хвоя,
За в╕кном ср╕блястий сн╕г...
Ми з тобою т╕льки дво╓ —
╤ це краще вс╕х ут╕х.
Сн╕жний веч╕р, тиха мова,
Конфетт╕ яскрава нить.
╤ чар╕вн╕сть ялинкова
Т╕шить нас ╕ бадьорить.
╤ не треба нам н╕кого,
Щоб не чуть чужих порад.
╢ бокал вина легкого,
Як ознака добрих свят.
╤ зда╓ться — ми з тобою
Юн╕ ще у блиску св╕ч...
Пахне в хат╕ св╕жа хвоя —
Гарний символ Новор╕ч.
Грають вогники кв╕тчаст╕
╤ моргають у тв╕й б╕к...
Дуже хт╕лося б цей настр╕й
Повторити через р╕к.

МАЛЮНОК З НАСТРО╢М

╤ морозець, ╕ перший сн╕г...
А на душ╕ так чисто й б╕ло.
З очей похмурий кол╕р зб╕г,
Вчорашн╓ все перебол╕ло.
Усе прозоре й молоде
У цьому св╕тлому ╓днанн╕.
На чашу дня зима кладе
Майстерн╕ кришталев╕ гран╕.
Навколо сн╕г, ранковий сн╕г —
Така нарядна однотонн╕сть.
Б╕лявий св╕т ╕з б╕лих вт╕х
Склада╓ б╕лу дивну пов╕сть.
Лиш горобина при в╕кн╕
Ще зберегла красу вогнисту.
Як научитися мен╕
Ц╕╓╖ щедрост╕ ╕ хисту?..
*   *   *
Насипало сн╕г╕в на дв╕ зими,
Що не пройти уже ╕ не про╖хать...
╤ все ж так рад╕сно, що дочекались ми
Перед Р╕здвом засн╕жено╖ вт╕хи.
А то дощ╕, слякотн╕сть, бруднота —
Вони так надокучили, набридли...
А нин╕ — сн╕г, як музика ота,
Де вс╕ слова сховалися за ритми.
Дерева теж одягнут╕ в кожух,
╤ на хатах неначе б╕л╕ шати...
╤ чистота — лише поглянь навкруг,
Що хочеться й соб╕ чист╕шим стати.

М╤НЯЮ КАЛЕНДАР НА СТ╤НЦ╤

М╕няю знову календар на ст╕нц╕,
Хоч не сп╕шить утомлена рука.
╤ вловлюю у власн╕й повед╕нц╕
Задуму, що солона ╕ г╕рка.
Л╕чу л╕та... Збиваюся в рахунку
╤ сам соб╕ наш╕птую: пост╕й...
Кладе мороз на шибку в╕зерунки
З мо╖х чекань, з незд╕йснених над╕й.

НЕВЖЕ ТАК БУДЕ НАЗАВЖДИ?

Зробились злод╕╖ панами —
Такий незрозум╕лий в╕к.
А правду хтось штовхнув до ями,
Щоб змив ╖╖ брудний пот╕к.
Талант й порядн╕сть у людини
Вже не шануються н╕де.
Сприйма╓ться лише ╓дине —
Хто б╕льше хитро украде.
Усе купу╓ться за грош╕,
Сплатив — ╕ в депутати йди.
Чи ми сл╕п╕, чи ми не гож╕,
Чи вже не час з╕мкнуть ряди?
Х╕ба не видно хитру змову,
Де кожен дба╓ про сво╓?
Н╕кчема топче нашу мову
Й чужинцям волю прода╓.
А наша горд╕сть, що на скронях,
Ср╕блилась в╕дблиском стол╕ть
Перед пихат╕стю в поклон╕,
Неначе наймичка сто╖ть.
Гримлять палаци в╕д овац╕й —
Гуля╓ панство м╕ж б╕ди...
╤ серце стука╓ в розгадц╕:
Невже так буде назавжди?

