"Кримська Свiтлиця" > #48 за 30.11.2012 > Тема ""Джерельце""
#48 за 30.11.2012
ЦЕ ╤М’Я В╤ДОМЕ КОЖНОМУ
Я чув це ╕м’я ще змалку, буваючи в сел╕ Вишн╕вка Черн╕г╕всько╖ област╕ на в╕дпочинку в прад╕да Петра. На полиц╕, на видному м╕сц╕, лежала одна-одн╕с╕нька книга. Це «Кобзар» Т. Шевченка. Читав його м╕й д╕дусь щодня, як т╕льки знаходив час. Книга з’явилася в дом╕ випадково. Моя бабуся, дочка д╕дуся Петра, придбала ╖╖ в маленькому книжковому магазин╕ в сел╕ Талала╖вка Черн╕г╕всько╖ област╕. Купила, привезла додому ╕ залишила, а сама по╖хала вчителювати в Крим. Д╕дусь залишився з бабусею. Вечорами, в╕дпочиваючи, брав книгу до рук ╕ читав Шевченка бабус╕. Дуже припали поез╕╖ йому до серця. Та й життя мого д╕дуся схоже на життя поета. В 11 рок╕в залишився сиротою без матер╕, батька. Голодував, наймитував, бо в хат╕ було ще четверо молодших – 3 брати ╕ сестра. Тому часто повторював слова Шевченка:
Тяжко, важко в св╕т╕ жити Сирот╕ без роду: Нема куди прихилитися – Хоч з гори та в воду.
Пройшов д╕дусь Велику В╕тчизняну в╕йну, яка залишила сл╕д – в╕н став ╕нвал╕дом 1 групи, був поранений у праву руку. Виховав двох д╕тей. А як любив д╕дусь мою бабусю, яка теж рано залишилася без батьк╕всько╖ ласки. Любив, жал╕в, у всьому ╖й допомагав. А мен╕ говорив:
Не женися на багат╕й, Бо вижене з хати, Не женися на убог╕й, Бо не будеш спати.
╤ правда, д╕дусь все сво╓ життя працював. Н╕коли не був без д╕ла. В╕н ум╕в косити, шити, теслярувати, ремонтувати, будувати. Ск╕льки буд╕вель у сел╕ зведено його руками – житлов╕ будинки, школа, магазин, свинарники, телятники. Працював до останн╕х дн╕в. По-р╕зному в сел╕ живуть люди. Хто багатший, хто б╕дн╕ший. То д╕дусь говорив:
Не завидуй багатому: Багатий не зна╓ Н╕ приязн╕, н╕ любов╕ – В╕н все те найма╓.
Слухаючи д╕дуся, здавалося, що в╕н «Кобзаря» знав напам’ять. Розмовляючи з ним, завжди в╕дчував, що в╕н дуже любив поез╕╖ Шевченка: дуже часто вставляв слова поета в бес╕ду. Час сплива╓ швидко. Д╕дуся вже нема. Мен╕ 14 рок╕в, навчаюсь у 10 клас╕. Зараз часто згадую свого д╕дуся з невеличкою книжкою в руках. Як же влучно в╕н м╕г п╕д╕брати слова Шевченка для розмови. Що б не писали досл╕дники, журнал╕сти про Шевченка, я думаю, що його поез╕╖ буде читати ще не одне покол╕ння. Бо читали його наш╕ прад╕ди, д╕ди, батьки, чита╓мо ╕ ми з великим задоволенням. Його слово безсмертне.
Олександр ВОЛОВ, учень 10 класу ╤зоб╕льненсько╖ ЗОШ I-III ступен╕в Нижньог╕рського району Автономно╖ Республ╕ки Крим
"Кримська Свiтлиця" > #48 за 30.11.2012 > Тема ""Джерельце""
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=11107
|