Версiя для друку Обговорити в форумi

Книжкова полиця

Через десять років після виходу перекладів кримськотатарською мовою вибраних творів видатної української поетеси Лесі Українки під назвою «Квітка на долоні вічності» нещодавно було здійснено їх друге перевидання. Надрукований за програмою інтеграції в українське суспільство кримськотатарського народу, болгар, вірмен, греків, німців, які зазнали депортації, на кошти Міжнародного фонду «Відродження» перший наклад у кількості одна тисяча примірників уже став у Криму раритетом. Кримськотатарські діти, які тоді першокласниками відкрили цю книгу і вперше прочитали рідною мовою вірші «Заспів», «Тиша морська», «Грай, моя пісне!..», «Мердвен», «Байдари», «Татарочка», що ввійшли до першої збірки юної Лесі «На крилах пісень» у 1893 році, вже виросли, закінчили школу. І щоб нові покоління школярів та педагогів не відчували дефіциту цієї двомовної книги у навчально-виховному процесі, новий тираж, випущений на замовлення Державного комітету телебачення і радіомовлення України за програмою «Українська книга» за сприяння Всеукраїнського інформаційно-культурного центру, збільшено до трьох тисяч.

КИПАРИСОВА ГІЛОЧКА

Твори Лесі Українки кримськотатарські поети Юнус Кандим та Аблязіз Велієв не випадково одними з перших переклали кримськотатарською мовою. Вони написані на півострові, навіяні кримськими враженнями і споминами про них. Тож Крим по праву вважають другою колискою таланту української поетеси.
У передмові до видання дослідниця творчості, завідувач музею Лесі Українки в Ялті, кандидат філологічних наук Світлана Кочерга пише, що кримським пілігримом поетеса стала через хворобу. У пошуках порятунку від туберкульозу, що вразив дитячий організм, усе життя Лесі Косач стало схожим на подорожню книгу: Австрія, Німеччина, Італія, Грузія, Єгипет… У Криму вона проживала переважно в курортних містах, де намагалася за допомогою природних факторів подолати недугу. Спілкуватися їй доводилося з представниками різних національностей: українцями, росіянами, вірменами, караїмами…
Перший кримський період у житті та творчості Л. Українки охоплює літо 1890 і літо 1891 років. Його творчим підсумком став поетичний цикл «Кримські спогади», який вперше був опублікований у львівському журналі «Зоря» (1893). Композиційно ці вірші нагадують подорожні нотатки. Однак їх не можна назвати поетичним щоденником. Укладаючи цикл, Л. Українка довільно маніпулювала часовою послідовністю. Її мета – дати загальний художній образ Криму, який вона побачила, лікуючись в Євпаторії, та під час подорожі 1890 року з Євпаторії в Ялту.
17 серпня Леся в супроводі матері, письменниці Олени Пчілки, пароплавом дісталася з Євпаторії до Севастополя. Наступного дня залізницею вирушили в Бахчисарай. Тут мати і донька залишилися на ночівлю. Оксамитова ніч швидко огорнула місто. Однак Леся, хоч і була стомлена, не спала. Безгомінний Бахчисарай під золотим місячним промінням їй здавався зачарованим силою якогось чаклуна. Раз у раз в уяві спалахували враження дня. Огляд Ханського палацу увінчався створенням поезій «Бахчисарай», «Бахчисарайський дворець», «Бахчисарайська гробниця». Тісно примикає до цього триптиху вірш «Татарочка». Побачивши, найвірогідніше за Бахчисараєм, вродливу дівчину в шапочці та одязі, що відрізнявся від українського, вона називає її чарівницею.
Після Бахчисарая Леся з матір’ю повернулася в Севастополь, а звідти кінним екіпажем вирушили в путь до Ялти. Був кінець серпня 1890 року. Південний берег Криму приголомшив дівчину своєю дивовижною красою. Мальовничі пейзажі відкривалися перед нею з висоти Байдарських воріт. Далі дорога пролягла понад морем. І блиск хвиль, і гірські силуети, і розмаїття дерев – до всього прикипала поглядом поетеса. Та найбільше їй запам’ятався перевал Шайтан-Мердвен, його уступи, що піднімалися аж до хмар. Враження підсилила почута від когось легенда, яку Л. Українка переказує у вірші «Мердвен». В її кримських враженнях 1890-1891 років домінантою стала напрочуд багата природа краю крізь призму фольклорного і суспільно-політичного поглядів.
Наступного разу поетеса приїхала в Крим у червні 1897 року і її домівкою на цілий рік стала Ялта. Радість побачення з сонячним узбережжям, відчуття дотику до вічності, що дарувало безмежне море, поступово відступало перед буднями з його лікувальними тривогами, монотонністю самоти. Відходила на другий план і екзотика, краєвиди ставали звичнішими, навколишня обстановка — природнішою. Тієї зими навіть сніг випав у Ялті, як на її рідній Волині. Леся Українка все глибше занурювалася в свій внутрішній світ, виражений нею в поезіях другого циклу «Кримські відгуки».
Влітку 1897 року в Ялті Леся Українка познайомилася з Сергієм Мержинським. І це знайомство не загубилося серед подібних подій. Йому присвячено багато віршів, а як пророцтво власного кохання можна сприймати вірш «Східна мелодія».
Під час третього кримського періоду (1907-1908) Л. Українка багато працює над великими драматичними творами «Кассандра», «Руфін і Прісцілла», «У пущі». На матеріалі ісламської релігії, яку з давніх-давен сповідує кримськотатарський народ, написаний драматичний діалог «Айше та Мохамед». Це відбулося за три місяці до одруження Лесі Українки і Климента Квітки, з яким її пов’язували тривалі дружні стосунки. Дізнавшись про захворювання Климента туберкульозом, поетеса вирішила негайно розпочати кліматолікування в Ялті, куди і привезла його в березні 1907 року. Мабуть, незабаром вони визначилися і з шлюбом. Крок цей був логічний і закономірний, лише дошкуляла їй думка про різницю у віці: Квітка був молодший за Лесю на дев’ять років. І тоді, мабуть, на згадку поетесі прийшла історія Мохамеда.
Юрист за освітою, К. Квітка за покликанням був дослідником музичного фольклору. Становленню його як науковця дуже допомогла Л. Українка, зокрема, в Криму разом з ним вона організувала експедицію із запису українських дум. Особливо плідним Квітка-фольклорист був у 20-х роках. Його наукова кар’єра продовжилася в Москві, де він став професором Московської консерваторії.
З життя поетеса пішла дуже рано, в 42 роки. Вона не встигла реалізувати всіх своїх творчих планів. Серед них був і такий: «Хочеться написати маленьку повість.., ніби історичну, з татарсько-українських часів (приязнь малого українця – сина бранки і татарочки-селянки, незважаючи на традиційний антагонізм старшого покоління, потім – дальша доля сеї пари, таки розлученої життям» (З листа до матері. Ялта, 16 лютого 1908 р.). Приязнь – ось що мріяла побачити Л. Українка в стосунках між українським і кримськотатарським народами.
Так Леся Українка посадила кримську «кипарисову гілочку» в українській літературі:
А як повернешся, я покажу тобі
Той кипарис мій в садочку квітчатому.
Всього у першому томі вибраних творів Лесі Українки «Квітка на долоні вічності» опубліковано 23 поезії та драматичні поеми і вперше включено в нього примітки, які склали кримські поети Валерій Басиров та Юнус Кандим.
— А в другий том буде включена мовою оригіналу та в перекладі Юнуса Кандима кримськотатарською мовою драма-феєрія Лесі Українки «Лісова пісня», — сказала редактор кримськотатарських текстів нового видання, завідувач редакційно-видавничого відділу Всеукраїнського інформаційно-культурного центру Сабріє Кандимова.
Після першого опублікування перекладу «Лісової пісні» у видавництві «Доля» в 2001 році режисер Ахтем Сейтаблаєв здійснив її постановку на сцені Кримськотатарського академічного музично-драматичного театру, яка пройшла з великим успіхом.

КРИШТАЛЕВІ ДВЕРІ В КАЗКУ

Якщо переклади вибраних творів Л. Українки будуть корисні у школах з кримськотатарською мовою навчання, то друге двомовне видання за програмою «Українська книга» — «Бібліотека кримськотатарської літератури. Народна творчість» дасть змогу українським дітям ознайомитися з кращими зразками традиційних жанрів кримськотатарської народної творчості. Упорядники – відомий кримськотатарський дитячий поет Нузет Умеров і Сабріє Кандимова зібрали з різних джерел фольклору кримських татар 38 народних казок та 24 історичні легенди і подають їх мовою оригіналу та в перекладі українською мовою, здійсненому сучасними українськими письменниками Віктором Гуменюком і Данилом Кононенком. Вперше в збірник включено переклади восьми героїчних і лірико-епічних епосів.
Чудово ілюстрований графічними композиціями відомої кримськотатарської художниці Зареми Трасинової новий збірник обсягом 640 сторінок надруковано тиражем три тисячі примірників. Включені в нього кримськотатарські казки, як і казки багатьох інших народів, зокрема й українські, поділяються в основному на три цикли: казки про тварин, чарівні (фантастичні) та соціально-побутові. Ольга Гуменюк, кандидат філологічних наук, викладач Кримського інженерно-педагогічного університету, у вступній статті «Епічні жанри кримськотатарського фольклору» детально аналізує кожен із них, зокрема, казки «Мудрий їжачок», «Диво-риба», «П’ять грон винограду», «Гульджіан» та інші. Не раз повчальність казки набуває особливої переконливості завдяки захопливій інтризі, напруженому сюжету, вишуканій композиції, іншим художнім чинникам.
Відомий кримськотатарський фольклорист Рефік Музафаров зазначає, що ідейну основу казок становить боротьба людини з ворожими їй силами. Позитивними героями виступають молодший син, мудра дівчина, син бідняка та інші персонажі. Ворогами позитивного героя є старші брати, чаклуни, дракон, підступні хани та інші. Важливе місце в казках займають чудесні предмети і помічники героя: жива вода, килим-літун, чарівна хустка, молодильні яблука, прудконогий кінь, благородна лисиця, стара бджола, чудесний птах.
У художній структурі кримськотатарських казок велику роль відіграє кримське довкілля, реалії моря, гір, степу. У них фігурують топоніми, підкреслюється саме про Чорне море, згадуються Бахчисарай, Карасубазар, Судак, Джанкой, інші кримські міста і села. Однак особливо виразно кримський колорит дається взнаки у легендах – ще одному дуже поширеному в середовищі кримських татар епічному фольклорному жанрі. Легенди здебільшого тісно пов’язані з певними місцевостями і на відміну від казок та більшості інших фольклорних епічних жанрів часто публікуються з підзаголовком – бахчисарайська, алуштинська, судацька, старокримська, керченська та інші. До того ж вони найчастіше прив’язані не просто до певної території, а до цілком конкретних ландшафтних об’єктів природного, а також культурно-історичного походження – гір, скель, печер, гротів, галявин, джерел, водограїв, криниць. Ідеться в них про зведення фортець, палаців, мостів, мечетей, появу святих могил…
Окремо потрібно сказати про такий рідкісний жанр кримськотатарського епосу, як дестани. Це здебільшого розлогі оповіді, в яких поєднуються вірші та проза. Ці частини органічно доповнюють одна одну та ефектно взаємодіють. У дестанах переважають героїчні мотиви. Їхні провідні герої – неординарні особистості, дужі, енергійні, талановиті, кмітливі, вродливі. Вони наділені високими моральними чеснотами і заради ідеалів честі та вірності готові на будь-які випробування та поневіряння, відважні вчинки, навіть смертельно небезпечні.
Кримськотатарські дестани можна поділити на два основних різновиди. Більшість із них – це любовні історії. На фоні провідної епічної оповідності відчутно вирізняється ліричний струмінь, а героїчні мотиви поєднуються з сентиментальними. Це такі дестани, як «Ашик Гаріп», «Керем та Асилхан», «Нар Комиш», «Таір і Зоре» та інші. У цих фольклорних творах трактуються здебільшого сюжети, поширені в усьому тюркському світі, тож кримських реалій тут зустрічається небагато.
Інша група дестанів пов’язана з художнім осягненням суспільно-політичних процесів. Вони також включені в загальнотюркський контекст, однак кримські акценти в них набувають значно більшої виразності. Найпопулярнішим зразком кримськотатарської народної героїчної оповіді є дестан «Чора-батир». На його основі композитор Рефат Асанов створив першу кримськотатарську оперу. За своїм загальним характером, тональністю та образним ладом героїчні дестани близькі до українських народних дум.
Кримськотатарський фольклорний епос жанрово багатогранний, тематично розмаїтий, стилістично вишуканий. Читачам він дасть неабияку естетичну насолоду, а дослідників спонукатиме до подальшого глибшого осягнення його неповторного художнього світу.
Видавниче зближення та взаємопроникнення двох літератур – української і кримськотатарської триває. Нині у видавництві Всеукраїнського інформаційно-культурного центру здійснюється підготовка до випуску двомовних збірників вибраних творів Тараса Шевченка та сучасних кримськотатарських письменників.

Валентина НАСТІНА

на фото: Сабріє Кандимова

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #51 за 21.12.2012 > Тема "Душі криниця"