МЕН╤ Ж ЗАБАГЛОСЯ...

В╕длуння вт╕х пахтить бананами,
Хоча й позбавлене основ...
Мен╕ ж забаглося банального
У почутт╕, що звуть любов.
А люди стали грошоводами —
Так╕ вертк╕, як т╕ вуж╕...
Мен╕ ж забаглось старомодного,
Де безкорислив╕сть душ╕.
Слова течуть брудними зливами...
Скажи, чи вт╕шений цим ти?
Мен╕ ж забаглось соромливого,
Що зве серця до чистоти.
Нов╕тн╕й час штовха кол╕нами,
Вдяга знев╕ри пошиття...
Мен╕ забаглося на╖вного,
Що хоче в╕рити в життя.

МАТИ ╤ ДИТЯ

Яке блаженство мам╕,
Коли дитятко в люльц╕ —
╤ цмока╓ губами,
╤ в╕ченьки см╕ються.
Яке блаженство нен╕ —
╤ втома вже не мучить,
Коли дитя маленьке
До не╖ тягне ручки.
╤ можна недо╖сти,
╤ можна недоспати...
Святим в╕длунять зм╕стом
Слова «дитятко й мати».
Ти материнським жестом
Дитятко пригорта╓ш.
Н╕, б╕льшого блаженства
Для ж╕нки не бува╓.
Життя жива фортеця
У ╕стин╕ крилат╕й:
Св╕т не переведеться,
Як ╓ дитя ╕ мати.

БАТЬК╤ВСЬКА ХАТА

Де б я не був, де б не слались дороги —
Гр╕╓ мене р╕дний голос матус╕.
Наче в дитинство сво╓ босоноге —
В батьк╕вську хату я знов повернуся.
Мальви рожев╕ там кв╕тнуть повсюди,
Груш╕ визбиру╓ дичка горбата...
Я пам’ятаю усе, не забуду
Те, що дали мен╕ батько ╕ мати.
Юн╕сть мина╓ — любов не минеться,
Голос далекий запиту╓:
 «Хто це?»
Знову в╕дчув — б╕ля спраглого серця
Батьк╕вська хата в╕дкрила в╕конце.
Гляну в минуле — в туман╕ мовчання,
Знову побачу ╕ маму, ╕ тата.
Т╕шмося, друз╕, що нас десь чека╓
Св╕тла, як правдонька, батьк╕вська хата.

КОЛИШНЬОМУ ДРУГУ

В чужих краях ти власний гонор т╕шиш,
Бо все знайшов на ситному стол╕.
╤ не збагнеш, що м╕ж гр╕х╕в — найб╕льший:
Забуть ╕м’я праотчо╖ земл╕.
Зм╕няв життя, як мовлять, без помилки,
Тв╕й св╕т тепер у блисках золотих.
Та десь далеко батьк╕вськ╕ могилки
Чекають, щоб колись прийшов до них.
Липк╕ купюри, хоч не зовс╕м чесн╕ —
На них над╕в корону власних мр╕й.
А голос правди, сп╕вчуття ╕ чест╕
Чи ще озветься у душ╕ тво╖й?

ГРУДНЕВ╤ ВИДИВА

Попрощалась ос╕нь неохоче
╤ п╕шла... Куди? — н╕хто не зна...
П╕зн╕ ранки ╕ холодн╕ ноч╕
Грудень притуля╓ до в╕кна.
На сн╕ги нахмурилося небо,
Але знов прокрапало дощем...
Тепла хата кличе вс╕х до себе
Пригостити св╕жим калачем.
На журбу часу у нас нема╓ —
Ще зробити треба те ╕ се...
Д╕тки ждуть Святого Миколая,
В╕н для них даруночки несе.
╤ рум’янить холодок обличчя —
Лише вийди у грудневу рань...
╤ ус╕ чекають Новор╕ччя
З коржиком над╕й та спод╕вань.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #52 за 28.12.2012 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=11224

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков